Природнi територiї та об’єкти

Природнi i бiосфернi заповiдники

У ранiше дiючому законодавствi було передбачено iснуван- ня тiльки заповiдникiв одного виду. Сьогоднi законодавство пе- редбачає i забезпечує створення двох видiв заповiдникiв: при- родних i бiосферних. Заповiдники становлять собою найбiльш сувору i вiдповiдно ефективну форму збереження певних дiля- нок природи, генетичної рiзноманiтностi тварин i рослин.

Природними заповiдниками є природоохороннi, науково-до- слiднi установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному станi типових або унiкальних для даної ландшафтної зони природних комплексiв з усiєю сукуп- нiстю їх компонентiв, вивчення природних процесiв i явищ, що вiдбуваються в них, розроблення наукових засад охорони нав- колишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсiв та екологiчної безпеки (ст. 15 Закону Украї- ни «Про природно-заповiдний фонд України»).

Бiосфернi заповiдники є природоохоронними, науково-дослiд- ними установами мiжнародного значення, що створюються з ме- тою збереження в природному станi найбiльш типових природ- них комплексiв бiосфери, здiйснення фонового екологiчного монi- торингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змiн пiд дiєю антропогенних факторiв (ст. 17 Закону України

«Про природно-заповiдний фонд України»).

Природнi i бiосфернi заповiдники мають рiзний правовий режим, оскiльки останнi є установами мiжнародного значення, створюються, як правило, на базi природних заповiдникiв за умов, визначених мiжнародними документами, i є складовими всесвiт- ньої глобальної мережi бiосферних заповiдникiв.

Основне призначення заповiдникiв: 1) збереження в природ- ному станi природних ландшафтiв, 2) вивчення природних про- цесiв, що в них вiдбуваються, їх змiн тощо. Окремим важливим завданням, що поставлене перед бiосферними заповiдниками є здiйснення фонового монiторингу.

Правовий режим природних заповiдникiв визначений в ст. 16 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України» i передбачає встановлення особливого режиму охорони, обме- ження дiяльностi людини, причому дуже жорсткого характеру. Зокрема, на територiї природних заповiдникiв забороняється будь-яка господарська та iнша дiяльнiсть, що суперечить цi- льовому призначенню заповiдника, порушує природний роз- виток процесiв та явищ або створює загрозу шкiдливого впли- ву на його природнi комплекси та об’єкти, а саме: будiвництво споруд, шляхiв, лiнiйних та iнших об’єктiв транспорту i зв’язку, не пов’язаних з дiяльнiстю природних заповiдникiв, розведення вогнищ, влаштування мiсць вiдпочинку населення, стоянка транс- порту, а також проїзд i прохiд стороннiх осiб, прогiн свiйських тварин, пересування механiчних транспортних засобiв, за винят- ком шляхiв загального користування, лiсосплав, пролiт лiтакiв i вертольотiв нижче 2000 метрiв над землею, подолання лiтака- ми звукового бар’єру над територiєю заповiдника та iншi види штучного шумового впливу, що перевищують установленi нор- мативи; геологорозвiдувальнi роботи, розробка корисних копа- лин, порушення ґрунтового покриву та гiдрологiчного i гiдрохi- мiчного режимiв, руйнування геологiчних вiдслонень, застосуван- ня хiмiчних засобiв, усi види лiсокористування, а також заготiвля кормових трав, лiкарських та iнших рослин, квiтiв, насiння, оче- рету, випасання худоби, вилов i знищення диких тварин, пору- шення умов їх оселення, гнiздування, iншi види користування рослинним i тваринним свiтом, що призводять до порушення природних комплексiв; мисливство, рибальство, iнтродукцiя но- вих видiв тварин i рослин, проведення заходiв з метою збiльшен- ня чисельностi окремих видiв тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкiсть угiдь, збирання колекцiйних та iнших ма- терiалiв, за винятком матерiалiв, необхiдних для виконання нау- кових дослiджень.

Детальнiше питання режиму та органiзацiї територiї природ- ного заповiдника визначається Положенням про Проект орга-

нiзацiї територiї природного заповiдника та охорони його при- родних комплексiв, затвердженим наказом Мiнприроди Украї- ни вiд 06.07.2005 р.1.

Правовий режим бiосферних заповiдникiв диференцiйований i залежить вiд зон, на якi дiлиться територiя заповiдника. В ме- жах бiосферного заповiдника видiляється:

— заповiдна зона. Її режим визначається за вимогами, вста- новленими для природних заповiдникiв;

— буферна зона. Вона характеризується режимом охорон- них зон природних заповiдникiв. Як зазначено в ст. 39 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України», охороннi зони встановлюються для забезпечення необхiдного режиму охорони природних комплексiв та об’єктiв, запобiгання нега- тивному впливу господарської дiяльностi на прилеглих до них територiях. Вимоги щодо їх правового режиму визначенi ст. 40 Закону;

— зона антропогенних ландшафтiв, яка включає територiї традицiйного землекористування, лiсокористування, водокорис- тування, мiсць поселення, рекреацiї та iнших видiв господарсь- кої дiяльностi.

У межах територiї бiосферних заповiдникiв також можуть видiлятися зони регульованого заповiдного режиму, до складу яких включаються регiональнi ландшафтнi парки, заказники, за- повiднi урочища з додержанням вимог щодо їх охорони.

Наказом Мiнприроди України вiд 06.07.2005 р. затверджене Положення про Проект органiзацiї територiї бiосферного запо- вiдника та охорони його природних комплексiв2.

Нацiональнi природнi парки

Вiдповiдно до статтi 20 Закону України «Про природно-за- повiдний фонд України» нацiональнi природнi парки є природо- охоронними, рекреацiйними, культурно-освiтнiми, науково-дослiд- ними установами загальнодержавного значення, що створюють- ся з метою збереження, вiдтворення i ефективного використання природних комплексiв та об’єктiв, якi мають особливу природо- охоронну, оздоровчу, iсторико-культурну, наукову, освiтню та естетичну цiннiсть.

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 31. — Ст. 1913.

2 Там само.

На вiдмiну вiд заповiдникiв метою їх органiзацiї є не лише природоохоронна i науково-дослiдна дiяльнiсть, а й рекреацiй- на (створення умов для органiзованого туризму, вiдпочинку) та культурно-освiтня.

Вони пiдлягають зонуванню, в залежностi вiд чого i визна- чається їх правовий режим (ст. 21 Закону України «Про природ- но-заповiдний фонд України»):

— заповiдна зона. Її режим визначається за вимогами, вста- новленими для природних заповiдникiв;

— зона регульованої рекреацiї — в її межах проводяться ко- роткостроковий вiдпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих i пам’ятних мiсць; у цiй зонi дозволяється влаштування та вiдповiдне обладнання туристських маршрутiв i екологiчних стежок; тут забороняються рубки лiсу головно- го користування, промислове рибальство й промислове добу- вання мисливських тварин, iнша дiяльнiсть, яка може негатив- но вплинути на стан природних комплексiв та об’єктiв заповiд- ної зони;

— зона стацiонарної рекреацiї — призначена для розмiщен- ня готелiв, мотелiв, кемпiнгiв та iнших об’єктiв обслуговування вiдвiдувачiв парку;

— господарська зона — призначена для господарської дiяль- ностi по забезпеченню функцiонування парку.

На територiї зони регульованої рекреацiї, стацiонарної рек- реацiї та господарської зони забороняється будь-яка дiяльнiсть, яка призводить або може призвести до погiршення стану навко- лишнього природного середовища та зниження рекреацiйної цiн- ностi територiї нацiонального природного парку.

Наказом Мiнприроди України вiд 06.07.2005 р. затверджене Положення про Проект органiзацiї територiї нацiонального при- родного парку, охорони, вiдтворення та рекреацiйного викорис- тання його природних комплексiв i об’єктiв1.

Регiональнi ландшафтнi парки

Регiональнi ландшафтнi парки є природоохоронними рекреа- цiйними установами мiсцевого чи регiонального значення, що ство- рюються з метою збереження в природному станi типових або

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 31. — Ст. 1913.

унiкальних природних комплексiв та об’єктiв, а також забезпе- чення умов для органiзованого вiдпочинку населення (ст. 23 Зако- ну України «Про природно-заповiдний фонд України»).

Вони мають природоохоронне, рекреацiйне та культурно- освiтнє призначення.

На вiдмiну вiд попереднiх видiв, регiональнi ландшафтнi пар- ки органiзовуються, як правило, без вилучення їх у первинних власникiв чи користувачiв.

Як зазначено в ст. 24 Закону України «Про природно-за- повiдний фонд України», на їх територiї може проводитись зо- нування. Так, вiдповiдно до Положення про Проект органiза- цiї територiї регiонального ландшафтного парку, охорони, вiд- творення та рекреацiйного використання його природних комп- лексiв i об’єктiв, затвердженого наказом Мiнприроди України вiд 06.07.2005 р.1, на його територiї можуть видiлятись такi ж функцiональнi зони, як на територiї нацiонального природно- го парку.

Заказники

Заказниками оголошуються природнi територiї (акваторiї) з метою збереження i вiдтворення природних комплексiв чи їх окремих компонентiв (ст. 25 Закону України «Про природно-за- повiдний фонд України»).

Вiдповiдно, метою їх створення є збереження окремих при- родних комплексiв чи компонентiв.

Оголошення заказникiв провадиться без вилучення земель- них дiлянок, водних та iнших природних об’єктiв у їх власникiв або користувачiв. На територiї заказника обмежується або за- бороняється дiяльнiсть, що суперечить цiлям i завданням, пе- редбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та iнша дiяльнiсть, що не суперечить цiлям i завданням заказ- ника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охоро- ни навколишнього природного середовища.

Залежно вiд походження, iнших особливостей природних комплексiв та об’єктiв, що оголошуються заказниками, мети i необхiдного режиму охорони, заказники подiляються на ланд- шафтнi, лiсовi, ботанiчнi, загальнозоологiчнi, орнiтологiчнi, енто-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 31. — Ст. 1913.

мологiчнi, iхтiологiчнi, гiдрологiчнi, загальногеологiчнi, палеон- тологiчнi та карстово-спелеологiчнi.

Пам’ятки природи

Пам’ятками природи оголошуються окремi унiкальнi природ- нi утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, есте- тичне i пiзнавальне значення, з метою збереження їх у природно- му станi (ст. 27 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України»).

Пам’ятки природи подiляються на комплекснi, ботанiчнi, зоо- логiчнi, гiдрологiчнi та геологiчнi.

На територiї пам’яток природи забороняється будь-яка дi- яльнiсть, що загрожує збереженню або призводить до деграда- цiї чи змiни первiсного їх стану.

Заповiднi урочища

Заповiдними урочищами оголошуються лiсовi, степовi, болот- нi та iншi вiдокремленi цiлiснi ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне i естетичне значення, з метою збере- ження їх у природному станi (ст. 29 Закону України «Про при- родно-заповiдний фонд України»).

На територiї заповiдних урочищ забороняється будь-яка дi- яльнiсть, що порушує природнi процеси, якi вiдбуваються у при- родних комплексах, включених до їх складу, вiдповiдно до ви- мог, встановлених для природних заповiдникiв.