Удосконалення контролю за виконанням вимог до швидкісного режиму, часу роботи та тривалості відпочинку водіїв

Недостатній рівень контролю за виконанням вимог щодо часу роботи та тривалості відпочинку водіїв має негативні наслідки – аварійність з причин втоми водіїв та перевищення швидкості, недобросовісну конкуренцію за рахунок перевантаження водіїв, зменшення робочих місць на автомобільному транспорті.

Ефективним засобом удосконалення системи контролю за швидкісним режимом, а також за використанням робочого часу та часу відпочинку водіїв є впровадження на транспортних засобах контрольних пристроїв (тахографів, зокрема цифрових – на нових транспортних засобах з 16 липня 2010 року) відповідно до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) та існуючого соціального законодавства ЄС (Регламент (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006, Регламенти Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98).

Відповідно до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів (наказ Мінтрансзв’язку від 07.06.2010 № 340 та зміни до нього від 23.12.2012 р. №659) встановлено такі терміни здійснення обов'язкового обладнання та використання контрольних пристроїв (тахографів) на колісних транспортних засобах, що здійснюють внутрішні перевезення:

- нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів – з 01.06.2012;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км – з 01.06.2013;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн – з 01.06.2015.

До міжміських перевезень у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) допускають тільки автобуси обладнані тахографами незалежно від відстані (зміною від 19.10.2010 наказом № 765/504 до спільного наказу Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.01.2006 № 1/6).

Крім цього, відповідно до ДСТУ 7013:2009 «Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів» автобуси для перевезення школярів повинні бути обладнані тахографами.

Для забезпечення належної організації впровадження тахографів на території України, наказом Мінтрансзв'язку від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 26 Указу Президента України про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті 06.04.2011 № 387/2011 ведення переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах, здійснює Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України).

В Україні сформовано мережу майстерень (64 майстерень усього, з них 11 для цифрових тахографів), в яких здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах. Відповідний реєстр майстерень розміщено на офіційних сайтах Міністерства інфраструктури та ДП «Державтотранс-НДІпроект».

З метою забезпечення скорочення викидів парникових газів від автотранспорту необхідно створити та запровадити систему правового та технічного регулювання енергоефективності (відповідно – емісії парникових газів) колісних транспортних засобів (КТЗ), що зокрема включає технічне регулювання конструктивної енергоефективності КТЗ, відповідне їх маркування; розроблення класифікації КТЗ за конструктивною енергоефективністю і видом палива та основане на цьому диференційоване оподаткування власників транспортних засобів, а також забезпечити здійснення такого регулювання відповідною інструментальною базою.

Автомобілі, завдяки їх широкій сфері господарського та особистого застосування, завдають негативного впливу, що поширюється на великі території, в тому числі зони відпочинку та рекреації людей, а також тваринний і рослинний світ. Окрім завдання шкоди здоров'ю населення, відбувається зменшення врожайності сільськогосподарських культур, через агресивні компоненти відпрацьованих газів автомобільних двигунів зазнають значних пошкоджень навіть будівлі у містах тощо.

Але найбільш ваговим фактором негативного впливу є те, що автотранспорт інтенсивно забруднює атмосферне повітря в місцях найбільшого зосередження людей.

Негативний екологічний вплив автотранспорту є надзвичайно великим у населених пунктах, а також уздовж автомагістралей, де концентрація забруднюючих речовин перевищує гранично допустимі рівні в декілька разів.

Автотранспорт є джерелом вже 90...95% від загальної кількості шкідливих речовин у районах найбільшого зосередження людей і відповідальний за вкрай несприятливу екологічну ситуацію у багатьох містах України та зумовлені нею суттєві економічні збитки, що, навіть за застережливими оцінками, становлять щороку щонайменш 30...30 млрд. гривень в цінах початку 2008 року. За даними ВООЗ, ці збитки приблизно на 80 % безпосередньо пов'язані із завданням шкоди здоров'ю людей.

Автомобільний транспорт є також потужним фактором дуже небезпечного для здоров'я людини шумового забруднення, тощо. Вплив цього фактора у значній мірі посилюється через недостатньо продумані та обґрунтовані архітектурно-планувальні рішення забудови міст останніми роками.

Ситуація дедалі погіршується, що ставить нагальне питання щодо розроблення та впровадження адекватних заходів на державному рівні.

На виконання зобов'язань за Женевською угодою 1958 року зусиллям Мінтрансзв'язку України, ДП «Державтотранс-НДІпроект» і Технічного комітету стандартизації ТК 80 «Дорожній транспорт» в Україні впроваджено вже 94 Правила ЄЕК ООН, значна частина яких регламентує екологічну безпечність КТЗ.

Стратегічні напрямки зменшення шкідливого впливу автомобільного транспорту на довкілля нерозривно пов'язані із напрямками підвищення енергоефективності галузі, викладеними у Галузевої програмі на 2010–2014 роки, та практично повторюють її із специфічними доповненнями.

1. Рухомий склад:

Практичне запровадження сучасних стандартів енерго-ефективності КТЗ, екологічності та безпечності. Розроблення пропозицій щодо запровадження механізмів державного стимулювання/регулювання поступової оптимізації структури парку автомобільного транспорту. Проведення комплексу НДДКР щодо розроблення технологій ефективного використання альтернативних моторних палив (у тому числі – з відновлюваних джерел) та джерел енергії, підвищення конструктивної енергоефективності КТЗ тощо.

Створення на базі нотифікованої ООН технічної служби України науково-дослідного випробувального центру автомобільного транспорту із комплексом з визначення конструктивної енергоефективності, екологічності, безпечності, розроблення та дослідження використання альтернативних джерел енергії на транспорті тощо.

 

2. Транспортна інфраструктура:

Інтегрована комплексна оптимізація транспортної інфраструктури, що базується на критеріях зведених макроекономічних показників ефективностітранспортної галузі з врахуванням поточних та перспективних потреб, включає сучасні технології та передбачає будівництво нових та реконструкцію існуючих доріг, будівництво багаторівневих транспортних розв'язок, виділення окремих смугруху для громадського транспорту, створення перехоплюючих стоянок біля зупинок громадського транспорту, у тому числі метро тощо, а також впровадження сучасних інформаційних технологій оптимізації дорожнього руху.

3. Технології перевезень і використання рухомого складу Технологічна оптимізація перевезень, інтеграція видів транспорту, застосування інтелектуальних систем управління (у тому числі – супутникових), комунікаційних та інформаційних технологій.

4. Моторні палива:

Запровадження комплексу заходів з покращення якості моторних палив, що випускаються вітчизняними нафто-переробними заводами.

Посилення вимог стандартів та державного контролю за якістю паливних і мастильних матеріалів, що реалізуються на автомобільних заправних станціях.

Адаптація автомобілів для роботи на альтернативних моторних паливах з дотриманням екологічних норм.