Формування державної кадрової політики

Формування політики держави – це постійний безперервний процес: кожна держава на кожному етапі переглядає, доповнює, уточнює стратегію і тактику свого розвитку. Саме вступ України на шлях становлення розвитку її як незалежної держави поставив перед нею завдання виробити свою державну політику як у цілому, так і в різних сферах діяльності. Особливо це стосується кадрів, кадрової політики, механізмів її реалізації як універсального важеля, на основі якого держава постійно впливає на стан суспільно-політичного та економічного розвитку.

Необхідність вироблення державної кадрової політики зумовлена змістом радикальних перетворень, які здійснюються на шляху становлення української держави, формування громадянського суспільства. Для нашої країни вироблення кадрової політики - це не тільки актуальне і складне, а й принципове питання: Україна раніше не мала власної державної політики як взагалі, так і стосовно роботи з кадрами зокрема, оскільки вона не була самостійною державою і не могла формувати власну політику.

Першим, необхідним етапом розробки кадрової політики є її теоретичне обґрунтування, яке повинно стати філософією кадрової політики, її науково-теоретичним підґрунтям.

Науково-теоретичну основу роботи з кадрами насамперед окреслено в Конституції України та Законі України "Про державну службу", у ст. 6 якого зафіксовано: "Державна політика у сфері державної служби визначається Верховною Радою України". Важливі наукові висновки щодо напрямів роботи з кадрами зафіксовано і в ряді указів Президента України, постанов уряду та інших нормативних документах.

З часу прийняття "Декларації про державний суверенітет України", "Акта про незалежність України" було фактично започатковано формування державної кадрової політики, як і всієї політики новоствореної держави. Важливим етапом на шляху її становлення стало прийняття і введення в дію Закону України "Про державну службу", поява інших законодавчих та нормативних актів. Особливою активністю характеризувався цей процес з 1995 р., коли було прийнято такі важливі документи стосовно роботи з кадрами, як укази Президента України "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керів­никами підприємств, установ й організацій", "Про систему підготовки, перепідго­товки та підвищення кваліфікації державних службовців", "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій", а також низка постанов Кабінету Міністрів України на їх виконання.

Після прийняття Конституції України завершився період формування основ державної політики та її головної лінії в роботі з керівними кадрами. Разом з тим процес подальшого розвитку її докорінних положень на всіх напрямах не припи­няється, він триває постійно. Діяльність державних органів влади, місцевого само­врядування, політичних партій, громадських організацій збагачує, наповнює новим змістом стратегію і тактику роботи з кадрами. Особливого значення це набуває в нинішніх умовах, коли йде впровадження в життя положень Конституції України.

У фаховій літературі є різні визначення поняття "державна кадрова політика". На нашу думку, державна кадрова політика – вираження назрілих потреб суспільства, вимог життя, докорінних інтересів народу, важлива складова політики держави, її головна лінія у сфері добору, розстановки та виховання кадрів. Кадрова політика покликана забезпечити реалізацію всієї політики держави. Вона формується і здійснюється на науково-теоретичній основі, постійному аналізі прак­тичної діяльності.

Найважливішим засобом реалізації державної кадрової політики, втіленням в життя національних інтересів виступає кадрова робота.

У поняття "кадрова робота" входить увесь арсенал заходів, форм, методів, пов'язаних з діяльністю кадрів, забезпеченням різних сфер життя суспільства, підприємств, установ, організацій кваліфікованими працівниками.

Від того, як буде організована робота з кадрами, від їхнього якісного складу, уміння ефективно працювати, як правило, залежить успіх виконання поставлених