Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій частиною першою ст. 49 Кримінального кодексу України, виносять мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій ст. 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї ст..

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі, згідно з частиною четвертою ст. 49 Кримінального кодексу

України, не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою ст. 267 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу про злочин, зазначений у частині першій ст. 27 цього Кодексу, за примирення сторін чи у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційні подання чи скаргу до касаційного суду.

У свою чергу, відповідно нормам ст. 7, суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння вже втратило суспільну небезпеку або ця особа перестала бути суспільно небезпечною У цьому випадку, при наявності підстав, зазначених у ст. 48 ККУ, у справах, що надійшли в суд з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про припинення справи. Але при припиненні кримінальної справи по цих підставах повинно дотримуватися вимог, зазначених в частинах 2 і 3 ст. 71 КПКУ. Також суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, що вчинила злочин невеликої чи середньої важкості, якщо визнає, що з урахуванням бездоганного поводження і сумлінного відношення до праці ця особа на час розгляду справи в суді не може вважатися суспільно небезпечною. Особа також може бути по вироку суду звільнена від відповідальності чи покарання по підставах, передбаченим статтями 49 і 74 ККУ.

Згідно ст. 71, кримінальна справа може бути припинена судом у зв’язку:

– с діяльним каяттям;

– с примиренням обвинувачуваного, підсудного з потерпілим;

– с застосуванням до неповнолітнього примусових мір виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 КПКУ;

– с передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації.

– с витіканням термінів давнини.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора при наявності підстав, зазначених у ст. 45 ККУ, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу в суд для рішення питання про звільнення обвинувачуваного від кримінальної відповідальності. При наявності підстав, зазначених у ст. 45 ККУ, у справах, що надійшли в суд з обвинувальним висновком, суд (суддя) у судовому засіданні виносить ухвалу (постанову) про припинення справи. У випадку можливості застосування норм ст. 8 (примирення обвинувачуваного, підсудного з потерпілим), прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі при наявності підстав, зазначених у ст. 46 ККУ, винести мотивовану постанову про напрямок справи в суд для вирішення питання про звільнення обвинувачуваного від кримінальної відповідальності. При наявності підстав, зазначених у ст. 46 ККУ, у справах, що надійшли в суд з обвинувальним висновком, суд (суддя) у судовому засіданні виносить ухвалу (постанову) про припинення справи.

Також згідно норм ст. 9 (Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру), при наявності підстав, зазначених у частині першої ст. 97 ККУ, у справах, що надійшли в суд (суддя) з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить ухвалу (постанову) про припинення справи.

Також і по нормах ст. 10 (Порядок звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з передачею особи на поруки) при наявності підстав, зазначених у частині першої ст. 47 ККУ, у справах, що надійшли в суд з обвинувальним висновком, суд (суддя) у судовому засіданні виносить ухвалу (постанову) про припинення справи. При цьому суд, прокурор, слідчий зобов’язані повідомити колективу про передачу йому особи на поруки.

Суд у судовому засіданні при наявності підстав, зазначених у частині першої ст. 49 ККУ, припиняє кримінальну справу й у зв’язку з витіканням термінів давнини у випадках, коли справа надійшла в суд з обвинувальним висновком. Питання про застосування давнини до особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який за законом може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давнину, довічне позбавлення волі, відповідно до частини четвертої ст. 49 Кримінального кодексу України, не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.