Світова економічна криза в США, і шляхи виходу з її.

Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до вико­нання своїх обов'язків у лютому 1933 р. було проголошення над­звичайного стану І а закриття всіх банків на «банківські каніку­ли» до 9 березня 1933 р., коли був прийнятий «Надзвичайний за­кон про банки». А ще в квітні було прийнято закон про припинення вивозу за кордон золота та обов'язковий продаж громадянами золота державі, причому за цінами, вищими за рин­кові, що дало змогу не лише закупити близько 200 т золота, а й призвело до штучного зниження курсу долара та підготувало йо­го девальвацію. Серед законів, прийнятих у перший період президентства Ф. Д. Рузвельта, найважливішими слід вважати «Закон про від­будову національної промисловості); (МІРА) та «Закон про регу­лювання сільського господарства» (ААА), прийняті в першій по­ловині 1933 р. Відповідно до закону підприємці повинні були об'єднуватися в союзи, всередині яких діяли так звані «кодекси чесної конкуре­нції»— правила, які б регулювали умови конкуренції, зайнятості та наймання і захищали інтереси споживачів. Кодекси передба­чали обмеження тривалості робочого дня (не більше 8 год.), установлювали мінімальний рівень заробітної плати (не менше 12 дол. на тиждень), розподіляли ринки збуту.

допомогу у зв'язку з безробіттям оде­рж) вали близько 20 млн американців. 1. нарешті, у 1935 р. при­ймається закон про соціальне страхування, за яким запроваджу­ються обов'язкові пенсії за віком (з 65 років) та обов"язкова до-помога у зв'язку з безробіттям (у середньому 1 1 дол. на тиж­день). Страхові фонди формуються за рахунок відрахувань з при­бутку підприємств та заробітної плати працюючих. - Закон про регулювання сільського господарства був спрями '-аний на припинення подальшої аграрної кризи. З метою підтри­мання цін на сільськогосподарську продукцію передбачалося скорочення посівних площ га поголів'я худоби. Крім того, вживалися заходи, спрямовані на рефінансуван­ня фермерської заборгованості, яка до початку і 933 р. досягла 12 млрд дол. Фермерам було надано кредити на 100 тис. дол. Унаслідок цього припинився продаж розорених фермерських го­сподарств.

 

40. Економічна програма нацистів, як шлях виходу з „великої депресії”.

Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували полі­тику, близьку до політики нацистів у Німеччині. Прийшовши до влади в 1933 р., нацисти обрали шляхом виходу з кризи тотальну мобілізацію ресурсів та воєнний реванш. Різко зростають воєнні видатки (з 1933 по 1939 рр. вони збільшилися в 10 разів і стано­вили 3/4 всіх державних інвестицій). Приймається закон про примусове картелювання, створюється сім промислових груп: промислова. енергетична, реміснича, торговельна, банківська, страхова, транс­портна. Що стосується аграрного сектора, то ухвалюється закон про спадкові двори, який сприяв зміцненню заможних селянсь­ких господарств — гросбауерських. У 1935 р. приймається закон про оборону імперії, запроваджу­ється загальна воїнська повинність. Усупереч міжнародним уго­дам починає швидко зростати німецька армія. Зростає державне втручання, причому не лише непряме, а й пряме. У 1936 р. приймається чотирирічний план мобілізації ре­сурсів, спрямований на нагромадження стратегічних ресурсів та валюти, вивіз якої був фактично заборонений. У результаті такої політики вже через рік у Німеччині ліквідо­вано безробіття, показники економічного зростання, особливо в галузях важкої промисловості (воєнне виробництво), різко пішли вгору. Отже, така модель виходу з кризи давала моментальний позитивний ефект. Але, на думку більшості дослідників, незва­жаючи на високі економічні показники, Німеччина стояла перед катастрофою, адже в основі її процвітання лежала штучно роз­кручена воєнна кон'юнктура.

 

41. Становлення Радянської системи, „Воєнний комунізм” і реалізація в українських землях.

В умо­вах збройної боротьби більшовицька партія форсувала реаліза­цію положень своєї програми щодо заміни ринкової економіки безтоварним, тобто комуністичним виробництвом, яким керу­ють із одного центру.

Ця економічна політика дістала назву політики «воєнного ко­мунізму» і означала воєнну диктатуру з широким застосуванням примусових заходів у господарстві.

Головним заходом «воєнного комунізму» стала продрозкладка. за якою селяни повинні були здавати всі «надлишки» продовольства (за винятком необхідного для життя мінімуму). Зібране продовольство надходило у розпорядження Наркомпроду для нормованого прямого розподілу між населенням міст. Це обумовило ще одну ознаку „во­єнного комунізму” — так звану «хлібну монополію», або виключне право держави на реалізацію основних продуктів харчування. У промисловості «воєнний комунізм» означав повну націона­лізацію з жорсткою централізацією управління. В Україні послідовним перехід до політики «воєнного комуніз­му» почався з відновлення радянської влади на початку І9І9 р. Тут відразу ж розгорнулося одержавлення фінансів, транспорту зв"язку, промисловості. Насамперед націоналізованими оголошу­валися великі підприємства цукрової, вугільної, металургійної і машинобудівної промисловості. Надзвичайно важливим завданням радянської влади в Ук­раїні була реалізація аграрної програми, в основу якої було по­кладено Декрет про землю, прийнятий 26 жовтня 1917 р, а яким проголошувалася на­ціоналізація всіх земель та конфіскація поміщицьких, церков­них, монастирських і удільних земель (так званих земель нетру­дового користування) з наступним перерозподілом їх між се­лянами. На принципах «воєнного комунізму» будувалася в 1919 р. і продовольча справа в Україні. Як і в Радянській Росії, на тери­торії України оголошувалася державна монополія на найважли­віші продукти харчування; запроваджувалася продрозкладка.