Поняття і сутність соціальної політики

Соціальна політика — цілеспрямована діяльність суб'єктів з метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування безпечного соціального середовища людини.

Соціальна політика –– система управлінських, регулятивних способів і форм діяльності суб'єктів, сукупність принципів, рішень і дій, що втілюються в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб.

Об’єкт соціальної політики –– суспільні відносини.

Мета соціальної політики –– створенні умов для формування, розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, самореалізації творчого соціального потенціалу людини, особистості, а також для задоволення людиною соціальних потреб та інтересів.

 

РОЛЬ І ФУНКЦІЇ ПРОФСПІЛОК

Профспілка — добровільна громадська організація громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої діяльності, яка створюється з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів.

Роль профспілок:

1. створення громадянської основи для забезпечення соціальної безпеки людини, її надійного соціального захисту

2. формування в економічно активного населення конкурентоспроможності

3. Активізація трудового потенціалу громадян на основі посилення трудової мотивації

4. Реалізація функцій захисту прав та інтересів працівників у соц-трудовій сфері.

5. Досягнення соціальної злагоди й миру в суспільстві на основі соціального партнерства з держаною та роботодавцями.

Функції профспілок:

· Участь в колективних переговорах, відстоювання вигідних для робітників для робітників умов праці;

· Підготовка та підписання колективної угоди;

· Контроль за виконанням адміністрацією умов колективної угоди та примушування її ліквідувати порушення;

· Представництво трудящих перед адміністрацією, в державних органах, а також в судах та таке інше.

 

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ.

До основних напрямків соціальної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства належать соціальна політика, що спрямована на створення умов для реалізації соціального потенціалу людини; соціальна політика як чинник розвитку суспільних відносин; соціальна політика, що націлена на формування соціальної безпеки людини і суспільства; гуманітарна сфера і гуманітарна політика.

 

 

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ І СОЦІАЛЬНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ.

Соціальний захист — система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка надає працездатним громадянам відповідні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним — гарантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Соціальний захист населення здійснюється через пасивні й активні заходи.

Пасивні заходи полягають у допомозі суспільства окремій особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога надається тим хто її потребує, тобто має адресну направленість.

Активні заходи спрямовані на захист особи та її сім’ї від втрат доходу, пов’язаних з безробіттям, старінням, хворобою, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації.

Соціальне забезпечення –– система управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, зниження або запобігання їх дії на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія соціальне забезпечення є відносинами щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії соціальних ризиків.