Чистота інтонування (стрій).

Це правильне відтворення звуковисотного малюнка мелодії і пісні. Для цього необхідно розвивати у дітей мелодійний слух і ладове чуття, слухову увагу та музичні слухові уявлення.

Основою чистого інтонування є здібність розрізнювати висотне розташування звуку, стійкі та нестійкі ступені.

Роботу над інтонуванням (точне відтворення мелодії) починаємо з поняття висоти звуку. Чистота інтонації залежить від музичного оточення дитини. Чистота інтонації в співі вимагає постійної роботи над вдосконаленням слуху. Одна з причин неправильної інтонації - невміння користуватися середнім та верхнім регістром. В цьому випадку можна використовувати транспонування мелодії в зручну дитині тональність. Спочатку пропонуємо дітям виконати вправи на звуконаслідування, потім співати примовки. Бажано, щоб мелодія йшла зверху вниз: це відразу дає налаштування голосового апарату на високе звучання.

Щоб діти могли легко визначити напрям руху мелодії, використовуємо моделювання (показ руху рукою, дидактичні ігри, фланелеграф і так далі).

Для ефективності використовуємо допомогу «живих картинок» з рухомими деталями (вправи «Драбинка», «Дім на горі», «Співай зі мною» та інші). Також для налагодження чистоти інтонації в співі, я використовуємо систематичне повторення вивчених пісень з супроводом і a’cappella, вправа «малюємо голосом».

Малювання голосом.

Цей вид діяльності являє собою вільне ковзання голосом по намальованих лініях. Перш ніж почати працювати з намальованими моделями, діти пробують зображати голосом завивання хуртовини, вітру, політ жука або пташки, стрибки жаб, підстрибування м'яча, краплі дощу, що падають, зірки.... З точки зору методики, це одна з самих незвичайних і оригінальних форм, коли дитина не почуває себе погано співаючою. Це спосіб, який вчить дитину самостійно управляти лінією руху голосу, направляючи її так, як він може. Надалі такі моделі виконуються по малюнку й по руці педагога, що показує, в якому напрямку вести голос. Виконання повинно бути спокійним і неквапливим, без різких вигуків, з м'яким вдихом і видихом. Висхідні, низхідні, що кружляють лінії повинні повисати в просторі, танути.

Наприклад:

 

Ансамбль (злагодженість).

Це вміння співати не відстаючи та не випереджуючи один одного. Разом починати і закінчувати спів, не виділятися по силі звуку, одночасно посилювати та послаблювати, уповільнювати та прискорювати звучання.

Вокальні та хорові навички розвиваються поступово. Велике значення для злагодженості співу та чистоти відтворення мелодії має виконання вокальних творів без супроводу.

Злагоджений, чистий спів в унісон закладає основи ансамблю - цілісності, злитості звучання. У співі хором слід намагатися привчити дітей слухати себе та інших, зливатися з загальним співом, стежити, щоб жоден голос не виділявся. Цього можна досягти, акцентуючи увагу дітей на одночасному вступі, витримуванні загального темпу, одночасному початку і закінченню співу фраз. Слід прагнути не тільки до одночасності співу, але і його виразності, м'якого закінчення фраз, звертати увагу на динамічні відтінки, смислові акценти, якість звуковедення відповідного характеру музики.

 

Визначте види музично-ритмічних рухів

ВІДПОВІДЬ У 16, 17 ТА 19 ПИТАННЯХ

 

 

Дайте характеристику видам музичних ігор. Їх місце на музичному занятті

Музичні ігри.

Гра – найактивніша творча діяльність, спрямована на вираження емоційного змісту музики, здійснюється в образних рухах. Гра має певний сюжет, правила, музично-навчальні завдання і допомагає краще засвоїти програмні навички.

Музичні твори і зміст ігор відповідають загальноосвітнім завданням. Їхня тематика складається під впливом інших розділів виховання – ознайомлення із соціальним оточенням, з природою тощо.

Музичні ігри – основний вид роботи по рухам. У методиці дошкільного муз. виховання визначено 2 види ігор:

1) ігри під інструментальну музику;

2) ігри під спів.

У свою чергу, ігри під інструментальну музику поділяються на сюжетні, де є сюжет, де виступають певні персонажі (діючі особи), розгортається дія і вирішується основне завдання – відтворити музично-ігровий образ персонажа. (Тематика та зміст сюжетних ігор різноманітні. В одних використані близькі, зрозумілі дітям образи і дії, що вони їх спостерігають у навколишньому житті, («Курочки та півник»). В інших розкриваються образи та явища, знайомі дітям із оповідань та казок («Ми на луг ходили», «Відважні вершники»). В основу сюжетної гри покладено певний образ, завдання. У ній є розгорнута дія, персонажі, які часто зіставляються. Навіть якщо у грі є тільки один образ, він дається у розвитку. Перед дітьми стоїть завдання – передати дії тих чи інших персонажів відповідно до музики,відтворити музично-ігровий образ персонажа (гра «Дідусь-садівник і козенята».),

та несюжетні (різновид рухливих ігор), правила яких пов’язані з музикою, де розв’язується завдання – рухатися відповідно до змісту, характеру, засобів музичної виразності і форми музичного твору. У безсюжетних іграх обов’язково є елемент змагання, ловлі, перешиковування... Наприклад, хто перший почує кінець музики, той візьме бубон (гра «Хто швидше» на муз. С. Шварца). З одного боку, така гра вимагає виконання суто музичного завдання, а з іншого – містить у собі елемент змагання.

Ігри під спів включають в себе інсценування пісень, хороводні ігри. Інколи спів може бути тільки зав’язкою до гри. Так, у грі «Мишоловка» діти співають, рухаючись по колу, а коли пісня закінчується, піднімають руки і починають ловити «мишей». При повторенні спів допомагає дітям заспокоїтися.

У цих іграх діти навчаються передавати рухами зміст та образ пісні, загальний характер музики (веселий, спокійний), форму (заспів, приспів) і засоби музичної виразності (темп, динаміка, ритм, регістр). Наприклад, гра «Кіт Васько» (муз. Г.Лобачова), «Веселі музиканти» (муз. А. Філіпенка).

У молодшій групі ігри, в основному, проводяться під спів музичного керівника, а починаючи з середньої - під спів вихователя і дітей. Спочатку розучують пісню, а потім грають, співаючи її.