Напрями зниження собівартості продукції

 

В умовах формування цін під впливом ринку одним з головних чинників підвищення обсягу прибутку підприємства стає зниження собівартості продукції. Зниження собівартості виро­бу може бути досягнуто як під час розробки, так і в процесі виробництва машин, приладів, устаткування. Тому для інже­нерів важливо знати можливі способи зниження собівартості на різних стадіях життєвого циклу виробу.

Інженери-розробники (проектувальники) виробів та інженери-технологи, що приймають інженерні рішення, можуть впливати головним чином на прямі витрати, тому особливу увагу під час проектування слід приділяти саме цим статтям витрат.

Шукаючи резерви зниження собівартості виробу, доцільно розглянути кожну статтю калькуляції та визначити можливі шляхи зниження собівартості. Більш прискіпливо треба роз­глядати статті, які мають найбільшу частку у складі витрат. На машинобудівних та приладобудівних підприємствах най­більші витрати пов'язані з матеріалами та покупними вироба­ми. Економію матеріальних ресурсів можна досягнути за раху­нок зменшення витрат матеріалів, заміни дорогих матеріалів дешевшими, скорочення витрат на придбання і транспортуван­ня матеріалів.

На підприємствах, де виготовляють трудомістку продукцію, більше уваги треба приділяти підвищенню продуктивності праці. Енергомістка продукція потребує постійної уваги з по­гляду зменшення витрат палива, електроенергії та енергоносіїв.

Економію витрат можна забезпечувати технічними та орга­нізаційними рішеннями. Технічними рішеннями є:

— удосконалення конструкції виробів (стандартизація та уніфікація виробів і процесів, спрощення кінематичних, елект­ричних, принципових та інших схем, використання полегше­них профілів, ліквідація надмірних запасів міцності метале­вих конструкцій, використання елементної бази високого рівня інтеграції в електроніці тощо);

упровадження нової техніки і технології, механізація та автоматизація виробничих процесів (застосування точних ме­тодів лиття, використання комп'ютерних програм при розкрої листового матеріалу та в інших технологічних процесах, вико­ристання робототехнічних комплексів, гнучких виробничих систем тощо).

До організаційних рішень належать:

— упровадження прогресивних методів організації вироб­ництва (гнучкого, автоматизованого, потокового);

— удосконалення організації праці з метою підвищення її продуктивності (раціональний розподіл праці, якісне забезпе­чення та обслуговування робочих місць, підвищення кваліфі­кації робітників, використання ефективних систем мотивації праці тощо);

— удосконалення управління виробництвом (раціоналізація організаційної структури управління, оптимізація виробничої програми, впровадження інформаційних технологій управлін­ня тощо);

— поглиблення спеціалізації та кооперування виробництва та інші напрями, які забезпечують зниження собівартості про­дукції.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собівартості виробів є функціонально-вартісний аналіз. Функціональний підхід передбачає абстрагування від існуючого інженерного рішення, виділення функцій, які виконує виріб, та пошук аль­тернативних варіантів виконання функцій з меншими витра­тами.

Під час функціонально-вартісного аналізу (ФВА) треба пе­редусім з'ясувати: що являє собою виріб, функцію якого необ­хідно здійснити з мінімальними витратами; яку функцію він виконує; які фактичні витрати на виконання цієї функції; які максимально можливі витрати на реалізацію цієї функції; яки­ми іншими способами можна здійснити функцію; які будуть витрати на її здійснення.

Мета ФВА — привернути увагу конструкторів та технологів до тих функціональних частин виробу, у яких є диспропорції між важливістю виконуваних функцій, якістю та витратами на їх здійснення для того, щоб виявити зайві витрати, причини їх виникнення та знайти резерви зниження собівартості виробу.

 

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність класифікації витрат на виробництво продукції.

2. Розкрийте сутність групування витрат за економічними елементами.

3. Визначте зміст калькуляційних статей витрат.

4. Проаналізуйте склад прямих і непрямих витрат.

5. Розкрийте сутність зарахування непрямих витрат на со­бівартість одиниці продукції.

6. Проаналізуйте взаємозв'язок економічних елементів та статей калькуляції.

7. Проаналізуйте зміст змінних та постійних витрат.

8. Дайте оцінку наближеним методам розрахунку собівартості.

9. Визначте шляхи економії витрат за рахунок технічних і організаційних рішень.

10. Дайте оцінку можливим напрямам зниження собівартості продукції за кожною калькуляційною статтею витрат.

11. Обґрунтуйте можливість впливу інженера — розробника виробу на статті витрат у складі калькуляції.

12. Назвіть статті калькуляції, до яких включено витрати на управління та обґрунтуйте можливі напрями їх зменшення.

ТЕМА 8 ЦІНОУТВОРЕННЯ

 

8.1 Ціна: поняття, функцій класифікація.

8.2 Методи ціноутворення.

8.3 Цінова політика підприємства.

Ключові терміни і поняття: ціна; класифікація цін; сис­тема цін; тариф; знижки; ціноутворення; методи визначен­ня ціни; цінова політика; стратегії цін

Студент повинен вміти: застосовувати на практиці мо­дель процесу ціноутворення на продукцію промислового при­значення; орієнтуватися в методах ціноутворення на това­ри промислового призначення залежно від впливу низки чин­ників внутрішнього та зовнішнього характеру; встановлюва­ти ціну на промислові товари-новинки, тобто ті, які не ма­ють аналогів; визначати ціну з урахуванням базисних умов купівлі-продажу промислових товарів; вносити пропозиції при формуванні цінової політики на підприємстві (особливо інно­ваційному, венчурному, малого бізнесу) залежно від міси та цілей, які ставить перед собою підприємство, його керівницт­во, акціонери, працівники.