Актиноміцети. Основні біологічні властивості, методи виявлення та визначення.

Актиноміцети належать до класу Bacteria. АВорфологічною особливістю актиноміцетів є утворення одноклітинного міцелію — скупчення ниткоподібних виростів (гіф) однієї клітини.

Забарвлюються актиноміцети за Грамом, будучи грампозитивними, що свідчить про спільність хімічного складу їхньої клітинної стінки з іншими прокаріотами. У нитках міцелію є зерна хроматину.

Розмножуються актиноміцети проростанням спор, прикріплених на спороносцях, простим діленням, перешнуруванням і бруньку-ванням.

Багато видів актиноміцетів мають властивість виробляти антибіотики.

Культивування. Актиноміцети — факультативні анаероби, добре розвиваються при температурі 25—ЗО °С (оптимальна температура 35—37 °С) на звичайних середовищах з рН 4,4—9,0. Вони кислотостійкі, у свіжих культурах утворюють зернистість. На густих середовищах одні види ростуть з утворенням твердих гладеньких колоній, інші мають складчасті горбкуваті кірковидні, бархатисті, пухнасті або борошнисті колонії, які зростаються з середовищем і з трудом знімаються петлею; вони можуть бути безбарвними або пігментованими (сині, фіолетові, червоні, жовті, оранжеві, зелені і т. д.).

На густих живильних середовищах актиноміцети часто утворюють повітряний міцелій, на кінцях якого розвиваються спори, що надають колоніям певного забарвлення.

Питання про токсиноутворення спірне. Вважають, що патогенні актиноміцети містять ендотоксин.

Антигенна структура. Actinomyces bovis належить до серогрупи В, Actinomyces israilii — до серогрупи D; в обох видів виявлено серовари 1 і 2, що ідентифікуються за допомогою флюоресціюючих антитіл.

Резистентність. Актиноміцети — дуже стійкі мікроорганізми. Вони витримують температуру 60 °С протягом 1 год, довго зберігаються у висушеному стані. Особливо резистентні спори.

Патогенність для тварин. Патогенні актиноміцети уражують велику рогату худобу, рідше — свиней, коней. Захворювання має хронічний перебіг з утворенням запальних вогнищ і фістул.

До патогенних актиноміцетів належать деякі види роду Nocardia, зокрема N. asteroides, яка при бактеріоскопії має тонкий розгалужений міцелій, що розпадається на паличкоподібні і кокоподібні елементи; росте в аеробних умовах, утворює зморшкуваті зернисті колонії жовтого або темно-оранжевого кольору. N. asteroides живе в грунті; зараження настає повітряно-пиловим шляхом і в результаті проникнення актиноміцетів в ушкоджену шкіру. Крім людини, хворіють велика рогата худоба, коні, собаки, коти, мавпи, норки, видри та інші тварини. У людини N. asteroides спричиняє нокардіоз — хронічне грану-лематозне ураження легень, шкіри, лімфатичних вузлів, мозку та його оболонок, нирок. Якщо місцем проникнення актиноміцетів є шкіра стопи, розвивається

міцетома стопи (мадурська хвороба), що проявляється утворенням абсцесів і множинних фістул.

Санітарні вимоги до якості шкір забійних тварин

При обробці і консервуванні шкур необхідно дотримуватися таких санітарно-гігієнічних вимог:

- обладнання, інвентар виготовляють з корозієстійких матеріалів, які легко можна мити і дезінфікувати;

- за відсутності на м'ясокомбінаті санітарної бійні виділяють виробничу ділянку для дезінфекції та соління шкур від хворих тварин;

-при вході до приміщення цеху з обробки шкур встановлюють«килимок», змочений 2 %-вим розчином їдкого натрію для дезінфекції взуття;

-заборонено змішувати шкури здорових і хворих тварин. Шкури хворих тварин збирають окремо і знезаражують;

- обрізки шкур, технічну міздру,відпрацьовану сіль та іншівідходи збирають у контейнери і щоденно видаляють з цеху;

-при консервуванні шкур необхідно дотримуватися технологічних інструкцій;

-у приміщеннях для зберігання сухої сировини необхідно регулярно контролювати відносну вологість повітря і підтримувати її(не вище 70 %) для попередження розвитку плісняви;

-за наявності плісняви приміщення і повітря дезінфікують дрібно розпиленим розчином антисептолу або оксидифеноляту натрію;

-при враженні шкур шкіроїдом або міллю в приміщеннях проводять дезінфекцію стін, стелажів і підлоги 1 %-вим розчином хлорофосу,яким обробляють і шкури;

-продукцію відпускають з платформи цеху кормових і технічних продуктів.

Шкури від інфекційно хворих тварин дезінфікують в ізольованому приміщенні або знищують залежно від захворювання. Дезінфікують шкури отримані від тварин, забитих при чумі і бешисі свиней, віспі овець, ящурі, інфекційній анемії, бруцельозі, нектоба-ктереозі та ін.

При сибірці, сапі, емфізематозному карбункулі і чумі великої рогатої худоби шкури з мертвих тварин не знімають.

Шкури з позитивною реакцією преципітації на сибірку спалюють, а шкури від здорових тварин, які контактували з хворими тваринами на сибірку, дезінфікують в барабанах для замочування ідезінфекції або в камерах у розчині (30°С), який містить 2 % хло-ристоводневої кислоти і 15 % хлориду натрію протягом 40 год. абов розчині (35°С), який містить 0,7 %сірчаної кислоти, 1 % кремнієфтористого натрію і 10 % хлориду натрію протягом48 год. Передзавантаженням шкур температура розчинів повинна бути вищою на5°С,концентрація кислот — на 0,5 % у зв'язку з взаємодією кислотз органічними речовинами шкур. Шкури періодично перемішують.Після проведеної дезінфекції їх вивантажують і нейтралізують урозчині кальцинованої соди, а потім консервують кухонною сіллю.

Кількість дезінфікуючого розчину повинна в 10разів перевищувати масу прісно-сухих шкур (рідинний коефіцієнт 1:10).

Шкури тварин, хворих ящуром, дезінфікують в спеціально від-веденому приміщенні дезінфікуючою сумішшю, що містить 7 час-тин кремнефтористого натрію, або в дезінфікуючих розчинах: 5 %-вому розчині кальцинованої соди, 0,5 %-вому розчині біосульфітунатрію або 0,1—0,2 %-вому розчині їдкого натру. Після дезінфекціїв лугах шкури нейтралізують біосульфатом натрію. Рідинний кое-фіцієнт — 1:4 щодо парних шкур.

Після вкладання шкур у штабель його зрошують дезінфікуючимрозчином, який складається з 1 % кремнефтористого натрію і 10 %хлориду натрію і посипають дезінфікуючою сумішшю (40 кг сумі-ші на 100 кг шкур). Перед вкладанням штабеля на водонепроникнупідлогу на шкури насипають дезінфікуючу суміш шаром не менше

см. При температурі 10°С шкури знезаражують 12днів.

Шкури великої рогатої худоби, отримані від тварин, хворих бруцельозом, знезаражують в розчині, який складається з 74 л води,0,3 кг кремнефтористого натрію, 0,05 кг мідного купоросу і 26 кгхлориду натрію, протягом 20 год. при 16—23°С (рідинний коефіці-єнт 1:4), після дезінфекції шкури консервують хлоридом натрію.

При інших інфекційних захворюваннях шкури дезінфікуютьвідповідно до діючої Інструкції по дезінфекції сировини тваринного походження

Санітарно-мікробіологічний контроль умов виробництва мяса та м’ясопродуктів

Санітарно-мікробіологічний контроль включає в себе:

санітарно-гігієнічний контроль умов виробництва та контроль

технологічних процесів і готової продукції. Ці дослідження

здійснюють у мікробіологічних лабораторіях. Санітарний контроль за мікробним забрудненням на підприємствах

із переробки тваринницької сировини є обов’язковим заходом.

Плановому мікробіологічному контролю підлягають промислові

приміщення (стіни, підлога, столи), всі апарати та обладнання, одяг

персоналу, а також обов’язковим є медичний огляд персоналу. Основними тестами мікробної забрудненості приміщень та

обладнання є загальна кількість мікроорганізмів на одиницю поверхні

(см2) досліджуваного об’єкта (мікробне число) і наявність на

предметах санітарно-показових мікроорганізмів. Для виявлення мікроорганізмів і набуття навичок контролю

матеріалів виробництва досліджують пергамент, зіскреби з дерев'яної

тари, сіль і цукор.

-Контроль пергаменту

-Контроль цукру

-Контроль кухонної солі

-Контроль дерев’яної тари

-Контроль гігієни робітників.