Тарифна система оплати праці

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та розмірів заро­бітної плати.

Тарифна система являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Вона включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Кожному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку пер­шого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду =1. Кількість кваліфікаційних розрядів і кое­фіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються, і обумовлюється в колективному договорі.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника. Тарифні коефіцієнти повинні заохочувати робітника до підвищення кваліфікації, якості праці.

У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести- та восьмирозрядні тарифні сітки.

 

БЕЗ ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ

При безтарифних системах заробіток працівників визначається, насамперед, кінцевими результатами роботи.

Для кожного встановлюється окремо не фіксований рівень оплати, а коефіцієнт дольової участі працівника у фонді оплати праці підприємства чи підрозділу. Такі коефіцієнти не передбачаються механізмами тарифних систем.

Працівник насамперед не знає заробітку, а може лише його передбачати.

Складовими кожної безтарифної системи будуть нормативи, заякими обчислюється фонд зарплати підприємства чи підрозділу, коефіцієнти участі, що визначають долю працівників у заробітку, коефіцієнти трудової участі та інші, які мають доповнюючий характер.

Безтарифні системи ще звуть розподільчими – цим виражається спосіб визначення заробітку – не нарахуванням за певними нормами і ставками, а шляхом розподілу заробленої колективом суми. Заробіток колективу розподіляється, виходячи з кваліфікаційних коефіцієнтів та відпрацьованого часу.

СУТНІСТЬ ТА ШЛЯХИ ЗАСТОСУВАННЯ КТУ

Коефіцієнт трудової участі – одна з основних ознака безтарифної системи оплати праці, коли для кожного встановлюється не фіксований рівень оплати, а коефіцієнт дольової участі працівника у фонді оплати праці підприємства чи підрозділу.

Застосовують КТУ при розрахунках індивідуальної заробітної плати кожного працівника — це його частка (пай) у фонді заробітної плати, який зароблений усім колективом. Формула розрахунку:

де ЗП_і — індивідуальна заробітна плата, грн;

ФОП_кп - фонд оплати праці колективу, грн;

К_і^кп — коефіцієнт кваліфікаційного рівня і-го працівника (умовні одиниці);

КТУ_і — коефіцієнт трудової участі і-го працівника;

Т_і — кількість робочого часу, відпрацьованого і-м працівником (год., дні);

і = 1, 2,..., n — кількість працівників, осіб.

 

 

ОПЛАТА ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ

Основна оплата праці в рослинництві складається з авансу за проміжні результати робота та доплата за продукцію з урахуванням кінцевих результатів.

а) Основна оплата праці при відрядно-преміальній системі включає оплату за відрядни­ми розцінками за обсяг використаних робіт і доплату за річними результатами виробництва.

Нарахування доплат за продукцію проводять після завершення польових робіт та оприбуткування всієї с/г продукції. Додаткова оплата видається тільки постійним і сезонним робітникам.

б) Основна оплата праці при акордно-преміальній системі складається з фонду авансу­вання і додаткової оплати за продукцію за річними результатами.

Тарифний фонд оплати встановлюється на основі технологічних карт, які розраховані на певну норму виробітку продукції.

Передбачаються різні види виплатна протязі року і за річними результатами виробництва.

У рослинництві можна встановлювати додаткову оплату за якісне і своєчасне виконання найважливіших с/г робіт. При цьому загальна сума додаткової оплати на працівника за сезон не може перевищувати місячного, а на просапних культурах – півторамісячного відрядного заробітку.

Колективи бригад преміюються: за перевиконання плану виробництва продукції, підвищення врожайності с/г культур, досягнутої за попередні 3-5 років, збільшення виробництва кормів, поліпшення якості продукції, за перевиконання завдань.

Важливу роль у збільшенні виробництва зерна та іншої с/г продукції відіграє натуральна оплата. Керівникам господарств дозволено продавати трактористам –машиністам зерно у рахунок нарахованої заробітної плати в кількості до 6 ц робітнику за рік.

 

ОПЛАТА ПРАЦІ В ТВАРИННИЦТВІ

Оплату праці в тваринництві можна проводити за такими системами.

Робітникам, які працюють на умовах колективного підряду в галузях, де продукція надходить і може бути оприбуткована лише по попередніх періодах чи один раз на рік (вирощування молодняку, худоби, птиці) застосовують акордно-преміальну систему праці. При цьому протягом року чи періоду вирощування продукції з/п робітникам (аванс) виплачують за відпрацьований час, тобто за погодинною формою.

У галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року (молоко, приплід, яйця) і заробіток робітника нараховується щомісяцяза одержану продукцію, застосовують відрядно-преміальну систему оплати праці.

Працю робітників, які доглядають непродуктивну худобу і не включені до підрядних бригад, оплачують за відрядно-преміальною системою по розцінках за одну голову закріпленого поголів’я.

В галузях, де продукція надходить за періодом (вівчарство) до розрахунків за продукцію колективам бригад і окремим робітникам видають аванс.

Підмінним робітникам виплачують 100 %, а постійним підмінним операторам – 110 % встановлених розцінок або середнього заробітку основних робітників.

Бригадирам, які не звільнені від основної роботи, за керівництво бригадою доплачують до 25 %, а ланковим і старшим робочим – до 15 % їхнього відрядного заробітку в залежності від обсягу і чисельності в бригаді (ланці).

Оплату праці робітників, які обслуговують худобу на відгінних пасовищах, проводять за тарифними ставками, підвищеними на 40 %.

За якісне і своєчасне виконання найважливіших робіт у с/г підприємствах встановлюють додаткову оплату праці (премії) за показниками: підвищення продуктивності худоби і птиці, збереження закріпленого поголів’я, збільшення виходу молодняку, підвищення якості тваринницької продукції.

Загальний розмір додаткової оплати праці робітника за рік не повинен перевищувати його місячного заробітку.