Державне будівництво і місцеве самоврядування у системі суспільних та юридичних наук

Особливістю науки державного будівництва і місцевого самовря­дування є те, що вона має комплексний, міжгалузевий характер. Систему органів публічної влади вивчає ціла низка суспільних наук – історія держави і права, теорія держави і права, політологія, нау­ка конституційного права, наука адміністративного права та ін. Однак, для всіх цих наук вивчення системи органів публічної влади не є єдиним об'єктом дослідження; вони розглядають ці органи, до­сліджуючи лише певний зріз суспільних відносин щодо свого пред­мета, тобто фрагментарно. Так, філософія вивчає державу в кон­тексті дослідження загальних закономірностей фізичного, соціаль­ного і духовного світу, буття і мислення і т.д. Загальна історія вивчає держави в їх конкретно-історичних проявах і значеннях, перш за все як особливі історичні явища, як історичні факти, об'єк­тивний емпіричний матеріал і змістовну характеристику соціальної історії даного народу на певному етапі його життя. Наука ж держав­ного будівництва вивчає організацію та діяльність органів публіч­ної влади як свій основний об'єкт з політичних, економічних, пра­вових, організаційних, соціологічних сторін в їх єдності, що є над­звичайно корисним для практичних працівників.

Сфера державного будівництва і місцевого самоврядування має тісні зв'язки з багатьма суспільними науками. Зокрема, наука дер­жавного управління озброює науку державного будівництва знан­ням принципів організації державного управління, теоретичними розробками питань прийняття управлінських рішень, проблем про­гнозування, планування, координації, контролю, що є загальними методами роботи органів публічної влади. Зв'язки науки державно­го будівництва із соціологією виявляються як на теоретико-методологічному рівні (соціологія організацій, соціологія праці, інші чис­ленні галузеві та спеціальні соціологічні теорії), так і на рівні емпіричних досліджень (соціометрія). Соціометричні методи досліджен­ня є важливим інструментом одержання достовірної інформації про роботу органів публічної влади, допомагають досліджувати реальне представництво соціальних шарів і груп населення у цих органах. Соціальна психологія допомагає досліджувати мотивацію поведін­ки різних груп посадових осіб, простежити їхній зв'язок із населен­ням.

Не менш істотні зв'язки поєднують науки державного будівницт­ва і місцевого самоврядування з юридичними науками. Зокрема, іс­торія держави і права дає можливість розглядати існуючу систему органів державної влади у загальному контексті еволюції держав­но-правових явищ, а теорія держави і права розкриває основні зако­номірності виникнення, розвитку у функціонуванні держави та ор­ганів місцевого самоврядування, виявляє сутнісні ознаки органів публічної влади та форми їх діяльності. Однак найбільш тісно наука державного будівництва пов'язана з галузевими науками, у першу чергу – з конституційним, адміністративним та фінансовим правом.

Наука конституційного права вивчає конституційно-правові нор­ми, що закріплюють систему, організацію і форми діяльності орга­нів публічної влади, їхню компетенцію, і, таким чином, слугують правовим фундаментом для науки державного будівництва, яка, у свою чергу, поглиблено вивчає саме організацію роботи, звертаючи особливу увагу на практику діяльності органів публічної влади. Нау­ка адміністративного права має справу з правовими нормами, що визначають організацію і форми діяльності виконавчих органів, статус і функції керівників і співробітників апарату в органах пуб­лічної влади, і, таким чином, надає науці державного будівництва знання щодо оптимального внормування управлінських відносин. Наука фінансового права вивчає регламентацію порядку підготовки і прийняття бюджетів, бюджетну та податкову системи, а науку державного будівництва ці питання цікавлять в аспекті досліджен­ня матеріально-фінансової основи організації й діяльності органів публічної влади.

Наука державного будівництва та місцевого самоврядування використовує знання інших наук не прямо і безпосередньо, а під специфічним понятійно-правовим кутом зору свого предмета і методів, перетворюючи їх у свої складові частини. Таким чином, розвиток міждисциплінарних зв'язків державного будівни­цтва з іншими науками на сучасному рівні – це не просте запози­чення у суміжних наук готових знань і їх безпосереднє використан­ня у своїх дослідженнях, а творчий процес удосконалення і поглиб­лення специфічного юридичного знання про організацію роботи органів публічної влади з урахуванням пізнавального досвіду і дося­гнень інших наук.

Наука державного будівництва має свої функції, які визначають­ся, насамперед, її предметом. Як слушно зауважує з цього приводу Ю.М. Тодика, у функціях науки розкриваються її сутність, призна­чення, роль для правотворчого і правозастосовчого процесів, підви­щення політико-правової культури населення, фахівців-менеджерів, для навчального процесу. Серед функцій науки державного будів­ництва і місцевого самоврядування на сьогодні можна виділити наступні:

1. Гносеологічна – пізнання процесів організації та діяльності органів публічної влади.

2. Евристична – відкриття загальних закономірностей розвитку системи органів публічної влади, обґрунтування оптимальних моделей їхньої організації та діяльності.

3. Прикладна (інструментальна) – надання необхідних знань практичним працівникам для їх застосування у повсякденній діяльності, при реалізації посадовими особами своїх повноважень, для оптимальної організації праці.

4. Прогностична – виявлення перспектив розвитку системи органів публічної влади, висунення прогнозів про наступні зміни елементів організації їхньої діяльності (функцій, компетенції, форм і методів роботи тощо).

5. Виховна (ідеологічна) – прищеплення знань демократичних принципів розвитку, поваги до закону.

6. Синтезуюча – зміцнення міждисциплінарних зв'язків, сприяння виробленню загальнонаукових підходів, концепцій.

Державне будівництво і місцеве самоврядування – наука віднос­но молода, але її значення для успішного втілення в життя декларо­ваних Конституцією принципів суверенної, демократичної, право­вої, соціальної держави постійно збільшується. Вона інтенсивно розвивається, і можна з певністю сказати, що в Україні на сьогодні формується власна наукова школа державного будівництва та міс­цевого самоврядування.