Порядок ввезення майна на митну територію України за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порядок ввезення майна на митну територію України за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність.



 

До всіх суб'єктів діяльності у спеціальній (вільній) економічній зоні застосовується система державних гарантій захисту інвестицій, передба­чених законодавством України. Водночас передбачено низку додаткових пільг інвесторам, які вкладають інвестиції в об'єкти, що розміщені на території спеціальної (вільної) економічної зони.

Зокрема, відповідно до Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" запроваджено на строк 30 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, який діє на територіях пріоритетного розвитку у провідних галузях (підгалузях), виробництвах відповідно до переліку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційні проекти, які реалізуються на таких територіях, є пріоритетними для надання кредитів, залучених під державні гарантії від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, іноземних банків, інших фінансово-кредитних установ. На територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку встановлю­ються спеціальний митний, податковий та інші режими економічної діяльності.

Законодавство України у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності діє з урахуванням особливостей, передбаче­них Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом про конкретну зону.

У вільних економічних спеціальних зонах встановлюються пільги. На­приклад, у спеціальній економічній зоні "Азов" встановлюється такий порядок ввезення (вивезення) товарів та інших предметів:

а) у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з-за меж митної території України на територію спеціальної економічної зони для використання в межах зони ввізне мито та податок на додану вартість не справляються;

б) у разі ввезення товарів та інших предметів, ще попередньо були ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної економічної зони, на митну територію України з цієї зони оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України як при імпорті товарів в Україну;

в) у разі ввезення товарів та інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених чи оброблених у спеціальній економічній зоні, на митну територію України з території спеціальної економічної зони податок на додану вартість і акцизний збір справляються як для вільного використання в Україні;

г) у разі вивезення товарів та інших предметів, вироблених, утому числі повністю або достатньо перероблених чи оброблених у спеціальній економічній зоні з території цієї зони за межі митної території України, вивізне мито і акцизний збір з цих товарів не справляються, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

ґ) у разі вивезення товарів та інших предметів, попередньо ввезених з-за меж митної території України на територію спеціальної економічної зони, за межі митної території України з цієї зони вивізне мито, податок на додану вартість і акцизний збір не справляються;

д) у разі вивезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з митної території України на територію спеціальної економічної зони вивізне мито не справляється, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

е) у разі ввезення товарів та інших предметів на територію спеціальної економічної зони з мстою транзиту оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України;

є) в усіх інших випадках митні збори справляються відповідно до законодавства України.

У спеціальній економічній зоні встановлюється спеціальний пільговий режим оподаткування. Наприклад, у зонах "Азов" та "До­нецьк" надаються пільги щодо оподаткування, зокрема:

а) прибуток платників податку на прибуток на території спеціальної економічної зони оподатковується за ставкою 20 % до об’єкта оподаткування;

б) доходи, одержані нерезидентами з джерелом походження з території зони від провадження господарської діяльності, оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених податковим законодавством. Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та деякі інші доходи, визначені податковим законодавством;
в) не справляються збори до Державного інноваційного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Відповідно до пільгового режиму у вільних економічних зонах "До­нецьк" та "Азов" суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності інвестиційні проекти у пріоритетних галузях (шдгалузях), виробництвах на території пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом, звільняються:

а) на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніжна 5 років від обкладення ввізним митом сировина, матеріали,устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів);

б) на 3 роки від оподаткування прибуток новоствореного, зокрема у процесі перепрофілювання, реструктуризації, підприємства,інвестиція в яке еквівалентна не менш як 1 млн. доларів США.
З четвертого по шостий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50% від чинної ставки оподаткування. Зазначена пільга застосовується з моменту отримання першого прибутку;

в) від сплати збору до Державного інноваційного фонду та сплачує50% від встановленої норми збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення на період до 2009 р. новоство-рене, зокрема у процесі перепрофілювання, реструктуризації,підприємство, в якому чисельність вивільнених працівників гірничодобувних та інших підприємств, що закриваються, становить в податковому періоді не менш як 50% від середньоспискової чисельності працівників;

г) до валового доходу підприємства, розташованого у спеціальній економічній зоні та на території пріоритетного розвитку, з мстою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів тощо.

З метою подолання соціально-економічних проблем у Яворівському районі Львівської області, активізації інноваційної та інвестиційної діяльності на цій території Законом України від 15 січня 1999 р. "Про спеціальну економічну зону "Яворів" підтримана ініціатива Львівської обласної та Яворівської районної державних адміністрацій щодо ство­рення на період до 1 січня 2020 р. на території Яворівського району спеціальної економічної зони, яка поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони та технологічного парку1.

Законом України від 18 березня 1999 р. "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець"2 ство­рено передумови для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямовані на збереження і ефективне використання природ­них лікувальних ресурсів курорту Трускавець, прискорення економічних реформ у лікувально-оздоровчій галузі та розвитку туризму.

До суб'єктів СЕЗ "Курортополіс Трускавець" застосовується спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються пільги щодо сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, ввізного мита та плати за землю.

Зокрема, звільняються від сплати ввізного мита суб'єкти СЕЗ "Курортополіс Трускавець", які ввозять на територію зазначеної зони зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку лікарські засоби, перелік яких визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, устаткування, обладнання, комплектуючі вироби до них, програмне забезпечення об'єктів інтелектуальної власності (крім підакцизних товарів) для потреб власного виробницт­ва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Виконавчим комітетом Трускавсцької міської ради.

Звільняється на Три роки від оподаткування прибуток суб'єктів СЕЗ "Курортополіс Трускавець", одержаний на території зони від реалізації інвестиційних проектів, затверджених Виконавчим комітетом Трускавсцької міської Ради. Прибуток таких платників податку, одер­жаний з четвертого по шостий рік реалізації інвестиційних проектів, оподатковується за ставкою 50% від чинної ставки оподаткування. Ця нор­ма застосовується з моменту одержання суб'єктом СЕЗ "Курортополіс

Трускавець" першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту. Пе­редбачено й інші пільги та спеціальний правовий режим підприємницької та інвестиційної діяльності на території названої зони.

Отже, вільні економічні зони можуть бути ефективним засобом поліпшення економічної ситуації в конкретному регіоні. Для цього необхідна чітка економічна концепція функціонування економічної зони з акцентом на розвиток виробничої бази.

 

27. Об’єкти права власності іноземних інвесторів.

 

Поняття власності є однією з основних правових категорій. По-різному тлумачиться власність в економічному і юридичному аспектах. Зокрема, з економічного погляду власність розглядається через призму стосунків між людьми у зв'язку з привласненням того чи іншого об'єкта власності і відображає приналежність певних предметів особам (групам осіб).

З економічним аспектом власності пов'язаний юридичний. Через те, що відносини власності виникають і тривають між певними учасни­ками, то зміст відносин власності розкривається в категоріях володіння, користування та розпорядження. Економічні відносини власності, стаючи об'єктом державно-правового регулювання, неминуче призводять до появи поняття власності як юридичної категорії.

Безперечно, що відносини права власності є похідними щодо економічних відносин власності, які є складовою частиною виробничих відносин. Саме власність є умовою функціонування виробництва у межах загального комплексу виробничих відносин, а відтак і їх головною скла­довою частиною. Роль відносин власності полягає у закріпленні стану приналежності матеріальних благ індивідам, віддзеркалюючи статичний момент того чи іншого способу суспільного виробництва.

До інституту права власності мають належати ті норми, які:

а) встановлюють приналежність матеріальних благ власнику;

б) встановлюють підстави й умови виникнення у суб'єктів права власності;

в) визначають обсяг повноважень власника у володінні, користуванні та розпорядженні майновими благами;

г) встановлюють підстави й умови припинення права власності на приналежні суб'єкту матеріальні блага;

г) встановлюють правові засоби захисту (охорони) прав власника.

Вищенаведені критерії дають можливість виявити в різних галузях законодавства ті норми, які мають бути віднесені до інституту права власності. Безумовно, переважна їх частина є цивільно-правовими.

Право власності у зарубіжному законодавстві визначається найчастіше лише в рамках приватного майнового права як панування особи над річчю в установлених законом межах. Так, у ФРН власник речі має право, якщо це не суперечить положенням закону або праву третіх осіб, розпоряджатися річчю на свій розсуд та відхиляти спроби будь-якого впливу на неї (§903 Цивільного уложення Німеччини).

У Франції власність - це право користуватися та розпоряджатися речами найнеобмеженіше з тим, аби користування не було таким, що його заборонено законами або регламентами (ст. 544 Цивільного ко­дексу Франції).

В японському законодавстві право власності визначається як па­нування особи над річчю, але не повне, а підпорядковане певним об­меженням, пов'язаним зі здійсненням громадських інтересів. При­кладами таких обмежень є Закон про відчуження земель, Закон про будівельні стандарти. Закон про охорону культурних цінностей. Закон про запобігання забрудненню атмосферного повітря та інші численні нормативні акти.[3]

Визначення місця права власності в національному законодавстві України є важливою умовою залучення іноземних інвестицій. Зарубіжний досвід свідчить, що без права приватної власності і ви­користання іноземного капіталу неможливо швидко створити умови для трансформації всієї системи - від адміністративно-командної до ринкової.2

Держава встановлює певну систему юридичних норм, які регулю­ють відносини з присвоєння засобів і продуктів виробництва, тобто їх володіння, а також щодо їх використання та розпорядження. Тому з'явилася потреба в охороні, захисті власності від чужих посягань. Ця потреба зумовила виникнення права, покликала до життя специфічні норми, які забезпечуються примусовою силою держави. Завдання охо­рони власності окремого індивіда залишається актуальним, одним з основних завдань права.

На думку Ф. Кене, власність "як над нерухомими, так і рухоми­ми багатствами, має бути гарантована їх законним власникам, адже, забезпеченість власності є основним фундаментом економічного устрою суспільства".3

Право власності належить конкретному суб'єктові правовідносин. Маємо на увазі суб'єктивне право власності. Останнє є абсолютним правом, адже власникові у правовідносинах власності протистоїть необмежене коло осіб, обов'язком яких є утримання від лій, що по­рушують права власника. Зміст останніх становлять права володіння, користування і розпорядження майном.

Питання права власності тривалий час є предметом дискусій в економічній та юридичній літературі. Вчені визнають, що в основі власності лежать вольові відносини, але різноманітні думки висловлюються щодо місця інституту права власності в системі законодавства, співвідношення конституційних, цивільно-правових та інших норм у регулюванні відносин власності.

Право власності у суб'єктивному значенні - цс закріплені у відповідних нормах права можливості суб'єкта володіти, користува­тися та розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд у межах, передбачених законом.

Цивільно-правовий інститут права власності є центральним у будь-якій національній правовій системі. У рамках цього інституту визначається правове становище майнових цінностей у господарському обігу встановленням межі дозволеної поведінки уповноваженої особи (власника) щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Інвестиційна діяльність диктує необхідність розширення кола об'єктів права власності. Одні й ті самі об'єкти права власності можуть розглядатися водночас як вид інвестиції. Останнє в ряді випадків тягне за собою встановлення особливого правового режиму для таких об'єктів з урахуванням вимог інвестиційного законодавства. Специфічним може бути також правове становище власника, який одночасно є іноземним інвестором.

Зокрема, законодавство про іноземні інвестиції України передбачає особливий підхід до врегулювання права іноземних інвесторів щодо певних об'єктів власності, а також способу їх придбання, експлуатації та інше (наприклад, земельних ділянок, об'єктів приватизації). У результаті виникають різні юридичні режими власності. Вони можуть певною мірою не збігатися зі змістом повноважень власників у цивільному праві. Тому важливим напрямом удосконалення законодавства про іноземні інвестиції є уніфікація положень права власності щодо нормативної бази, яка регулює цс право загалом у цивільно-правовому аспекті.

До правового режиму власності в інвестиційній сфері вводяться адміністративно-правові обмеження насамперед на користь держави. Так, заборона або обмеження форм здійснення іноземних інвестицій може відбуватися тільки відповідно до законів України.

Межі здійснення права власності закріплені в законодавстві інших держав. Наприклад, Конституція Італійської Республіки (1947 р.)[4] застерігає, що вільна приватна ініціатива не може розвиватися в суперечності з суспільною користю або так, щоб заподіяти шкоду безпеці, свободі та людській гідності (ст. 41). Основний Закон ФРН вказує, що користування власністю має одночасно служити загаль­ному благу (ст. 14). Вказівку на соціальні функції власності містять конституції Греції, Іспанії.

У випадках і в порядку, які встановлені законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користуван­ня його майном іншими особами. Таким чином, право власності (зо­крема іноземного інвестора) трактується в аспекті відповідності його публічним інтересам, тобто інтересам держави та інших власників. Такі обмеження існують щодо здійснення деяких інвестиційних договорів (контрактів). Можливе також застосування спеціального антимоно­польного законодавства, яке забороняє певні способи інвестиційної діяльності, пов'язані з використанням іноземним інвестором свого майна.

Щодо обмеження прав власності іноземних інвесторів важливим є питання про виведення певних об'єктів з їхньої власності, зокрема, земельних ділянок, що вельми актуально сьогодні.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" передбачає, що на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими зако­нодавством України та міжнародними договорами. Але в ньому нічого не говориться про правовий режим об'єктів права власності, набутих у результаті такої діяльності. Аналіз повноважень іноземного інвестора як потенційного власника свідчить, що залежно від порядку придбання об'єктів права власності щодо результатів інвестиційної діяльності останні можуть поділятися на три групи:

1) об'єкти права власності іноземного інвестора, до яких застосовується національний режим;

2) об'єкти, щодо яких для іноземних інвесторів можуть бути встановлені певні обмеження порівняно з національним режи­мом;

3) об'єкти, на які не може поширюватись право власності іноземного інвестора.

Об'єктом права власності іноземних інвесторів може бути майно, яке має певну економічну цінність. Власне, через призму останньої оцінюється як вартість іноземної інвестиції, так і розмір одержаного прибутку (доходу) іноземного інвестора, зокрема, з метою оподатку­вання.

Іноземна інвестиція є джерелом утворення інших об'єктів права власності іноземних інвесторів. Такс положення підтверджене законо­давством окремих країн. Наприклад, Закон "Про власність" у Російській Федерації безпосередньо закріпив, що основним джерелом власності громадян є їхні доходи від участі у підприємницькій діяльності. Аналізуючи законодавство, доходимо висновку, що до останніх на­лежать доходи як у натуральній, так і в грошовій формах. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

Одним з іноземних інвесторів, відповідно до спеціального законо­давства, може бути іноземна держава. В інвестиційній діяльності держа­ва виступає на засадах рівноправності з іншими суб'єктами цивільних відносин. Отже, держава як іноземний інвестор має право власності на об'єкти, передбачені законодавством України.

Право власності іноземних держав на майно, яке перебуває на території України, визначається вітчизняним законодавством, але його правовий режим може бути дещо відмінний від правового режиму майна України як держави. Водночас на нього поширюється така ж правова охорона, як і на майно інших власників, яке перебуває на території України, і в цьому контексті власність іноземних держав також входить у систему рівноправних форм власності. Зокрема, іноземні держави як інвестори можуть створювати на території України підприємства, набувати майно, зокрема різні цінні папери та інші майнові права. Створені ними підприємства можуть бути організовані як за часткової участі з вітчизняними юридичними особами та громадянами України, так і належати винятково іноземним державам.

Отже, іноземна держава є суб'єктом права власності в Україні. Од­нак, відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, кожна дер­жава як суверен має. виключне право на визначення змісту та характеру права власності, порядку придбання, переходу та втрати її. Відносини власності, які виникають між державою та фізичною чи юридичною особою, визначаються національним законодавством тієї держави, на території якої здійснюються зазначені акти.

Принцип застосування закону місцезнаходження речі є визначаль­ним у міжнародних цивільних відносинах. Обсяг прав власника на річ визначається законом її місцезнаходження. Такс положення міститься у Законі України "Про міжнародне приватне право". Крім цього, ви­никнення і припинення права власності на річ визначається за законом країни, де ця річ перебувала у момент, коли існувала дія або інша об­ставина, яка послужила підставою виникнення або припинення права власності, якщо інше не передбачено законодавством України. Отже, права іноземних інвесторів на об'єкти, набуті в результаті вкладення іноземних інвестицій, визначатимуться законодавством України.

У законодавстві передбачене широке коло об'єктів права власності, якими можуть володіти іноземні інвестори. Водночас, Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. "Про право власності на окремі види майна" визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Сюди належать:

1) зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також спортивної зброї та боєприпасів до неї, що придбані з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна техніка, ракетно-космічні комплекси;

2) вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;

3) бойові отруйні речовини;

4) наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних за призначенням лікаря);

5) протиградні установки;

6) державні еталони фізичних величин.

Відповідно, перелічені об'єкти не можуть належати на правах власності іноземним інвесторам. Перелік майна, яке не може пере­бувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, доповнений Постановою Верховної Ради України від 21 лютого 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"2. Зокрема, у власності зазначених суб'єктів права, крім вже перелічених, не можуть перебу­вати електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Спеціальний порядок набуття права власності встановлений па пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.112.123 (0.014 с.)