Міжнародні джерела правового регулювання іноземних інвестицій. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міжнародні джерела правового регулювання іноземних інвестицій.



 

На формування національно-правових інститутів, які регулюють іноземні інвестиції, великий вплив мають міжнародно-правові акти, зокре­ма двосторонні та багатосторонні договори.Серед багатосторонніх угод важливе значення для України має Угода про створення Світової організації торгівлі.

У рамках договірного механізму ГАТТ/СОТ питанням регулювання інвестицій присвячена спеціальна Угода щодо інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею (ІЗПТ). Вона складається з 9 статей, які регулю­ють зобов'язання сторін щодо застосування ІЗПТ, а також приблизного списку таких заходів.

Особливе значення для правового регулювання іноземних інвестицій має Хартія економічних прав і обов'язків держав, прийнята 1974 р.

Генеральною Асамблеєю ООН. Зокрема, ст. 2 Хартії передбачає, що кожна держава повинна вільно здійснювати повний і постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право володіння, користування і експлуатації.Порядок вирішення спорів передбачений Вашингтонською конвенцією про вирішення інвестиційних спорів, яка набула чинності з 14 жовтня 1966 р. Метою названої Конвенції є створення спеціального міжнародно-правового інституту з вирішення інвестиційних спорів між державами і приватними особами інших держав. Україна є учасницею цієї Конвенції.

Серед інших міжнародно-правових документів, які стосуються іноземного інвестування, слід виділити опубліковані відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2084 (XX) "Про фінансування економічного розвитку": 1) документ ООН Е/4446 "Іноземне інвестування в країнах, що розвиваються"; 2) документ ООН ТД/35 "Роль приватного підприємництва в інвестуванні та в забезпеченні експорту товарів із країн, що розвиваються". У червні 1976 року Радою Організації економічного співробітництва й розвитку при­йнято Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства.

Крім багатосторонніх Конвенцій важливими для регулювання іноземних інвестицій є двосторонні договори. Україна уклала угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій з Великобританією, Казах­станом, Киргистаном, КНР, Литвою, Монголією, Польщею, Узбекиста­ном, ФРН, Єгиптом, Данією, США, Вірменією, В'єтнамом, Ізраїлем, Францією, Чехією та іншими країнами. Ці договори встановлюють спільний правовий режим при здійсненні взаємних інвестицій, поря­док допуску іноземних фізичних і юридичних осіб в країну, гарантії та захист іноземних інвестицій, питання оподаткування та переказу капіталівУкраїна взаємодіє з міжнародними організаціями, які займаються інвестиційною діяльністю. Зокрема, 3 червня 1992 року прийнято За­кон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, міжнародного банку реконструкції та розвитку. Міжнародної фінансової корпорації. Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агент ства по гарантіях інвестицій", згідно з яким Кабінету Міністрів України надаються повноваження вирішувати всі питання, щодо вступу України до зазначених організацій.

У сфері розв'язання суперечок, зокрема пов'язаних з інвестиціями, Україна має низку як багатосторонніх, так і двосторонніх угод.

Серед багатосторонніх договорів найбільше значення мають: Нью-йоркська конвенція про визнання та забезпечення виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.: Європейська конвенція щодо міжнародного комерційного арбітражу 1961 р.; Угода з процедури врегулювання супе­речок стосовно здійснення комерційної діяльності 1992 р.:; Конвенція і правової допомоги та правових відносин у цивільних, кримінальних та сімейних справах 1993 р.; Стокгольмська конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ.

 

6. Поняття іноземних інвестицій

 

Іноземними інвестиціями на думку О. М. Вінник, визнають­ся цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку. В коментованому визначенні не йдеться про ще одну мету здійснення інвестицій - соціальний ефект.

Термін іноземні інвестиції закріпився у законодавстві. У Законі України від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестуванняпід іноземними інвестиціями розуміють цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Отже, можна виділити особливості категорії іноземні інвестиції". Насамперед, це речі, пінні папери, грошові кошти, результати» інтелектуальної діяльності та майнові права. Наступною ознакою іноземних інвестицій є їх вкладення в обпекти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Тому В. М. Коссак обґрунтовує таке визначення іноземних інвестиційне речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором^ (у передбачених законом формах) в обпекти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

 

 

7. Види іноземних інвестицій.

 

Види іноземних інвестицій в Україні — іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

  • іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
  • валюти України — у разі реінвестицій в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
  • будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
  • акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фондіюридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
  • грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
  • будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
  • прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
  • інших цінностей відповідно до законодавства України.

 

 

8. А) Грошові кошти як вид іноземної інвестиції.

 

Конвертована валюта. Економіка України потребує залучення іноземних інвестицій у вільноконвертованій валюті з метою вкладення її у найважливіші інвестиційні проекти. Конвертованість іноземної валюти визначається Національним банком України.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" іноземною валютою визнаються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Крім того, зазначений Декрет до іноземної валюти відносить також монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах. Монетарні метали — це золото і метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових та побутових виробів з цих металів та їх брухту.

Валюта України. Реінвестовані кошти у валюті України, за умов сплати податку на доходи від інвестицій, також належать до іноземних інвестицій. Валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на

території України. До валюти України також належать платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України. Остання є єдиним законним засобом платежу на території України.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" наголошує, що валюта України вважається одним із видів іноземних інвестицій за реінвестицій в об'єкт первинного інвестування, а також за умови сплати податку на прибуток (дохід) у будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України.

 

9-12 Цінні папери як вид іноземної інвестиції.

Цінні папери. Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України і ст. 163 Господарського кодексу цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передання прав, що випливають з цього документа, іншим особам (ст. 163 ГКУ "Цінні папери та їх види").

У ст. 195 ЦКУ зазначено такі групи та види цінних паперів:

1) пайові, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають

їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержанні час

тини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна в разі

ліквідації емітента;

2) боргові, що засвідчують відносини позики і передбачають зо

бов'язання емітента сплатити у визначений термін кошти відповідно

до зобов'язання;

3) похідні, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на

придбання чи продаж протягом терміну, встановленого договором,

цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі, які надають їх тримачеві право розпоряд

жатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери належать до так званих "портфельних" інвестицій. Під ними розуміють: надання іноземними державами кредитів; придбання державних облігацій та інших державних цінних паперів; придбання акцій, цінних паперів підприємств, комерційних банків, фондових бірж та ін. Питання державних кредитів регулюються міждержавними угодами та програмами надання кредитів, які розробляються міжнародними організаціями. Регулювання портфельних інвестицій повинно здійснюватися національним законодавством.

Відносини, пов'язані з емісією та обігом цінних паперів, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України, Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та ін., а також підзаконними актами. До цього виду інвестицій можуть застосовуватися окремі положення Закону України "Про банки і банківську систему".

За ст. 2 Закону "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестори здійснюють свою діяльність шляхом прямого придбання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів. Тобто, коли йдеться про акції, облігації та інші цінні папери або корпоративні права, то мають на увазі вкладення іноземним інвестором коштів у конвертованій валюті з метою придбання цінних паперів. Закон "Про режим іноземного інвестування" наголошує, що акції, облігації, інші цінні папери, а також інші корпоративні права повинні бути виражені у конвертованій валюті.

Вексель — цінний папір (а також вид кредитних грошей), що містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця (трасанта) сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві або ремітенту).

Надаючи вексель ремітентові, трасант стає зобов'язаним перед ним. Він відповідає за сплату та за акцепт векселя платником. Перед векселетримачем можуть бути дві зобов'язані особи: платник і векселедавець. Розширення кола суб'єктів вексельних відносин відбувається шляхом передання прав на одержання платежу. Таке право за векселем на пред'явника передається врученням цінного папера новому тримачеві. Для передання права вимоги за ордерним векселем необхідно крім передання цінного папера зробити передатний напис — індосамент. Правове значення індосаменту полягає в тому, що з його здійсненням у вексельних відносинах з'являються новий вексельний кредитор — індосатор і новий вексельний боржник — індосант, який відповідає за платіж за індосованим ним векселем перед індосато-ром. Таким чином, передання права вимоги за векселем може розглядатися як один із видів іноземних інвестицій.

Чек — грошовий документ встановленої форми, який містить безумовне розпорядження чекодавця банку здійснити після пред'явлення чека платіж зазначеної у чеку грошової суми чекотримачеві готівкою чи перерахуванням грошей на його рахунок у банку.

Чек як документ містить право, що не може бути реалізоване без пред'явлення цього папера. Якщо перевідний вексель може бути виставлений на будь-яку особу і виступає насамперед як інструмент кредиту, то чеки виконують здебільшого функцію засобу платежу і завжди виставляються на банк, у якому в чекодавця є гроші на рахунку. Банк виплачує гроші з коштів, внесених чекодавцем як клієнтом банку. Чекотримач є кредитором, перед яким зобов'язані дві особи: банк-платник, а у разі несплати чека — чекодавець. Внаслідок того, що чек є оборотоздатним, він може виступати як один із засобів (видів) здійснення іноземних інвестицій.

Усі чеки поділяються на ордерні, пред'явницькі та іменні. Пред'явницький чек можна передати шляхом простого вручення. Ордерні чеки передаються шляхом здійснення індосаменту (аналогічно векселям). Так само, як і у вексельних відносинах, індосамент на чеку може бути бланковим або іменним. Кожний новий індосамент створює в особі індосанта нового чекового боржника, який

Види іноземних інвестицій

Види інвестицій визначаються інвестиційним законодавством України, але їх перелік не є вичерпним (ст.1 Закону від 18.09.1991 р., ст. 391 Господарського кодексу, ст.2 Закону від 19.03.1996 р.). У цьому аспекті інвестиції можна класифікувати у такий спосіб:

а) рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення і зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ст.181 Цивільного кодексу).

При іноземному інвестуванні необхідно враховувати особливі умови придбання права власності на земельні ділянки на території України: іноземні громадяни і особи без громадянства можуть здобувати право власності на земельні ділянки тільки несільськогос-подарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. При цьому право власності в іноземних громадян і осіб без громадянства на ці земельні ділянки може бути набутим тільки у випадках: купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод; викупу земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у випадку придбання об'єктів нерухомого майна і для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у випадку придбання об'єктів нерухомого майна. У випадку прийняття іноземними громадянами, особами без громадянства або іноземних юридичних осіб у спадщину земель сільськогосподарського призначення, останні підлягають протягом року відчуженню (ст.ст.81,82 Земельного кодексу України). Відповідно до частини 3 ст. 82 Земельного кодексу, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених Земельним кодексом для українських і іноземних юридичних осіб (тобто у випадках, встановлених частинами 1 і 2 ст. 82 Земельного кодексу), і в порядку, встановленому Земельним кодексом для іноземних юридичних осіб. У даному випадку під “спільними підприємствами” слід розуміти підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні і на спільному розподілі результатів і ризиків (ст.1 Закону про ЗЕД від 16.04.1991р.).

б) валюта. До валюти відносяться як іноземні, так і національна грошові одиниці. Для “резидентського” інвестування іноземна валюта не може використовуватися в Україні, оскільки вона виступає в даному випадку як засіб платежу (у т.ч. при придбанні корпоративних прав) на території України. Національна валюта України не може використовуватися при закордонних інвестиціях резидентів України без ліцензії Національного банку України (ст.ст. З, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

При іноземних інвестиціях валютою виступає вільно конвертована валюта (ВКВ), віднесена Національним банком України, виходячи з міжнародної класифікації валют, до 1 групи, тобто до валюти, що широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і продаються на головних валютних ринках світу (ст. 391 Господарського кодексу, ст. 2 Закону від 19.03.1996 р., Постанови Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. № 34 “Про затвердження Класифікатора іноземних валют” і від 20.07.1999 р. № 356 “Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну”). Наприклад, сюди відносяться долари США, євро, шведські крони, а, з іншого боку, — не відносяться російські карбованці. Реінвестиції в об'єкт первинного інвестування або в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток можуть здійснюватися іноземними інвесторами у валюті України. Відповідно до Указу Президента України від 07.07.1998 р. № 748 “ Про деякі питання іноземного інвестування ”, іноземні інвестиції, навіть при первинному інвестуванні, можуть здійснюватися у виді валюти України, що придбана за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або отримана іноземним інвестором як прибуток (доход) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні.

в) цінні папери і майнові вимоги. Цінні папери класифікуються відповідно до Закону від 18.06.1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу”. Наприклад, до них відносяться акції. До майнових вимог відносяться не тільки цінні папери, що містять майнові вимоги, але й документи, що не є цінними паперами (наприклад, договірні зобов'язання);

г) права на здійснення господарської діяльності, наприклад, діяльність, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інтелектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному фонді юридичної особи).

Форми інвестування законодавством, практично не обмежені, у т.ч. і для іноземних інвесторів. З огляду на специфіку іноземного інвестування, форми інвестицій відображені в законодавстві про іноземне інвестування. Іноземні інвестори мають право здійснювати усі види інвестицій у наступних формах:

- участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами або громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

- створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- безпосереднє придбання нерухомого або рухомого майна, не забороненого законами України, або придбання акцій або інших цінних паперів;

- придбання самостійно або при участі громадян або вітчизняних юридичних осіб прав користування землею і використання природних ресурсів на території України;

- господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; придбання інших майнових прав; в інших формах, не заборонених законом.

Заборона або обмеження яких-небудь форм здійснення іноземних інвестицій може проводитися лише законом.

Розповсюджені форми інвестування — господарська організація та підприємство. Розрізняється інвестування шляхом створення господарської організації, підприємства (новостворені організація або підприємство) та інвестування у вже існуючі шляхом придбання організації або підприємства повністю або придбання частки в ньому. Крім “унітарних” підприємств, тобто таких, що повністю належать одному інвестору (наприклад, дочірнє підприємство юридичної особи-інвестора), розрізняються господарські організації з більш ніж одним інвестором (наприклад, з декількома інвесторами з різних країн або з однієї країни, за участю або без участі українських інвесторів). Підприємство, що належить повністю іноземному інвестору (інвесторам), визначається законом як “іноземне підприємство (ст.117 ГК). У деяких законах (наприклад, від 16.04.1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” — ст.1) фігурує поняття спільного підприємства. У Законі від 19.03.96 р. (ст.З) виділяється підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам, при цьому під приналежністю варто розуміти відносини власності, а звідси — висновок про те, що такі підприємства самі не мають права власності і що майно таких підприємств знаходиться в них на праві господарського ведення (цей висновок відноситься і до іноземних " підприємств, передбачених ст.117 ГК). Варто мати на увазі, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24-92 державні підприємства не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм і видів, господарських товариств, кооперативів (крім об'єднань державних підприємств). З іншого боку, це не виключає придбання недержавним або іноземним суб'єктом частки у майні державного підприємства.

Специфічною формою інвестування є створення представництв, філій та інших відокремлених підрозділів іноземної юридичної особи-інвестора. Основний правовий документ, що регулює взаємини суб'єктів інвестиційної діяльності — це інвестиційний договір (інвестиційна угода). Набуває усе більшого поширення інвестування за допомогою фондового ринку.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 249; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.11.178 (0.042 с.)