Призначення і зміст інструкцій з охорони праці.

Інструкція з охорони праці - нормативний акт, що встановлює вимоги з охорони праці при виконанні робіт у виробничих приміщеннях, на території підприємства, на будівельних майданчиках та в інших місцях, де виробляються ці роботи або виконуються службові обов'язки.
Інструкції з охорони праці можуть бути типові (галузеві) і для працівників підприємств (за посадами, професіями та видами робіт).
Типові інструкції затверджуються органами виконавчої влади після проведення попередніх консультацій з відповідними профспілковими органами.
Інструкції з охорони праці можуть розроблятися як для працівників за посадами, окремих професій (менеджери, електрозварники, верстатники, слюсарі, електромонтери, прибиральниці, лаборанти, доярки і ін), так і на окремі види робіт (робота на висоті, монтажні, налагоджувальні, ремонтні роботи, проведення випробувань та ін.)
Типова інструкція та інструкція для працівників повинні містити наступні розділи:
* Загальні вимоги безпеки;
* Вимоги безпеки перед початком роботи;
* Вимоги безпеки під час роботи;
* Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;
* Вимоги безпеки після закінчення роботи.
При необхідності в інструкції можна включати додаткові розділи.
Для впроваджуються в дію нових виробництв допускається розробка тимчасових інструкцій для працівників. Тимчасові інструкції повинні забезпечувати безпечне ведення технологічних процесів і безпечну експлуатацію обладнання.
Інструкції для всіх посад працівників затверджуються керівником підприємства після проведення попередніх консультацій з відповідним профспілковим органом та службою охорони праці, а в разі необхідності і з іншими зацікавленими службами і посадовими особами на розсуд служби охорони праці.
Інструкції працівникам можуть бути видані на руки під розписку в особистій картці інструктажу для вивчення при первинному інструктажі, або вивішених на робочих місцях або ділянках, або зберігатися в іншому місці, доступному для працівників.
Вивчення інструкцій для працівників забезпечується роботодавцем. Вимоги інструкцій є обов'язковими для працівників. Невиконання цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Завдання 2.

1. в (25)

2. в

3. б (ВВ)

 

 

Білет №5

Завдання 1.

Як класифікуються умови праці за показниками шкідливості та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості робочого процесу?

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Шкідливими виробничими факторами є:

Фізичні фактори:

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

- неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

- іонізуючі випромінювання;

- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

- вібрація (локальна, загальна);

 

освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

Біологічні фактори - мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

Психофізичні: до них відносять фізичні та нервово психічні перевантаження

Фактори трудового процесу.

Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті.

Який існує порядок розслідування нещасних випадків на виробництві?

Ефективність боротьби з виробничим травматизмом значною мірою визначається якістю і повнотою причин та обставин розслідування нещасних випадків на виробництві. Ретельне визначення основних причин та обставин розслідування нещасних випадків на виробництві. Ретельне визначення основних причин та обставин виробничих нещасних випадків і подальший їхній розклад по групам мають важливе значення для планування і розробки заходів запобігання травматизму і цілеспрямованого їх фінансування.

Про кожний нещасний випадок на під-стві потерпілий або очевидець події повинен негайно повідомити безпосереднього керівника, який зобов’язаний невідкладно організувати першу допомогу потерпілому, повідомити про випадок керівника під-ства і зберегти до початку розслідування обстановку на місці в такому стані, як це було в момент нещасного випадку, якщо не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до аварії.

За підсумками розслідування нещасного випадку керівник під-ства складає акт за формою Н-1, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох діб з моменту закінчення розслідування. Такий акт складається про кожний нещасний випадок, внаслідок якого працівник за медичним висновком утратив працездатність на один день і більше або виникла потреба у проведенні його на іншу, більш легку роботу, терміном не менш ніж на один день. У разі відмови керівника під-ства скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи зі змістом акту питання вирішується у порядку передбаченому законодавством про розгляд трудових суперечок. Органи з розгляду трудових суперечок при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

АБО

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадки професійних захворювань і аварій згідно з „Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворюван і аварій на підприємствах, в установах і організаціях". Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, що діють на території України, всіх працівників підприємств.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та ін.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н-1.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби охорони праці підприємства, керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста.

Комісія проводить розслідування протягом трьох діб з моменту події.

Облік нещасних випадків в цілому ведеться відділом (службою) охорони праці місцевого органу виконавчої влади за відповідними формами державної статистичної звітності за підсумками кожного кварталу і за рік.

 

Завдання 2

1. а

2. в

3. в

 

 

Білет №6