Оцінка вартості інвестицій у реальні активи.

Управління формуванням капіталу корпорації вимагає від менеджерів врахування показника ціни капіталу.

При визначенні ціни різних складових капіталу необхідно враховувати окремі їх характеристики, що впливають на цей показник.

При визначенні вартості капіталу розраховується ціна окремих джерел фінансування:

1. Визначення ціни позикового капіталу, залученого через випуск купонних облігацій або шляхом через банківську позику

% — базовий показник розрахунку у вигляді відсотку за кредитом, купону за облігацією;

Т — ставка корпоративного прибуткового податку;

F — розмір емісійних витрат.

2. Визначення ціни позикового капіталу, залученого через випуск дисконтних фінансових інструментів:

D — розмір дисконту;

N — номінал фінансового інструменту;

Т — ставка корпоративного прибуткового податку;

F — розмір емісійних витрат.

3. Визначення ціни капіталу, залученого через випуск привілейованих акцій:

D – дивіденди;

p –ціна;

F – розмір емісійних витрат.

4. Визначення ціни капіталу, залученого через випуск звичайних акцій (реінвестицію прибутку). Однією з головних проблем, що виникають на практиці в питанні визначення ціни капіталу від випуску звичайних акцій є вибір методу розрахунку. Найчастіше використовуються наступні:

а) модель Гордона:

D — останній виплачений дивіденд;

P — поточна ринкова ціна акції;

F — розмір емісійних витрат;

g — постійний темп приросту дивідендів.

б) модель оцінки капітальних активів:

ks = Rf + β [ Rm - Rf ]

де:

Rf — безризикова ставка;

β — коефіцієнт систематичного ризику;

Rm — очікувана доходність ринку.

в) доходність облігацій плюс премія за ризик

k_s = k_d + премія за ризик

k_d — доходність боргових інструментів корпорації.

Середньозважена ціна капіталу:

WACC = ∑ kі wі

і=1

n – кількість джерел в структурі капіталу;

kі – вартість і-того джерела;

wі – частка і-того джерела.

 

3. "Золоте" правило короткотермінового фінансування (напишіть формулу).

«Золоте правило» короткострокового фінансування полягає в такому:

тобто, короткострокові активи мають перевищувати короткострокові пасиви. Тим самим підтримується ліквідність.

Методи складання прогнозних фінансових документів.

Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності.

В сукупності прогнозних форм фінансової звітності найбільш важливими для проведення стратегічного аналізу та управління є баланс та звіт про фінансові результати, тому що на основі відображеної у цих формах інформації можна здійснити попередню оцінку фінансових результатів та показників рентабельності діяльності підприємства, визначити потреби у зовнішньому фінансуванні та у власних оборотних коштах.

Для складання прогнозних фінансових документів застосовуються: метод прогнозу обсягів реалізації, нормативний, коефіцієнтний або розрахунково-аналітичний методи, метод балансу доходів і витрат, метод балансу грошових витрат і надходжень, метод прогнозованого балансу активів і пасивів підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів, ґрунтуючись на яких організація може розробляти оперативні бюджети:

– прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);

– прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

– прогноз балансу активів і пасивів підприємства.

Отже, проектована фінансова звітність є важливим джерелом інформації для проведення стратегічного аналізу показників господарської діяльності підприємства, а тому обґрунтований підхід до її розробки сприяє покращенню фінансового стану підприємства.

5. Нарахування складних відсотків відбувається за формулою:

С(1+r)ⁿ

С — вкладена (початкова) сума інвестицій;

r — ставка простого відсотка (річних);

n — число років інвестування.

6. Ціна (курс) цінних паперів, які емітуються корпорацією - поточна ціна на фінансовому ринку. Вона виражається:

а) у відсотковому співвідношенні;

б) у абсолютних сумах.

Білет № 8

Ціна капіталу.

Під вартістю (або ціною) капіталу розуміють відношення витрат з обслуговування залученого капіталу до величини цього капіталу. Виражається вартість капіталу у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела, як правило, протягом року.

Важливість цього показника в контексті завдань фінансового менеджменту полягає в тому, що він не лише показує проценти, які потрібно заплатити власникам фінансових ресурсів, а й, водночас, характеризують цільову норму рентабельності інвестованого капіталу, яку обов'язково має забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.

При цьому потрібно розрізняти вартість капіталу підприємства і вартість підприємства в цілому. Якщо перший показник є відносним вираженням річних витрат на обслуговування заборгованості перед власниками й інвесторами, то загальна вартість підприємства як суб'єкта на ринку капіталу залежить від величини власного капіталу, дохідності, рівня ризику, темпів інфляції та ін.

У момент продажу підприємства як цілісного майнового комплексу враховується величина "гудвілу", тобто вартісна оцінка його цінності, що залежить від часових та кон'юнктурних параметрів, іміджу підприємства і може бути як негативною, так і позитивною.

Методика визначення вартості капіталу залежить від джерела його залучення. Основними джерелами формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів капіталу.

Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту

Оскільки проценти за користування банківською позикою виключаються з бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою, ніж ставка банківського проценту на величину податкової економії.

Отже, вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з урахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою:

ВКк = СП (1-Коп), (7.4)

де ВКК — вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту;

СП — ставка банківського процента за кредит;

Коп — коефіцієнт оподаткування прибутку.