Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.

Існування вироків тільки двох видів визначається тим, що вирок повинен дати категоричну і однозначну відповідь на питання про винність підсудного, а також про його покарання.

Особливості:

1. У кожній справі в одному судовому розгляді суд постановляє тільки один вирок, незалежно від кількості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується підсудний, і кількості підсудних у справі.

2. Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів і суд дійшов висновку про те, що в одних із них він винуватий, а в інших підлягає виправдуванню, суд постановляє один вирок, в якому вказує про засудження підсудного за одні злочини і про виправдання його в інших злочинах. Для підсудного такий вирок є обвинувальним.

3. У випадку, коли у справі є декілька підсудних і суд одних із них визнав винуватими, а інших невинуватими, то він постановляє один вирок, в якому вказує про визнання вини одних підсудних і виправдання інших. Такий вирок є обвинувальним для засуджених і виправдувальним для інших підсудних.

Обвинувальний вирок постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена і є підставою для накладення на особу, яка визнана винною у вчиненні злочину, як кримінально-правових (покарання, судимість), так й інших несприятливих наслідків злочину (наприклад, покладення обов’язку відшкодувати нанесену шкоду, звільнення з роботи тощо). Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 328 КПКУ).

Підстави для постановлення обвинувального вироку – така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням вітчизняного законодавства, розглянуті в судовому розгляді і є достатньою для безспірного висновку про те, що: подія злочину мала місце; вона містить склад злочину; вчинив це діяння підсудний; він винний у вчиненні цього злочину.

Різновиди обвинувальному вироку залежно від того, як вирішується питання про покарання підсудного:

1) з призначенням покарання, яке повинно бути відбуто засудженим – коли підсудний визнається винним у вчинені злочину, підлягає покаранню та повинен відбути покарання;

2) зі звільненням від покарання – постановляється: а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 ККУ); б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 ККУ); в) у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 ККУ); г) за хворобою (ч. 2 ст. 84 ККУ); ґ) у зв’язку з актом амністії, якщо цей акт повністю усуває застосування покарання за вчинений злочин, а також у зв’язку з помилуванням підсудного (ст. 85 ККУ); д) якщо на час розгляду справи суд визнає, що особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці не можна вважати суспільно небезпечною (ч. 4 ст. 74 ККУ. ч. 5 ет. 7 КПКУ);

3) зі звільненням засудженого від відбування покарання – постановляється: а) у разі призначення покарання з випробуванням протягом призначеного судом іспитового строку (ст. ст. 75-79, 104 ККУ); б) у зв’язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 ККУ); в) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 ККУ).

Виправдувальний вирок

Підстави для постановлення: 1) не встановлено події злочину; 2) в діянні підсудного немає складу злочину; 3) не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Особливості:

1. Виправдання підсудного за будь-якою з перелічених підстав означає визнання його невинним у вчиненні злочину, тобто повну реабілітацію підсудного, і тягне за собою обов’язок суду та інших органів забезпечити йому відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

2. Різні підстави виправдання по різному впливають на долю цивільного позову. При виправданні підсудного через не доведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину – суд відмовляє в цивільному позові. При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду (ч. ч. 2, З ст. 328 КПКУ), а це не позбавляє права цивільного позивача пред’явити позов у порядку цивільного судочинства.

Структура.

Вступна частина містить дані, які індивідуалізують вирок. В ній зазначається: 1) про постановлення його ім’ям України; 2) місце і час постановлення вироку; 3) назва суду, який виносить вирок, склад суду, секретар, учасники судового розгляду; 4) наводяться дані про особу підсудного; 5) кваліфікація злочину (ст. 333 КПКУ).