Географія національних меншин України

Корінним народом на території України є українці. На кінець 1980-х рр. частка українців у населенні держави становила 73%, сьогодні — 77,6 %. Вони є більшістю в усіх областях України.

Представників інших народів, які проживають на території конкретної країни, називають національними (етнічними) меншинами. На території України їх понад 100. Найчисельнішими серед них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та ін.

Росіян в Україні проживає понад 8,3 млн осіб, або 17,3 % від усього населення. Сьогодні більшість росіян (88 %) проживає в містах.

Представники інших національностей проживають переважно в районах України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі, поблизу кордону з Білоруссю, а також у містах Донбасу й Придніпров'я, селах Миколаїв-щини й Криму. Молдавани проживають, в основному, в селах Одеської, Чернівецької, Кіровоградської і Миколаївської областей. Поляки найбільшу частку становлять у населенні міст Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Болгари проживають у селах південно-західних районів Одеської області та Приазов'ї.

У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області проживають греки, у Запорізькій — албанці.

На території України є три корінні національні меншини, тобто ті народи, що проживають на своїй етнічній території. Найбільша серед них — кримські татари, які населяють райони південного Криму. Кількість їх суттєво зросла за рахунок повернення на свою батьківщину з території Казахстану, Узбекистану, куди вони були депортовані у 1944 році. Корінними національними меншинами є також караїми у Криму та гагаузи в Одеській області.

Географія трудових ресурсів і ринку праці

Запам’ятайте

Трудові ресурси – це населення працездатного віку (чоловіки віком 16 – 59 років, жінки – 16 – 54 роки включно, крім інвалідів), а також люди пенсійного віку і підлітки, які працюють.

Економічно активне населення – це працездатні люди віком 15 – 70 років (у т. ч. пенсіонери та безробітні, які хочуть працювати), що зайняті господарською діяльністю, яка приносить прибуток.

Безробітними вважають працездатних людей, які не мають заробітків, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до неї.

За забезпеченістю трудовими ресурсами всі регіони України – надлишкові. Найбільше навантаження працівників на вільні робочі місця у тих регіонах, де ринкові перетворення відбуваються повільно: це – західні і північні області України.

Незбалансованість між попитом і пропозицією на робочу силу зумовлюють значний її відтік за межі України. В умовах несприятливої демографічної ситуації таке явище у майбутньому може призвести до дефіциту робочої сили у багатьох регіонах країни. Тому необхідне проведення низки заходів щодо підвищення рівня зайнятості трудових ресурсів в Україні.

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці).

У класичному розумінні ринок праці — це сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу.

Міграції та їх класифікації

Міграцією називають переміщення населення, пов'язані із зміною місця проживання. Однак це визначення стосується тільки постійних (стаціонарних) міграцій, а вони можуть бути і тимчасовими (сезонними або маятниковими). Маятникові міграції здійснюються щоденно, щотижнево тощо, але не пов'язані зі зміною постійного місця проживання. Метою маятникових поїздок, як правило, є трудова діяльність, навчання, лікування тощо, а тому вважають, що називати їх міграціями не цілком правильним.

Міграції також поділяють на внутрішні та зовнішні. За рахунок зовнішньої міграції (еміграції та імміграції) відбувається механічний приріст населення країни. Внутрішні міграції здійснюються в межах країни між окремими регіонами, містами, селами, між містами і селами. Причини міграції — економічні, політичні, національні, релігійні, екологічні.

Незначні міжобласні потоки мігрантів, в основному, спрямовуються із західного регіону до східних та південних областей. Частину з них у минулому становили організовані мігранти, переселення яких стимулювала держава. Найбільше додатне сальдо міжрегіональних міграцій у 2005 р. було характерним для Києва (10,7 на 1000 осіб), а також Севастополя, Харківської, Дніпропетровської, Київської, Одеської областей, (5,6—0,2), а найменше для Кіровоградської (-5,0).

Маятникові міграції, як правило, здійснюються до великих міст з сіл і малих міст. На території України сформувалися два великі райони інтенсивних маятникових трудових міграцій: східний (Донецька й Луганська обл.) і західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська).