Розкрити сутність методів оцінки ризиків маркетингових рішень на підприємстві.

При здійсненні маркетингової діяльності торговельні підприємства можуть зіткнутися з рядом маркетингових ризиків, основні з них: збутові, цінові, закупівельні, комунікаційні, інноваційні.

Маркетинговий ризик можна визначити як ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємством коштів в реалізацію маркетингових заходів, а також в розробку управлінських рішень, які не принесуть очікуваного ефекту.

Методи оцінки ризиків маркетингових рішень потрібні для:

1) виявлення областей підвищеного ризику;

2) оцінки ступеня ризику;

3) аналізу прийнятності даного рівня ризику для підприємства;

4) розробки заходів щодо попередження або зниження ризику.

Найпоширенішими методами кількісної оцінки ризиків є статистичний і експертний методи. Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, що мала місце на підприємстві, установлюється величина й частковість одержання того або іншого економічного результату й складається найбільш імовірний прогноз на майбутнє. Статистичний метод кількісної оцінки вимагає наявності значного масиву даних, які не завжди є в розпорядженні підприємства. Експертний метод. Його суть полягає в одержанні кількісних оцінок ризику на підставі обробки думок досвідчених фахівців. Застосування цього методу особливо ефективно при вирішенні складних і неформалізованих проблемних ситуацій, коли неповнота й невірогідність інформації не дозволяють використовувати статистичний метод кількісної оцінки ризику.

Система оцінки маркетингових ризиків дозволить запобігти негативним наслідкам, що пов'язані з мінливим маркетинговим середовищем, мінімізувати втрати пов'язані з високим рівнем організаційних, закупівельних, цінових, збутових ризиків і інноваційних ризиків, а також створить передумови для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень.

 

Практика регулювання міжнародної торгівлі послугами.

Існують три рівні регулювання міжнародного ринку послуг: національний (охоплює територію окремої країни); двобічний (у межах території двох сусідніх країн); багатосторонній, у вигляді спеціалізованих міжнародних конвенцій та угод (Всесвітня туристична організація, організація міжнародної цивільної авіації) та угод в рамках міжнародних організацій широкого профілю (ГАТТ, ЮНКТАД).

Міжнародну торгівлю послугами регламентовано Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТТ). Під послугою в ГАТТ мається на увазі будь-яка комерційна діяльність, яка надається за конкурентних умов, та наведені чотири способи продажу послуг між країнами:

1. транскордонна торгівля послугами, тобто з території однієї країни на територію іншої (транспорт, зв'язок);

2. на території однієї країни споживачу іншої країни (закордонний туризм);

3. шляхом комерційної присутності іноземного постачальника на території іншої країни (створення фірми);

4. фізичними особами однієї країни на території іншої (будівельні роботи).

Держави різними засобами обмежують і регламентують м-ну торгівлю послугами.

1. У випадку транскордонної торгівлі вони такі ж, як і для товарів — митно-тарифні та нетарифні.

2. У випадку комерційної присутності — ліцензування (наприклад, ліцензування телевізійних станцій або надання іноземним літакам права приземлятися на своїй території).

3. При наданні послуг фізичними особами — невизнання дипломів і кваліфікаційних сертифікатів.

4. Обмеження на створення іноземцями підприємств з надання послуг.

5. Існування монополій на надання певних послуг, визнаних державою.

6. Заборона державним органам закуповувати іноземні послуги.

7. Заборона передавати у власність іноземцям приміщення, устаткування і т. ін., необхідні для надання послуг.