К-ра Прибалтики у міжвоєнні роки



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

К-ра Прибалтики у міжвоєнні роки



Ест. У 1920 р. -закон про заг. обов’язкову безкоштовну 4-річну (від 1930 р. 6-річну) освіту. Шк. реформа 1934 р. запров. двоступеневу освіту – початкову школу і 3-річну гімназію. Діяв Тартуський універ., 1938 р. – універ. в Таллінні. Після 1925 р. було завершено роботи над уніфікацією норм естонської мови, вийшов друком перший том «Естонського ортологічного словника» за ред. І.Вескі. Початки нац. оперного мис-ва- твір Е.Аава «Вікерци», 1928 р. Від 1926 р. поч. регулярні трансляції радіомовлення. Перший ест. звуковий фільм «Золотий павук» 1930 р. зробив К.Мярска. З 1918 - діюче Ест. телеграфне агентство. У Таллінні і Тарту в 1919 році були засновані два вищі училища. Л-ра. У 1930 в Ест. видавалися 276 газет і жур. 1932-37 вийшла «Естонська Енциклопедія». У 1922 - Союз ест. письм., засн. Фрідеберт Туглас. У 1925 р. засн. фонд «Культурний капітал → письм. давали стипендії. Реалізм, на центральне місце висунувся роман - А. Х. Таммсааре, А. М'ялк, А. Якобсон, О. Лутс. Діяли літературні угруповання «Тарапіта» і «Арбуяд». Живопис: Антс Лайкмаа, Конрад Мягі, Крістьян Рауд. Графіка - Едуард Війральт. В архітектурі Ест. 1920-х –традиціоналізм: будівля колишніх Держ. зборів, буд. Будинку мис-тв і Будинок офіцерів у Талліні. театри- «Естонія» (у Талліні), «Ванемуйне» (в Тарту), «Ендла» (в Пярну) і «Угала» (в Вільянді). Популярними стали комедії Хуго Раудсепп. кінематограф. Один з основопол.кіно - оператор і продюсер Теодор Лутс. Перший худ. фільм зі звуком - «Діти сонця» (1932)

Латвія. 1919 р. – закон про заг. обов’язкову поч. освіту: (4-річна і 2-річна). Шк. реформа 1934 р.- продовж. навч. в гімназіях до 5 р. і запровадила їх спеціалізацію. 1935 р. – закон про державну мову → латв.- обов’язковою на всіх рівнях. 1923 р. відкрито латв. універ. в Ризі. Л-рна творчість – навколо націон. тематики. Твори Е.Вірза, А.Грінса, В.Еглітіса → реалізм. Від 1926 р. відновилося проведення співочих свят. 1925 р. – поч.. роботу перша радіостанція. Звуковий фільм – «Даугава». Основоположниками національного стилю в латиській інструментальній музиці стали А. Юрьянс і Я. Вітолса, в живописі - Я. Розенталс, В. Пурвітіс.

Литва. 1922 р. – закон про обов’язкову 4-річну освіту (з1936 р. – 6-річну). Шкільництво – двоступеневе: початкова школа і гімназія. У окупованому Польщею Вільнюському краї держ. школи були переважно польськими. Подібною була ситуація у Клайпедському краї- з 235 держ. поч. шкіл у 215 мовою навч.- німецька. Діяли універ. у Клайпеді та ряд інших навч. закладів. Тимчас. столиця Каунас-центр науки і к-ри. Тут відкрито драмат. та оперний театри, іст. музей, галерея творів ім. лит. композитора і маляра Міколаюса Чюрльоніса. У 1926 р. почала трансляції радіостанція в Каунасі, а 1936 р. – в Клайпеді. Перший звук. короткометраж. ляльковий фільм «Сон товстуна» 1938 Л-ра.Поп. була іст. тематика. Вайжгантас (Юозас Тумас) роман- «Просвіта» → про лит. нац. рух; підготував 11-т досл. з іст. лит. л-ри. Лит. поезія 1910-1920 років перебувала під сильним впливом символізму: Юргіс Балтрушайтіс, Казіс Бінкіс- збірка віршів «100 весен» (1923) в дусі футуризму і експресіонізму. неоромантиківІонас Айстіс (справжнє ім'я - Александравічюс), Соломія Неріс (справжнє ім'я - Бачінскайте-Бучение), - поетичні збірки «Рано вранці », 1927;«Сліди на піску», 1931. Реалізму в лит. л-рі → творчість Пятраса Цвірко: роман «Франк Крук», 1934; У 1920 в Каунасі засн. Т-во творців лит. мис-ва. У третьому десятилітті ХХ ст. сформ. молоде покоління худ- Т-во незал. худ. (1930), та члени групи "Аrs" (1932). В кін. Др. Св. війни Лит. покинула значна част. інтелігенції, в тому числі ціла плеяда видатних художників. Музикаосновоп. лит. профес. композиторської школи - Юозас Груодіс, творець Каунаській консерваторії. Вітаутас Бацявічюс, Ієронімас Качінскас, Юлюс Гайдяліс. Режисери - Юозас Вайчкус, Кастантас Глінскіс, Антанас Суткус, Александрас Віткаускас, Андрюс Олеко-Жілінскас, пізніше Борісас Даугуветіс.19 грудня 1920 відбулася іст. прем'єра - «День Івана Купали» Германа Зудермана.

11.Проблеми сусп.-політ. р-ку Балтії у між воєн. роки Ест.. Пол. лад Ест. Респ. визначила ухвалена Установчими зборами в 1920 р. Конст. Вищий орган влади- однопалатний парлам. –Держ. дума у складі 100 депутатів, яка форм. уряд на чолі з пр.-мін.. Він виконував функції глави держ. Констит: демокр. свободи - слова, зборів, об'єднань, друку та ін. Були проведені екон., соц. та політ. реформи. Аграрна реф. 1919р.: велика земельна вл. передавалася селянам, в першу чергу добровольцям у війні за незалеж. У 1926 р. Держ. дума - рішення виплатити колишнім власникам землі компенсації. С\г - головна галузь ест. екон. (на кінець 20-х років 68% насел. проживало на селі, 32% -у містах та смт). Головним торг. партнером Ест. того часу виступала Велбр. Завдяки її позиці у 1927 р., була провед.грошова реформа й випущені в обіг ест.і гроші - крони та сенти. Дія-сть КомПартії Ест. була заборонена протягом усього міжвоєнного періоду. Селянська парт. (Маалійт) переймен. у партію Об'єднання Аграріїв (лідер К.Пятс). Зберегла свої позиції Християн. Нар. Партія. Лівий табір – Ест. Соціал. Робітнич. Партією (ЕСРП), 1925 р. На початку 30-х років в республіці активізувалися радик.-націон. сили, які утв. партію Ест. Центральний Союз Учасників Визвольної Війни (партія "вапсів"), очол. адвокат А.Сірк та відставний генерал Андреас Ларка. Вапси вимагали встановлення сильної влади, яка зможе вивести країну з екон. кризи 1929-1933 рр. та відвернути комун. загрозу. У зн. пол. вони орієнтувались на Нім. У республіці - гостра політ. б-ба. К.Пятс та І.Лайдонер вирішили не доводити справу до виборів, а здійснити держ. переворот. 12 березня 1934 р. скликав надзвичайне засідання уряду та запропон. огол. в країні військ. стан, У жовтні 1934 р. був розпущений парламент, який не скликався до 1938 р. Найважливішою устан. нового режиму стало Мін-тво внутр. справ. У березні 1935 р. були заборон. всі політ. партії, створювалася єдина офіційна правляча партія -"Ізамаалійт " ("Вітчизняний союз"). Стабілізація політ. ситуац. в країні дозволила презид. відповідно до підсумків референдуму 1936 р., провести вибори до Законодавчих зборів, які розпоч. роботу в січні 1937 р. Розроблена ними нова Конст. була опублік. 17 серпня 1937 р. (вступила в дію 1 січня 1938 р) → Ест. прогол. президент. респуб. з двопалатним парламентом - Державними зборами. Президент: мав право встановлювати держ. бюджет, видавати закони, скликати і розпускати парламент. У 1938 р. відбулися парлам. та президентські вибори. президент К.Пятс. Латвія. Лат. залишалася аграрною країною (у 1935 р. 65% нас. зайнято у с\г). У вересні 1920 р. Уст. збори ухвалили закон про аграр. реф. → земля оголош. нац. багатством, встан. макс. розміри поміщицьких та церковних володінь - від 50 до 100 га. Викупні платежі селянство мало погасити протягом 41 р. грошова реформа 1922 р.: запроваджена власна валюта -лат. Того ж року запрацював Лат. банк з правом емісії. Екон. криза 1929-1933 загострила соц. суперечності. Нац. меншини згідно Конст. 1922 р. мали широке представництво у сеймі (20% місць). Особливо впливовими були німецькі депутати. У 1933 р. вони спричинили падіння уряду. Враховуючи ситуацію в країні лідер Селянського Союзу К.Ульманіс у ніч на 16.05.1934 здійснив держ. переворот. Він сформував уряд Нац. єдності та управляв країною без парламенту. Усі політ. партії, вкл. Селянський Союз, були розпущені, їх лідери опинилися у концентраційному таборі в Лієпає. У 1936 р. на основі постанови Каб. мін. К.Ульманіс окрім посади пр.-мін. посів крісло Президента. Литва.Політ. с-му визнач. Констит. 1922 р. → республ. парлам. с-ма з широкими повноваж. законод. влади; парламент формував та розпускав уряд, контролював дія-ть уряд. та суд. органів; президент – представн. функції. У січні 1923 р. до складу Л. Клайпедський край. Пол.пливом у Лит. Респ. Корист. Христ.-Демокр. Партія, Землероб. Союз і Федерац. Праці. Після виборів 1926 р. до влади прийшла коаліція націон. соціалістів та соц. демократів. Уряд М.Слезявічюса 1926 р. підпис. з СРСР договір про ненапад. 1924 р. виникла партія «Союз лит. Таутінінків», до якої влилися «Пажанга» та Землеробський Союз. Керівні позиції – А.Смятона. 17 грудня Союз Таутінінків спільно з партією христ. демокр. І при підтримці армії здійсн. держ. переворот. Президент - А.Смятона. однопарт. влади – у квітні 1927 р. розпущено сейм, а представників християнських демократів змусили залишити уряд. Конст. 1928 р. → вся влада зосер. в руках презид. А.Смятони. 12.05.1938. була схвалена Конст. Лит. → обмеж. парлам. дем.; президент – широкі повноваження:

 

12. К-ра Угорщ. в міжвоєнні роки.Від самого поч. встан. режиму Хорті поч. переслідуватись найменші прояви вільнодумства, скупо виділялись гроші на наук. та осв. дія-сть. В міжвоєнний період діяли універи в Будапешті, Дембрецені, Сегеді та Печі. Дія-сть Академії Наук була малоефективною. Народна освіта знаходилась у важкому становищі( 6річна школа). Дітям з сімей робітників та селян доступу до навч. не було. Встан. первна плата, яку потрібно було дати при в ступі в школу чи гімназію. В поч.. школах дітей навчали в релігійному дусі.

Наука: історики Б.Хоман та Д. Секфю, вони написали спільно 7т працю "Угор. історія". Існувала іст. школа Ш. Домановскі.Мовознавці: Ж.Шимон, І.Кнєжи, Я.Мелих. Уг. л-ра А. Кунц"Чорний монастир", Ф. Моря"Дочка чотирьох батьків", "Воскресіння Ганібала", Л. Немет романи "Злочин", "Ян Гус", "Траур". Образотворче мис-во:Б. Уітц створив школу угор. фрескоживописі; Д.Деркович живописець і графік, його полотна "Коваль і мати" та "За хліб";Архітектура: розвивалась в двохз стилях необароко та неокласицизм. Архітектори: Л.Козма, М. Бреєр. В цей час було зведено будинок Поштампу, Центр фінанси. закладів. Музика: відомі композитори: Б.Барток фортепіанні сонати "Кантана", "Профана", опера "Замок герцога Синя Борода", "Чудесний мандарин", "Соната для скрипки", "Другий і Третій фортепіанні концерти" (відмічений міжнародною премією миру). З.Кодай автор творів для тенора з хором, опер "Лети павлін", "Секейська прядильня", "Танці з Марошсека". Театр: під час режиму Хорті знаходився під політ. впливом. Будапештський нац. театр ставились роботи Станіславського. Вистави: "Будь добрим до кінця життя", "Трагедія людини", "Не можу жити без музики". Набув популярності в цей час "Вігсінхаз"(театр комедії), Муз. театр, з 1925 р. Театр Оперети. Кіно – кіномережа знаходилась в руках приватних підприємців і то не уг. походж. Угор. Режисери в еміграції: П.Явор, Л.ЛазарЮ Дюкабон.

13. Утв. Чехосл. Респ. її осн. проблеми р-ку у між воєн. роки На поч. 1915 р. проект утворення спільного політ. органу запропонували діячі чес. і сл. політ. еміґрації у Фр., у Парижі- Нац. рада чес.-сл. громадян → вона прийняла окрему ухвалу – “Послання в Словаччину”, якою словакам забезп. повна автономія. у США – Сл. ліга і Чес. Нац.. об’єднання, За наподляг. Т. Масарика. Чеське національне об’єднання розробило програмний документ про спільні дії чехів і словаків у нац.-визв. б-бі. -22–23 жовтня 1915 р. Клівлендська угода зі Словацькою лігою. Наприкінці жовтня 1915 р. при участі Т. Масарика в Парижі ств. Чеський закорд. комітет як перший керівний орган чес. націон. руху за кордоном. У лютому 1916 р. на осн. цього комітету ств. Чеську нац. раду як центральний орган визвольного руху. До її складу увійшли Т. Масарик (голова), Й. Дюріх (заступник), Е. Бенеш (генеральний секретар), якого в лютому 1917 р. замінив М. Штефанік – перейм. на Чехосл. Нац. раду. Влітку 1916 р. в Києві проходили чес.-сл. переговори—узг. програму дій – (Київський протокол). Док. “Наша мета”, в якому говорилося про вільний сл. народ і об’єднання незалежних Чехії і Сл. 31 травня 1918 р.підпис. у Пітсбурзі угоди, якою схвалювалася програма утв. спільної держ. чехів і словаків—одерж. автономію: власну адмін., сейм, суд, визн. сл. мови як офіційної

28 жовтня 1918 р. Празький Національний Комітет на Вацлавській площі проголосив утв. Чехословацької Республіки. У Женеві – нарада між Карелом Крамаржем І Едуардом Бенешем: президентом буде обрано Т.Масарика, а головою уряду – Крамарж. 30 жовтня 1918 р. на засідання Сл. Нац. Ради в м.Турчанські Святи Мартін була ухвалена Декларація сл. нації → розрив з Уг. і прагнення разом з чехами ств. Незал. держ. 13 листопада 1918 р. Національний Комітет у Празі схвалив Тимчас. Конст.: прогол. утв. Чехосл. Респ. і позбавляла Габсбургів усіх прав на чес. й сл. землі; створювалися однопалатні Нац. збори. Президентом республіки обрано Т.Г.Масарика, затвердили уряд на чолі з К.Крамаржем. Е.Бенеш очолив міністерство закордонних справ. До кінця 1918 р. в Чехословаччині було здійснено ряд заходів, які свідчили про демократичний х-р нової д-ви. Наприк. грудня 1918 р. – закон про 8-год роб. день, про держ. допомогу безробітним, про розшир. мед. страхування, про охорону прав наймачів квартир, у лютому 1919 р. – виборчий закон – право голосу жінкам і військовослужбовцям., ств. центр. держапарат. у лютому 1920 р. Конст. Чехосл. республіки → вищим законодавчим орг..- Нац. збори:– палати депутатів (300осіб) і сенату (150); збори обирали президента (7 років); Виконавчим був уряд ЧСР, підзвітний парламенту. Реальна політична влада в ЧСР концентрувалася концентрувалася в руках неформальних організацій → угрупування «Град», що склалося навколо президента Т.Масарика, воно спиралося на впливові Нац.-Соц. та Соціал-Дем. партії, масові громадські організації та ін. 1927 р.закон про реформу с-ми адміністративно-політичного управління: відбулася її часткова децентралізація, запров. земельне управл. (Чехія, Моравія і Сілезія, Словач., Підкарпатська Русь), ств. місцеві органи самоуправління на виборчій основі. Комуністи добивалися встановлення в Чехосл. диктатури пролетаріату. Одним з пріоритетних напрямів діяльності чехословацької влади від початку була активна нац. політ. У цій галузі було особливо багато проблем й складних завдань, які випливали з умов приєднання до ЧСР нових земель, визначених мирними договорами та положеннями чехословацької Констит. Закарп. українці у свою чергу приєдн. до ЧСР, розраховуючи на отримання обіцяних їм широких автон. прав. Ще складнішою була справа з численним угорським і особливо німецьким населенням.

14. Болгарська к-ра у міжвоєнні роки.Нар. освіта: в 1921р. уряд БЗНС прийн. З-н про безплатну 7-річну освіту (4-річ. поч. школа та 3-річ. гімназія). Гімназії поділялись на: реальні, класичні і напівкласичні (навч. частково платне). В селах к-рними осередками були читальні, в містах бібліотеки. Вищі навч. заклади Софіївський у-тет (гуманітарного й природничого нахилів), Музична та Художня академії, Економічні інститути у Варні і Свіштові, Вільний університет в Софії, з1924р. діяла Вища кооперативна школа. Болг. Академія Наук (БАН)- готувала фахівців для вищих шкіл Існ. Школа соц. психології. Наука:філологи: Л.Мілетич, Б.Пенев, М.Арнаудов,Історики: В. Златарський "Іст. Болг. доби середньовіччя", Г. Мутафчієв "Ранньомодерна іст. Болг.". Філософи: Д. Міхалчев, І. Кінкель. Л-ра: Х. Смірненський –поезія "Квітникарка", "Зимові вечори"; Г. Мілєв твори "Пекло", "День гніву", "Вересень"; Й.Йовков – твори присвячені Балканським та Першій світовій війні. Образ. мис-во: митці відносились до двох худ. напрямків: "Рідне мис-тво" (С. Скитник, П.Георгієв, В.Захарієв); "Новий художній реалізм"(Н. балканський, Б.Іванов, Х.Станчев). Архітектура: спорудж. Судову палату, болг. народний банк, Болгарську народну бібліотеку, Міністерство оборони, Народна опера в Софії. Архітектори: С.Овчаров, В.Йорданов. Музика: з1933р. було ств. Тов.-во "Сучасна музика". Відомі композитори: П.Владігеров, П.Стайнов,Л.Піпков. Відомими суб'єктами музичного життя були: Болгарська народна філармонія, Державна музична академія, Академічний симфонічний оркестр.Режисери кіно: Н.Лаврін "Під старим небом", Б.Греков "Могила без хрестів", А.Вазов "Громада". Книговидання: "Факел", "Тодор Ф.Чипев", "Акцил".

15.Внутр.пол. процеси в Польщі. Основною тенденцією розвитку країн Східної і Пд-Сх. Євр. (Польща, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія) у 20-30-ті роки став відхід від демокр. процесів і становл. Авторит. режимів. Причинами цього були невирішеність націон., економ. проблем, вплив Нім. та Іт., боязнь правлячої верхівки більшовицького впливу. У1921 р. було прийнято конституцію Пол. респ., в якій прогол. демократ. права громадян, Польща –парлам. республ.. Повноваження президента, який обирався на 7 років, були обмеженими. Закріпл. привілейоване становище катол. церкви.У листопаді 1922 р. відбулись перші парлам. вибори, на яких жодна з партій не набрала більшості голосів. Ці обставини свідчили про слабкість парлам. республ. що в кінцевому підсумку призвело до перевороту 1926 р. і встановлення peжиму "санації" (оздоровлення).До політ. нестабільності додавались екон. негаразди і проблема нац. меншин.12 травня 1926р. військові під командуванням Ю.Пілсудського почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот підтримувався населенням, яке сподівалось на покращення свого життя. Пілсудський встановив одноосібну владу. Його прихід до влади збігся з екон. стабілізацією у країні, що дало можливість закріпитись встановленому режиму. Режим "санації" базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не давало опозиції можливості чітко організуватись. Екон. криза 1929-1933 pp. зумовила еволюцію режиму вправо. Щоб утриматись при владі, Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників і обмежив права парламенту. У1935 р. була прийнята нова констит., яка закріпила режим особистої влади. Після смерті Пілсудського в травні 1935 р. розгорілась б-ба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е.Ридз-Смігли та президентом І.Мосцицьким, яка завершилась компромісом і поділом влади. Період 1935-1939 pp. у внутрішньому стані був відносно стабільним. Основні події, пов'язані з Польщею, розвивались на зовнішньопол. арені.Лідери пол.. держ. заклали при її створенні небезпечний потенціал саморуйнування, загарбавши етнічно непольські території і проводячи щодо них політику полонізації. Це неодмінно породжувало рух опору непольського населення (ОУН на українських землях) і давало можливість сусіднім державам висувати територіальні претензії та підтримувати сепаратистські рухи.

16. Література і мистецтво Югославії у міжвоєнні рокиЛ-ра: в реалістичній прозі в перші повоєнні роки популярною була військова тема(Іво Андрич «Тривога»;Чіпіно «Із солдатських битв»);соц. напрям в л-рі – Й. Попович збірка віршів «Паломник вічності»; Б. Чосепа «Зміна поколінь»; гуманіст Ф. Бевка «Трилогія»; К. Рацій поезія «Опіум», «Білі світанки». Мистецтво: для югосл. живопису в міжвоєнний період характерно майже повна відсутність витворів на істор. теми. А. Лота – прихильник кубізму; художники: Т. і Ф. Краль «Селянська війна», М. Коньович. Югосл. графіка розвив. досить прогресивно в цей період. В Загребі ств. центр розвитку югосл. графіки, головою був Д. Андреєвич; скульптори: І. Мештрович, А. Аугустинчич; архітектори: Ю. Ковалевський, В. Ковачич, Г. Єрмич. Архітектура Югославії в цілому в 20-30 рр. еволюціонувала від еклектизму поч. століття до європ. конструктивізму з усіма його різновидностями. Музика: в період 1918-1941 в Югославії ств. великі музичні заклади (консерваторії, філармонії); 1920– в Белграді ств. постійна оперна група Народного театру; 1925– ств. Філармонічний круг; 1937 – ств. Музична академія; 1924– в Люблені відкрита консерваторія; 1939 – Музична Академія; С. Остерц – пропагував четвертинову музику; композитори: П. Коньович, С. Хрістич, Ф. Матеєвський.Театр: 1921– в Белграді відкр. Акторська школа; 1920 – в Загребі відкр. театр. школа; відомі актори: Марія Ружичка-Строцці, Б. Гавелла, Д. Крангевич та ін.; після 1918були відкр. нові театри в Сараєво(1919), Скопле, Спліте та ін. Періодичні театр. видання: «Сцена», «Маска» ін.

17. Освіта і наука Югосл. у міжвоєнні роки Освіта.В 1922 р. в країні нарахов. 7 тис початкових шкіл. В1939 їх число виросло до 9 тис. Ведене 8-річне навчання. Витрати на освіту не перевищували 1% держ.бюджету. Закон про всезаг. і обов’язкову освіту носив декларативний характер. Лише 50% дітей у віці 7-14 років відвідували школу. Міністерство освіти не приділяло уваги на підготовку вчительських кадрів. 1927– студенти Загребського у-ту виступили проти рішення міністерства освіти(ліквід. ряд ф-тів універ-ту, скорот. число професорів). Підтримані студентами Белграду та Люблянів, вони домоглись успіху. Після встановл. в 1929 монархо-фашистської диктатури політ. Життя у вищих навч. закладів завмерло. Наука:історія:1927- ств. Югосл. історичне суспільство, в трьох містах – Белграді, Загребі, Любляні.1933 «Історія Югославії» В. Чоровича; 1919– засн. унів-т в Любляні; центром істор.досліджень був Белград; М. Кос «Матеріали з історії словенців» та ін.; філософія:Д. Джуріч – займ. філософією позитивізму, «Філософія іст.філософії»; В. Дворникович; Франц Вебер – ідеалістичний напрям, «Книга про Бога», «Сис-ма філософії»; географія: Йован Цвиіч – президент Серб. Ак. Наук; ботанік Л. Адамович; математика: М. Петрович, Ж. Маркович; Й. Жуйович – засн. серб. геологічної школи; 1930 – засн. Белград. держ. геолог. інститут, що вид. «Вісник Геолог. інст.-ту Королівства Югославії».

 

18. К-ра Словач. у міжвоєн. роки Малий шк. закон, прийн.у липні 1922– запров. шкільну повинність: для Сл. вона визначалася у 6-8 повних років До кін. 1920 р. з 44 гімназій та реальних шкіл 36 були сл.У Братиславі новий уряд закрив уг. універ - першу вищу сл. нац. школу - Універ ім. Я.А.Коменського (1919). У 1937 р уряд ухвалив відкрити Вищу технічну школу в Кошице. Наукове життя зосередж. у Матиці сл.», яка відновила свою дія-сть у 1919 р. При Братисл. універі ств. «Наукове товариство ім. Шафарика” У 1937р. з ініціативи І.Грушевського, М.Шимончіча і М.Бікоша утв. об’єднання „Синтез”, яке згуртувало мовознавців, філологів, етнографів та філософів. У часи не залеж. Сл. держ. засн. Сл. наукове т-во, Сл. академію наук і мис-в та Католицьку академію у Трнаві.Л-ра. Поезія - реалізм, експрес., конструктивізм, авангардизм. Й.Грегор-Тайовський („Оповідання , „Сумні ноти”, “3 Чадце у місто”; поета-лірик В.Рой („Крізь вуаль” Доля крилами махає»);М.Разусавтор хроніки словацького села „Світи” (1929). Я.Смрек „Тільки очі” (1933) «Поет і жінка” (1934) та ін. Сл. проза 20-30 Г.Вамош („Око Едіти”, 1925); . І.Горвата (збірки „Мозаїка життя і мрії”, 1923; „Людина на вулиці”, 1928) М.Урбан (збірки „За верхнім вітряком”, 1926; „Вшуки без відгуку”, сл. драматургЮ.Барч-Іван. Театр. М.Мойзеса (увертюри „Наша Сл.”, Микола Шугай”). Нац. характер сл. театру ставав твори Я.Халупкн,Ш.Заборського. Був відер. Східносл.націон. театр (1937). Консолідації творчих сил худ. сприяла дія-ть „Т-ва сл. худ.” (Мартін, 1919) і Творчість графіка і художника М.Бенки(„Дві жінки”, 1934 – селянська праця). М.Базовський („Дівчина з глечиком”, 1931) . Авангардизм - Л.Фулла та М.Галанда(цикл літографій „Любов у місті”, 1924, „Біля колиски”, 1929). У сфері графічного мис-тва працювали Г.Андель і К.Бауер.Скульптори Я.Коніарек, Я.Гучк, Ф. Драшковіч, Ф .Гібала, Й.Поспішіла. Ху­дожньою керамікою Ф.Костка.

Архітектура-неокл. монументальність (Народний банк у Братиславі - архітектор Є.Беллуш). Д.Юркович – деревяна техніка; М.Гармінц (готель .,Карлтон-Савой” у Братиславі; санаторний корпус у Новому Смоковці, 1917-1925; Сло­вацького національного музею у Мартіні, 1929-1932), І.Палович (будівля Матиці Словацької, 1924-1925), Ф.Куппа (будівля уні- I верситету ім. Я.А.Коменського, 1936) та ін. У Братиславі житловий квартал „Авіон” (1929, архітектор И.Марек). На поч. XX ст. зароджується сл. кіномистецтво. У м. Тренчіанске Тепліце була відкр.кіностудія „Татра-фільм”. К.Пліцка- 1933 р. він організував відділення кінематографії при „Спілці словацьких митців”, кінострічки (, До горах та долинах” „Земля співає”). Кіноактори (А.Багар, И.Бородач, П.Бєлік, О.Бородачова- Оршаґова, М.Банчікова та ін.).Радіомовлення И.Мургаш. Перші радіопередавачі, встан. у Братиславі (1926) і Кошице (1927).

 

19. Утв.ЧСР і форм. її кордонів у між воєн.роки У державно-правовій декларації чеських депутатів австрійського парламенту від 30 травня 1917 містився пункт про включення Словаччини до складу майбутньої держави чехів і словаків. Великий міжнародний резонанс мав словацький маніфест від 1травня 1918 про утв. спільної держави. 30травня.1918 у м.Піттсбург (США) між чес. і сл. політ. організаціями в еміграції була укл. угода, що закладала основи майбутнього устрою Чехосл. держ., в якій словаки мали отримати автономію. 13липня чес. політ. лідери, які діяли на батьківщині (К.Крамарж, А.Швегла, В.Клофач), утв. у Празі Нац. Чехосл. комітет. 13листопада Нац. комітет затвердив тимчас. конституцію, а 14листопада 1918 Нац. збори обрали першим президентом республіки Т.Масарика. Кордони респ. були визначені Версальським (1919), Сен-Жерменським (1919) і Тріанонським (1920) мир. Дог. Терит. Закарп. Укр. під назвою Підкарпат. Русь увійшла до Чехосл. республіки та мала отримати автономний статус.Чехословацька держава охоплювала площу 140,4 тис. км" з населенням 13,6 млн чол. У кін. лютого 1920 Національні збори прийняли конституцію Чехословацької республіки. Вищим законодавчим органом держави ставали Національні збори, які обирали президента, офіційною державною мовою - т. зв. чехословацька мова. Велика кількість політичних партій і організацій призвела до виникнення урядових коаліцій (загальнонаціональна; чесько-словацько-німецька; панівна з участю національних чеських, словацьких, німецьких і угорських партій та ін.), ядром яких, як правило, були Аграрна, Національно-демократична і Народна партії. Правлячі кола створювали також неформальні осередки реального владного впливу, одним з найвпливовіших серед яких було пропрезидентське угруповання "Град". Поряд з "Градом" значну роль у державному житті країни у 1920 роках відігравали політичні об'єднання "П'ятірка" і "Вісімка", які складалися з лідерів партій урядової коаліції і офіційно виступали як координатори парламентських партійних клубів. Протягом 1920-х років уряд провів аграрну реформу, яка хоч і обмежила, проте не ліквідувала великого землеволодіння. З поч. 1930 років спостерігався процес поляризації суспільних сил, характерною рисою якого була трансформація політичної системи. Національні демократи, зробивши ставку на створення під своєю егідою опозиційного політичного блоку, у 1934 спільно з Національною лігою і Національним фронтом утворили Національне об'єднання. У свою чергу, лідери аграріїв також шукали можливості зміцнення своїх позицій і вели переговори з німецькими та словацькими партійними керівниками. Словацька народна партія почала висувати ідею відокремлення словацьких земель і створення незалежної Словацької держави.У травні 1935 відбулися парламентські вибори, внаслідок яких основні партії урядової коаліції зберегли свої позиції. Новопризначеним прем'єром став лідер словацького відділення партії М.Годжа. У листопаді 1935 подав у відставку з посади Президента республіки Т.Масарик. У грудні 1935Е.Бенеш, якого підтримала більшість впливових політичних партій, здобув перемогу під час президентських виборів.

20. К-ра Албанії у міжвой роки. Закон «Про обов'язкове навчання дітей» (1921) поступово стала налагоджуватися мережа державних навчальних закладів. Так, у містах існували початкові (п'ятирічні) школи, а на селі - з дво- або чотирирічним строком навчання. Однак понад 80 % дорослого албанського населення залишалося неписьменним.

Вищих навчальних закладів у Албанії не існувало. Молодь із заможних родин, щоб отримати освіту, від'їжджала за кордон. Існувала також і державна система надання стипендій (на конкурсній основі) для такого навчання. Так, стипендіатом біологічного факультету університету в Монпельє (Франція) став майбутній албанський лідер Е. Годжа. Однак освічені молоді албанці досить часто не знаходили місця на батьківщині для застосування отриманих знань і залишалися за кордоном. Так сталося з інженером К. Гегою, за проектом якого був побудований один з відомих тунелів у Альпах.

Якщо матеріальна база для становлення природничих наук практично була відсутня (діяв лише один дослідний зооінститут поблизу Дурреса), то певні умови для розвитку гуманітарних існували: мовознавці А. Джувані, Е. Чабей - фундатори албанської лінгвістики.

Не існувало ні професійних театрів, ні концертних залів. Актори: О. Моїсіу (Німеччина, в театрі Рейнгарта), Т. Ташко і М. Краю(співали в італійських театрах). У 30-х роках набув широкої відомості в світі один з найвидатніших албанських композиторівК. Коно.

Література Православний єпископ Ф. Нолі був не тільки відомим поетом та фундатором албанської політичної поезії, але й прославився як публіцист та перекладач європейської класики, тема - бурхливі події 1924 р. Значний внесок у розвиток художньої літератури зробив поет і прозаїк М. Нікола (Мідьєні). Демократична спрямованість творів албанських письменників X. Стерми, М. Кутелі, Н. Бульки, яка сформувалася у протистоянні з реакційними проявами режиму короля Зоґа І, сприяла утвердженню лінії на спадковість в албанській літературі. Поет Р. Фішта – через свою приналежність до римо-католицької церкви був потім незаслужено забутий.

21.Відновлення незалежності Польщі у 1918р. у міжвоєнні роки. Історія П. між двома світ. війнами, охоплює період часу від повторного відпочинку з незал. П. держ. в 1918, до спільного вторг. в Польщу від нац. Нім. та Рад. Союзу в 1939 році на початку Др. св . Польща знову підтвердили свою незалежність у Версальський мирний договір , проте його остаточні кордони були встановлені тільки в 1922р. Революції в Росії, Австро-Угорщини, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації, в ніч проти 7 листопада 1918р. представники лівих партій –Польської соціалістичної партії (ППС), соціал-демократії та партії людової (селянської) – створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, що його очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер соціал-демократії Ігнаций Дашинський. Цей уряд проголосив Польщу народною республікою, обіцяв передати на розгляд установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго. 10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в’язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юзеф Пілсудський, в якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність. Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 листодада 1918р. передала Пілсудському владу з “метою збереження порядку в країні”. На вимогу Пілсудського уряд Дашинського пішов у відставку, а натомість було створено новий на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголошеному “начальником” держави. Польські правлячі кола прагнули відновити Річ Посполиту “від моря до моря” (від Балтики до Чорного моря). До цієї держави передбачалося долучити Литву, Білорусь та Україну. У 1919р. польські війська окупували Білорусь, Західну Волинь, райони Полісся. На південно-заході, Польща зіштовхнулися прикордонних суперечок з Чехословаччиною протягом австрійської Сілезії. 27 грудня 1918Великі повстання Польщі звільнених Велика Польща . 1919 Версальський договір оселилися німецько-польського кордону в Балтійському регіоні . Портовому місті Данцігу ( польський Гданськ) було оголошено вільним містом , через його тісних зв'язків з Польщі та Пруссії, таким чином, економічно життєво важливо для Польщі. Розділені етнічно змішаних і високо цінується в промисловості і гірському районі Сілезії між Німеччиною та Польщею, з Польщею отримувати менше за розміром, але більш промислово східній частині в 1922 році, після серії з трьох сілезьких повстань .

22.Еволюція політ. сис-ми Болгарії у міжвоєнні роки.У вересні 1918 р. болг.а армія капітулювала. Війська Антанти у1918р. окуп. Б. Гостра кризаправлячих верхів виявлялася в постійних реорганізаціях болгарськогоуряду.У політ. житті країни зросла роль Болг. землеробськогонародного союзу (БЗНС) та Болг. робітн. Компартії (БКПтісняків).На парлам. виборах 1919 р. БЗНС здобув 27% голосів, її лідерОлександр Стамболійський сформ. коаліційний уряд.Підсумки війни для Б. були підбиті в листопаді 1919 р. у Нейї(передмістя Парижа). Б. втратила Пд. Добруджу та іншітерит. (10% усієї болг. терит.), зобов'язувалася сплатитирепарацій. Крім цього, вона повиннабула поставити Гр, Рум, Ксхсзначну кількість худоби, кам'.вугілля та ін. Істотно обмежувалисязбройні сили.Після парлам.виборів. 1920 р. БЗНС було ств. однопартійний урядСтамболійського, що вирішив провести демокр. реформи. Найважливішоюз них була аграрна, яка передбачала вилучення всіх залишків зем.володінь, що перевищували 30 га. орної землі. Тільки за перший рік дія-ті уряду БЗНС прийнято понад 100 законів стосовно різнихсторін життя болг. сус-тва. Протягом 1921 —1922 рр. у країні сформ. організація НароднаЗлагода — опозиційний політ. центр буржуазних елементів, що почавборотьбу проти політики уряду Стамболійського. Загострилася боротьбакомуністів з БЗНС. А у керівництві Землеробського союзу перемоглиприхильники "третього шляху" ("середньої лінії"), що пер



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.129.123 (0.015 с.)