Поняття презентації та її призначення

У діловому житті часто доводиться зустрічатися із ситуацією, коли необхідно зацікавити людей своїми досягненнями, привернути увагу, розказати про щось у доступній наочній формі, зробити доповідь та ін. У такій ситуації допомогу може надати програма підготовки презентації.

Презентація (від англ. “presentation” - вистава, подання) – це набір кольорових картинок-слайдів на певну тему, який зберігається у файлі спеціального формату (наприклад, з розширенням.ppt як у Microsoft Offiсe).

Слайд від англ. to slide — повзти. Слайд презентації — це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.

Слайдова технологія, яка передбачена у середовищі MS PowerPoint, забезпечує зміну зображення під час показу презентацій за вказівкою користувача. Презентації, створені за такою технологією, можна вважати статичними — вони не мають внутрішнього часового виміру. До цього виду систем опрацювання презентацій відносяться

— Microsoft Office PowerPoint

— OpenOffice.org Impress

— Powerbullet Presenter

— ProShow Producer

— PPT CREATE

— Quick Slide Show

— MySlideShow тощо.

Потокові презентації призначені для неперервного відтворення послідовності (потоку) об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Фактично це відеофільм, наприклад, рекламного або навчального призначення. Програмами для опрацювання цього виду презентацій є:

— Adobe Flash

— Microsoft Movie Maker

— AnFX Visual Design

— Virtual Tour Builder тощо.

Потокова технологія дає можливість створювати презентації, прив’язані до часової шкали. Тривалість таких презентацій, початок та кінець точно вимірюються у секундах.

За допомогою слайдової технології створюють, як правило, масштабні презентації комерційних, наукових чи навчальних проектів, потокова технологія використовується для створення невеликих анімаційних роликів.

Існують різні інструментальні програми, які працюють під керуванням операційної системи Windows та використовуються для створення презентацій. Зокрема, програми Corel Presentations, Macromedia Flash тощо. Найпопулярнішою з них сьогодні вважається Microsoft PowerPoint, яка входить до пакета прикладних програм Microsoft Office.

Елементи слайдової презентації

Основними елементами слайдової презентації є слайди, замітки та заголовки.

На кожному слайді можна вмістити такі елементи: заголовки, основний текст, графічні об’єкти (ефекти WordArt, рисунки з бібліотеки ClipArt Gallery чи прочитані з файла, автофігури, організаційні діаграми, об’єкти WordArt, таблиці, діаграми) елементи мультимедіа (відеокліпи, звукові кліпи з файлів чи дикторські тексти), дату, час, текст колонтитула, номер слайда, кнопки керування процесом демонстрації. Вставлений малюнок можна вилучати, переміщувати по слайду, змінювати його розмір.

Анімаційні ефекти

Під анімацією в PowerPoint мають на увазі рух або видозміну об’єктів на екрані. Застосування анімаційних ефектів надає презентації динамічності, а також дає змогу підкреслити деякі ключові моменти її змісту.

Анімаційні ефекти можуть супроводжувати:

o зміну слайдів;

o появу та відображення об’єктів слайда.

До будь-якого об’єкта слайда (тексту, рисунків, таблиць тощо) можна застосувати анімаційний ефект. Перш ніж застосовувати ефекти, необхідно визначити, які об’єкти будуть анімовані, в якому порядку вони з’являтимуться під час демонстрації, який саме анімаційний ефект буде застосований після їхньої появи на екрані, з якою метою і скільки він триватиме.

Вставка звуків

Звукові ефекти, такі як запис музики і мовного супроводу, допоможуть презентації вийти на якісно високий рівень. Звукові файли можуть мати такі формати:.wav або.midi.

Вимоги до створення презентацій

• Кожен слайд має відображати одну думку.

• Текст має складатися з коротких слів та простих речень.

• Рядок має містити 6—8 слів.

• Всього на слайді має бути 6—8 рядків.

• Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.

• Дієслова мають бути в одній часовій формі.

• Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайду.

• У заголовках мають бути і великі, і малі літери.

• Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар'єр на шляху ефективної передачі інформації.

• Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох.

• Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею.

• Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

Анотації

Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. У етимологічному значенні слово трапляється в другій пол. І ст. н.е., але функціонально анотація була присутня вже в каталогах Олександрійської бібліотеки (ІІІ ст до н.е.). Пізніше анотація у вигляді короткої характеристики тих чи інших авторів, відомостей про тематику їхніх праць, оцінки останніх використовується в бібліографічних словниках. З появою наукових журналів у другій пол. XVII ст. анотація дає початок жанрам наукової періодики, а пізніше – становленню анотованої бібліографії. Обов’язковим елементом анотації є бібліографічний опис у редукованій формі (автор, назва, індекс тощо). Якщо бібліографічний опис ідентифікує документ чи його частину, то анотація ідентифікує зміст документа, вона є не формальною, а змістовою моделлю документального джерела.

Виокремлюють такі види анотації:

1) сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);

2) оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);

3) рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).

За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.

Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:

1. Відомості про автора, упорядника

2. Про текст, що містить видання

3. Характеристика змісту твору

4. Про науково-довідковий апарат

5. Про оформлення, ілюстрації тощо

6. Про читацьку адресу

7. Цільове призначення видання

Максимальний обсяг анотації — 600 символів. Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови. Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.

В Україні місце розташування анотації, її обсяг, структура і зміст визначаються Держстандартом України та суб‘єктами видавничої діяльності. Поява електронних версій наукових видань та об‘єднання веб-ресурсів наукової періодики, в якому бере участь низка українських періодичних видань, спонукає переглянути практику анотування наукових праць. В електронних версіях зарубіжних наукових видань анотації статей часто становлять не менше 1000 знаків. У журналі «Українознавство» відбувся перехід від стислої анотації наукових статей до розгорнутої (близько 700 знаків), де в узагальненій формі має подаватися головний результат здійсненого автором дослідження.

Вимоги до анотацій

1. Анотація повинна мати лаконічну, конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації.

2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків.

3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика.

4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити.

5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика.

6. Не рекомендується наводити цитати з тексту.

7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

Структура анотації має включати такі елементи:

1.Констектуальне позиціонування дослідження (необов'язково).

2. Презентація цілей дослідження (обов'язково).

3. Опис методології (необов'язково).

4. Підсумок отриманих результатів (обов'язково).

5. Обговорення дослідження (необов'язково)

To annotate проанотувати

As the title implies як видно із заголовку

The subject of the research is темою дослідження є

The author describes автор описує

Dwells on зупиняється на

Touches upon торкається

Explains пояснює

Introduses вводить

Mentiones згадує

Characterizes характеризує

Analyses аналізує

Comments on коментує

States, ascertains, certifies констатує

Points out вказує

Enumerates перераховує

Amphasizes виділяє, наголошує

Stresses/underlines підкреслює

Criticizes критикує

Makes a few critical remarks on робить кілька практичних зауважень

Reveals розкриває

Gives a summary of дає (сумарний) виклад

Presents the general picture of дає загальну характеристику

Provides a detailed analysis of робить детальний аналіз

The key-note of the article провідна думка статті

The contents of the research (paragraph) зміст дослідження (абзацу)

In the opening lines (in the very

beginning) the autor tels about спочатку автор розповідає про

The review begins/

opens with description of огляд починається з опису

By mentioning зі ггадування

The analysis of з аналізу

A summary of з короткого викладу

A review of з огляду

The characterization of з характеристики

The next part of the research is devoted to наступна частина дослідження присвячена

Then (after that, further on, next) потім (після цього, далі)

The author pasess on to автор переходить до

Says that говорить, що

Gives datailed (brief) analysis (description) дає детальний (стислий) аналіз (опис)

Much attention is gven to багато уваги приділяється

The principles mentioned above promote вище зазначені принципи сприяють

Ensure забезпечують

The summary ends with резюме закінчуються

In conclusion the author

describes (stresses) на завершення автор описує (підкреслює)

The research ends with the

description (analysis) of дослідження закінчується описом (аналізом)

It is known as a fact that відомий факт, що

There can be no doubt не може бути сумніву

It may be assumed можна прийняти

It is generally believed широко відомо

In general взагалі

It goes without saying that беззаперечно зрозуміло, що

We can draw a conclusion ми можемо зробити висновок

 

Read and translate the text

An abstract is a brief summary of a research article, thesis, review, conference proceeding or any in-depth analysis of a particular subject or discipline, and is often used to help the reader quickly ascertain the paper's purpose. When used, an abstract always appears at the beginning of a manuscript or typescript, acting as the point-of-entry for any given academic paper or patent application. Abstracting and indexing services for various academic disciplines are aimed at compiling a body of literature for that particular subject.

The terms précis or synopsis are used in some publications to refer to the same thing that other publications might call an "abstract". In management reports, an executive summary usually contains more information (and often more sensitive information) than the abstract does.

Academic literature uses the abstract to succinctly communicate complex research. An abstract may act as a stand-alone entity instead of a full paper. As such, an abstract is used by many organizations as the basis for selecting research that is proposed for presentation in the form of a poster, platform/oral presentation or workshop presentation at an academic conference. Most literature database search engines index only abstracts rather than providing the entire text of the paper. Full texts of scientific papers must often be purchased because of copyright and/or publisher fees and therefore the abstract is a significant selling point for the reprint or electronic form of the full text.

Abstracts are protected under copyright law just as any other form of written speech is protected. However, publishers of scientific articles invariably make abstracts publicly available, even when the article itself is protected by a toll barrier. For example, articles in the biomedical literature are available publicly from MEDLINE which is accessible through PubMed. It is a common misconception that the abstracts in MEDLINE provide sufficient information for medical practitioners, students, scholars and patients. The abstract can convey the main results and conclusions of a scientific article but the full text article must be consulted for details of the methodology, the full experimental results, and a critical discussion of the interpretations and conclusions. Consulting the abstract alone is inadequate for scholarship and may lead to inappropriate medical decisions.

An abstract allows one to sift through copious amounts of papers for ones in which the researcher can have more confidence that they will be relevant to his research. Once papers are chosen based on the abstract, they must be read carefully to be evaluated for relevance. It is commonly surmised that one must not base reference citations on the abstract alone, but the entire merits of a paper.

An academic abstract typically outlines four elements relevant to the completed work:

§ The research focus (i.e. statement of the problem(s)/research issue(s) addressed);

§ The research methods used (experimental research, case studies, questionnaires, etc.);

§ The results/findings of the research; and

§ The main conclusions and recommendations

It may also contain brief references, although some publications' standard style omits references from the abstract, reserving them for the article body (which, by definition, treats the same topics but in more depth).

Abstract length varies by discipline and publisher requirements. Typical length ranges from 100 to 500 words, but very rarely more than a page and occasionally just a few words. An abstract may or may not have the section title of "abstract" explicitly listed as an antecedent to content. Abstracts are typically sectioned logically as an overview of what appears in the paper, with any of the following subheadings: Background, Introduction, Objectives, Methods, Results, Conclusions. Abstracts in which these subheadings are explicitly given are often called structured abstracts by publishers. In articles that follow the IMRAD pattern (especially original research, but sometimes other article types), structured abstract style is the norm. (The "A" of abstract may be added to "IMRAD" yielding "AIMRAD".) Abstracts that comprise one paragraph (no explicit subheadings) are often called unstructured abstracts by publishers. They are often appropriate for review articles that don't follow the IMRAD pattern within their bodies.

 

Example

Example taken from the Journal of Biology, Volume 3, Issue 2.: