Порядок органiзацiї, управлiння та контролю за додержанням правового режиму природно-заповiдного фонду

Створення та оголошення об’єктiв та територiй при- родно-заповiдного фонду пов’язано з вiдповiдними юридичними фактами та охоплює ряд етапiв (роздiл VII Закону України

«Про природно-заповiдний фонд України»).

Перший етап — подання клопотання про необхiднiсть ство- рення вiдповiдних об’єктiв та територiй. Правом подання вiдпо- вiдних клопотань надiлена Державна служба заповiдної справи, що дiє у складi Мiнприроди України; науковi установи; приро- доохороннi громадськi об’єднання; iншi зацiкавленi пiдприєм- ства, установи, органiзацiї, громадяни. У статтi 51 Закону Укра- їни «Про природно-заповiдний фонд України» мiстяться вимо- ги до змiсту та оформлення цих клопотань.

Другий етап — попереднiй розгляд клопотань. Вони розгля- даються i схвалюються: щодо територiй та об’єктiв загальнодер- жавного значення — Мiнприроди України, а щодо територiй та

об’єктiв мiсцевого значення — пiдроздiлами Мiнприроди Укра- їни на мiсцях.

Третiй етап передбачає погодження клопотань з зацiкавле- ними особами у разi схвалення поданих клопотань вищеназва- ними органами, а саме з власниками чи первинними користува- чами природних ресурсiв у межах територiй, рекомендованих до заповiдання.

Четвертим етапом розроблення проекту органiзацiї вiдпо- вiдного об’єкта чи територiї. Вiдповiдно до статтi 52 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України» розроблен- ня проектiв створення природних заповiдникiв, бiосферних за- повiдникiв, нацiональних природних паркiв, заказникiв, пам’я- ток природи, паркiв-пам’яток садово-паркового мистецтва за- гальнодержавного значення забезпечується Мiнприроди України i безпосередньо здiйснюється спецiалiзованими проектними та науковими установами. Розроблення проектiв створення регiо- нальних ландшафтних паркiв, заповiдних урочищ, а також заказ- никiв, пам’яток природи та паркiв-пам’яток садово-паркового мистецтва мiсцевого значення забезпечується органами центра- льного органу виконавчої влади в галузi охорони навколишньо- го природного середовища на мiсцях. Забезпечення розроблен- ня проектiв створення ботанiчних садiв, дендрологiчних паркiв та зоологiчних паркiв може бути доручено заiнтересованим дер- жавним органам чи установам.

Можливим етапом i фактом пiсля погодження питання про необхiднiсть створення об’єктiв природно-заповiдного фонду є прийняття рiшення про резервування територiй, якi плануєть- ся створити як природно-заповiднi. Резервування здiйснюється з метою недопущення пошкодження, знищення їх i захисту вiд негативного впливу i полягає у встановленнi обмежень стосов- но власникiв i користувачiв, на територiях яких планується ство- рення природно-заповiдного об’єкту. Цi територiї не вилучають- ся у власникiв i використовуються за цiльовим призначення з додержанням особливих вимог охорони навколишнього при- родного середовища, що визначаються рiшеннями про резер- вування. Наприклад, 24.04.1998 р. Указом Президента України

«Про резервування цiнних природних територiй для наступно- го заповiдання» був затверджений перелiк територiй, що резер- вуються для створення нових чи розширення iснуючих природ-

них заповiдникiв та заказникiв загальнодержавного значення. Пункт 2 Указу встановлював, що на територiях, що резервують- ся, не допускається без погодження з Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Укра- їни житлове, господарське, дачне будiвництво, проведення ме- лiоративних робiт, розорювання та залiснення цiлинних i перело- гових земель та iнша дiяльнiсть, яка може призвести до знищен- ня або руйнування цiнних природних комплексiв та об’єктiв.

Останнiм етапом є прийняття рiшення про створення щодо створення об’єктiв i територiй природно-заповiдного фонду. Та- кi рiшення приймаються:

— про створення природних заповiдникiв, нацiональних при- родних паркiв та iнших об’єктiв загальнодержавного значення Президентом України;

— про створення бiосферних заповiдникiв — на основi мiж- народних договорiв i мiжнародних програм, учасником яких є Україна;

— про органiзацiю чи оголошення територiй та об’єктiв мiс- цевого значення — обласними, Київською i Севастопольською мiськими радами.

При цьому земельнi дiлянки, якi займають окремi новоство- ренi об’єкти природно-заповiдного фонду, пiсля їх створення повиннi бути вилученi з користування чи власностi попереднiх користувачiв i переданi у вiдання вiдповiдних суб’єктiв у по- рядку, передбаченому Земельним кодексом України. Це стосу- ється природних заповiдникiв, бiосферних заповiдникiв, нацiо- нальних природних паркiв, регiональних ландшафтних паркiв, ботанiчних садiв, дендрологiчних паркiв, зоологiчних паркiв. Iн- шi ж, якi створюються без вилучення земельних дiлянок, зали- шаються у користуваннi їх первинних власникiв i користувачiв з оформленням охоронного зобов’язання.

Спецiально уповноваженим органом державного управлiння природно-заповiдним фондом виступає Мiнприроди України, зокрема, дiюча в його складi Державна служба заповiдної спра- ви. Положення про Державну службу заповiдної справи затвер- джене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.08.2001 р.1Служба подає на розгляд Мiнприроди обгрунтованi пропозицiї

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 33. — Ст. 1540.

щодо визначення обсягiв бюджетних асигнувань, необхiдних на утримання пiдпорядкованих Мiнiстерству установ природно-за- повiдного фонду та проведення заходiв, спрямованих на збере- ження i вiдтворення його природних комплексiв; розробляє по- ложення про пiдпорядкованi Мiнприроди установи природно- заповiдного фонду, подає Мiнiстерству пропозицiї щодо при- значення їх керiвникiв, а також погоджує положення про iншi територiї та об’єкти природно-заповiдного фонду загальнодер- жавного значення; органiзовує вивчення, узагальнення та впро- вадження вiтчизняного i зарубiжного досвiду роботи у сферi за- повiдної справи та формування нацiональної екологiчної мере- жi; органiзовує в межах повноважень, визначених Мiнприроди, виконання зобов’язань за мiжнародними договорами у сферi за- повiдної справи; забезпечує ведення Державного кадастру тери- торiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду, систематизує iн- формацiю у сферi заповiдної справи; за погодженням з Мiнпри- роди органiзовує, здiйснює i координує роботу щодо створення нових та розширення територiй iснуючих об’єктiв природно-за- повiдного фонду загальнодержавного значення, змiни їх меж i категорiй, скасування статусу, а також охорони i збереження водноболотних угiдь; бере участь в органiзацiї розроблення i реалiзацiї законодавства, державних цiльових та мiжнародних програм i проектiв, спрямованих на розвиток заповiдної справи, формування нацiональної екологiчної мережi; бере участь у фо- рмуваннi транскордонних природоохоронних територiй мiжна- родного значення та пiдготовцi мiжнародних угод щодо спiль- ної дiяльностi в цiй сферi, а також здiйснює iншi повноваження, передбаченi законодавством.

Управлiння конкретним об’єктом чи територiєю здiйсню- ється або спецiально створеними адмiнiстрацiями (наприклад, дирекцiєю заповiдника) або ж пiдприємствами, установами, ор- ганiзацiями, у вiданнi яких перебувають цi об’єкти (наприклад, мисливське господарство здiйснює управлiння щодо заказника, що знаходиться в межах його мисливських угiдь).

Важливою функцiєю управлiння є забезпечення вiдповiд- ного охоронного режиму природно-заповiдного фонду в проце- сi здiйснення контролю.

Такий контроль здiйснює Державна екологiчна iнспекцiя, контрольнi функцiї якої вiдповiдно до Положення про неї, затвер-

дженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.06.2004 р. поширюються i в межах об’єктiв i територiй природно-заповiд- ного фонду. Також контрольними повноваженнями у вiдповiд- них межах надiлена спецiальна служба державної охорони при- родно-заповiдного фонду, яка забезпечує охорону та збереження природних заповiдникiв, бiосферних заповiдникiв, нацiональ- них природних паркiв, ботанiчних садiв, дендрологiчних пар- кiв, зоологiчних паркiв загальнодержавного значення, а також регiональних ландшафтних паркiв. Вона створюється в самих природно-заповiдних установах i очолюється керiвниками адмi- нiстрацiй територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду. По- ложення про неї, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14.07.2000 р.1.

Вiдповiдно до п. 6 Положення працiвники служби держохо- рони мають право: вимагати вiд громадян i службових осiб пояс- нення у зв’язку з порушенням ними режиму територiй та об’єк- тiв природно-заповiдного фонду, їх охоронних зон; перевiряти у громадян i службових осiб посвiдчення на право перебування, використання природних ресурсiв та провадження iншої дiяль- ностi в межах вiдповiдних територiй та об’єктiв природно-запо- вiдного фонду; доставляти порушникiв природоохоронного за- конодавства у територiальнi органи внутрiшнiх справ чи до ви- конавчого комiтету селищної, сiльської ради з метою з’ясування особи; складати протоколи про порушення адмiнiстративного законодавства в галузi охорони довкiлля i використання при- родних ресурсiв, надсилати їх вiдповiдним органам для притяг- нення винних до вiдповiдальностi; вилучати у порушникiв пред- мети i знаряддя незаконного використання природних ресурсiв, транспортнi засоби, незаконно добуту продукцiю, вiдповiднi до- кументи; проводити особистий огляд осiб, речей, транспортних засобiв та перевiрку знарядь i продукцiї, одержаної в результатi природокористування; безперешкодно вiдвiдувати i перевiряти пiдприємства, установи, органiзацiї, судна та iншi транспортнi засоби у межах територiй та об’єктiв природно-заповiдного фон- ду, їх охоронних зон стосовно додержання вимог природоохо- ронного законодавства; давати обов’язковi до виконання при- писи з метою усунення порушень, виявлених у межах територiй

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2000. — № 29.

та об’єктiв природно-заповiдного фонду; подавати клопотання про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої дiяльнос- тi, що провадиться з порушенням вимог природоохоронного за- конодавства або забороняється згiдно з режимом охорони тери- торiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду; носити пiд час виконання службових обов’язкiв форму встановленого зразка, табельну зброю та спецiальнi засоби (гумовi кийки, наручники i балончики з препаратами сльозоточивої та подразливої дiї) вiдповiдно до законодавства; направляти в установленому по- рядку матерiали про порушення природоохоронного законодав- ства до вiдповiдних органiв для вирiшення питання щодо при- тягнення винних до кримiнальної вiдповiдальностi.

Особливiстю правового режиму об’єктiв природно-заповiд- ного фонду є пiдвищена юридична вiдповiдальнiсть за порушен- ня в цiй сферi. Зокрема, Кримiнальний кодекс України закрiп- лює порушення в межах природно-заповiдного фонду як квалi- фiкуючi обставини, що посилюють кримiнальну вiдповiдальнiсть (наприклад, незаконна порубка дерев на територiях природно- заповiдного фонду незалежно вiд розмiрiв шкоди тягне за со- бою кримiнальну вiдповiдальнiсть за ст. 246 КК України, ана- логiчно — ст. 248 (незаконне полювання), ст. 240 (порушення правил охорони надр). Кримiнальним кодексом також перед- бачена окрема ст. 252, яка встановлює вiдповiдальнiсть за умис- не знищення або пошкодження територiй, взятих пiд охорону держави, та об’єктiв природно-заповiдного фонду. Адмiнiстра- тивна вiдповiдальнiсть застосовується за вчинення адмiнiстра- тивного проступку, передбаченого ст. 91 КпАП України (пору- шення правил охорони та використання територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду України), справи щодо цього пра- вопорушення розглядають суди (ст. 221 КпАП України). Розмiр вiдшкодування шкоди, заподiяної природним об’єктам в межах територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду визначається на пiдставi спецiальних такс, якi є вищими, нiж загальнi, i затвер- дженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21.04.1998 р.

«Про затвердження такс для обчислення розмiру шкоди, запо- дiяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду України»1.

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 16.