Пошкодження від дії електричного току.

Електротравма — це комплекс загальних і місцевих змін в організмі, що виникають під впливом електрики. Найчастіше ураження електричним струмом трапляються у побуті та на виробництві, рідше — у лікувальних закладах при фізіотерапевтичних процедурах, іноді людина уражається атмосферною електрикою (блискавкою). Як правило, електротравма — це наслідок нещасного випадку, але може бути нанесена з метою самогубства або вбивства.

При ураженні електрострумом також відіграють роль тривалість і щільність контакту. Короткочасне торкання дроту з високою напругою (більш 250 вольт) може закінчитись без серйозних наслідків для організму. У той же час тривалий контакт з дротом під напругою 60 вольт може призвести до смерті. Особливо небезпечним є провідник струму, затиснутий у руці, бо скорочення м'язів кисті веде до більш щільного контакту і людина сама практично не може звільнитись.

Механізм дії струму на організм. Розрізняють специфічну (механічну, електролітичну й теплову) і неспецифічну дію струму. Електричний струм, проходячи через тканини, викликає дуже болючі м'язові судоми, які зміцнюють і ущільнюють контакт з провідником. Крім того, внаслідок скорочення можуть відбутися розриви м'язової тканини, сухожиль, а у фізично розвинених осіб — навіть відкриті переломи кісток.

Під дією струму порушується іонна рівновага, що спричиняє некроз тканин. Біля аноду тканини коагулюються, а біля катоду — розплавлюються (коліквація).

Через електричний опір тканин організму електроенергія струму перетворюється на теплову енергію відповідно до закону Джоуля-Ленца. Внаслідок цього у місці контакту утворюються знак току (електромітка), а також опіки різного ступеня — аж до обвуглювання кісток.

Як наслідок електротравми можуть спостерігатися вторинні явища, такі як опіки різного ступеня при займанні одягу від вольтової дуги чи блискавки, "тупі" травми при падінні з різної висоти після, ураження електрострумом або акустичні ушкодження слухового апарату при ураженні блискавкою. Ці ушкодження є результатом неспецифічної дії електроенергії.

Смерть при електротравмі може настати: - від первинного припинення дихання внаслідок тонічного скорочення діафрагми, міжреберних м'язів і м'язів голосових зв'язок або паралічу дихального центру довгастого мозку; - від первинної зупинки серця,

34. Автотравми та їх судово-медична оцінка.

Під час виконання судово-медичних експертиз у випадках автотравм судово-медичному експерту доводиться вирішувати цілу низку питань, що цікавлять слідчі органи:

- Чи є на тілі загиблої людини ушкодження?

- Чи прижиттєві вони?

- Чи є виявлені ушкодження специфічними й характерними для автотравми?

- Який тип автомобіля (вантажний, легковий) спричинив травму, якою його частиною або деталлю травмовано людину?

- Наявність в органах і тканинах алкоголю, наркотичних речовин, ступінь сп'яніння.

Щоб вирішити перелічені вище питання, треба мати чітке уявлення про види автомобільної травми, фази травмування та механізм утворення ушкоджень у кожній фазі.

Пропонують таку класифікацію авто-травми:

1. Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною (пішоходом, велосипедистом, мотоциклістом): а) зіткнення з передньою частиною автотранспорту; б) зіткнення з боковою частиною автотранспорту; в) зіткнення з задньою частиною автотранспорту.

2. Травма від переїзду пішохода колесами автомобіля.

Повний переїзд: а) переднім, заднім чи обома колесами однієї сторони; б) передніми колесами, задніми колесами, передніми й задніми колесами.

Неповний переїзд: а) переднім колесом; б) заднім колесом.

3. Травма від випадіння (пасажира, водія) з автомобіля, що рухається: а) із кабіни автомобіля; б) із кузова автомобіля (вперед, вбік, назад); в) від падіння з підніжки автомобіля.

Кожний вид автомобільної травми складається з кількох послідовних фаз, в результаті чого на тілі та одязі постраждалої людини утворюються відповідні ушкодження.

Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною складається з трьох-чотирьох фаз. Перша фаза — це контакт тіла людини з передньою, боковою або задньою поверхнею автомобіля.

Друга фаза зіткнення автомобіля з пішоходом. Ушкодження при закиданні тіла на автомобіль виникають внаслідок удару об поверхні автомобіля і загального струсу.

Третьою фазою при зіткненні людини з передньою чи задньою частинами легкового автомобіля є ковзання тіла по капоту або кришці багажника і падіння на дорожнє покриття чи ґрунт.

Нарешті, після падіння тіла на покриття дороги або ґрунт може відбутися ковзання тіла, внаслідок чого утворюються великі садна відкритих частин тіла з численними паралельними подряпинами на поверхнях саден. Ці подряпини відповідають напрямку ковзання вказаних частин тіла по нерівній поверхні.

Травма від зіткнення рухомого автомобіля з людиною зустрічається найчастіше порівняно з іншими видами автотравми. У цих випадках при дослідженні трупа звертають увагу на ушкодження, які виникли в кожній із фаз заподіяння травми. При зіткненні автомобіля з тілом людини виникає ряд контактних ушкоджень, які є характерними для цього виду травми, а саме: ушкодження у вигляді саден, синців і ран від удару облицювальною решіткою радіатора, бампером, обідком фари, болтами та іншими частинами, які мають характерну форму (відтворюють форму частини автомобіля, якою було заподіяно ударХ Удар бампером призводить часто до так званого «бампер-перелому>, який має вигляд осколкового перелому у вигляді клина чи трикутника, основа якого звернена у бік удару. Ці переломи розміщуються на кістках ніг — гомілки чи стегна.

Травма від переїзду колесом автомобіля. При цьому виді автотравми, який у чистому вигляді зустрічається досить рідко, особливого значення надається виявленню специфічної ознаки цього виду автотравми — слідів протектора колеса.

Травма в кабіні автомобіля. У цих випадках найчастіше спо­стерігаються ушкодження голови, грудної клітки і нижніх кінцівок, причому у водія і пасажирів при цьому виді автотравми утворюються різні за харак­тером, тяжкістю і локалізацією ушкодження, що дозволяє визначити місце перебування людини в кабіні автомобіля.

Травма при випадінні з кузова чи кабіни рухомого автомобіля. Цей вид автотравми частіше зустрічається в сільській місцевості, тобто там, де перевозки людей здійснюються в кузовах вантажних автомобілів. При цьому виді травми специфічних ознак, як правило, не спостерігається. Мають місце ознаки характерні для падіння тіла з висоти. У тих випадках, коли прохо­дить комбінація падіння з кузова з наступним перекочуванням колеса, то відзначається сукупність ознак падіння з висоти і специфічних для пе­реїзду.

Травма від здавлення тіла між автомобілями чи притискування тіла до нерухомих предметів. Такий вид автотравми у чистому вигляді зустрічається рідко, і при дослідженні трупа, поряд з ушкодженнями залеж­но від місця здавлення тіла, необхідно звернути увагу на ознаки одного з видів механічної асфіксії (компресійну асфіксію) — екхіомотичну маску і карміновий набряк легенів.

35. Залізничні травми та їх судово-медична оцінка

Сукупність ушкоджень, що виникають у людини внаслідок експлуатації рейкового транспорту, відноситься до рейкової травми. Цей вид травми включає залізничну, трамвайну, травму в метро. До нього може бути віднесена також травма у шахті чи на будівництві, пов'язана з механізмами, що рухаються по рейках.

Найчастіше судово-медичному експерту доводиться стикатися із залізничною травмою, яка може бути наслідком:

а) зіткнення пішохода із залізничним транспортом, що рухається;

б) переїзду людини колесами залізничного транспорту;

в) падіння з залізничного транспорту, що рухається;

г) удару людини, що рухається на залізничному транспорті, об нерухомі предмети;

д) здавлювання частин тіла між вагонами;

е) придавлювання людини частинами залізничного транспорту до нерухомих споруд;

є) травмування всередині залізничного транспортного засобу, що рухається, під час катастроф;

ж) комбінації окремих видів залізничної травми, наприклад — зіткнення людини із залізничним транспортом, що рухається, з наступним падінням тіла на рейки та переїздом колесами.

Залізнична травма — це найчастіше нещасний випадок або самогубство.

У кожному виді залізничної травми можна виокремити такі самі фази, що й при автотравмі.

Специфічним при залізничній травмі вважається слід на тілі від переїзду колесами, що відбиває особливості будови коліс поїзду транспорту та головки рейки. Ножицеподібна дія цього гребеня (реборди) і внутрішньої поверхні головки рейки призводять до розділення тіла чи окремих його частин. Якщо гребінь на ділянці, де лежить тіло, не щільно прилягав до головки рейки, повного розділення може не бути.

До залізничної травми належить комплекс ушкоджень, які виникають унаслідок руху залізничного транспорту. Виділяють кілька різновидів залізничної травми:

1) від переїзду колесами залізничного транспорту, що рухається;

2) від удару частинами залізничного транспорту, що рухається, з подальшим відкиданням тіла;

3) від падіння з рухомого транспорту;

4) від стискання між вагонами;

5) травмування всередині вагонів під час залізничних пригод.

У разі переїзду колесом залізничного транспорту тіла ви­никають специфічні ушкодження - смуги тиснення й обтирання. Смуга тиснення - це відбиток на шкірі зовнішньої поверхні обода колеса (див. фото 8). Вона має 8-14 см завширшки, чіткі межі, пергаментну щільність і буро-бурштиновий колір уна­слідок підсихання. Вздовж смуги тиснення можуть спостеріга­тися розриви шкіри круглястої форми, а в прилеглих тканинах-вогнищеві крововиливи. На деякій відстані від смуги тиснення спостерігається здирання епідермісу - смуга обтирання (див. фото 9), що утворюється від тертя бічної поверхні колеса під час перекочування від тиснення, 2-15 см завширшки.

При ударі частинами поїзда, що рухається, з подальшим відкиданням тіла утворюються специфічні ушкодження - сліди ковзання, коли тіло падає на покриття залізничного полотна й деякий час продовжує рухатися за інерцією, чи сліди волочіння, внаслідок протягування тіла, зчепленого частина­ми потягу, по залізничному полотну.

Залізнична травма з відчленуванням голови чи розділенням тулуба, при відсутності інших ушкоджень, найчастіше свідчить про випадки самогубства.При такій травмі, як удар частинами рухомого поїзда, найчастіше мовиться про нещасний випадок.

36 Раптова смерть, судово-медична оцінка

Таким чином, раптова смерть є одним з різновидів ненасильної смерті. Під нею розуміють смерть, яка настає швидко (протягом б годин) і несподівано для оточуючих, особи, яка здавалася здоровою. Така смерть спостерігається при прихованих гострих або хронічних захворюваннях і тому викликає підозру на насильну.

При дослідженні трупа у випадках раптової смерті перед судово-медичним експертом постають два головних завдання: 1) виключити насильну смерть; 2) установити причину смерті, танатогенез і вплив конкретних зовнішніх чинників, які обумовили несприятливий наслідок захворювання.

Судово-медична експертиза трупа у разі раптової смерті становить значні труднощі, оскільки попередні відомості про характер захворювання, його перебіг, стан здоров'я померлого незадовго до смерті, а також про процес умирання, як правило, відсутні. Тому особливого значення набувають дані огляду трупа на місці його виявлення, де можуть бути знайдені лікарські засоби чи упаковки від них, рецепти тощо. Ознайомлення з медичною документацією — картою амбулаторного хворого, історією хвороби (якщо померлий раніше лікувався) дозволяє вивчити найближчий, а інколи й віддалений анамнез, з'ясувати картину перебігу захворювання.

Причини раптової смерті

Захворювання органів кровообігу Судово-медична практика свідчить, що раптову смерть може спричинити будь-яке захворювання. Однак, найчастіше її причиною є захворювання органів кровообігу (70% випадків). Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в Україні.