Ефективність використання оборотних засобів підприємства

Оборотні засоби протягом процесу виробництва і реалізації продукції здійснюють певний кругообіг (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Кругообіг оборотних засобів

 

На першій стадії грошові кошти використовуються для при­дбання сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, тобто пере­ходять з грошової у матеріальну форму, формують необхідні ви­робничі запаси. Друга стадія — виробнича. На стадії незаверше­ного виробництва спрямовані у виробничий процес матеріальні ресурси шляхом обробки перетворюються у готову продукцію. На цій стадії формується виробнича собівартість продукції: різні категорії персоналу одержують заробітну плату за виконану ро­боту і виготовлену продукцію, нараховується амортизація тощо. На третій стадії кругообігу виготовлена продукція реалізується. Підприємство має одержати грошові кошти, які повністю відшко­дують витрати на виготовлення та збут продукції, а також будуть вміщувати додаткову частинку — прибуток.

Ефективність використання оборотних коштів на підпри­ємстві характеризується показниками оборотності оборотних засобів: коефіцієнтом оборотності, коефіцієнтом завантаження та тривалістю одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) обчислюють діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими (відпускними) цінами за певний період (Q_р) на середній зали­шок оборотних коштів за той самий розрахунковий період (O_ср).

Коефіцієнт завантаження — це зворотний показник до кое­фіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту оборотних засобів розраховують як співвідношення кількості днів (Д) у розрахунковому періоді (для року — 360 днів, кварталу — 90 днів) і коефіцієнта обо­ротності (К_об) за такий самий період.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів підприємства можна застосовувати також показник їх рентабельності (R), який обчислюють як відношення прибутку (П_р) до суми оборотних коштів (О_ср).

Чим більше оборотів здійснили оборотні засоби, чим менша тривалість одного обороту, тим ефективніше використовують­ся оборотні засоби на підприємстві. При поліпшенні показників ефективності використання оборотних засобів виникає абсолют­не і відносне вивільнення оборотних засобів з обороту.

Абсолютне вивільнення — це зменшення оборотних засобів порівняно з запланованим.

Відносне вивільнення полягає у реалізації більшого обсягу продукції за фіксовану чи меншу суму оборотних засобів зав­дяки поліпшенню їх використання.

Прискорення оборотності оборотних засобів забезпечує: збільшення обсягу виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт); вивільнення частини оборотних засобів.

Напрями підвищення ефективності використання оборотних коштів пов'язані з прискоренням їх оборотності (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Економічні показники і напрями підвищення ефек­тивності використання оборотних засобів підприємства

Перша стадія кругообігу — виробничі запаси. На цій стадії треба удосконалювати організацію матеріально-технічного за­безпечення: вживати заходи ліквідації наднормативних запасів; забезпечувати безперебійну поставку матеріальних цінностей на підприємстві; поліпшувати роботу складського господарства тощо.

Головна умова безперервної, ритмічної роботи підприємства — це його регулярне забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливом, інструментом, запасни­ми частинами певної якості та в зазначені строки.

Для цього необхідно: визначити потребу підприємства в то­варно-матеріальних ресурсах на базі встановлених норм витрат; розрахувати величину запасів усіх товарно-матеріальних цінно­стей

Норма витрат матеріального ресурсу — це міра витрат на виготовлення одиниці продукції (виконання роботи, надання послуги) певної якості за умови забезпечення запланованого рівня виробництва.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів у загальному вигляді складається з таких елементів:

де Н_вмр — норма витрат матеріальних ресурсів;

R_к(ч) - корисні (чисті) витрати матеріалу (сировини);

Q — технологічні відходи і витрати;

q — інші організаційно-технологічні втрати (під час транс­портування, зберігання тощо).

Склад окремих елементів норми встановлюється залежно від призначення матеріальних ресурсів, технології їх обробки чи переробки та використання. У норми витрат включається мінімальна величина відходів і та частина відходів, яка не може бути використана на певному підприємстві.

За певними ознаками (призначення, період дії, масштаб за­стосування, ступінь деталізації) здійснюється класифікація різних норм витрат матеріальних ресурсів:

— за ознакою призначення є норми витрат сировини мате­ріалів, енергії, палива тощо;

— за масштабом — групові (на однакові види продукції) та індивідуальні;

— за періодом дії — річні (для поточного планування) і пер­спективні;

— за ступенем деталізації об'єктів нормування та нормова­них ресурсів — на деталь (вузол) і виріб в цілому, специфічні (на вид ресурсів з конкретними параметрами) та зведені (на окремий вид ресурсів за звуженою номенклатурою).

Раціональне й економне витрачання матеріальних ресурсів веде до зменшення норми витрат та заощаджує кошти підприємства. Ефективність використання матеріальних ресурсів оці­нюють за допомогою таких показників:

— коефіцієнт виходу готової продукції з первинної сирови­ни (матеріалу);

— коефіцієнт витрачання сировини (матеріалу) на одиницю готової продукції;

— коефіцієнт використання маси, площі або обсягу матеріалів.

Джерела і напрями економії ресурсів на підприємстві відображені на рис. 4.4 та рис. 4.5. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягнути економії ресурсів; напрями еко­номії — яким чином, за допомогою яких заходів можна за­ощаджувати матеріальні ресурси.

Рис. 4.4. Основні джерела економії матеріальних ресурсів на виробничих підприємствах

 

У процесі пошуку та обґрунтування найефективніших дже­рел економії матеріальних ресурсів доцільно звернути увагу насамперед на недопущення надмірних відходів виробництва та максимальну утилізацію вторинних ресурсів.

Із цієї сукупності можливих заходів щодо економії матері­альних ресурсів передусім треба використовувати високоефек­тивні виробничо-технічні та організаційно-економічні заходи. Як свідчить практика, особливо ефективним виробничо-техніч­ним заходом є комплексна переробка вихідної сировини (наф­ти, поліметалічних руд, деревини тощо), досягнутий коефіцієнт якої в Україні в середньому становить 0,4—0,6.

Рис. 3.5. Напрями економії матеріальних ресурсів

Друга стадія — незавершене виробництво. На цій стадії треба зменшувати тривалість виробничого циклу: вдосконалю­вати технології виробництва; впроваджувати нову техніку і технології тощо.

Третя стадія — готова продукція. Поліпшення організації роботи підрозділів збуту (своєчасне оформлення документів на відвантаження продукції; дотримання умов договорів тощо) веде до прискорення оборотності оборотних засобів

Контрольні питання

 

1. Дайте сутнісно-структурну характеристику оборотних засобів підприємства.

2. Визначте методичні основи нормування окремих еле­ментів оборотних засобів підприємства.

3. Які основні показники і напрями підвищення ефектив­ності використання оборотних засобів ви знаєте?

4. Охарактеризуйте складові елементи і структуру оборот­них засобів підприємства.

5. Дайте визначення нормування та ефективності вико­ристання оборотних засобів підприємства.

6. Як спеціаліст може впливати на майбутню величину обо­ротних фондів на стадіях розробки та виробництва?