Принципи державної політики відносно охорони праці в Україні ( З У «Про Працю» ст. 4)




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Принципи державної політики відносно охорони праці в Україні ( З У «Про Працю» ст. 4)



- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати ) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати ) та інші.

Завдання 2.

1. Якщо нещасний випадок стався з працівником під час його відрядження де враховується і ким розслідується нещасний випадок.

б)враховується за місцем роботи на підставі акту Н-1 розслідується тією організацією куди був направлений

2. В який термін повинно бути проведено розслідування нещасного випадку на виробництві?

а)72 годин

3. На скільки квадратних метрів площі приміщення розташований один вогнегасник?

в.

Завдання 3. Визначити коефіцієнт виробничих втрат виробництві, якщо відомо, що число днів непрацездатності за закритими лікарняними листами за перший квартал минулого року дорівнює Д1=24, за другий Д2=30, за третій Д3=34, за четвертий Д4=33 діб. Відповідно средньосписочна чисельність працюючих поквартально N1=240,N2=233,N3=237,N4=239 чоловік.

Кв=Д/N

Кв=24+30+34+33/240+233+237+239=121/949=0,12

 

 

Білет 31

Завдання 1 Наведіть класифікацію нещасних випадків. Призначенння і зміст інструкцій з Оп

Залежно від наслідків травм розрізняють нещасні випадки: -без втрати працездатності -з тимчасовою втратою -зі стійкою втратою працездатності (повною або частковою) -зі смертельним наслідком - групові.

Нещасні випадки:

1) Нещасні випадки у побуті

2) Нещасні випадки пов’язані з роботою

· Нещасні випадки на виробництві

1. на транспорті що надається підприємством

2. нещасний випадок при виконанні трудових зобов’язань (на території -підприємства, на робочому місці, поблизу робочого місця, пов’язані з роботою; поза територією підприємства, відрядження, завдання підприємств

· Нещасний випадок поза виробництвом

1.На шляху на роботі чи з роботи

2. при виконанні держ. Суспільних доручень

3.привиконанні громадських обов’язків

4.при виконанні функцій донора

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29 січня 1998 р.). Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів діяльності.

Інструкції з охорони праці поділяються на типові (для робочих основних професій галузі) і місцеві, діючі в масштабах підприємства, організації або установи.

Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, що розробляються адміністрацією підприємства або безпосереднім керівником робіт разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони праці і затверджуються власником підприємства. Типові інструкції звичайно переглядають один раз у п'ять років, а місцеві - один раз у три роки, а також у разі потреби, наприклад, після аварії, нещасного випадку, при зміні правил, норм, обладнання і т. п.

Місцеві інструкції можуть бути загальними по підприємству (наприклад, на спеціальні види робіт - вогневі, газонебезпечні, земляні, із застосування захисних засобів і т. п.), загальноцеховими й інструкціями з робочих місць.

Особливим видом загальноцехової інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії. В ній описуються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи для їх ліквідації в початковій стадії, дії кожного інженерно-технічного працівника і робітника, шляхи евакуації людей.

Інструкціям, розроблювальним і затверджуваним на підприємствах, привласнюють порядкові номери службами охорони праці цих підприємств. У назві інструкції коротко вказується для якої професії або виду робіт вона призначена.

Включенню в інструкції підлягають загальні положення з охорони праці, а також організаційні й технічні вимоги безпеки.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу ті з урахуванням умов, в яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

· загальні положення;

· вимоги безпеки перед початком роботи;

· вимоги безпеки під час виконання роботи;

· вимоги безпеки по закінченні роботи;

· вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

При необхідності в інструкції дозволяється включати й інші розділи.

Здійснення контролю за своєчасною розробкою нових і відповідністю діючих на підприємстві інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, вводиться в дію з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця.

Завдання 2.

1. Температура повітря що подається у робоче приміщення в зимовий період року не повинна бути в)25 С

2. У мережах з лінійною напругою 380В опір заземлюючих пристроїв до яких приєднуються проводи, не повинна перевищувати в

3. Якими вогнегасниками повинні бути забезпечені приміщення де використовується електричне
б) ВВ

Завдання 3. Визначити коефіцієнт частоти травматизму якщо серед.. кількість працівників на підприємстві у першому кварталі минулого року становила N1=164, в другомуN2=190, а третьому N3=192, в четвертому N4=194. Відповідно кількість нещасних випадків по кварталах n1=1,n2=3,n3=2, n4=1.

Кч=n/N*1000 =1+3+2+1/164+190+19+194*1000=7/740*1000=9,4

Білет 32

Завдання 1. Призначення і мета атестацій робочих місць. Сформулюйте поняття про мікроклімат виробничих приміщень.

Атестація — це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність вимогам охорони праці і сучасному науково-тех­нічному рівню. Атестацію робочих місць за умовами праці проводять згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно: за технічним і організаційним рівнями, а також за умовами праці і тех­ніки безпеки. На кожне робоче місце складають Карту умов праці, форму якої встановлено зазначеними Методичними рекомендаціями. Ця карта має бути заповнена атестаційною комісією.

Атестація робочих місць передбачає:

* комплексну оцінку чинників виробничого середовища, ха­рактеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці;

* виявлення факторів і причин несприятливих умов праці;

* санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого се­редовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

* установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

* обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

* визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

* аналіз реалізації технічних та організаційних заходів, спрямо­ваних на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Атестацію робочих місць проводять не рідше ніж один раз на п'ять років фахівцями експертно-технічного центру (ЕТЦ) Держна- глядохоронпраці і результати її записують у Карту умов праці на ро­бочому місці. У Карті вказують:

* фактори виробничого середовища і трудового процесу;

* гігієнічну оцінку умов праці;

* оцінку технічного та організаційного рівня.

На основі атестації робочих місць складається Паспорт Сан-технічного стану умов праці в підрозділі.

Мікроклімат – це умови внутрішнього середовища приміщень , що впливають на тепловий обмінпрацюючихз оточенням. Визначаються поєднанням параметрів: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, температура поверхонь, інтенсивність теплового опромінення

Нормування параметрів мікроклімату:

Оптимальні поєднання параметрів мікроклімату які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечуючи зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції

Допустимі поєднання параметрів мікроклімату які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації.

Завдання 2.

1. Професійне захворювання –це

в) захворювання що виникло внаслідок дії виробничих шкідливостей

2. Вогнегасник ВП-1Б

в) порошковий

3. Коефіцієнт травматизму –це

а)кількість нещасних випадків що припадають на 1000 чоловік за звітний період

 

Завдання 3. Приміщення має розміри 8х8 метрів. Знайдіть максимальну відстань L між найбільш віддаленим один від одного евакуаційними виходами з приміщення, яка визначається за формулою L=1,9Р, де Р-периметр приміщення.

 

Р= 8+8+8+8=32м

L=1,9*32=60,8

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.011 с.)