Чим характерна економіка провідних країн світу в роки Першої світової війни.

Війна надзвичайно прискорила розвиток тенденції до посилення ролі держави у господарському житті, створила умови для станов­лення та активного розвитку системи державного регулювання еко­номіки. Запровадження жорсткої державної регламентації госпо­дарських відносин з метою мобілізації економічних ресурсів па ви­конання воєнно-політичних завдань в екстремальних умовах госпо­дарською потенціалу, що скорочується внаслідок зростаючих не-відтворіованих втрат, було єдиною можливою умовою продовження війни. Саме тому в країнах, що воювали, запроваджували державиу монополію на хліо та інші товари: тверді ціни; продовольчу розкла­дку; карткову систему розподілу продовольчих та непродовольчих товарів: мережу громадського харчування: державний контроль за виробництвом і розподілом продукції: трудову повинність: регулю­вання зовнішньо-торговельних зв'язків; визначення організаційної структури промисловості й сільськогосподарського виробництва тощо.

Які були наслідки Першої світової війни для провідних країн світу – Англії, Франції, Німеччини, США.

Німеччина

Зростаючий бюджеі-ний дефіцит, обумовлений різким збільшенням воєнних видатків призводить до нарощування грошової емісії, що супроводжується падінням купівельної спроможності марки та зростанням цін. До того ж за роки війни надзвичайно зростає державний борг країни. країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко впала продуктивність праці. Порів­няно з 1913 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 43%. Була підірвана й фінансова система.

Англія.

Втрачено близько третини національного багатства. За роки війни зовнішьоторговельний оборот скоротився більше ніж удвічі, припинився розмін банкнот на золото, фунт стерлінгів знецінився. Англія з кредитора пере­творилася на боржника американських банків, і вслід за втратою промислової монополії починає втрачати й свою фінансову пере­вагу. поступаючись США.

Франція.

На території Франції протягом війни велися бойові дії. десять департаментів, найбільш промислово розвинутих, були спустошені війною. інанси Франції були підірвані, з країни-кредитора вона перетворилася на країну -боржника, державний борг Франції у 1 920 р. становив 300 млрд фр. Обсяг сільськогосподарського виробництва змен­шився на третину через масову мобілізацію селян, конфіскацію ко­ней на потреби війни. Більшу частину продукції сільського госпо­дарства відправляли у діючу армію. Обсяг експорту скоротився майже наполовину.

США.

Що ж до Сполучених Штатів Америки, то Перша світова вій­на стимулювала їх економічний розвиток. На відміну від європейських країн, воєнні дії не велися на те­риторії США, вони майже не брали участі у воєнних діях, збері­гаючи нейтралітет до квітня 1917 р. Сполучені Штати Америки були головним постачальником воєнних матеріалів, продовольства та сировини для воюючих держав, вартість американського експорту за роки війни збіль­шилася більше, ніж утричі. Змінюється і фінансо­вий статус США: вони перетворюються на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк стає світовим фінансовим центром. До кінця війни в США зосереджується половина світо­вого золотого запасу.

79. Дайте порівняльну характеристику: 1)Версальської угоди; 2)Плана Дауеса; 3)Плана Юнга.

1) Більшість положень Версальської мирної угоди, підписаної 28 червня 1919р. державами-переможницями (США, Британська імперія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та ін.), з одного боку, та переможеною Німеччиною, з іншого, надзвичайно вразливе від­билися на економіці останньої.

За Версальською угодою територія Німеччини скоротилася порівняно з 1914 р. на 1/8, а населення — на 1/10. Умови угоди передбачали повернення Німеччиною провінцій Ельзас та Лота­рингія Франції, округів Мальмеді та Ейпен — Бельгії; Познань, частина Помор'я та Східної Прусії передавалися Польщі, яка знову виникла на карті Європи. Данциг (Гданськ) проголошував­ся вільним містом, Мемель (Клайпеда) передавався під протекто­рат Ліги Націй (з 1923 р. — Литві). За рішенням плебісциту час­тина Шлєзвігу перейшла до Данії (1920р.), частина Верхньої Сілезії — до Польщі (1922 р.). За Версальською угодою Німеччина позбавлялася військово-морського флоту, армія обмежувалася 100 тис. чол. з 4-тисячним офіцерським корпусом. Відповідно до Версальської угоди Німеччина повинна була та­кож відшкодувати збитки, які понесли країни-переможниці, у ви­гляді репарацій. В той же час певні умови Версальської угоди надзвичайно сприятливо вплинули на економіку Франції, на посилення її еко­номічного потенціалу, сировинної бази та матеріального потенці­алу важкої індустрії, що дозволило Франції, першій серед країн, що воювали, подолати наслідки війни та вийти на довоєнний рі­вень (1925 р.).

2), 3)

Проте найважливішу роль у відбудові німецької промисловос­ті й народного господарства в цілому відіграв так званий план Дауеса. В серпні 1924р. на Лондонській конференції країн-пере-можниць була прийнята програма послаблення умов сплати ре­парацій, розроблена міжнародним комітетом експертів на чолі з чиказьким банкіром Ч. Дауесом. Саме ця програма отримала на­зву репараційного плану Дауеса. Згідно з планом, який набрав чинності 1 вересня 1924р., репараційні платежі встановлювалися у розмірі від 1 до 1,75 млрд зол. марок на рік протягом перших п'яти років дії плану, та по 2,5 млрд зол. марок на рік у наступні роки. Джерелом виплат повинен був стати спеціальний репара­ційний фонд, який мав формуватися за рахунок митних зборів (50%), збільшення непрямих податків та спеціального репарацій­ного податку, що встановлювався на прибутки промисловості, торгівлі та транспорту (6%). Передбачалася й допомога з боку країн-переможниць. перш за все США. Завдяки плану Дауеса економіка Німеччини вже наприкінці 1927 р. вийшла на довоєнний рівень, а в 1928 р. на 13% переви­щила його. Наприкінці 1928р. Німеччина ставить питання про перегляд умов сплати репарацій та відміну деяких обмежень, що передбачалися планом Дауеса. В червні 1929 р. цей план заміне­но новим — планом Юнга. План Юнга визначав остаточну суму репарацій — 113,9 млрд марок та граничний термін її сплати — 57 років, по 2 млрд марок на рік. Крім того, змінювався й порядок вилучення репарацій: скасовувався репараційний податок, єдиним джерелом платежів ставали державний бюджет та прибутки залізниць; відмінявся контроль над німецькою економікою.