ТОП 10:

Конкурентна позиція, як важливий фактор направлення довгострокових вкладень у реальні активи.



У ринковій економці зростання вартості можливе тільки в тому разі, якщо корпорація конкурентоспроможна. На думку американських економістів, обіг капіталу можна розділити на цикли, тому вони вводять у науковий і практичний обіг поняття “вартісний цикл”.

Необхідно відзначити ринковий підхід до дослідження проблеми обігу капіталу і підвищення його ефективності.

Першою стадією вартісного циклу є конкурентна позиція. Вона — точка відліку, своєрідна точка опори циклу, що випливає із сутності ринкових відносин (рис. 1.6).

Конкурентна позиція кожної конкретної корпорації показує її місце на ринку даного товару чи товарної групи. Вона детально визначає: за якими цінами корпорація реалізує свою продукцію, географічний ареал збуту, якість вироблених товарів та наданих послуг, можливості введення передових технологій та інформаційних систем для підвищення якості продукції, створення нових видів, які не мають аналогу на світових ринках. Конкурентна позиція визначає “її місце під сонцем”, і це місце треба утримати в жорсткій боротьбі за ринки збуту.

Конкурентна позиція визначає другу стадію вартісного циклу — прибутковість корпорації. Чим успішніше корпорація конкурує на ринку збуту, чим більший попит на її товари і послуги, тим вища норма прибутку на вкладений капітал.

 


 

 

Ри

 

с. 1.6. Схема вартісного циклу обігу капіталу корпорації

Прибутковість корпорації визначає дуже важливу третю стадію циклу — формування внутрішнього грошового потоку (internalcashflow). Він утворюється із суми прибутку після сплати податків, нарахованої амортизації на основні фонди та інших надходжень. Чим вища прибутковість корпорації, тим більша сума внутрішнього грошового потоку (за інших рівних умов).

Показники норми прибутку і суми внутрішнього грошового потоку визначають четверту стадію циклу — високу ринкову ціну (курс) цінних паперів корпорації, що обертаються на фінансовому ринку. Чим вища прибутковість і більші суми внутрішніх грошових потоків, тим вищі дивіденди і прибуток на одну акцію і тим вищий попит на акції. Інвестори фінансового ринку — фізичні і юридичні особи, які бажають укласти свої гроші в корпоративні цінні папери, — цікавляться не стільки конкурентною позицією (а багатьом із них вона байдужа), скільки її результатами — доходами, які вони отримують на вкладений капітал. Чим вони вищі, тим вищий курс акції.

Оцінка корпоративних паперів, що утворюється на фінансовому ринку під впливом попиту і пропонування визначає п’яту стадію циклу — формування зовнішніх джерел фінансування. Можливість доступу до фінансового ринку означає можливість розміщення нових випусків цінних паперів.

Шоста стадія вартісного циклу полягає у формуванні загальної суми інвестиційних фондів, що утворюються як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

І, нарешті, сьома стадія полягає у формуванні ресурсів корпорації для зміцнення конкурентної позиції. На цьому вартісний цикл закінчується, і все починається спочатку на новій стадії конкурентної позиції: поліпшеній, до чого завжди прагнуть корпорації, або на погіршеній унаслідок об’єктивних чи суб’єктивних обставин.

Розвиток вартісного циклу відбувається по спіралі . Якщо фірма успішно здійснює свою фінансову й інвестиційну політику, то вартісний цикл розвивається по висхідній лінії. У разі невдач, втрат, збитків він рухається по спадній лінії. Тому основною метою фінансової й інвестиційної політики корпорації є розроблення таких рішень, які б забезпечили підвищувальну тенденцію в розвитку вартісного циклу. Коли розвиток спіралі вартісного циклу відбувається по висхідному варіанту, сьома стадія веде до поліпшення конкурентної позиції фірми. Це означає, що фірма або розширила ринки збуту і потіснила своїх конкурентів, або знизила витрати виробництва і в такий спосіб підвищила прибутковість, або виробила принципово новий товар і, отже, створила нові ринки і т. д. Усе це в кінцевому підсумку підвищує прибутковість, збільшує внутрішні грошові потоки, сприяє подальшому зростанню ринкової вартості випущених цінних паперів, поліпшує можливості доступу корпорації на фінансові ринки і по другому колу веде до поліпшення позиції корпорації в конкурентній боротьбі за ринки збуту. Закон ринкової економіки полягає в тому, що всі її суб’єкти борються за поліпшення своєї конкурентної позиції і перемагає сильніший.

3. Написати формулу "золотого" правила довгострокового фінансування.

Довгострокові активи/Довгострокові пасиви менше або= 1

Тобто вкладення в довгострокові активи мають бути менші або дорівнювати довгостроковим джерелам. Не можна допускати такого становища, коли довгострокові активи перевищують довгострокові пасиви.

 

4. Контроль за виконанням фінансового плану.

Контроль за виконанням фінансових планів, або бюджетний контроль, — це процес зіставлення фактичних результатів із плановими, аналіз відхилень і внесення необхідних корективів.

Управління при відхиленнях — це принцип управління, за якого менеджер концентрує увагу тільки на суттєвих відхиленнях від плану і не звертає уваги на показники, що виконуються задовільно.

Контроль за виконанням фінансової моделі і бюджету, а також управління при відхиленнях здійснюються за допомогою звітів про виконання, у якому дається порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень з поясненням їх причин. Цей звіт складається звичайно щомісяця.

Реакція менеджера на відхилення залежить від величини відхилень та їх причин. Якщо відхилення несуттєві, то менеджер може їх ігнорувати, тобто не вивчати причини їх появи. Значні відхилення потребують детального вивчення за допомогою додаткової інформації. Залежно від причин виникнення відхилення поділяються на дві групи:

ü відхилення, що виникли внаслідок планування;

ü відхилення, що з’явилися як результат діяльності.

Перші пов’язані з помилками і прорахунками у процесі складання прогнозів, визначення функцій доходів і витрат тощо. Другі є результатом діяльності персоналу або певних дій.

У випадку наявності значних відхилень, залежно від їх причин, можливі два альтернативних рішення:

1) коригування або перегляд фінансових планів, якщо результати контролю свідчать про те, що подальше виконання їх у такому вигляді недоцільне;

2) внесення відповідних корективів у дії для досягнення запланованих цілей.

Таким чином, звіт про виконання забезпечує зворотний зв’язок, звертаючи увагу менеджера на суттєві відхилення від очікуваних результатів, що у свою чергу дає можливість здійснювати управління при відхиленнях.

Концепція контролінгу передбачає створення єдиної комплексної аналітичної системи, яка б охоплювала всі процеси, що мають місце всередині управлінського контуру банку, поєднуючи в собі основні функції фінансового менеджменту — планування, облік, аналіз і контроль.

5. Нерозподілений прибуток - це: а)

а) різниця між нетто-прибутком після сплати корпорацією податку та сумою дивідендів;

б) прибуток після сплати відсотків та податків.

 

6. Які з перерахованих нижче активів є реальними, а які фінансовими:

а) неосвоєні участки землі; (реальні)

б) залишок коштів на розрахунковому рахунку; (фін.)

в) облігації корпорації. (фін.)

фінансові являють собою вкладення капіталу корпорації в гроші, їх еквіваленти і цінні папери; реальні — вкладення в матеріальні (tangible) і нематеріальні (intangible) ресурси.

 


Білет № 7







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.005 с.)