Проаналізуйте історичні умови виникнення класичної політичної економії в Англії.( В. Петгі.)

Родоначальником англійської класичної школи політекономії вважають Вільяма Петті (1623-1687), погляди якого формувалися в період переходу від меркантилізму до класичної політекономії. Він народився в м. Ромсі на півдні Англії в сім’ї сукнаря. Проявив себе як здібний школяр, навчаючись у міській школі, особливо полюбляв латинь, добре знав французьку та математику. За освітою – медик, у 27 років отримав ступінь доктора фізики, в 30 років став крупним землевласником. В 1658 році Петті було обрано до парламенту, де він висунув пропозиції щодо реформування податкової системи, організації статистичної служби, проекти покращення торгівлі. Протягом життя Петті написав такі основні твори: “Трактат про податки та збори ” (1662), “Політична анатомія Ірландії” (1672), “Політична арифметика” (1676), “Декілька слів про гроші” (1682). Спираючись на думки, викладені в цих працях, можна сказати, що за Петті, предметом вивчення економічної науки є аналіз проблем сфер виробництва.

Уільям Петті (1623-1687) – засновник класичної політичної економії в Англії, який виклав свої економічні погляди в творах, надрукованих у 60-80-ті рр. XVII ст.

В основному Петті дотримувався в методології принципів laissez faire, наполягаючи, на відміну від меркантилістів, на лібералізації грошового обігу і торгівлі. Можна виділити такі головні положення економічного вчення У. Петті:

*У. Петті – перший автор трудової теорії вартості, в основі якої лежить вчення про природну ціну (вартість). Він розрізняв внутрішню вартість, яку називав „природною ціною” та ринкову ціну. Вартість визначав витраченою працею, встановлюючи кількісну залежність величини вартості від продуктивності праці.

*Багатство, на думку Петті, формують не тільки дорогоцінні метали і каміння, а й гроші, й землі даної країни, будинки, пароплави, товари і, навіть домашнє майно. У. Петті вважав, що багатства створюються у сфері матеріального виробництва, завдяки саме праці. Його крилатий вислів: „Труд є батько й активний принцип багатства, а земля – його мати”. (Петті У. Економічні та статистичні роботи. М.,Соц-ек-гіз,1940.,с.55)

*Петті стверджував, що торгівля не є джерелом створення національного багатства;

*У. Петті говорив про існування певної пропорції грошей для здійснення торговельного обміну: надлишок грошей призводить до зростання цін, а недостатність – до скорочення обсягів робіт, які виконуються та до більш низького рівня податкових сплат;

*Він створив економічну статистику (політичну арифметику) і запропонував метод обчислення національного доходу;

В цілому вчення У. Петті – описове, але аналізом черги економічних явищ наближається до розкриття їх сутності,

Так, вчення У Петті про ренту, ціну землі та позичковий процент дало можливість визначити наступні економічні категорії:

Рента – додатковий продукт, який залишається після відшкодування витрат (заробітної плати і насіння). Конкретними проявами додаткового продукту виступають земельна рента та грошова рента (процент). Петті ввів поняття „диференціальної земельної ренти”, причини існування якої він бачив у різному плодорідді та місцезнаходженні грунтів.

Ціна землі – це сума річних рент за 21 рік (кількість років визначається, виходячи із терміна одночасної тривалості життя трьох поколінь).

Позичковий процент – це сплата за незручності, які спричинені кредитору позичкою грошей. Рівень процента не повинен перевищувати розміру ренти з тієї кількості землі, яку можна було б купити на позичені гроші

 

 

10.Проаналізуйте історичні умови виникнення класичної політичної економії у Франції. (П. Буагільбер)

. Засновником класичної політичної економії у Франції вважається П’єр Лепезан де Буагільбер (1646-1714). На його погляди суттєво вплинуло оточуюче реальне економічне становище Франції: панування феодалізму, слабкий розвиток промисловості, зубожіння сільського населення. В економічній політиці панував меркантилізм. Його основні наукові праці – це: ”Докладний опис становища Франції” (1696), “Міркування про природу багатства, грошей і податків”(1707), “Роздрібна торгівля Франції”(1699) та інші, в яких він гостро критикував політику меркантилізму. На відміну від меркантилістів Буагільбер джерелом багатства вважав не обіг, а виробництво, зокрема сільське господарство. Справжнім багатством нації він вважав різні корисні речі, особливо продукти землеробства, а джерелом багатства є праця. Отже, він як і Петті був прихильником трудової теорії вартості. Разом з тим він був єдиним представником класичної школи – супротивником грошей. На його думку, вони порушують природну рівновагу товарного обміну.

Основу економічного росту Франції він бачив у розвитку сільського господарства, виступав проти однобічного заохочення розвитку промисловості, захищаючи сільськогосподарський розвиток.

Отже, як бачимо, і П.Буагільбер, і В.Петті, були прихильниками трудової теорії вартості, істинну вартість товару визначали працею, а мірою вартості – робочий час. Однак, різний рівень розвитку капіталізму в Англії та Франції спричинив певні відмінності у розвитку класичних шкіл Англії і Франції. Розбіжності поглядів В.Петті та П.Буагільбера можна бачити в таких напрямках:

1. Ставлення до меркантилізму: Петті довгий час пропагував ідеї меркантелізму, підтримував його. Буагільбер, головною метою вважав викриття безпідставності даної політики

2. В. Петті був прихильником розвитку промислового виробництва, а П. Буальбер захищав інтереси сільського господарства.

3. Погляди на гроші: В. Петті розумів гроші як стимул економічного розвитку, П. Буагільбер вважав їх за зло товарного обміну.

4. Дослідження товару: в центрі дослідження В. Петті була мінова вартість, а П. Буагільбера – споживча вартість товару.

Характерним для двох економістів є визначення праці джерелом вартості та визнання прогресивності капіталістичного ладу.