Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Проаналізуйте теоретичні проблеми І – ІІІ т. «Капіталу».
Перший том «Капіталу». Перший том капіталу вийшов з друку 1867 р. і йому Маркс дав підзаголовок — «Процес виробництва капіталу». Центральною проблемою цього тому є процес виробництва додаткової вартості як основи розвитку й виразника відносин між капіталом та працею. Дослідження починається з визначення ролі товару та грошей у становленні капіталізму. Маркс доводить, що існування в докапіталістичну добу товарного виробництва й торгівлі, що обслуговувалась за допомогою грошей, історично зумовлює виникнення капіталу. Капітал він аналізує як об'єкт власності, як основу та рушійну силу економічного розвитку, як мету виробництва, а найголовніше — як сутнісну ознаку економічної формації, першопричину боротьби двох класів. Економічні категорії капіталізму Маркс аналізує з позиції його основоположної теорії - трудової теорії вартості, згідно з якою всі вартості створено живою працею, а тому вони підлягають вимірюванню затратами цієї праці. .Почавши аналіз капіталістичного виробництва з товару, Маркс розкриває його властивості: споживну вартість і вартість; дає визначення двоїстого характеру втіленої в товарі праці: конкретної й абстрактної. Сам Маркс назвав це визначення «найліпшим», що є в першому томі. Проаналізувавши форми вартості, Маркс показав, як виникли гроші. Слід звернути увагу на те, що гроші в Маркса мають товарне походження. Він аналізує функції грошей і показує, за яких умов вони перетворюються на капітал. Запровадження нової категорії «товар — робоча сила» дало Марксу можливість логічно розглянути процес обміну праці на капітал і ще раз підтвердити систему доказів щодо створення додаткової вартості. Додаткова вартість — це вартість, створена робітниками у додатковий робочий час (понад вартість робочої сили), що безкоштовно привласнюється капіталістом. Додаткова вартість підрозділяється на абсолютну, виробництво якої забезпечується за рахунок продовження тривалості робочого дня і підвищення інтенсивності праці, і відносну, що виникає внаслідок зростання продуктивності суспільної праці. Відношення величини додаткової вартості до вартості робочої сили, так звана норма додаткової вартості, указує на рівень експлуатації робочої сили.
Виходячи з учення про додаткову вартість, Маркс дає визначення капіталу як вартості, що самозростає, та наголошує на її класовому змісті. Він запроваджує новий принцип поділу капіталу - на постійний і змінний. Постійний капітал у процесі виробництва не змінює своєї величини, змінний - створює додаткову вартість. Заробітну плату Маркс визначає як перетворену вартість і відповідно ціну робочої сили. і наголошує, що на поверхні капіталістичного суспільства вона виступає як ціна праці, тобто як оплата всього робочого часу - необхідного й додаткового. Спираючись на свої абстракції, категорії вартості та додаткової вартості, Маркс формулює кілька об'єктивних законів капіталістичного виробництва, зокрема закон капіталістичного нагромадження. Нагромадження капіталу - це перетворення частини додаткової вартості на капітал. Аналізуючи просте й розширене капіталістичне відтворення, Маркс формулює загальний закон капіталістичного нагромадження, відповідно до якого нагромадження капіталу посилює поляризацію суспільства, погіршує становище робітничого класу. Особливо слід наголосити на підсумках першого тому «Капіталу», зокрема на так званій історичній тенденції капіталістичного нагромадження. Суть її, за Марксом, полягає в тому, що в надрах капіталізму визрівають об'єктивні й суб'єктивні передумови соціалістичної революції. З розвитком капіталізму посилюється процес усуспільнення виробництва, а привласнення лишається приватнокапіталістичним. Водночас міцніє нова соціальна сила— пролетаріат, яка здатна розв'язати цю суперечність революційним шляхом. Другий том «Капіталу». Вивчаючи теоретичні проблеми другого тому «Капіталу», необхідно зосередитись на тій його частині, яка стосується проблем функціонування капіталу, його обігових форм Будь-який капітал у своєму русі проходить три стадії. На першій гроші перетворюються на елементи продуктивного капіталу (засоби виробництва і робочу силу), на другій — у процесі виробництва створюється новий товар, що містить і додаткову вартість, на третій — відбувається його реалізація, перетворення на гроші. Відповідно до цих трьох стадій капітал набуває різних функціональних форм: грошової, виробничої і товарної.
Досліджуючи рух капіталу з погляду часу цього процесу і його значення для капіталістичного виробництва, Маркс розвиває вчення про основний і оборотний капітал. Ми пам'ятаємо, що ці категорії не нові. Великого значення надає Маркс проблемі відтворення й обігу всього суспільного капіталу. Нагадаємо, що в першому томі йшлося про відтворення індивідуального капіталу, але між відтворенням індивідуального й суспільного капіталу існують певні відмінності. У процесі аналізу руху індивідуального капіталу досліджувалась зміна його форм, проблема реалізації залишалась поза дослідженням. За дослідження руху суспільного капіталу ця проблема стає основною. В основу аналізу відтворення всього суспільного капіталу Маркс покладає поділ суспільного виробництва (і суспільного продукту) на два підрозділи — виробництво засобів виробництва і виробництво засобів споживання. Він аналізує рух суспільного продукту і в кожному підрозділі, і між ними, формулюючи ті умови, що необхідні для безперешкодного процесу відтворення, для реалізації суспільного продукту. Третій том «Капіталу». У цій книжці Маркс знову повертається до проблем, поставлених у першому томі, зосереджуючись на аналізі всіх тих форм, яких набирає капітал-вартість на стадії розподілу. Маркс фактично розв'язує завдання, які свого часу ставив Рікардо та його послідовники, намагаючись визначити не лише форми, яких набирає вартість, а й чинники, які обумовлюють розміри цих форм. Тим самим Маркс переводить теоретичний аналіз на інший рівень, надаючи політекономічній науці нових рис, які згодом стануть провідними для неокласичного напрямку. Необхідно розглянути характеристики основних форм доходів у капіталістичному суспільстві, простежити, як Маркс, із вартісних позицій, пояснює відхилення їхніх параметрів від сутнісного змісту, визначеного ним у першому томі «Капіталу». Адже не випадково, усі ці форми Маркс називав «перетвореними». Маркс аналізує перетворення додаткової вартості на прибуток і норми додаткової вартості на норму прибутку, перетворення прибутку на середній прибуток. Це перетворення є одночасно і перетворенням вартості на ціну виробництва. Маркс досліджує також процес розподілу прибутку між різними групами капіталістів і ті конкретні форми, яких прибуток у результаті цього процесу набирає, а саме: дохід підприємця, процент і ренту. 25.Визначте, який вплив має марксизм на сучасну економічну думку Аналізуючи роль, яку відіграв марксизм у розвитку економічної науки та наслідки практичного втілення цієї доктрини в життя, слід урахувати, його складність і неоднозначність. Передусім слід розмежувати економічну теорію і політичні погляди К. Маркса, а також оцінку марксизму (зокрема економічного вчення) західними економістами і дослідниками в пострадянських країнах. На мою думку, економічна теорія Маркса дає нам незрівнянний приклад аналізу економічних процесів, використовуючи логічний, історичний, функціональний і каузальний методи. Вивчення політичних поглядів не є предметом економічної теорії, тому їх оцінку я лишаю політологам. Потрібно пам’ятати, що з моменту виникнення марксизму він мав як палких прихильників і послідовників, так і запеклих критиків. Така ж ситуація зберігається і по сьогодні. Одні економісти Заходу, яких я підтримую, високо цінують загальний теоретичний доробок К. Маркса і не сприймають його теорії “наукового соціалізму”. Інші економісти Західних країн навіть не сприймають його теорії трудової вартості, заробітної плати, додаткової вартості тощо. І в цьому особисто я, з ними абсолютно не погоджуюсь.
Оцінки марксизму пострадянськими дослідниками також неоднозначні. У перші роки після розпаду СРСР спостерігались діаметрально протилежні оцінки: від продовження вихвалення й абсолютизування марксизму, як за радянських часів, до численних спроб його абсолютного заперечування. Поступово пристрасті вщухали, і нині серйозні науковці намагаються переосмислити теоретичний доробок Маркса, збагнути те позитивне й негативне, що в ньому є. Безперечно, К. Маркс заклав основи нового напряму в дослідженні економічних і соціальних процесів. Західні дослідники вважають його видатним теоретиком, який спромігся синтезувати історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку. На жаль, на блискучих економічних дослідженнях надто негативно позначилися його радикальні революційні погляди. Погану послугу Марксу зробила й радянська економічна наука, яка обрала абсолютиський методологічний підхід до вивчення економічної теорії, рекламуючи марксизм як “єдино правильну і всеосяжну” теорію, перетворюючи на догму навіть його помилки. На мою думку, саме зведення марксизму у догму спричинило його кризу в ХХ ст. Дійсно, оточуюча економічна реальність розвивалася і змінювалася, а економічна теорія Маркса перетворена в догму, повинна була лишатися незмінною, недоторканою. Зрозуміло, що в такій ситуації, теорія безнадійно застаріла і поступово втратила свою привабливість. Між тим марксизм і, зокрема, його найважливішу складову – економічну теорію, слід розглядати тільки як один (щоправда серйозний і глибокий) з чисельних напрямків суспільно-економічної думки, не абсолютизуючи його і не вбачаючи в ньому панацею всіх економічних і суспільних негараздів. 26. Проаналізуйте процес започаткування системи національної політичної економії в Німеччині у першій пол. XIX ст. Ф. Ліст.
В ХІХ ст. у Європейських країнах величезний інтерес і значну підтримку викликали ідеї і теорії англійської класичної школи. Особливе місце при цьому займали вчені Франції. Світ визнав його розумною й милою людиною. Отже, розумна й мила людина тих часів була знайома з працями Адама Сміта. Особливо привертав увагу більшості вчених – принцип економічного лібералізму. Між тим у Франції поряд із пропагандою ліберальних поглядів і тим, що принцип економічного лібералізму має французьке походження виникла реакція на лібералізм у вигляді ідей соціалізму. Інша ситуація склалася в Німеччині. Ця країна в середині ХІХ ст. являла собою ще роздроблену країну, яка складалася з окремих князівств. Країна, на відміну від Великобританії, була всередині Європи, а не на острові, мала сухопутні кордони з іншими країнами. Тому німецькі мислителі вважали неприйнятними для Німеччини відкритість кордонів для зовнішньоторговельних операцій, відсутність протекціоністських бар’єрів. Крім того вони критикували англійців за абстрактність економічних теорій; не сприймали претензій британців на універсальність висновків та підходів; німецькі мислителі вважали погляди англійців вузькими і не в усьому правильними. Враховуючи все це, німецькі вчені пропонували й використали в побудові поглядів і теорій історичної школи вплив на економіку будь-якої країни таких чинників, як: природно-географічне положення країни, її історичний розвиток, соціально-культурні традиції, національні особливості розвитку, звичаї і, навіть, ментальність народу, тощо. Економічні закони не можуть бути універсальними, на думку німців, вони обов’язково несуть на собі відбиток національних особливостей розвитку. Може саме тому одне з неписаних правил англійських учених говорить: “У науці ніколи не слід робити того, що безумовно зроблять німці”. Фрідріх Ліст (1799-1846) Економічні погляди для кожної країни характерна своя національна політекономія, оскільки економіка окремих країн розвивається за власними законами; - задача національної політекономії є у визначенні найбільш сприятливих умов для розвитку виробничих сил нації; - багатство нації складають її продуктивні сили; - виділив 3 стадії розвитку виробництва (землеробську, землеробсько-промислову, промислову); - захищав державну політику протекціонізму; - вважав, що необхідно розвивати ті галузі економіки, які неконкурентоспроможні на світовому ринку Основні твори “Національна система політичної економії” (1841
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 194; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.174.55 (0.01 с.) |