Процедура підготовки експортної та імпортної операції

Підготовка та проведення експортної та імпортної угоди здійснюється в кілька етапів: пошук партнерів, переговорний процес, висновок і виконання (розірвання) контрактів. Кожен з цих етапів має свій зміст і організаційне оформлення. Різниця між підготовкою експортної та імпортної угоди полягає в утриманні першого етапу - пошук партнерів, так як у першому випадку необхідно знайти покупця, а в другому -продавця товару.

Щоб знайти покупця, експортер може використовувати наступні способи: підготувати одному або декільком потенційним покупцям; направити пропозицію (оферту) покупцю пропозицію у відповідь на його запит; взяти участь у торгах шляхом надання тендера; організувати і взяти участь у виставках і ярмарках; відіслати проформу контракту вже відомому покупцеві та ін.

Пропозиція - оферта - письмова пропозиція продавця, спрямоване можливому покупцеві, про продаж партії товару на певних продавцем умовах. Тут містяться всі основні умови майбутньої угоди, які потім увійдуть до тексту контракту (найменування товару, його кількість і якість, ціна і умови поставки, термін поставки і вид упаковки). Оферта може бути твердою, коли вона надсилається оферентом одному можливому покупцеві із зазначенням строку, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією і не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцеві. Згода покупця з усіма умовами оферти у вигляді письмового підтвердження називається акцептом. Вільна оферта робиться декільком потенційним покупцям на одну і ту ж партію товару. Згода покупця з умовами, викладеними в такій оферті, підтверджується твердою контроферти.

Способи встановлення контактів з потенційним продавцом- експортером в рамках підготовки імпортної угоди наступні: направити потенційному або вже відомому продавцю запит; оголосити торги із запрошенням фірм-виробників цікавлять покупців товарів; направити експортеру беззаперечний акцепт його пропозиції.

Найбільш поширеною формою першого етапу підготовки імпортної угоди є розміщення замовлення. Замовлення - комерційний документ, в якому покупець детально вказує всі необхідні умови для виготовлення або підготовки товару, що замовляється, а також всі істотні елементи, необхідні для укладання зовнішньоторговельної угоди.

До основних способів укладання угоди в міжнародній практиці відносяться: підписання контракту, акцепт покупцем твердої оферти, акцепт продавцем контроферти покупця, підтвердження продавцем замовлення, зробленого покупцем.

У процесі підготовки, переговорів, укладання та виконання контрактів з'являється ряд документів, які об'єднуються в групу зовнішньоторговельних документів.

 

Документи для підготовки експортної операції

При підготовці до укладення експортної угоди оформляються документи:

· пропозиція (оферта);

· контракт;

· підтвердження замовлення;

· рахунок-проформа (документ, що виступає як попередній рахунок, але не є основою для оплати);

· заявка на інструкції з постачання (видається постачальником і містить прохання до покупця повідомити інструкції у відношенні умов постачання замовлених товарів);

· тендер (пропозиція оферента, який бере участь у торгах, що відповідає вимогам замовника, і підтверджує згоду оферента взяти на себе виконання позначених у технічних умовах робіт і містить вказівку пропонованої ціни чи вартості робіт).

Процедура підготовки імпортної операції. Економічні санкції

Процедура підготовки імпортної угоди.

У процесі підготовки імпортної угоди покупець може використовувати такі способи встановлення контактів з потенційним продавцем - експортером:

- направити відомому продавцю замовлення;

- направити запит підприємству, що виробляє потрібні товари;

- направити експортеру безумовний акцепт його твердої оферти чи контро ферти;

- направити потенційному експортеру комерційний лист про наміри вступити в переговори у відповідь на його пропозицію чи рекламу

При підготовці до укладення імпортної угоди оформляються документи:

· запит;

· лист про наміри, яким покупець інформує продавця про прийняття в принципі пропозиції і угоді почати переговори про укладення контракту;

· замовлення (у нього включається інструкція щодо постачання замовлених товарів: кількість і розмір часткових постачань, їхніх умов, адреса експедитора, засіб транспорту, найменування перевізника, а також інструкція з упакування);

· тендерна документація.

Економічні санкції — повне припинення торговельних відносин, або їх обмеження в окремих секторах.

 

Митне регулювання та його рівнi

Митне регулювання -- це відносини між державою та суб'єкта­ми МЕВ щодо умов перетину державного кордону товарами, по­слугами та капіталом. Митне регулювання передбачає узгодження питань, пов'яза­них із установленням митних зборів, зборів процедурами митно­го контролю.

Рівні митного регулювання:

1. Міжнародний (ГАТТ) — розробка питань митного регулю­вання, вироблення норм митного тарифу.

2. Національний — виражений дією нормативно-правових до­кументів, які забезпечують митне регулювання в Україні.

Основні принципи митного регулювання:

— митну політику визначає Верховна Рада;

— митне регулювання МЕВ в Україні здійснюється тільки на її території і тільки згідно з законами України;

— митному регулюванню підлягають товари, що ввозяться і вивозяться з території України; транзитні товари;

— ставки митних тарифів єдині для всіх суб'єктів МЕВ, неза­лежно від форми власності та території суб'єктів МЕВ;

— у вільних економічних зонах діє спеціальний митний конт­роль;

— у митному регулюванні застосовуються митні правила, які передбачають декларування товару, оплату мита, надання мит­них пільг.

Порядок здійснення митного контролю: 1 стадія — Заповнення митної декларації; 2 стадія — Проведення митного огляду; 3 стадія — Отримання товару з митниці й оплата митного збору; 4 стадія — Отримання перепустки через кордон; 5 стадія — Для декларування товару треба надати такі доку­менти: дозвіл державних органів на експорт, документ про сплату мита та зборів, сертифікат якості і походження товару, дозвіл санітарної і екологічної служби.

Митні збори

1. Адвалерне мито — це митний податок, який визначається як відсоток від вартості товару;

• мінімальне — застосовують до товарів, що експортуються,

• максимальне — застосовують до імпорту.

2. Специфічне мито — митний податок, який визначається у виг­ляді тарифу, твердої ставки до кількості, ваги, обсягу, довжини товару. Виражається в тарифі, у переліку товару з вказівкою для кожного з них розміру мита, що стягується, у відсотках або гро­шовій сумі до вартості 1 одиниці товару.

3. Комбіноване мито є поєднанням адвалерного та специфічного мита.

4. Сезонне мито — його величина визначається залежно від періоду здійснення експортно-імпортної операції.

5. Спеціальне мито є митним податком, яким оподатковуєть­ся продукція, вироблена на основі угоди про кооперування та спе­ціалізацію.

6. Компенсаційне мито — це митний податок, яким оподатко­вуються імпортні товари, щоб підвищити конкурентноздатність аналогічних товарів національного виробництва.

7. Антидемпінгове мито — мито, яке стягується з товарів, що реалізовуються за демпінговими цінам:

Ап=Ц х М х З х Д0,

Де: Ц — ціна одиниці товару; М — обсяг товару, що підлягає експорту-імпорту; З — ставка адвалерного мита; До — коефіцієнт перерахунку ВКВ у національну валюту.

Митний збір — це вид митних податків, який стягується при експорті-імпорті товару і є спеціальною оплатою обов'язкових послуг митних органів.

Митні збори сплачуються за маркування товару, їх пломбу­вання, складування, санітарний огляд, зберігання.

Розмір митних зборів становить приблизно 0,15 % від митної вартості товару (це оптова ціна + страхування + фрахт), залежно від умов постачання.

Податки, які платять експортери: податок на прибуток; вивізне мито — оподатковуються ті товари, які мають стра­тегічне значення для країни; мито; митні збори; ПДВ (при здійсненні бартеру).

Податки, які платять імпортери: мито; митні збори; ПДВ; акцизні збори; податок на прибуток.

Єдиний митний тариф України заснований на єдиній міжна­родній гармонізованій системі опису та кодування товарів. Він містить 21 розділ, де виділено 97 груп товарів, 124 товарні позиції, 5019 товарних позицій.

Порядок митного регулювання

Митний контроль здійснюється на території України і включає 3 стадії:

1. Заповнення митних документів суб'єктами ЗЕД (декларації). В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту/імпорту.

2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту/імпорту.

3. Отримання товару з митниці та сплата мита. Для того, щоб товар перетнув митний кордон, треба мати такі документи:

o Дозвіл державних органів (реєстрація суб'єкта, надає йому право виходу на зовнішній ринок).

o Документи, що заповнюються на митниці.

o Ліцензія на експорт/імпорт товару, якщо він підлягає ліцензуванню.

o Документи, що свідчать про сплату митних податків.

o Документи, що свідчать про сплату митних зборів.

o Сертифікат походження товару.

o Сертифікат якості товару.

o Дозвіл санітарної служби.

o Дозвіл екологічної служби.

o Документи, що свідчать про сплату ПДВ.

o Документи, що свідчать про сплату акцизних зборів.