Розкрийте принципи формування цінової політики в умовах маркетингової орієнтації підприємства.

Яким чином відбувається вибір методу ціноутворення?

Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги. Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення — це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. Існують такі методи ціноутворення як методи прямого ціноутворення та методи непрямого маркетингового ціноутворення. Методи прямого ціноутворення передбачають безпосереднє визначення ціни, тобто дозволяють отримати кількісну характеристику ціни. Методи непрямого ціноутворення не дозволяють безпосередньо визначити ціну, але ці методи впливають або на саму ціну, або на її сприйняття споживачами. Тож, щоб вибрати метод прямого ціноутворення необхідно встановити з чого виходить ціноутворення (Виходячи з витрат (Середні витрати + прибуток, Граничне ціноутворення, Аналіз беззбитковості),Виходячи з попиту(На основі аналізу суб’єктивних характеристик продукту, На основі цінової еластичності),З урахуванням конкуренції (Метод поточної ціни, „Простування за лідером”, З урахуванням реакції конкурентів,Тендерне ціноутворення),В рамках товарної номенклатури (За номенклатурною групою,Обмеження кількості цін), За географічним принципом (Зональне ціноутворення, Ціноутворення відносно базисного пункту, Франко-ціни, Ціни „Інкотермс”),За типовими умовами (Біржове ціноутворення, Ціноутворення з урахуванням державної цінової політики). При виборі непрямого методу ціноутворення необхідно визначити на що саме фірма хоче загострити свою увагу, а саме на маркетингову політику торговельного кредитування, кондицій чи знижок.

Назвіть мету та принципи управління ціновими ризиками.

Метою управління ціновими ризиками в умовах маркетингової орієнтації підприємства є мінімізація даних ризиків через прийняття обґрунтованих управлінських рішень. При чому зазначена діяльність повинна базуватися на наступних принципах:

• урахування співвідношення рівня можливих втрат, пов'язаних з ризиком і витрат по його оптимізації;

• прогнозування можливих наслідків ризику в ціновій політиці;

• погодженість між рівнем цінового ризику і ресурсами підприємства;

• урахування ступеня впливу інших комерційних ризиків на ризики в ціновій політиці підприємства

Розкрийте зміст процесу управління ціновими ризиками.

Процес управління ризиками в ціновій політиці підприємства здійснюється в наступній послідовності:

1. Ідентифікація ризиків у ціновій політиці підприємства (виявлення основних видів цінових ризиків на основі певних чинників);

2. Кількісна і якісна оцінка цінового ризику.

3. Аналіз рівня цінового ризику.

4. Визначення належності цінового ризику до однієї з зон ризику.

5. Визначення заходів оптимізації ризику (через внутрішні та зовнішні засоби зниження цінового ризику).

6. Контроль та оцінка результатів діяльності з управління ціновими ризиками.

7. Розробка рекомендацій щодо удосконалення управління ціновими ризиками.

Поточні зміни цін

На жаль, ніщо у світі не вічне. Ціни в тому числі. Зміна цін може бути ініційованасамою фірмою —в цьому випадку кажуть про ініціативне зниження (підвищення) цін.Ініціатором зміни цін можуть бути також конкуренти. У такому разі йдеться про реакціюна зміну цін конкурентами. Розглянемо обидва ці випадки.Ініціативна зміна цінПередусім слід уточнити,,Що саме може спричинити ініціативне зниження ціни?Можна назвати сім ситуацій, у яких фірма може піти на зниження цін: частка ринку фірми під тиском конкурентів скоротилася; ринкова ситуація вказує на те, що ціна завищена порівняно з цінністю това­ру для споживачів;витрати знизилися і є реальна можливість знизити їх ще більше за рахунок "ефекту кривої досвіду" (нагадаємо, йдеться про зниження витрат виробництва одини­ці товару при кумулятивному, тобто сумарному, обсягові виробництва. Наприк лад, при виробництві напівпровідників — на 40виробничі потужності завантажені не повністю; існує реальна загроза затоварювання;визначення як пріоритетної цілі збільшення обсягу продажу і відповідночастки ринку за рахунок споживачів, чутливих до ціни; бажання, а точніше потреба, випередити появу нового конкурента, який з метою завоювання ринку може встановити низькі ціни. Такий захід хоча і шкодить прибутку, зате знижує негативну реакцію споживачів на вимушене (а не ініціативне) зниження цін після того, як це зробив конкурент.З'ясуємо, коли фірмі слід ініціювати підвищення цін? Такі дії можуть бути спричинені: інфляцією;надмірним попитом на продукцію фірми або збільшенням глобальногопопиту на товар; збільшенням витрат і, як результат, зменшенням прибутку; якщо цінність товару виявилася вища за ціну;якщо пріоритетною ціллю є збільшення прибутку навіть за умов, що це призведе до зменшення обсягу продажу.Варто зазначити, що зміна цін може призвести і до збільшення, і до зниження при­бутку. Так, підвищення цін супроводжуватиметься зростанням прибутку, якщо ринок нечутливий до цін; високі ціни надають товару більшої привабливості для покупців; встановлена ціна на товар виявилася нижчою за ціну, яку споживачі готові заплатити; якщо попит на товар фірми більший, ніж її виробничі можливості, або за умови, що місткість ринку розширюється.З іншого боку, при підвищенні ціни прибуток змен­шиться, якщо попит на товар еластичний або якщо ціна не компенсує витрат, які підвищилися внаслідок інфляції.

Розкрийте принципи формування цінової політики в умовах маркетингової орієнтації підприємства.

Принципи цінової політики являють собою обов’язкові вихідні положення, на яких базується формування цінової політики будь-якого підприємства. Зазвичай принципи цінової політики поділяють на дві великі групи: загальні принципи, тобто принципи наукової обґрунтованості, цільової спрямованості, безперервності; та принципи, що враховують особливості виду діяльності підприємства, тобто формування цінової політики з урахуванням стану і змін кон’юнктури ринку, урахування цінової чутливості, гнучкість і динамізм цінової політики та ін. Цінова політика підприємства базується на різних принципах.

1. Відповідність напрямів і змісту цінової політики напрямам та змісту економічної політики підприємства в цілому. Цінова політика є частиною загальної економічної політики підприємства, тому їх мета і завдання мають бути однаково спрямовані, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика повинна доповнювати та конкретизувати економічну політику фірми з урахуванням, у першу чергу, життєвого циклу товару та підприємства.

2. Цінова політика має визначатися з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, які відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, його зміни та ціни, які йому відповідають.

3. Розробка цінової політики має бути пов'язана з видами та формами збуту, кількістю каналів збуту, формою реалізації товарів кінцевим споживачам. За різних форм та напрямів реалізації цінової політики мають враховуватись як споживачі (оптові посередники, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту) та якість виробу.

4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен дуже швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, застосовуючи різні знижки на товари для різних споживачів. Це дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіки.

5. Розробка цінової політики залежно від якості виробу та ступеня його новизни для споживача. Цього можна досягти, застосувавши нові технології, нове обладнання. При цьому цінова політика повинна враховувати й об'єктивні процеси збільшення собівартості та витрат виробництва, при тому, що має бути загальна тенденція зменшення ціни.

6. Урахування різних чинників, насамперед зовнішніх, які не залежать від підприємства і не впливають на його цінову політику. При цьому особливе значення мають визначення цих чинників і прогноз їх змін у майбутньому.

Цінова політика має базуватися на іншому підході: цінність виробленого товару для споживача й розробка заходів щодо переконання його полягають у тому, що ціна відповідає цінності певного виробу. Якщо, на погляд споживача, ціна не відповідає цінності такого виробу, то фірма має два шляхи виходу з ситуації:

• по-перше — фірма знижує ціну або надає знижки доти, доки ціна не задовольнить споживача. Цей шлях не досить ефективний, тому що в кінцевому результаті призводить до зменшення виробництва або його зупинки;

• по-друге — фірма сама шукає нових споживачів, сегменти ринку, намагається поліпшити якість виробу й наблизити його цінність до вимог споживачів. Цей шлях більш ефективний, оскільки розраховується на перспективу і дає змогу розширити виробництво, надати йому спрямованості, запроваджувати нові технології, обладнання та ін. Крім того, в більшості країн з розвинутою ринковою економікою надання знижок та зменшення ціни сприймаються споживачем як зниження якості товару, що може привести не тільки до збільшення обсягів реалізації, а й навпаки.

Розробляти політику ціноутворення потрібно на базі загальної економічної стратегії ціноутворення. Слід виходити із загального розміру прибутку, для чого визначаються відповідні розміри обсягів діяльності та реалізації виробів, тобто точки мінімальної прибутковості підприємства і рівноваги фірми.