Як ви оцінюєте розвиток Галицько-Волинського князівства за часів Данила Галицького.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Як ви оцінюєте розвиток Галицько-Волинського князівства за часів Данила Галицького.



Галицько-Волинське князівство розквітнуло за князя Данила Галицького, коли воно охопило велику частину земель колишньої Київської держави, продовжило її державницькі й культурні традиції. Воєнні успіхи й піднесення Галицько-Волинського князівства не могли не викликати занепокоєння в Орді. Незабаром після перемоги під Ярославом Данила викликали до столиці орди Сараю, де, визнавши зверхність хана, він одержав ярлик на князювання. Завдяки мудрій державній політиці Данило зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Однак головним для галицько-волинського князя було підготуватися до боротьби з татаро-монгольським ярмом. Однак головним для галицько-волинського князя було підготуватися до боротьби з татаро-монгольським ярмом. У 1254 р. він розпочав визвольний похід на Київ, скориставшись тим, що основні сили монголо-татар були далеко на сході. Але йому не вдалося здійснити свій задум. Розплатою за невдачу стало вторгнення у 1259 р. великого монголо-татарського війська в Галичину й Волинь. Данило Галицький змушений був знову визнати зверхність монголо-татар і на їх вимогу зруйнувати власні оборонні укріплення та фортифікаційні споруди. У 1264 р. князь Данило Галицький помер. Історики високо оцінюють державну діяльність Данила, Він був людиною непересічних політичних і військових здібностей. Незважаючи на несприятливі умови ворожого оточення, протягом сорока років вів війну з боярською опозицією й здолав її. Головними ідеями його життя були відновлення Галицько-Волинського великого князівства й вигнання монголо-татарських поневолювачів з Русі. Не вина Данила, що йому не вдалося здійснити другий задум. Занадто сильними були окупанти, занадто слабкою - Русь.

13.Охарактеризуйте процес входження укр.земель до складу іноземних держав.

У XIV-XV1 ст. Україна стала об'єктом уваги іноземних держав - Литви, Польщі та Угорщини, які прагнули територіального розширення за рахунок українських земель. У 1293-1316 pp. у Литві правив князь Вітень, який продовжив об'єднавчу політику Міндовга. За князювання Гедиміна - брата Вітеня - Литва поширила свою владу на всю територію між Західною Двіною, Дніпром та Прип'яттю. Найбільших розмірів Литовське князівство досягло за Вітовта. Вітовт, продовжуючи політику централізації, яку почали його попередники, намагався закріпити єдність Литви. З цією метою він почав ліквідацію автономії українських князівств. Литва стояла на порівняно низькому щаблі суспільного і культурного розвитку, тому зазнавала істотного впливу соціально-політичних і культурних традицій українських земель. Іншою державою, яка почала захоплення українських земель, було Польське королівство. Польська експансія в українські землі відрізнялася від литовської, мала інший характер. Польські правлячі кола намагалися зробити Галичину своєю провінцією, встановити тут польську адміністративну та судову систему, розповсюдити польську мову та католицизм. Інша українська земля - Буковина, у 1349 р. також була загарбана Угорщиною. З 1359 р. Буковина увійшла до складу Молдавського князівства. У першій половині XVI ст. Буковина разом із Молдавією підпала під владу Туреччини. Землі Закарпаття та Буковини протягом XIII-XV ст. колонізувалися угорськими, німецькими, румунськими феодалами, а українське населення поступово закріпачувалося. Незважаючи на загарбання іноземними державами, наприкінці XIV ст., як і в наступні століття, на українських землях відбувався процес розвитку феодалізму, товарно-грошових відносин. Отже, наприкінці XV ст. українські землі опинилися у складі сусідніх держав: Литви (Волинь, Східне Поділля, Середнє Подніпров'я), Польщі (Галичина, Холмщина, Західне Поділля), Угорщини (Закарпаття), Молдавського князівства, яке у першій половині XVI ст. підпало під владу Туреччини (Буковина), Московської держави (Чернігово-Сіверщина).

14.Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток та феодальне гноблення народних мас у 14-16ст.

Зв'язки українців з литовцями і поляками, а через них із Західною Європою істотно вплинули на соціальний та економічний розвиток України. Найвищим станом вважалася шляхта. Майже 80 % населення України становили селяни, які були по суті повністю безправними До середини XVI ст. в Україні остаточно встановлюється кріпосне право. Феодали позбавляють селян їхніх громадянських прав. Наступним обмеженням прав селян була заборона на їх переселення. Селяни повинні були працювати на панському полі. В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння: магнатське, шляхетське, церковне. У зв'язку з тим, що на початку XVI ст. у багатьох країнах Європи підвищився попит на продовольство, феодали в Україні почали перетворювати свої володіння на комерційно спрямовані господарства, що називалися фільварками. Таким чином, тоді як у Західній Європі кріпосне право відмирало, у Східній Європі, зокрема в Україні, воно посилювалося. В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині. Високого рівня досягла обробка дерева. Промисловість у місті було організовано за цеховим принципом. Наприкінці XIV - на початку XV ст. засновувались нові міста і розширювались старі. Таким чином, наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни. Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне право.

15.Люблінська унія,суть та її наслідки.

Люблінська унія - угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу - Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулувався Королем польським і Великим князем Литовським. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови Об'єднання в одній державі Польщі, України та Литви поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими країнами Європи, дало змогу одержати перемогу у війні з Московією.. Наслідки Люблінської унії для України були величезні і вкрай негативні. Україна була розірвана територіально. Правовий режим Польщі діяв і на землях України. Польською мовою користувалися в побуті та суспільному житті, бо ця мова була державною. Ще одним наслідком унії можна вважати процеси народної та феодальної колонізації. Переважна більшість українських земель опинилась під владою кріпосницької й католицької Польщі. Унія принесла на Україну новий адміністративно-територіальний устрій - воєводства; фільваркову систему господарювання з кріпацтвом, що важким соціально-економічний тягарем лягло на плечі українського селянства. Після Люблінської унії почалося ополячення і окатоличення українського народу, що поставило під загрозу існування українців як окремої нації. Таким чином, Люблінська унія 1569 р. мала відчутні негативні наслідки для українського народу, визначивши подальші процеси його суспільного розвитку: посилення національного гніту та зростання національно-визвольного руху.

16.Як ви оцінюєте роль братств у національно-визвольному русі укр. народу.

Першою українською політичною організацією, що стояла на засадах повної самостійності України, було Братство тарасівців - нелегальна студентська організація, створена в Каневі в 1891 році. її учасники дали клятву на могилі Т. Шевченка всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря. На початку 40-х pp. XIX ст. центром українського національно-визвольного руху став Київ,тому там в грудні 1845 виникла українська таємна політична організація - Кирило-Мефодіївське братство. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Столиця Російської імперії фактично стала одним з головних духовних центрів наступного етапу українського національного відродження XIX - початку XX ст. Саме тут була заснована так звана Українська громада, яка на початку свого існування об'єднувала невелику кількість свідомих українців. На відміну від братчиків, громадівці проводили свою діяльність не в політичному, конспіративному, а в культурно-просвітницькому, легальному напрямку. Громадівці цілком свідомо, з конкретними цілями йшли в народ, щоб допомогти йому вийти з того тяжкого й принизливого становища, у якому він перебував. Братства відігравали важливу роль у боротьбі проти національно-релігійного гніту.

17.Розкрийте причини виникнення та джерела формування козацтва.

Проблема появи та формування козацької верстви досі є дискусійною. Поява певного історичного явища зумовлена, як правило, сумарною дією чинників двох категорій: тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхідність. Чинниками, що робили можливими появу та формування козацтва, були: існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями; природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Необхідність виникнення козацтва зумовлена: зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель; посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту, зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар. Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової цивілізацій між слов'янським та тюркським етнічними масивами. Перші згадки про козацтво датуються XIII ст., проте як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно формується водночас зі шляхтою протягом XV- XVI ст. Фактично майже до кінця XVI ст. термін "козацтво" фіксував не соціальний статус, а спосіб життя, рід занять. Отже, у кінці XVI ст. козацтво остаточно сформувалося, значно виросло і стало окремим військовим суспільно-політичним станом. Ґрунтом для формування козацтва стали існування великого масиву вільних земель, природне прагнення людей до самозбереження, самоствердження і самозбереження.

18.Проаналізуйте причини та хід повстань 90х років 16ст.

Відповіддю на національний і кріпосницький гніт, що особливо посилився після Люблінської унії, на утиски, що чинили магнати козакам і міщанам, були великі козацько-селянські повстання. Національно-визвольні протести розпочалися ще у першій половині XVI ст. і, незважаючи на жорстокість придушення, тривали до його кінця. У 1536 р. проти свавілля черкаського старости В. Тишкевича повстали жителі Черкас. У 1589 р. реєстрові та не вписані до реєстру "самовільні" козаки втопили королівського комісара (посланця). А наступного року напали на панські фільварки навколо містечка Кодні й погромили їх. Повстанські загони з'явилися на Поділлі, на Київщині, почалося заворушення міщан Білої Церкви. Розрізнені виступи засвідчили назрівання грізного повстання. У грудні 1591 р. великий виступ козаків і селян почався на Київщині, а згодом охопив Волинь і Поділля. Керівником повстання став Криштоф Косинський. 1594 р. спалахнула нова, ще більша козацько-селянська війна. Її очолив відважний воїн, талановитий воєначальник-Северин Наливайко. Великі загони повсталих під проводом Наливайка рушили на Білорусь і захопили Слуцьк, Бобруйськ, Могилів. Повстанці здійснювали численні походи, громили гнобителів, палили маєтки, забирали добро і документи. Козацько-селянська війна заполонила Київщину, Волинь, Брацлавщину. Швидко розросталося покозачення населення: селяни і міщани оголошували себе козаками, організовували козацькі загони, обирали отаманів і вступали до армії повстанців. Але Северина Наливайка відвезли до Варшави. Десять місяців його жорстоко катували, піддаючи страшенним тортурам. Тому,на жаль,, через недостатню організованість, озброєння, слабку згуртованість потерпіло поразку одне з перших великих національно-визвольних повстань українського козацтва, селянства і міщанства.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.33.139 (0.01 с.)