Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).

Законність – означає додержання вимог кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні, розгляді й вирішенні справи та постановленні акту правосуддя, а також правильне застосування кримінального та інших матеріальних законів при вирішенні питань, які виникають у кримінальній справі (тобто, відповідність висновків суду, що містяться у вироку, вимогам закону).

Обґрунтованість – означає що вирок ґрунтується на фактах, які мали місце в дійсності і підтверджені всебічно, повно і об’єктивно перевіреними в судовому засіданні доказами (тобто відповідність висновків суду, які містяться у вироку, доказам, дослідженим в судовому засіданні) (ст. 323 КПКУ). Обґрунтованість вироку забезпечується адресованою суду вимогою закону мотивувати висновки, до яких він приходить у вироку (ст. 334 КПКУ).

Справедливість – виражає моральну характеристику висновків суду, які в ньому містяться. Причому справедливими повинні бути не тільки висновки суду про винність особи і призначення покарання, а й інші судження та висновки, які містяться у вироку: про обставини справи; про достовірність і повноту дослідження доказів; про суспільну небезпечність діяння і особи, яка його вчинила; про форму вини і мотиви злочину.

Значення: 1) суд постановляє вирок ім’ям України (ст. 321 КПКУ), і він є єдиним актом, на підставі якого можливе визнання особи винною у вчиненні злочину і піддання кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України, ст. 15 КПКУ). Тобто держава наділяє судову владу в особі суддів правом визнати у вироку громадянина винним у вчиненні злочину або виправдати його, і бере на себе відповідальність за законне і обґрунтоване вирішення судом цього питання;

2) визнання підсудного винним у вироку суду є важливим для захисту прав та інтересів інших учасників процесу, зокрема потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, особливо при вирішенні цивільного позову в кримінальній справі;

3) вирок є правовим засобом реабілітації громадян, які без достатніх підстав були поставлені в становище обвинувачених у вчиненні злочину і підсудних;

4) вирок має і велике громадсько-політичне значення. За допомогою вироку реалізується першочергове завдання кримінального судочинства – кожний, хто вчинив злочин, має бути притягнутий до кримінальної відповідальності і зазнати справедливого покарання і жоден невинний не повинен бути покараний (ст. 2 КПКУ).

Процесуальний порядок постановлення вироку суду. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.

Вирок – найважливіше процесуальне рішення суду першої і апеляційної інстанцій, результат всієї передуючої його винесенню процесуальної діяльності органів досудового розслідування і суду, актправосуддя. Тільки такий, що відповідає всім вимогам закону, вирок суду здатний забезпечити досягнення завдань правосуддя, захист праві законних інтересів усіх учасників процесу, від імені держави датиоцінку соціальної небезпеки злочинного діяння, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, переконаності громадян у стабільності і силі державної влади і авторитетності влади судової, підтримці правопорядку в країні

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання (ст. 320 КПКУ).

Постановлення вироку у нарадчій кімнаті є гарантією того, що вирок буде постановлений у спокійній творчій обстановці, вільній від будь-якого зовнішнього впливу при вирішенні питань, передбачених ст. 324 КПКУ. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів, секретаря судового засідання, інших осіб не допускається (ст. 322 КПКУ). Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювалися у нарадчій кімнаті.

Ст. 326 КПКУ коли під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним зясувати будь яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановлюючи вироку, своєю ухвалою, а суддя постановою відновлює судове слідство в справі.

Ст. 339 КПКУ Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядається одноособово. Суддя який залишився в меншості, має право викласти письмово окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.

Після підпмсання вироку судді повертаються до залу засідань де головуючий або інший суддя прпоголошує вирок.

Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку Ст. 324 КПКУ

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і до якої ст. кримінального закону він може бути підведений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність підсудного і які саме;

6) яка міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;

8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову, і можливою його конфіскацією;

9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

10) на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

12) чи є необхідним застосовувати до підсудного примусове лікування чи встановити над ним опікування.