Заробітна плата: сутність, функції

 

Заробітна плата як економічна категорія і елемент системи господарювання належить до числа найскладніших. У ній відображаються відносини виробництва і розподілу, взаємодія різних носіїв економічних інтересів, ступінь розвитку продуктивних сил і зрілості соціально-трудових відносин та багато інших ас­пектів життя суспільства. У сучасній змішаній економіці, яка ґрунтується на багатоманітності форм власності й господарю­вання, послуги робочої сили є різновидом товару. Тому сутність заробітної плати слід розглядати як вихідну в процесі з'ясування природи заробітної плати. Необхідно також урахувати, що: по-перше, заробітна плата формується на перетині вироб­ництва та відносин обміну робочої сили; по-друге, заробітна плата має забезпечувати об'єктивно необхідний для відтворен­ня робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін за виконану роботу; по-третє, заробітна плата є водночас і макро-, і мікроекономічною категорією; по-четверте, заробітна плата — це важлива складова виробництва, її рівень пов'язаний як з потребами працівника, так і з самим процесом виробництва, його результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва, а їх формуван­ня не виходить за межі конкретного підприємства. Спираючись на ці вихідні положення, маємо можливість розкрити сутність заробітної плати, яку слід розглядати принаймні з п'яти по­зицій.

По-перше, заробітна плата — це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу).

По-друге, заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповно­важений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу.

По-третє, заробітна плата — це елемент ринку праці, ціна, за якою найманий працівник продає послуги робочої сили. З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість викори­стання найманої робочої сили.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата — це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці та який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

По-п'яте, для підприємства заробітна плата — це елемент ви­трат на виробництво, що включаються до собівартості про­дукції, робіт (послуг), і водночас головний чинник забезпечен­ня матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповнова­жений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до чинних нормативних актів заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та ком­пенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану ро­боту відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виро­бітку, обслуговування, посадових обов'язків). її встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, га­рантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним зако­нодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих зав­дань і функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат нале­жать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації та інші грошові й матеріальні виплати, непередбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Винятково важлива роль заробітної плати у функціонуванні економіки обумовлена тим, що вона має одночасно та однаково ефективно виконувати ряд суспільно значимих функцій. Отже, функція заробітної плати — це її призначення і роль як складової сфери практичної діяльності щодо узгодження і реалі­зації інтересів головних суб'єктів соціально-трудових відносин — найманих працівників і роботодавців.

Першорядне значення серед основних фундаментальних функцій заробітної плати займає відтворювальна. Заробітна плата є основним джерелом коштів на відтворення робочої сили, а отже, її параметри мають формуватися на основі вартісної концепції оцінювання послуг робочої сили.

У заробітній платі як формі доходів найманих працівників закладений значний мотиваційний потенціал. Намагання лю­дини покращити свій добробут, задовольнити різноманітні по­треби спонукає її до активної трудової діяльності, підвищення якості робочої сили, повнішої реалізації свого трудового потен­ціалу, більшої результативності праці. За таких умов заробіт­на плата має стати основною ланкою мотивації високоефектив­ної праці, встановлення безпосередньої залежності заробітної плати від кількості та якості праці кожного працівника, його трудового внеску. Отже, до числа основних функцій заробітної плати слід віднести мотивуючу.

Як важлива складова ринку праці заробітна плата має виконувати і регулюючу функцію. Ця функція полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозицією, на формування персоналу підприємств, рівень його за­йнятості, а також міжсекторіальну диференціацію заробітної плати. Зазначена функція є проміжною між відтворювальною і мотивуючою, виконуючи стосовно них інтегруючу роль з метою досягнення балансу інтересів найманих працівників і роботодавців.

При визначенні індивідуальної заробітної плати вкрай важ­ливо реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю, забезпечити соціальну справедливість. Вирішення цих завдань пов'язане з реалізацією на практиці соціальної функції заробітної плати. В умовах проголошення курсу на становлен­ня соціально орієнтованої ринкової економіки ця функція на­буває першорядного значення.

Належне місце серед інших має зайняти оптимізаційна функція, сутність якої можна висловити таким чином. Заро­бітна плата як складова собівартості продукції є чинником мо­тивації власника до вдосконалення технічної бази виробницт­ва, його раціоналізації, підвищення продуктивності праці. Реа­лізація цієї функції на практиці безпосередньо пов'язана та­кож із запровадженням прогресивних форм і систем заробітної плати, удосконаленням усіх елементів оплати праці.

Основні функції заробітної плати тісно взаємопов'язані та лише за їх сукупної наявності досягається ефективна організація заробітної плати. Протиставлення, а тим більше гіпертрофія будь-якої з них неминуче призводить до кризових явищ в еко­номіці.