Тема 1. Функціональні гастроінтестинальні розлади у дітей раннього віку.

Шлунково-кишковий тракт, який ще називають гастроінтестинальним трактом, травним каналом або травною системою складається з різноманітних органів, які приймають і перетравлюють їжу, забезпечують організм нутрієнтами й енергією, виділяють перероблені речовини (рис. 1).

Рис. 1. Схематична будова травної системи людини

 

Гастроінтестинальний (ГІ) тракт виконує функцію травлення, абсорбції та важливого бар’єру між зовнішнім та внутрішнім середовищем. Крім того він є складовою частиною ендокринних органів та імунологічної системи.

Для дітей раннього віку, в першу чергу грудного, характерна відносна незрілість травної системи. В процесі зростання відбувається поступове вдосконалення структури і функцій травних залоз, збільшуються можливості адаптації до якісно нової їжі. У організмі дитини їжа зазнає ряд послідовних перетворень, в результаті яких вона стає джерелом енергії і пластичного матеріалу для побудови структурних елементів тканин.

Для забезпечення оптимального перебігу процесу травлення необхідно, щоб їжа була адекватна рівню розвитку і функціональної зрілості органів травлення і ферментних систем організму дитини.

Процес асиміляції їжі складний і відбувається в певній послідовності:

- процес травлення в порожнині рота, шлунка і кишечнику;

- процес абсорбції харчових речовин в кишечнику;

- проникнення харчових речовин в клітину з подальшими біохімічними перетвореннями у внутріклітинних структурних утвореннях;

- видалення продуктів метаболізму харчових речовин з організму.

Основним завданням травної системи є розщеплення харчових речовин до компонентів, що втрачають свою видову специфічність з їх подальшим всмоктуванням у шлунково-кишковому тракті, при збереженні харчової, пластичної та енергетичної цінності харчових інгредієнтів. У подальшому речовини, що всмокталися, попадають у систему крово- та лімфообігу, з наступним засвоєнням тканинами і клітинами організму.

У антенатальному періоді формування травної системи починається на 4-5 міс вагітності, коли у плода з’являються ознаки амніотрофного живлення – поступлення амніотичної рідини у шлунково-кишковий тракт дитини, де починається часткове перетравлювання та всмоктування поживних речовин. Перетравлювання харчових речовин здійснюється у цей період за допомогою ферментів амніотичної рідини і ферментів травної системи плода. Вже з 24-26 тижнів гестації у плода визначається достатньо висока активність панкреатичних ензимів, трипсину, хемотрипсину, карбоксипептидази. Панкреатична амілаза синтезується починаючи з кінця 22 тижня гестації, хоча повна активність цього ферменту реєструється у дитини через 6 місяців після народження. З розвитком плода роль власної системи травлення збільшується. Перед народженням дитини травна системи анатомічно і фізіологічно достатньо сформована та готова до початку постнатального молочного (лактотрофного) харчування. Але у разі народження недоношеної дитини важливим є знання і розуміння особливостей становлення фізіологічних функцій її травної системи.

У постнатальний період поступово зменшується роль гідролізу за допомогою ферментів молозива та молока (аутолітичне травлення) та збільшується роль кишкового внутрішньоклітинного, мембранного і порожнинного травлення, за допомогою якого дитина забезпечує свій організм пластичними й енергетичними речовинами, вітамінами, ферментами, мікроелементами та іншими необхідними речовинами.

У віці 1 року дитина переходить на дефінітивний тип травлення, з абсолютною перевагою порожнинного, пристінкового та внутрішньоклітинного травлення.

На сьогоднішній день до функціональних розладів відносять ті стани, коли при наявних клінічних симптомах не вдається виявити морфологіч­ні, генетичні, біохімічні, метаболічні та інші зміни, якими можна було б їх пояснити. Причини функціональних порушень часто пов'я­зані з розладом регуляції органа, функція якого порушена.

Таким чином, більш обґрунтованим, на погляд проф. В.Г.Майданника, можна вважати визначення, відповідно до якого функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГР) - це порушення функції органів травлення, причини яких лежать поза ураже­ними органами й пов'язані зі зміною їхньої регуляції.

Вперше класи­фікацію функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей представили на VIII гастроентерологічному конгресі в Римі (Рим­ські критерії II) у листопаді 1999 року. Класифікація була побудована за клінічними критеріями, в залежності від симптомів, які переважали:

· G1 - розлади, що проявляються блювотою (регургітація, румінація й циклічна блювота);

· G2 - розлади, що проявляються абдомі­нальним болем (функціональна диспепсія, синдром подразненого кишечника, функціональ­ний абдомінальний біль, абдомінальна мігрень й аерофагія);

· G3 - функціональна діарея;

· G4 - розлади дефекації (дитяча дисхезія, функціональний запор, функціональна затрим­ка стільця, функціональний енкопрез).

Наступний перегляд класифікації відбувся у 2006 році, коли у Римі в рамках гастроентерологічного тижня прийнято вдосконалену класифікацію й нові критерії діа­гностики функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей - Римські критерії діагностики III.

У відповідності до прийнятої класифікації ФГР у дітей було розподілено на дві вікові групи: G і Н. До групи G було включено ФГР, які спостерігають­ся у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н - ФГР, які зустрічаються в дітей і підліт­ків. Такий розподіл є виправданим через наявність розбіжностей в умовах виникнення й особливос­тях клінічних проявів, які пов'язані з віком дітей.