Політичні та соціально-економічні проблеми міжнародної економічної інтеграції

Процеси міжнародної регіональної економічної інтеграції відбуваються на тлі складного переплетіння політичних і соціально-економічних проблем. Основні чинники, що зумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі:

· націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження;

· політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць; зростання затрат при реалізації регулятивних функцій на наднаціональному рівні; суперечності, пов'язані із розширенням інтеграційних угруповань тощо. Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

· динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об'єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

· нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

· розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.

 

Внутрішні економічні фактори інтеграції

На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції.

Серед внутрішньо економічних факторів принциповим є перехід України до розвиненої ринкової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація відповідної довгострокової програми. Така програма має, по-перше, враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України; по-друге, бути адаптованою до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища; по-третє, спиратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

 

Зовнішні фактори економічної інтеграції

Інтеграцію можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий розвиток МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб’єктами - представниками різних держав.

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами:

· економічним розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

· закономірностями науково-технічного прогресу;

· тенденціями демографічного розвитку;

· наявністю та необхідністю розв’язання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання світового океану та космосу, економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки, роззброєння);

· різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;

· ринковою "уніфікацією" економічного розвитку.

 

Європейський Союз та принципи його функціонування

Європе́йський Сою́з, ЄС — економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. ЄС діє через систему наднаціональних інституцій та спільно узгоджених рішень держав-членів.

Злиття трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в Єдине Європейське Співтовариство сталося 1967 р., у 1968 р. було утворено Митний союз країн ЄС з відповідними угодами про таке:

· відміну митних податків і зняття кількісних обмежень;

· введення єдиного митного тарифу для інших країн;

· проведення єдиної зовнішньоторговельної та аграрної політики.

починаючи з 1987p.:

· усуваються митні формальності, які ще залишилися (огляд товарів, перевірка документів);

· усуваються відмінності в технічних стандартах;

· відміняються обмеження конкуренції в наданні держзамовлень;

· нівелюється різниця в рівнях і структурі оподаткування;

· усуваються ліміти на послуги (транспорт, зв’язок, фінанси);

· усуваються валютні обмеження, що залишилися;

· усуваються обмеження щодо прийняття громадян на роботу.

 

Європейська асоціація вільної торгівлі

Європейська асоціація вільної торгівлі (англ. European Free Trade Association, EFTA) — це зона вільної торгівлі, яка об’єднує митні території чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу, зокрема, Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. Зона вільної торгівлі забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб.

Співробітництво з іншими країнами здійснюється на двох рівнях. Перший з них передбачає укладення двосторонніх угод про вільну. Другий рівень співробітництва передбачає укладення ЄАВТ спільних декларацій про співробітництво.

Цілями Угоди про вільну торгівлю, що ґрунтується на торговельних відносинах між ринковими економіками, є:

· досягнути лібералізації торгівлі товарами відповідно до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

· досягнути лібералізації торгівлі послугами відповідно до Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС);

· значно збільшити інвестиційні можливості у зоні вільної торгівлі;

· на взаємній основі досягнути подальшої лібералізації ринків державних закупівель Сторін;

· сприяти конкуренції у своїх економіках, особливо коли це стосується економічних відносин між Сторонами;

· забезпечувати достатній і ефективний захист прав інтелектуальної власності;

· сприяти гармонійному розвиткові та розширенню світової торгівлі шляхом усунення бар'єрів у торгівлі та інвестуванні.

 

Чорноморське економічне співтовариство

Чорноморське економічне співробітництво - ЧЕС із штаб-квартирою р. Стамбулі (Туреччина) об'єднує 11 держав Чорномор'я, Закавказзя і Балкан. 25 червня 1992 р., під час зустрічі на рівні у Стамбулі, представники держав підписали Декларацію про Чорноморському економічне співробітництво, определившую пріоритетні напрямки й захопити основні механізми цього регіональної співпраці.

Відповідно до Статуту країни-учасниці ЧЕС здійснюють співробітництво між собою у наступних областях:

· торгівля і економічний розвиток;

· фінанси;

· енергетика;

· транспорт, сільське господарство й агропромисловість;

· охорона здоров'я й фармацевтика;

· охорона довкілля;

· туризм і наука;

· обмін статистичними даними та економічна інформація;

· співробітництво між митними та інші прикордонними органами;

· боротьба з організованою злочинністю, незаконним оборотом наркотиків, зброї та боєприпасів, радіоактивних матеріалів, усіма актами тероризму, незаконною міграцією.

 

Співдружність Незалежних Держав (СНД)

Співдружність Незалежних Держав, СНД — регіональна міжнародна організація, до якої входять деякі пострадянські країни. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.

Основні цілі організації:

• Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;

• Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;

• Забезпечення прав і свобод людини;

• Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;

• Взаємна правова допомога;

• Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.

До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:

• Забезпечення прав і основних свобод людини;

• Координація зовнішньополітичної діяльності;

• Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;

• Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку;

• Охорона здоров'я та навколишнього середовища;

• Питання соціальної і міграційної політики;

• Боротьба з організованою злочинністю;

• Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів.