Етапи відбудови економічного потенціалу України та його основні напрямки.

В умовах переходу від війни до мирного будівництва постали питання про шляхи подальшого розвитку економіки країни, про її структуру та систему управління. Сталінським планом остаточно оформлювалося сус­пільство, в якому було ліквідовано ринкові відносини, а людина по­вністю підпорядковувалася політико-адміністративній владі. Ця цілісна модель охоплювала як промисловість, так і сільське гос­подарство. В цих умовах уряд знов (як і в довоєнні роки) перехо­дить до розширення застосування примусової праці. В цих умовах відбудова промисловості була найважливішим завданням. На відродження промисловості України було спрямо­вано величезні матеріальні та трудові ресурси, сюди направляли механізми, обладнання, верстати, технологічні лінії, які СРСР отримував як репарації з Німеччини, в основному у вугільну промисловість, машинобудування, електроенергетику. Більшість виділених коштів спрямовувалася на відродження Донбасу. Серед пріоритетних галузей народного господарства була й електроенергетика, їй першочергово виділялися кошти, трудові та матеріальні ресурси, транспорт. Досить успішно йде і відродження металургійної промислово­сті: з виплавки чавуну та сталі в кінці п'ятирічки Україна вийшла на рівень 93—95% довоєнного виробництва. Машинобудування в Україні відбудовувалося також досить швидкими темпами. Значно повільнішими темпами йшла відбудова сільського гос­подарства. Ситуація ще більше погіршувалася тим, що початок від­будови збігся з вкрай важким явищем — голодом 1946—1947рр.

У 1945 р. приймаються постанови щодо відбудови народного господарства західноукраїнських областей. У цих документах ви­значався курс на реконструкцію та розвиток традиційних для ре­гіону галузей промисловості (нафтовидобувної, газової та ін.) і на створення нових (машинобудування, приладобудування, метало­обробка тощо).

 

Економічні наслідки другої світової війни для світового господарства.

Друга світова війна стала найбільшою економічною катастро­фою XX сторіччя. У неї було втягнуто понад 60 держав і більше ніж 4/5 населення планети. Людські жертви перевищили 50 млн осіб; було знищено національне багатство на 316 млрд дол. Май­же всі країни-учасниці вийшли з війни економічно виснаженими. Руйнування зачепили не лише Європу, а й Північну Африку, Да­лекий Схід та Південно-Східну Азію. Дуже постраждав світовий транспорт: зруйновано мости, залізничні колії, численні порти. Не вистачало й рухомого складу залізниць, істотно скоротився торговельний флот. За роки війни значно знизився життєвий рівень, що призвело до високої смертності населення. Безумовно, завершення війни принесло певні позитивні зміни, проте через падіння рівня про­дуктивності праці та інших негативних явищ (недовантаження обладнання, неефективне використання земельних ресурсів то­що) бідність залишалася надзвичайно поширеним явищем у по­воєнному світі. Надзвичайно негативним чинником став підрив національних валют. Країни, які воювали, фінансували свої видатки за рахунок збільшення кількості паперових грошей та емісії державних позик. Відразу після війни ситуація ще більше погіршилася, адже в краї­нах, які звільнилися від окупації, фінансували відбудову власного господарства також за рахунок випуску нових грошей та додаткових позик. Все це призводило до зростання інфляційних явищ.

 

План Маршала і його роль у відбудові господарства західноєвропейських країн.

У червні 1947 р. держсекретар СІЛА генерал Дж. Маршалл. виступаючи у Гарварді, запропонував план допомоги європейсь­ким державам, до якого входили заходи щодо подолання розру­хи, стабілізації фінансів, зниження напруженості у політичній сфері. За чотири роки реалізації плану Маршалла (1948—1951 рр.)

16 європейських країн отримали від США допомогу у розмірі

17 млрд дол. Понад 2/3 цієї суми одержали ФРН, Великобританія. Франція та Італія. Досить цікавою була структура поставок: 70% становили продовольство, паливо та добрива. Надзвичайно важли­вим аспектом втілення плану стали джерела фінансування. Водночас умови отримання допомоги за планом Маршалла були досить жорсткими: відмова від націоналізації промисловос­ті, свобода підприємництва, зниження митних тарифів. Пізніше до них додали обмеження у торгівлі із соцтабором та надання те­риторій для розміщення американських воєнних баз.

Радянському Союзові також запропонували взяти участь у пла­ні Маршалла. Цілком ймовірно, що за умови участі СРСР у цьому плані, вплив США в Європі посилився б меншою мірою, а відбу­дова народного господарства в країні відбулася б більш успішно та менш болюче. Але керівництво СРСР (як на це і розраховували американські політики) не лише саме відмовилося від допомоги, а й заборонило брати в ньому участь східно-європейським країнам. План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних програм в історії, адже завдяки його реалізації було досягнуто всіх його явних та таємних цілей:

— економіка країн Західної Європи була відбудована;

— європейські країни зуміли погасити зовнішню заборгова­ність;

— вплив комуністів та СРСР (який дуже зріс у роки війни) було послаблено;

— США отримали надзвичайно великий ринок збуту;

— було відбудовано і зміцнено європейський середній клас. існування якого є гарантом збереження політичної стабільності та стійкого розвитку.