Значення та завдання навчання грі на дитячих музичних інструментах.

Значення:

- гра на Д.М.І. підвищує інтерес дошкільників до занять музикою;

- розвиває музичні здібності дитини;

- є важливим джерелом пізнань музичних явищ та закономірностей;

- розвиває уяву, увагу, волю дитини;

- розвиває почуття відповідальності за спільну справу.

Завдання навчання.

Діти повинні знати:

- назви інструментів;

- характер звучання інструментів; (наприклад цитри за звучанням – м’які, ніжні; металофони – дзвінкі; акордеони – звучні; тарілки –голосні, дзвінкі; барабани – гуркотливі...);

- правила користування та зберігання інструментів.

- прийоми гри на них;

- розташування високих і низьких звуків на різних інструментах;

- назви нот — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі — і їхнє місце на пластинках металофонів і клавішах інших інструментів.

Музичний керівник повинен навчити дітей (діти повинні навчитися):

- володіти найпростішими прийомами гри на різних інструментах, наприклад: м'яким рухом кисті при грі молоточком на металофоні, ксилофоні, медіатором — на цитрі;

- правильно витрачати дихання, граючи на тріолах, кларнетах, дудочках; знаходити зручну аплікатуру, граючи на акордеоні, баяні, піаніно; приглушувати звучання тарілок, трикутників; правильно тримати руки, граючи на бубоні, барабані, струшуючи кастаньєтами, маракасами;

- грати в ансамблі, додержуючись загальної динаміки, темпу; своєчасно вступати і закінчувати гру;

- користуватися елементарними динамічними відтінками;

- грати індивідуально найпростіші пісеньки та поспівки;

- привчатися підбирати на слух добре знайомі пісеньки, жартівливі співанки, лічилки;

- імпровізувати ритмічні та мелодійні поспівки.

9. Дайте характеристику методам і прийомам музичного виховання на заняттях у дитячому садку.

Методи – це дії педагога, які направлені на загальний музично-естетичний розвиток дитини, це способи керівництва процесом музично-естетичного виховання, направлені на формування особистості і всебічний музичний розвиток дитини.

Методи виховання різноманітні. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації і т. ін.

До основних методів належать так звані методи переконання (І, ІІ), і методи привчання, вправи(ІІІ).

І. Наочно-слуховий метод.

- Художнє виконання твору;

- Словесні методи.

ІІ. Наочно-зоровий метод.

- наочність;

- метод показу.

ІІІ. Художньо-практичний метод (метод вправ)

Художнє виконання твору – музичний керівник повинен пам’ятати, що головне враження діти одержують під час слухання музики, тому художнє виконання твору – це головний метод.

Грати твір, або співати, треба емоційно, виразно, підкреслюючи характерні риси музичного образу; чітко виділяти ритмічний рисунок, акцентувати сильну долю (якщо це музика до руху). Все це можливо зробити, якщо музичний керівник добре вивчить твір, продумає його зміст, обмірковує характер, відчує настрій. Таке обдумане виконання твору покаже на дітей більш сильний вплив, викликаючи у них необхідні почуття і переживання.

Естетичні переживання складають єдність емоційного і свідомого, тому переконувати потрібно не тільки музикою, але і словом.

Словесні методи: слово-пояснення, вказівка, бесіда, розповідь.

Слово музичного керівника повинно бути коротким, образним, емоційним, безпосередньо пов’язаним з художнім образом. Основне його завдання – підготувати дітей до сприйняття різнохарактерної музики, допомогти зрозуміти зміст, викликати емоційний відгук. Слово повинно посилювати переживання дітей, але, потрібно пам’ятати, що кожен розуміє музику по-різному, і слово вихователя повинно викликати загальність думок і переживань; направити увагу дитини на потрібні сторони музичного твору.

Словесний метод в педагогіці має універсальний характер. У музичному вихованні він також незамінний. Педагог організовує увагу дітей, передає їм певні знання: про музику, композиторів, виконавців, музичні інструменти, пояснює музичні твори, які вони слухають, вчить самостійно застосовувати освоєні виконавські та творчі вміння і навички. За допомогою слова можна поглибити сприйняття музики, зробити його більш образним, осмисленим.

Бесіда, розповідь, пояснення, роз'яснення - такі різновиди цього методу і в музичному вихованні. Особливістю словесного методу в музичному вихованні дошкільнят є те, що тут потрібна не побутова, а образна мова для пояснень музики. В.А. Сухомлинський писав: «Слово має налаштувати чуйні струни серця... Пояснення музики має нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики»

Педагог повинен володіти мовної культурою, володіти грамотної, виразної, образною мовою. У бесіді з дітьми про музику важливо визначити її характер, настрої, передані в ній, пояснити, за допомогою яких засобів музичної виразності створений образ.

Яскрава, жива мова педагога і дітей на музичних заняттях має різновиди: поетичні порівняння з картинами природи, метафори, епітети, які дозволяють охарактеризувати зв'язку звукових образів з життям.

Розвиток образної мови дітей на музичних заняттях припускає використання віршів, казкових сюжетів. Вірш може випереджати прослуховування музичного твору, якщо він близький за настроєм характеру музики, або може звучати кілька віршів у порівнянні вже знайомих і нових. Цей прийом доречний після неодноразового прослуховування твору, коли діти відчули характер музики.

Якщо у вірші містяться поетичні вираження і образні слова, близькі музиці, можна скористатися ними для характеристики музичного твору.

Застосування казкового сюжету - знайомого дітям, незнайомого, який складений ними самостійно - об'єднує заняття (або його частини) сюжетною канвою, вносить відчуття незвичайності обстановки, відводить від буденності. Сюжетні заняття розковують дітей, сприяють прояву їхньої творчості в різних видах музичної та художньої діяльності.

Велике значення в музичному вихованні мають тон мови педагога, манера його спілкування з дітьми. Емоційне забарвлення мови здатне викликати і підтримувати інтерес дітей до музики і музичної діяльності. Тон мови педагога може підсилити враження незвичайності, казковості ситуації, надати розмові поетичність або святковість. Міняючи забарвлення мови, педагог перемикає увагу дітей, регулює їхні емоційні прояви, посилюючи або послаблюючи їх.

Словесний метод не завжди носить характер проблемності (роз'яснення, пояснення, розповідь), але може бути в тій чи іншій мірі проблемним, якщо спонукати дітей до порівнянь, виразами уподобань, самостійним висловлюванням (про характер музики, жанрову приналежність музичного твору, зв'язок характеру музики із засобами музичної виразності, за допомогою яких він створений, і т. д.).

Наочність – поглиблює музичне сприйняття, особливо зорова наочність: іграшки, картинки, ілюстрації, та ін. атрибути.

Метод показу – займає значне місце при навчанні дітей співам і музично-ритмічним рухам. Показ рухів у пляскі, у грі повинен гармонувати з музикою. Показати можна як окремі рухи, так і весь танок в цілому. До показу залучаються вихователь групи, заздалегідь підготовлені діти або діти, які добре засвоїли рухи. Показ використовується не тільки при ознайомленні з новим рухом, а і в процесі розучування. Показ має місце на заняттях зі співу. Навчання дітей співам будується тільки на основі показу. Спів музичного керівника – зразок для наслідування дітей. Музичний керівник показує де і як потрібно брати дихання, як відкривати рот. Як чисто інтонувати звуки...

Метод вправ.

Для того, щоб у дітей було розвинуто естетичне почуття, щоб вони відчували необхідність в музичній діяльності, потрібно навчити дітей активно діяти. Робота проводиться систематично і послідовно. Для того, щоб діти вірно виконували рухи в грі, в таночку, чисто інтонували мелодії пісень, необхідно щоб вони постійно вправлятися в даному виді діяльності.

Вправа – це систематичне повторення танців, ігор, пісень.

Частиною методу є прийом.

Ігровий прийом.

Використання його пояснюється тим, що основним видом діяльності у цьому віці є гра. Ігрові прийоми використовуються у всіх вікових групах, але частіше в молодшому віці. Для того, щоб зосередити увагу дітей на новому виді діяльності можна використати ігровий прийом.

Словесні прийоми – це загадки, вірші, уривки з літературних текстів.

Будь-який твір (по виду діяльності(зі слухання, співів)) проходить в розучуванні три етапи:

1. – ознайомлення з твором;

2. – розучування;

3. – закріплення, перевірка якості засвоєння.

Підсумок: методи навчання і методичні прийоми тісно пов’язані між собою. Методи вказують на способи, за допомогою яких педагог передає, а дитина засвоює музичний матеріал, необхідні виконавські навички, набуває вміння самостійно діяти. Методичні прийоми доповнюють і конкретизують методи. Користуючись ними, вихователь має можливість виявити свою педагогічну майстерність, вигадливість і творчу ініціативу.

 

10. Дайте характеристику методам і прийомам роботи зі слухання музики

Один з основних видів діяльності на музичних заняттях – слухання музики. Діти не завжди охоче сприймають музичні твори. В них треба розвивати це бажання, а також й уміння вслухатися в музику, сприймати її, слухати уважно, не відволікаючись, і водночас виховувати через музику позитивні почуття, риси характеру, вміння емоційно відгукуватися на музичні твори. Отже, муз керівник має зацікавити дітей насамперед якісним власним виконанням твору. Адже сприймання «живої» музики не можна замінити жодною фонограмою.

На заняттях зі слухання музики на дітей впливає:

1. музика;

2. слово;

3. наочність.

Головна роль належить музиці, її художньому виконанню. Музика створює певний настрій у дітей, але також важливе пояснення словом, що посилює одержані від музики уявлення.

Слово повинно викликати загальність думок дітей. Повинно бути кратким, образним, емоційним. Слово повинно роз’яснювати зміст музики, голос музичного керівника повинен емоційно змінюватися залежно від характеру і змісту твору.

Форми словесного спілкування різні: розповіді, бесіда, постановка завдання. Вибір їх залежить від жанру твору, від виховуючих задач, від етапу роботи над твором. Коли бесіда проводиться по вокальному твору, вона повинна будуватися, опираючись на єдність музичного та поетичного тексту.

Іноді музики та слова вихователю недостатньо, щоб в дітей виник певний художній образ. Тоді необхідна наочність, яка допомагає дітям уявити образ, відтворений в музиці. Наочність активізує музичне сприйняття. Вона може бути зоровою та слуховою. В методиці широко використовується на заняттях іграшки. Вони рухаються, розмовляють з дітьми.

Можуть використовуватися спеціальні методичні посібники, які активізують сприйняття музики – це картки для певного жанру, темпу, регістру творів.

Можна використовувати і музично-руховий показ: під музику діти можуть марширувати, качати ляльку, грати на барабані, плескати у долоні; в старших групах, при визначенні частин музики, з кожною новою частиною діти можуть піднімати або опускати руки, плескати та т. ін.

Прийоми навчання.

Широко використовується прийом постановки завдання. Це дає можливість організувати навчання так, щоб діти не залишались пасивними слухачами. Кожне завдання треба чітко формулювати, щоб вірно організувати активність дітей. Якщо перед слуханням діти не отримують завдання, то відповіді на питання частіше всього будуть невпопад.

Створення ігрових ситуацій використовуються у всіх вікових групах, більше в молодшому віці.

Прийом повторного слухання. Для того, щоб діти краще засвоїли твори, запам’ятали, навчились аналізувати, використовується прийом повторного слухання всього твору або окремих частин.

Прийом постановки завдання, ігрова мотивація, ігрові рухи.