У 1939 Р. Будапешт приєднався до антикомінтерн. Пакту, а в 1940 Р. – до пакту трьох держав (нім. , іт. , японії).

У 1939 р. Будапешт приєднався до Антикомінтерн. пакту, а в 1940 р. – до Пакту трьох держав (Нім., Іт., Японії).

13 жовтня Уг. зажадала передати їй терит. по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегове. Союз із Нім. дав змогу Уг. протягом 1938-1940 pp. окупувати укр. землі, пд. р-ни Словач., част. Пн. Трансільванії.

 

Білоруська к-ра у міжвоєнн. період

Квітень 1919р. – І ВНЗ Гори-Горецький землеробський інститут.

1920 – Білор. держ. політехнікум (Мінськ).

відк. Білор. держ. драмат. театр.

Наука: 1. 01.1929 – інститут білор. к-ри реорганізовано в білор. Академію Наук: Вільямс, Заболотний, Геолош, Жирмунський, Мирчшик.

У Мінську – перший експериментальний торфогідрологічний завод.

Хіміки: Козлов, Стефнік, Безбородов, Примжаєв.

Медицина: Марков, Прокопчук.

Археологи: Лявданський, Дубинський, Полікарпович.

Історики: Бігета, Дуднов, Щербаков - епоха феодалізму, старод. Схід – Хіпальський, заг. Іст. – Перцев.

Література: 1928 – на базі організ. «Молодняк» - ст. білор. асоціацію пролетарських письменників.

1934 – Мінськ – І з’їзд письм. в Білорус. Старше покоління: Купала, Чарот, Александрович. Купала «над рікою Оресою», Колос «Відтельник», Чорний повість «Вина», Кропива «Медведичі».

 

 

5. Сусп.-політ. зміни у Польщі в між воєн.роки Листопад 1918. – президент Ю. Пілсудський. Голова першого уряду – член ПСП Є.Морачевський – підгот. виборів Установчого сейму, декрет про 8 год р/д; соц. і екон. реформи; ств. народна міліція.

26 січня 1919р – вибори до установчого сейму; ухвалив «малу» конституцію – законодавча база режиму Пілсудського.

25.06.1919 р. рада послів Антанти визнала за Пол. право на окупацію сх. Галичини. 25. 04.1920р. – польська армія + ЗУНР розгорнули бойові дії проти більшовиків. 12.06.1920 – радянс. війська зайняли Київ, 14.07 – Вільнюс. Армія Пілсудського відкинута до Варшави.

15 липня 1920 – С\г реформа.

12.10.1920. – в Ризі – перемир’я з Росією; 18.03.1921 – договір – за Польщею залиш. Зх. Україна і зх. Білор. 17.03.1921. – конституція – законодавча влада належить сейму і сенату (на 5р. на основі загального, прямого, рівного, таємного і пропорційного голосування). Виборче право – 21р, виборне – 25р. Президент – на 7р об’єднаними національними зборами у скл. сейму і сенату – призначав уряд і за згодою сейму оголош. війну, укладати мир, здійсн. зн.пол. акції, підписувати договори.

Грудень 1923 – до влади уряд націонал-демократа В. Грабського – ств. умови для капіталовкладень іноземних підприємств. Відмова Нім. 1925р. – від закупівлі польськ. вугілля - «митна війна». Пілсудський – виступив за ств. робітничо-селянського уряду, передачу землі селянам, участь у керівництві виробництвом.

12.05.1926р. взяли під контроль Варшаву – державний переворот і встан. режиму «санації». Президент – І. Мосьціцький. 1921 і 1926р – польсько-французькі військові договори про взаємодопомоги; + договори з Румунією. 1928р. – позапартійний блок співпраці в уряді Пілсудського.

Січень 1934 – з Німеччиною пакт про ненапад на 10р. 17 березня 1938р –прикордонний конфлікт з Литвою.

У листопаді 1938р. у результаті мюнхенської змови Польщі приєднали Тешинську обл. Чехосл.бПоч. квітня 1939р. договір з Англією про взаємну допомогу, 1 вересня. Нім., а 17 СРСР напали на Польщу.

 

6. Пол. к-ра у міжвоєнні роки Наука: 1919р. – 2 т. «Науки польської». Математики: Станіслав Лєскєвський, Альфред Тарський. У Варшаві – центр експериментальної фізики (С. Пеньковський). Філософ:Г. Которбінський, В. Татаркевия. Історіографія: держ.-правові інститути – Бацер, Войцеховський; іст. польс. культ. – Чорновський. Марцелій Гандельман – опубл. університетський підручник «Історика» 1922р. 1925 – ут. Польське іст. товариство. У Познанському універ. Юзеф Костишевський заснував польс. археологічну школу.

Засоби комунікації: тижневики, «Відомості літературні», «Свят»; для укр. Населення «Діло», «Громадський голос», «Зоря». Виробл. політ. фільмів – кіностудія «Сорінке» (німі фільми «Поклик моря», «Шалені»). 1929 – пошир. звукове кіно, засновник – творче об’єдн. «Старт» (реж. А. Форд «Легіон вулиці» 1932, Ю. Гордан «Вирок життя» 1934).

Театр: 1919 – Ю. Остерва засн. у Варшаві театр Ведута, з 1925р. у Вільно.

Діяв театр Польський у Варшаві (А. Шнфман), театр ім. В. Богуславського(реж. Л. Шіллер «Дзяди», «Небожественна комедія»). 1936р. – «Декларація прав молодого покоління Польщі» в часописі «Попросту».

Освіта: 9 лютого 1919р. – декрет про обов’язкове навчання у 7-річній загальній школі. У квітні 1919р. – у Варшаві перший освітній з’їзд «Вчительський сейм». Функц. універ. в Кракові, Львові, Варшаві, дві політехніки – Львів і Варшава. 1919 – Познанський універ. в Любліні.

Л-ра: 20-тірр. – пошуки «Нового мистецтва». Ю. Гувім: збірка «Сократ, який танцює», «Сьома осінь», поема «Бог в отрі» 1936.; Я. Лєхонь: збірка «Срібне і чорне»; Я. Іванкевич: зб. «Октовірші», «Літо». Футуристи: А. Вайк, А. Стерн, Б. Янський («Слово про Яуба Шімо»). 20-ті рр.. – літер. конфліктів: З. Калновська (повість «Гаман Терези Геннерт» 1923, «Кордон» 1935); А. Струга («Покоління Марна Свіди» 1925) Баллетристика: Ю.Казен-Бандровський «Генерал Барг», «Чорні крила».

Драматургія: С.Віткевич «Шевці»; критики: Г. Бой-Желенський, К.Ітиковський.

Живопис: 1917р. у Кракові – об’єднання Польських форміатів: брати Звітнєви і А. Пронашко, Г. Зилевський. 1922 р. – Віленське т-во артистів-пластиків (класичний живопис) – Коварський. 1925р. – Т. Прушковський утв. у Варшаві Братство св. Лукаша (реальний живопис)

Скульптура та архітектура: М. Лямвич – спроектував у Варшаві Президію Ради міністрів, міністерство скарбу.

Музика: К. Шимоновський – опера «Король Годжер», балет «Гараком»; Л. Гушицький (опера), А. Вємявський – симфонічні твори.

 

 

Відновлення незалежності прибалтійських республік. Основні проблеми розвитку, встановлення дипломатичних зв’язків з Україною

Свою незалежність Литва, Латвія та Естонія здобули як наслідок широкого громадянського руху – своєрідних "бархатних" та "співочих" революцій. Застосування радянської "силової машини" проти громадян Вільнюса та Риги у січні 1991 р. лише прискорило процес розпаду СРСР та утворення на його руїнах нових незалежних держав.

Основою їхньої зовнішньої пол.. була прозахідна орієнтація. Взявши на озброєння західноєвропейську соціально-економічну модель розвитку, країни Балтії розглядають інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури як єдиний шлях зміцнення своєї національної незалежності. Ось чому про своє бажання вступити до ЄС держави Балтії заявили ще у 1993 р. В 1995 р. усі вони стали асоційованими членами Євросоюзу.

За досить невеликий проміжок часу вони змогли перетворитися з цілком закритих економік на найяскравіший приклад швидкої дерегуляції й торгової лібералізації. Також вражала створена за такий короткий термін і ефективно функціонуюча юридична система, включаючи відповідне до умов ринкової економіки право власності.

Естонія. Україна визнала незалежність Естонії 26 серпня 1991р., а 9 грудня Естонія визнала незалежність Укр.. 4.01. 1992р. між державами встановлено дипломатичні відносини. У травні 1992р. Е. відвідав Л. Кравчук.

26.05.1992р. договір про дружбу та співробітництво.

Розвивається співробітництво у сфері освіти і культури: встановлені відносини між ВНЗ, здійснюється обмін художніми колективами, проводяться виставки, заходи по вшануванню памяті видатних діячів У. і Е.

Латвія. Україна одна з перших визнала незалежність Л. 26.08.1991, а Л. – Укр. 4.12.1991р. Між державами були встановлені дипломатичні відносини 12.02.1992р. У липні 1992 р. було підписано Договір про дружбу і співробітництво. У 1999 р. встановлено парламентську співпрацю, у 2001р. підписано Програму військового співробітництва, укладено ряд угод щодо ядерної безпеки. У Ризі відкрита і успішно діє держ. укр.. середня школа, яка фінансується з бюджету Латвії.

Литва. Україна визнала нез. Литви 26.08.1991р.

12.12.1991р. між державами встановлено дипломатичні відносини на найвищому рівні. У Києві 29.03.1995р. було підписано Договір про дружбу і співпрацю. На поч. ХХІ ст. між країнами обговорюється перспектива тристороннього литовсько-польського-українського та у рамках балтійсько-чорноморського співробітництва.

Угорщина (кінець 80х – 2011)

Політика. З сер. 80-х рр.. ХХст. посилилася криза в усіх сферах суспільства.

27.09.1987р. відбулася нарада представників опозиційної інтелігенції, на якій було вироблено основні принципи Угорського демократичного форуму (УДФ)- перший в країні масовий сусп.- пол. рух. 1.05.1988р виникла «Мережа вільних ініціатив», яка в листопаді оформилася в Союз вільних демократів(СВД). 30.03.1988р створено ліберально-демократичну організацію Союз молодих демократів.

Ці три сусп.-пол. опозиційні сили стали основним рушієм демокр. перетворень.

У січні 1989р. - закон про право на створення пол. партій.

Червень-вересень 1989р. – круглий стіл: було вироблено документи про зміну конституції, діяльність пол.. партій, перехід до парламентської демократії. У жовтні змінено назву держави на Угорська Республіка, запроваджено посаду глави держави – президента.

Весною 1990р. перші вільні вибори до парламенту. Найбільше голосів одержав УДФ. Першим не комуністичним прем’єр-міністром став Й. Анталл.

Економіка. Уряд Анталла вдався до «шокової терапії», скоротив видатки на оборону, ліквідував держплан, зберіг кредитоздатність угорськ. товарів. До процесів приватизації поступово почав залучатися іноземний капітал, що прискорило структурні зміни в ек.

У 1994р – парламент прийняв земельний закон, який обмежував земельні володіння до 300 га.

У 2000 р. ВВП зростало, а безробіття зменшилося. Власні мінеральні ресурси обмежені, ек. Зорієнтована на обробну промисловість.

На сьогодні: ек. конкурентоспроможна,країна експортує машинне і транспортне устаткування,одяг, взуття, ліки, вино; імпортує нафту, природній газ, залізо, сталь.

Зовн. Політика. У1982 - встановила відносини зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом.

У квітні 1994 Угорщина звернулася з проханням про вступ до Європейського Союзу і увійшла в п'ятірку колишніх комуністичних країн, що склали «перший призов» країн, які прагнули стати членами ЄС.

Є членом Ради Європи та Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю. В1999р. - член Північноатлантичного альянсу.

Угорська Республіка однією з перших визнала державну незалежність України. 3 грудня 1991 Угорщина встановлює дипломатичні відносини з Україною і перетворює Генеральне консульство Угорської Республіки у Києві у Посольство Угорської Республіки в Україні. 6 грудня 1991 - в Маріїнському палаці підписано Договір про основи добросусідства та спiвробiтництва. 24 березня 1992 - урочисто відкрите Посольство України в Угорщині, яке стало першим дипломатичним представництвом України за кордоном.

Болгарія 1989-2011рр.

Під плином революційних подій у Польщі,Угорщині Болгарське керівництво зважилося на зміну свого лідера.З боку Москви заперечення не надійшло.10 листопада 1989 р. пленум ЦК БКП усунув Живкова з поста генерального секретаря,а на його місце було призначено Петра Младенова.Було вжито заходів по демократизації державного ладу:скасування законів,що обмежували громадянські права і свободи,ліквідація політичних органів у збройних силах і міністерстві вн.справ,реабілітація громадян,що зазнали політичного переслідування з боку режиму.Оголошено перехід економіки до ринкових відносин.БКП змінила у 1990р. свій статут і свою назву на Болгарську соціалістичну партію(БСП).Крім того стали виникати в країні нові пол. демократичні партії.У 1990р. президентом Болгарії було обрано філософа і соціолога Желю Желева.В липні 1991р. було прийнято нову Конституцію Республіки Болгарія.Новий уряд очолив 67- річний економіст безпартійний Любен Беров.В цей же рік Болгарія стає членом Ради Європи.

Зовн.політика Болгарії мала пріоритетне спрямування на Захід.Разом з тим підтримувалися добросусідські відносини з країнами Сх.Європи, у т.ч. і з Україною.У жовтні 1992р. президенти Л.Кравчук та Ж.Желев підписали у Софії Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Болгарією.На підтвердження цього Болгарія у 1995 р. одержує статус асоційованого члена Європейського Созу.А вже в 1999р. одержує запрошення на переговори,щодо приєднання до Європейського Союзу.В 2004р.29 березня Болгарія вступає до НАТО,а з 1 січня 2007р. входить до ЄС.

Відсутність принципових територіальних претензій до сусідів та відносно однорідний етнічний склад Болгарської республіки вберегли країну від спустошливих воєн,які так часто супроводжують перехід до демократії країн Сх.Європи.

 

 

70. Суч. становище луж. сербів. У сх. част. Німеч.. – сербсь. народ, серби, німці – венеди, сорби. Близ. 60 тис осіб. 36% луж. прож. в окрузі Каменц (Саксонія), а 16% - в окрузі Шпрее - Нейсе (Бран­денбург). Обєдн. двох нім. держав у жовт. 1990, ці терит. опинил. у складі Брандендурга і Саксонії Культ. автом.. Центром культ.-нац. життя є Хошебуз (Котбус). Верх. Лужиці — у склад. Віль­ної землі Саксонія з цент. у Будишині (Баутцені). законом, прийнятим у лип. 1994 р. – окреслив райони посел. лужичан, устан., що гарантом викон. їх конст. прав є земельний уряд, адмініст­рація округів та громад. – Рада у серболужицьких справах. Адміністрат. при­пис від 28 квітня 1997 р. про оформ. прав лужичан у Бранденбурзі. Січ. 1999 р. земель­ний парл. Саксонії ухвал. закон про права лу­ж. Єдиним повнов. представ. їх інтер. – об'єднан. серболуж. спілок і то­в. "Домовіна" ("Батьківщина"), засов. у 1912 р. Для реаліз. права на вільн. розв. у жовт. 1991 р. засн.. Фундація для луж. народу. Напр. 90-х р. XX ст. за­г. сума фінанси.- 16 млн євро. Сербс. педаг. інстит. у Будишині було перепрофільовано (1991р) у проф.. школу для підгот. соціал. пед.. та вихов. дит садків. Натомість учи­тел. кадри для Луж. почав здійс. Лейпцигський університет, Де функт. Інститут сорабістики. утворено Сербс. інститут як держ-при­ват. установу (1992). При ньому функціо. Лужицька центральна бібліотека та Лужицький культурний архів. Сербс. Інст. видає періодич­. орган — "Літопис". У Хошебузі відкр. Народ. дім (1990), музей (1994). У 1990 р. віднов. діяль. Матиця сербська. Товар. «По-на­шому", створ. в 1999 р., об'єднало луж. і німців. Сучасне письменств. представ.творами А. Навки, Ю. Коха, Б. Будара, Д. Шолчиної, М. Мєтової. Двом. нім-луж Народ. театр (у Будишині) та Луж. нац. ансамбль. Суч. малярство предс. твор. Божени Навки-Куниш, Іриси Бранчакової, Майї Нагелової.

У 1939 р. Будапешт приєднався до Антикомінтерн. пакту, а в 1940 р. – до Пакту трьох держав (Нім., Іт., Японії).

13 жовтня Уг. зажадала передати їй терит. по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегове. Союз із Нім. дав змогу Уг. протягом 1938-1940 pp. окупувати укр. землі, пд. р-ни Словач., част. Пн. Трансільванії.