Розумова працездатність і стомлення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розумова працездатність і стомлення



Раціональна організація життєдіяльності є система життя даної конкретної людини, що з обліком необхідних і можливих умов забезпечує йому високий рівень здоров'я й благополуччя в сферах соціального, професійного, сімейного й культурного буття. Важливо в такий спосіб організувати життєдіяльність, щоб вона враховувала, з одного боку, необхідність включення в неї всіх компонентів здорового способу життя, а з іншого боку - особистість даної людини у всьому різноманітті його гено- і фенотипічних особливостей, соціально-економічного, сімейно-побутового й професійного буття.

Облік професійних факторів при формуванні раціональної життєдіяльності припускає, що виконання людиною своїх професійних функцій часто сполучена:

· с певним тимчасовим режимом роботи;

· с тривалою підтримкою високого рівня психоемоційної напруги;

· с необхідністю виконання одноманітних рухів або підтримки статичних, несприятливих для здоров'я поз;

· с збільшенням навантаження на мозок при зниженні рухової активності (гіподинамії) і т.д.

Завданнями раціональної організації життєдіяльності відносно професійного статусу людини повинні бути, по-перше, забезпечення високого рівня професійної працездатності, а по-друге - мінімізація несприятливих факторів професійної діяльності, що впливають на здоров'я людини.

Праця педагога пов'язаний з високою щільністю міжособистісних контактів і можливістю конфліктів при необхідності виконання запланованого обсягу роботи в жорстко регламентований період часу; праця учнів і студентів - з освоєнням нових знань, що вимагають підтримки високого рівня уваги, пам'яті й т.д. протягом тривалого часу. Умови праці педагога характеризуються такими рівнями шкідливих факторів, які викликають стійкі функціональні зміни, що приводять у більшості випадків до збільшення виробничо обумовленої захворюваності (що проявляється підвищенням рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й, у першу чергу, тими хворобами, які відбивають стан найбільш уразливих органів і систем для даних шкідливих факторів), появі початкових ознак або легенів (без втрати професійної працездатності) форм професійної патології, що виникають після тривалої експозиції.

Інтелектуальна праця в процесі еволюції виник набагато пізніше м'язового й притаманна лише людині. Наступаюче розумове стомлення на відміну від м'язового не приводить до припинення роботи, а, триваючи, веде до перенапруження й невротизації. Накопичуючись у часі й заглиблюючись, ці зрушення ведуть надалі вужеві до перевтоми зі стійким зниженням працездатності й до розвитку багатьох соматичних захворювань, що виражаються в хронічній патології різних функціональних систем організму. Самим серйозним негативним для здоров'я фактором розумової діяльності є гіподинамія. Ступінь впливу розумової праці на працівника визначається багатьма факторами, сумарна дія яких в остаточному підсумку визначається ефективністю адаптації його організму до самої роботи, тобто рівнем його працездатності. Остання, у свою чергу, залежить від:

· індивідуальних особливостей працівника - гено- і фенотипічних, полових, вікових, тобто тих, які від нього самого не залежать, але повинні обов'язково враховуватися в його професійній діяльності;

· способу життя працівника, що визначає поточний стан його здоров'я;

· фізичного розвитку й фізичної підготовленості працівника;

· ступеня освоєння працівником навичок професійної діяльності;

· організації й фізичних характеристик умов трудової діяльності: освітлення, температури й вологості повітря, шуму й ін.;

· психо-соціальних факторів: настрою, самопочуття, мотивації й ін.

Працездатність працівника розумової праці характеризується закономірною динамікою протягом робочого дня. Її вихідне значення, як правило, виявляється низьким. Уже в процесі роботи починається впрацювання, що припускає поступове підвищення працездатності до оптимального рівня, фаза стійкої працездатності, коли людина працює найбільше продуктивно і якісно. Поступово в процесі роботи починає розвиватися стомлення. Під стомленням розуміється тимчасове зниження працездатності, обумовлене виконаною роботою. У біологічному відношенні стомлення являє собою захисну реакцію, що фізіологічно пов'язана з розвитком у ЦНС так називаного позамежного гальмування.

Слід зазначити, що якщо стомлення відбиває об'єктивні зміни в організмі, що наступають у результаті виконаної роботи, то утома є суб'єктивним відбиттям відносини самого працівника до виконуваної роботи. Особливої розмови заслуговує роль рухової активності в життєдіяльності людини, що займається розумовою працею. Розумова діяльність у своїй основі має стрес, причому тим більше виражений, чим складніше й емоційніше завдання. Однак варто знати, що в біологічному плані кінцевою ланкою стресу є рух, у процесі якого, зокрема, руйнуються гормони стресу (вироблювані гіпофізом, наднирниками, щитовидною залозою й ін.). От чому рухова активність під час перерв у роботі сприяє попередженню настання передчасного розумового стомлення, а після роботи - дозволяє зняти застійну "робочу" домінанту й усунути надмірно, що нагромадилися гормони, стресу.

З урахуванням особливостей своєї ритміки працівникові, зайнятому в сфері розумової праці, якщо є така можливість, треба в такий спосіб розподіляти навантаження, щоб рішення найбільш складних завдань доводилося на періоди найвищої працездатності, період же зниження останньої варто використати для виконання - менш складної праці або навіть відпочинку. При п'ятиденному режимі роботи максимум її доводиться на вівторок - четвер, при шестиденної - на середовище - четвер, і, як це не здається незвичайним, деякий підйом працездатності відзначається в суботу.

Одним з істотних факторів забезпечення й підтримки високої працездатності для працівника розумової праці, професійна діяльність якого проходить, як правило, у приміщенні, є стан повітряно-теплового режиму в ньому. При його оцінці варто виходити з основних показників повітря - його складу, температури й вологості.

У приміщеннях, особливо в навчальних закладах, для регулювання параметрів повітря можливе використання системи цілеспрямованих мір, які можуть включати:

· відкриті фрамуги, які на відміну від кватирок і стулок вікон не створюють значного руху повітря (протягів), у потоках якого можуть виявитися люди, що особливо небезпечно в холодну погоду;

· при перервах у роботі - створення протягів відкритими вікнами й дверима, що забезпечує швидку зміну повітря;

· забезпечення ефективного повітрообміну в неробочий час.

Для працівника розумової праці особливо важливо забезпечити оптимальні умови для функціонування зорового апарата.

Освітлення в приміщенні незалежно від його характеру - природне, штучне або змішане - повинне відповідати ряду вимог. Забезпечення нормального освітлення вимагає вживання певних заходів, до яких варто віднести:

· раціональне змішане освітлення, що забезпечує нормальні його характеристики в сутінковий час доби, і в похмурі дні, і в будь-яких умовах недостатності освітлення;

· підтримка поверхні стекол вікон у чистому стані;

· фарбування поверхонь столів (парт), стін, підлог у кольори й відтінки, що забезпечують рівномірність і комфортність освітлення й відсутність блесткості. Крім того, тут має місце напруга так званих ціліарних м'язів, від яких залежить гарне бачення предметів на різних відстанях. От чому при роботі, що вимагає читання, листа, "спілкування" з комп'ютером, ці м'язи в перебігу тривалого часу виявляються розслабленими, що поступово може привести до їхньої атрофії й розвитку міопії (короткозорості). У зв'язку із цим можна рекомендувати:

· розташовуватися в такий спосіб (або розташовувати предмети), щоб відстань від очей до робочої поверхні становило не менш 30 - 35 див (більшу відстань цілком припустимо,

але за умови, що робота не викликає напруги й почуття дискомфорту, коли постійно доводиться укорочувати цю відстань);

· періодично - хоча б через кожні 20-30 хвилин - робити короткі (на 10 - 20 секунд) перерви, протягом яких виконувати кілька вправ, основною суттю яких є періодичне скорочення й розслаблення міліарних м'язів і включення в роботу тих м'язів, які не беруть участь безпосередньо у виробничій активності (зокрема, зовнішні й внутрішні, косі м'язи ока й т.д.).

Шум, що стає все більшою проблемою міст, має безсумнівна дія на організм. Так, у дітей він знижує здатність до концентрації уваги, а в дорослих викликає порушення сну, що, у свою чергу, веде до розвитку дратівливості, неврозів й інших несприятливих змін. Небезпечним уважається постійний рівень шуму понад 80 децибел (дб). Безсумнівний уплив на настрій і працездатність людини має і колір стін у приміщенні, де здійснюється розумова діяльність. Так, дослідження показали наступну закономірність їхньої залежності від кольору:

· рожевий колір звичайно викликає відчуття тепла й комфорту, придатні для домашніх умов, але для робочої обстановки не підходящі;

· червоний колір, як і рожевий, теплий, придатний для приміщень, орієнтованих на північ, але може сприйматися і як агресивна, зухвала напруга, що неприпустимо для установ й організацій, особливо там, де часті міжособистісні контакти;

· жовтогарячий - теплий і приємно збудливий, але разом з тим на окремих людей (або при деяких станах) може діяти подавляюче;

· блідо-рожевий уважається заспокійливої, а яскраво-зелений - гарний і радісний стимулятор, - саме останній може бути рекомендований для класів, кабінетів й аудиторій навчальних закладів;

· блідо-голубий з і створює відчуття більше просторого приміщення, такий колір застосуємо для приміщень із високою скупченістю працівників;

· фіолетовий і блідо-ліловий кольори діють заспокійливе й можуть бути рекомендовані для установ, де особливо висока тривожність відвідувачів (суди, прийомні в начальників і т.д.);

· коричневий колір - теплий і спокійний, більше підходить для віталень і кімнат для прийомів;

· чорний придушує, але сірий сприймається як прохолодний і свіжий, тому особливо важливий для приміщень, орієнтованих на південь;

· білий колір створює відчуття простору, але більші білі приміщення викликають спогаду про лікарню.

Таким чином, раціональна організація життєдіяльності працівника розумової праці визначається багатьма факторами, зв'язаними не тільки з умовами, у яких безпосередньо здійснюється його професійна діяльність, але й в усі періоди його життєдіяльності поза робочим режимом.

ПРАЦЯ Й ЗДОРОВ'Я ВЧИТЕЛЯ

Фактори ризику праці вчителі:

· підвищена психоемоційна напруга, пов'язане з необхідністю постійного самоконтролю, уваги, емоційного порушення;

· значне голосове навантаження;

· статичне навантаження при незначній загальної м’язової і руховому навантаженню;

· великий обсяг інтенсивної зорової роботи;

· висока щільність епідемічних контактів;

· відсутність стабільного режиму дня;

· навантаження на ті самі центри кори більших півкуль, різкий перерозподіл мозкового кровотоку.

Загальні принципи профілактики порушень здоров'я в педагогів. На практиці весь комплекс профілактичних заходів підрозділяють на суспільну й індивідуальну.

Суспільна профілактика містить у собі систему мер, переважно соціального й гігієнічного характеру. Вони плануються й проводяться на державному рівні (гігієнічні й протиепідемічні норми й правила) у масштабах країни, регіону, міста, району, у кожній школі. В основному ці міри стосуються питань санітарно-гігієнічного змісту приміщень (опалення, освітлення, вентиляція й т.д.) і умов праці, організації педагогічного процесу, питань харчування, відпочинку й ін.

Основу індивідуальної профілактики становить здоровий спосіб життя, тому що здоров'я людини, схильність його до тих або інших захворювань, вага їхнього перебігу й результат значною мірою визначаються індивідуальними особливостями поводження людей на роботі й у побуті або способом життя. Крім загально-гігієнічних норм і правил здорового способу життя, які необхідно дотримувати всім, у певних професіях на робочих місцях повинні здійснюватися спеціальні заходи, спрямовані на нейтралізацію професійних факторів ризику.

Психоемоційна напруга в педагогічній діяльності. Праця вчителя ставиться до професій, сполученим з підвищеним психоемоційним навантаженням. Обумовлено це як змістом, сутністю педагогічної діяльності, так і тим тлом, на якому вона здійснюється. Реалізація педагогічної діяльності відбувається через взаємодію з більшою кількістю людей. Це учні, колеги, батьки учнів. Щодня вчитель у процесі праці повинен здійснювати десятки, сотні професійно обумовлених міжособистісних контактів з досить високою психоемоційною напругою.

Під упливом більш-менш тривалої психічної травматизації, що веде до емоційної перенапруги, може розвитися неврозоподібний стан або невроз. Неприємні й хворобливі відчуття в різних частинах й органах тіла й страх хвороби з патологічною фіксацією уваги на найменших змінах самопочуття усе більше й більше підсилюються. І поступово через порушення іннервації внутрішніх органів окремі психосоматичні симптоми можуть перерости в психосоматичні функціональні зміни органів, а надалі й у виражені психосоматичні захворювання. Часто це функціональні порушення й захворювання серцево-судинної системи.

Неврозоподібний стан може викликати біль в області серця, зміна артеріального тиску убік його підвищення або зниження. Найчастіше це тимчасове підвищення артеріального тиску під впливом переживань або раптовий різкий його підйом по типі гіпертонічного кризу. Характерний головний біль (зрідка єдина скарга), що виникає звичайно після сну (особливо денного), фізичної або розумової роботи, періодичні запаморочення з підвищеною чутливістю до яскравого світла, шуму, голосній мові, точінням при ходьбі й непритомному стані. Частий супутник неврозоподібних стані - функціональні розлади шлунково-кишкового тракту.

Професійна психогігієна й психопрофілактика.

Центральним завданням психогігієни й психопрофілактики в праці вчителя є нормалізація морально - психологічного клімату в колективі школи, міжособистісних відносин, нейтралізація факторів підвищення психоемоційної напруги. Найважливіша умова нейтралізації психоемоційної напруги педагогічної діяльності - це висока трудова активність, творчий характер праці, бажання одержати радість, задоволення від своєї діяльності, прагнення до професійного росту, удосконалюванню педагогічної майстерності, можливості виявити свої здатності. Поряд із цим, досить важливим є дотримання професійної психогігієни, володіння технікою й умінням нейтралізувати несприятливий вплив, оптимізувати психоемоційний стан.

Існують прийоми психологічного захисту, спрямовані на зниження значимості психотравмуючої ситуації, конфлікту, стресу. До них належать:

1. Вироблення раціонального підходу й відносини до зовнішніх обставин. Основне - аналіз і переоцінка стресових подій і факторів. Необхідно знайти аргументи на користь того, що всі не так вуж погано.

2. Відмова від думки виправдати свої невдачі, образи або втрати тільки зовнішніми обставинами. Може бути, буде потрібно корекція внутрішніх установок, ціннісних орієнтацій, переконань або поглядів.

3. Бажано поділитися з ким-небудь, що заслуговує довіри й поваги, тим, що відбулося. Потреба розповісти, обговорити, одержати раду - природне бажання людини.

4. Особливо негативний вплив на людину роблять стресові ситуації, що викликають необхідність ухвалення рішення як діяти далі. При цьому поки рішення не прийняте, не вироблена тверда лінія поводження, емоційна напруженість буде зберігатися й, отже, буде триваюче психотравмуючу дію. У подібних випадках необхідно швидко оцінити ситуацію й визначити стратегію поводження.

5. У стресових ситуаціях може надати допомогу застосування методів самопрощення, активного забування, перемикання почуттів на позитивні емоції, реалізація їх у творчості, занятті улюбленою справою. Емоційну реакцію не можна скасувати за наказом, але завжди можна створити конкурентне переживання з позитивним знаком. Слідом за стресорними навантаженнями завжди повинен випливати період розслаблення, спілкування із природою, творами мистецтва, літератури, музикою, релігією, фізична праця.

6. Досить корисно вчителеві опанувати технікою автогенного тренування (аутогенний - самородний, що самостійно відбувається), що є високо ефектним методом, що дозволяє зняти утома, уникнути перевтоми, поліпшити самопочуття, управляти емоційним станом.

Профілактика захворювань голосо-мовного апарата. Для виконання своїх професійних обов'язків учителеві необхідно, щоб його чули й сприймали щонайкраще. До професійного голосу педагога пред'являються наступні вимоги:

1) голос повинен мати достатню витривалість, учителеві необхідно вміти без шкоди для голосового апарата справлятися із щоденним інтенсивним голосовим навантаженням протягом декількох годин протягом декількох десятиліть;

2) голос педагога повинен бути досить із, звучним, повинен бути "польотним", щоб був чутний на останніх партах;

3) голос повинен бути широким по діапазоні, педагог повинен уміти підвищувати й знижувати тон і силу голосу й тим самим досягати емоційної виразності мови;

4) мова й голос повинні бути благозвучними, мелодійними, із приємним тембром;

5) мова повинна з розбірливої і ясної.

Основною ланкою голосо-мовного апарата є верхні дихальні шляхи (ніс й носові пазухи, глотка й гортань). Від їхнього стану й функціонування багато в чому залежать якості голосу.

Професійна патологія верхніх дихальних шляхів і голосу у викладачів. Безпосередньою причиною (фактором ризику) професійних захворювань верхніх дихальних шляхів у викладачів є тривале, надмірне голосове навантаження, що веде до перевантаження голосових м'язів, перевтомі нервово-м'язового апарата гортані, перенапрузі й погіршенню функціонування слизуватої оболонки верхніх дихальних шляхів. Посилюючими факторами є: зовнішні фізичні умови голосової діяльності (температура, вологість, запилена організація праці, грубі погрішності в техніку голосоутворення й голосоведення, недотримання гігієни голосу й верхніх дихальних шляхів, гострі простудні й гриппоподібні захворювання.

Хронічна патологія верхніх дихальних шляхів розвивається повільно, поступово, поволі. Характерні захриплість, зниження сили, витривалості, швидка стомлюваність голосу, неприємні відчуття в області глотки (сухість, садніння, першіння, лоскотання, печіння, відчуття грудки в горлили "стягуючого комірця" в області шиї, бажання відкашлятися, "прочистити горло"). Відбувається порушення секреторної функції верхніх дихальних шляхів, зміна кількості й консистенції слизу. Частіше зустрічається збільшення кількості мокротиння, воно стає в'язанням і тягучої, погано відхаркується, створюється відчуття стороннього предмета в горлі, що може провокувати періодичний кашель із виділенням мокротиння білувато-сірий або жовтий кольори (особливо після нічного сну). Всі перераховані ознаки те підсилюються, то їхня інтенсивність зменшується. Досить часто хворі підозрюють у себе рак горла, тому що такий симптом, як відчуття грудки, стороннього предмета, чогось стороннього в горлі, досить чітко виражений. Однак звичайно подібна симптоматика - це прояв хронічного фарингіту (трофічні порушення слизуватої оболонки ковтки) або хронічного ларингіту (зміни слизуватої оболонки гортані).

Обов'язковим при хронічних захворюваннях є:

- періодичне підтримуюче лікування;

- безумовне дотримання гігієни голосу й верхніх дихальних шляхів.

Колективні міри профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів і голосу - це предмет турботи адміністрації школи. Комплекс заходів містить у собі:

1. Правильне планування навчального навантаження для кожного викладача протягом кожного навчального дня, навчального тижня, чверті й усього року. Навчальне навантаження, що рекомендує, для викладачів - не більше чотирьох академічних годин підряд з 10-15-хвилинними перервами між ними. Бажано рівномірний розподіл навантаження протягом усього навчального року.

2. Усіляке поліпшення акустичних особливостей класних кімнат, аудиторій, лекційних залів. Зниження рівня стороннього шуму, правильне розміщення меблів, оптимальне число учнів у класі, застосування звукопідсилюючої апаратури.

3. Дотримання показників мікроклімату приміщень (створення температурного комфорту, систематичне провітрювання, боротьба з пилом, вологе збирання).

4. Профілактика крейдового запилення класів (застосування спеціальних гігієнічних видів мела, обов'язкова наявність лотка і ящика для крейди в класних дощок, наявність вологої ганчірочки для стирання з дошки).

5. Створення сприятливих умов для відпочинку викладачів під час змін (устаткування кімнат психофізіологічного розвантаження, інгаляторію, наявність зручних меблів у вчительської, можливість прийняти гарячу їжу).

6. Організація санітарно-просвітительської роботи в педагогічному колективі на медико-гігієнічні теми.

Індивідуальна профілактика містить у собі наступні заходи:

1. Реальна оцінка можливостей голосового апарата при виборі професії (при надходженні в педагогічний вуз).

Якщо в абітурієнта є або були захворювання верхніх дихальних шляхів, патологія голосу й мови, перш ніж вибрати педагогічну професію, варто порадитися з лікарем.

2. За роки навчання у вузі обов'язкове оволодіння раціональною технікою мови й постановка голосу.

3. Систематичний лікарський контроль в отоларинголога. Обов'язкова консультація в цього фахівця, якщо з'явилися які-небудь зміни, неприємні відчуття й патологічні симптоми з боку верхніх дихальних шляхів або голосу.

4. Дотримання охоронного режиму голосоутворення. Обмеження голосового навантаження у вихідні дні й неробочий час. Порівняння сили свого голосу з обсягом класної кімнати. Варто уникати перенапруги голосу в гучній обстановці.

5. Обмеження вживання блюд, що дратують слизувату оболонку верхніх дихальних шляхів (гострі, солоні, пряні блюда, міцний чай), виключення занадто холодних і надмірно гарячих блюд, відмова від алкогольних напоїв і паління.

6. Перед уроками необхідне розігрівання голосо-мовних м'язів шляхом виконання одного-двох дихальних, артикуляційних і резонаторних вправ.

7. Після інтенсивного голосового навантаження не слід уживати холодного питва, не рекомендується виходити відразу на вулицю (особливо в холодну пору року).

8. Оволодіння технікою виконання найпростіших лікувально-профілактичних процедур і прийомів, спрямованих на поліпшення функцій голосоутворюючих органів.

Профілактика гіпокінезії й несприятливого впливу статичного навантаження. Характерною рисою праці педагога (крім учителів фізкультури й трудового навчання) є сполучення тривалого, повторюваного статичного навантаження з незначним загальфізичним навантаженням і дефіцитом рухової активності.

Дія тривалого статичного навантаження. Часто повторювана статична перенапруга може привести до патологічних змін кістково-суглобної системи й, насамперед, з боку хребта. При шийному остеохондрозі періодично з'являються скарги на хворобливість в області шиї, що підсилюється при поворотах голови. Відчуття "хрускоту" при русі головою. Можуть бути однобічні болі в області надпліччя й м'язах плечового пояса. Поряд з болючими проявами шийний остеохондроз може викликати неврологічні симптоми й порушення з боку слуху й вестибулярного апарата. З'являються головний біль, болю в потиличній області, запаморочення, шум у вухах, зниження слуху на одне або обоє юшка. Якщо патологічні зміни виражені в поперековому відділі хребта, то виникає симптоматика поперекового остеохондрозу й попереково-крижового радикуліту. Крім патології хребта, особи, праця яких сполучений із тривалим малорухомим перебуванням на ногах або в положенні сидячи, піддані розвитку варикозного розширення вен.

Варикозне розширення вен - це захворювання, що характеризується зміною й перерозтяганням стінки венозних кровоносних посудин, зменшенням еластичності й збільшенням розмірів вен. Один з основних факторів, що привертають, - це професійні особливості робочої пози. Переважній зміні піддаються вени нижнього сегмента тіла (гемороїдальні й вени нижніх кінцівок). Якщо захворювання прогресує, то може ускладнитися утворенням трофічних виразок шкіри. Причина виникнення їх - порушення харчування й обмінних процесів у шкірі й підшкірній клітковині (трофіка - харчування). Найтяжкими ускладненнями є розвиток тромбозу (закупорки) і тромбофлебіту (запалення) посудин нижніх кінцівок. Якщо зміні піддаються венозні посудини в області прямої кишки, то виникає захворювання геморой, в основі якого лежить зміна вен підслизового шару прямій кишки й анального каналу. Характерні відчуття дискомфорту після дефекації, сверблячка заднього проходу. Із заднього проходу періодично виділяється слиз, дратуючи шкіру анальної області. Можливі різні ускладнення (сильні болі, гарячковий стан, розвиток гострого тромбофлебіту). Ушкодження поверхово розташованих вен гемороїдальних вузлів під час дефекації приводить до виникнення головного симптому геморою - ректальних кровотеч.

Профілактика гіпокінезії. Основа профілактики гіпокінезії - достатня рухова активність, оптимізація рухового режиму. Викладачеві необхідно планомірно здійснювати гігієнічні й профілактичні міри, спрямовані на те, щоб уникнути патології хребта й венозних посудин. Подібні міри повинні включати:

1) оптимізацію статичної робочої пози при сидінні й у положенні коштуючи;

2) розвантаження м'язів спини й шиї, хребта в ході уроку, під час зміни й після закінчення робочого дня;

3) зміцнення м'язового каркаса хребта;

4) освоєння техніки самомасажу спини й шиї;

5) правильне підняття ваги.

Як правильно сидіти? Найбільш оптимальна поза характеризується наступними ознаками:

· стегна приблизно на 2/3 повинні перебувати на сидінні стільця;

· спина попереково-крижовою областю опирається на спинку стільця;

· корпус прямої, трохи нахилений уперед;

· між тулубом і переднім краєм стола відстань близько 4-5 див;

· у голови невеликий нахил уперед;

· передпліччя вільно лежать на столі, надпліччя перебувають на одному рівні;

· ноги зігнуті в колінних і тазостегнових суглобах під кутом майже 90°;

· ступні опираються на підлогу або підставку.

Для вироблення й закріплення правильної пози вчителеві варто подбати про розміри й форму свого робочого стола й стільця в класі й будинку. Для індивідуального підбора варто керуватися наступним і правилами:

· висота сидіння повинна бути дорівнює довжині гомілки й стопи у взутті;

· глибина сидіння стільця на 5-б див менше довжини стегна (приблизно від 2/3 до 3/4 довжини);

· у стільця повинен бути відповідний профіль сидіння й спинки;

· відстань від підлоги до переднього краю кришки стола повинне бути на 5-6 див більше, ніж відстань від підлоги до ліктя людини, що сидить на столі з опущеними руками.

Взаємне розташування стола повинне відповідати таким вимогам:

· відстань від переднього краю стола до спинки стільця повинне бути на 5-6 див більше, ніж передньо-задній розмір грудної клітки сидячої людини;

· передній край стільця повинен бути засунуть за вертикальну площину, що проходить через передній край стола на 4-8 див.

Як правильно стояти? Під час уроку вчителеві досить часто доводиться стояти. Утримання даної пози теж від носиться до статичного навантаження, тому для зменшення її несприятливої дії на організм варто виробити в себе правильну поставу. У положенні коштуючи необхідно дотримуватися наступних правил:

· стопи повинні бути паралельні один одному й повинні стояти на одному рівні на ширині стегон;

· ноги виправлені в колінних і тазостегнових суглобах;

· тулуб і голова перебувають в одній, строго вертикальної площини;

· надпліччя повинні перебувати на одному рівні;

· плечі трохи розгорнуті, відведені назад і розслаблені.

Як правильно ходити? Ходити треба так, щоб це приносило максимальну користь всьому організму. Найбільше фізіологічний наступний спосіб ходьби:

· під час руху повинна зберігатися правильна постава (голова й тулуб повинні перебувати в одній вертикальній площині);

· нога, що уперед виносить, повинна ставитися на п'яту під кутом 45 до площини підлоги або землі, перед тим, як вона починає опускатися, повинен бути момент її повного випрямлення;

· підйом і винесення вперед ноги, що залишилася позаду, здійснюється за рахунок роботи м'язів стегна й енергійного відштовхування пальцями цієї ноги від підлоги або землі;

· стегно зігнутої в колінному суглобі ноги, що уперед виносить, повинне висунутися за ногу, що перебуває попереду, і тільки потім нога випрямляється;

· вага тіла повинен під час кроку плавно "перетікати" від однієї

опорної ноги, що виносить уперед, до іншої по стороні останньої;

· руки повинні бути розслаблені й рухатися в плечових і ліктьових суглобах у такт крокам з помірною амплітудою, при винесенні вперед ноги виноситься вперед рука із протилежної сторони.

Профілактика варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Для нейтралізації факторів ризику педагогічної праці (повторюване статичне навантаження, необхідність довгостроково перебувати в положенні коштуючи й сидячи) варто проводити спеціальні профілактичні заходи й усунути всіх додаткових факторів, що порушують й утрудняють відтік венозної крові з нижніх кінцівок. Варто обов'язково використати під час роботи змінне взуття. Якщо доводиться тривалий час сидіти за столом, потрібно виконувати спеціальні вправи - разом або поперемінно випрямляти ноги, розігнувши їх у колінному суглобі, напружувати м'яза гомілки, відтягаючи носок стопи від себе й приводячи до себе, напружувати м'яза стегна. Таку "непомітну" гімнастику варто робити один-два рази під час кожного уроку.

Профілактика патології зору. Основою профілактики патології зорового аналізатора є:

· створення умов "зорового комфорту";

· правильний режим зорової роботи;

· виконання спеціальних лікувально-профілактичних процедур;

· оволодіння прийомами й методами збереження й поліпшення зору (офтальмотренаж).

КОМП'ЮТЕР І ЗДОРОВ'Я

Електромагнітні поля впливають на нервові, імунні, ендокринну й полову системи. Існують як фізичне, так і психічний вплив комп'ютера на здоров'я людини. До числа найбільш специфічних і частих розладів у дорослих відносять відчуття утоми око, м'язів спини й шиї, головні болі. Електростатичне поле, що утвориться на екрані монітора, збирає пил, частки тютюнового диму, збудників повітряно-краперебігних інфекцій. Це є причиною частих вірусних інфекцій й алергійних захворювань в операторів. Захворювання, обумовлені травмою повторюваних навантажень, включають хвороби нервів, м'язів і сухожиль руки. Найбільше часто страждають кисть, зап'ястя й плече. До числа професійних захворювань належать: тендовагініт, травматичний епікондиліт, синдром каналу зап'ястя.

Комп'ютер і зір. Надмірна напруга очей, "завіса перед очами", головні болі, болі в області шиї. Фахівці ж затверджують, що мільйонам людей, які працюють або розважаються з комп'ютерними дисплеями, страждати від цього зовсім не обов'язково. Американська оптометрична асоціація навіть увела для цих розладів спеціальний термін - "синдром комп'ютерного зору". Симптомами його можуть бути:

1. Тимчасова короткозорість - зі сфокусувати погляд на віддалених об'єктах, яка триває від декількох хвилин до декількох годин після роботи з комп'ютером;

2. Астенопія - швидка стомлюваність око, відчуття хворобливої утоми в століттях й в області чола;

3. Розмитість контурів ближніх і далеких об'єктів, іноді диплопія (двоїння контурів), а також збереження зображення в очах після того, як погляд перемістився убік;

4. Сухість, подразнення очей або, навпроти, сльозотеча;

5. Підвищена чутливість до світла;

6. Головні болі, болю в області шиї й спини, спазми м'язів, що виникають через незручне положення тіла, що користувач підсвідомо вибирає в пошуках оптимального кута зору.

Ергономічна безпека при роботі на комп'ютері. Ергономічна безпека характеризується такими умовами роботи, коли її зручно виконувати з максимальним ефектом. Це досягається правильним розміщенням робочого стола (місця) і застосуванням технічних засобів. Ергономічна безпека при роботі з дисплеєм і персональним комп'ютером оцінюється по трьох групах параметрів:

1) робоче місце - розміщення робочого місця (стола й стільця) комп'ютера, монітора, клавіатури;

2) візуальні - яскравість зображення, контрастність, зовнішня освітленість, відблиски, мелькання зображення й ін.;

3) емісійні - рівні електростатичних й електромагнітних полів, рентгенівського й ультрафіолетового зображень.

Профілактика захворювань при роботі за комп'ютером.

Безпека роботи на комп'ютері допоможуть забезпечити наступних 12 правил:

1. Користуйтеся високим стільцем, що вертиться, зі зручною спинкою.

2. Розташовуйтеся перед комп'ютером так, як вам зручно. Ноги при цьому повинні бути зігнуті під прямим кутом.

3. Комп'ютер треба встановити так, щоб на екран не падало пряме світло. Інакше екран з відсвічувати. До речі, пряме світло шкідливе не тільки вам, але й монітору. Оптимальне положення при роботі - боком до вікна, бажано лівим.

4. Монітор, клавіатура й корпус комп'ютера повинні перебувати прямо перед вами. При діагональному розташуванні монітора вам доведеться безупинно вертітися на стільці. Від цього неминуче постраждає постава.

5. Деякі як монітор використають звичайний телевізійний екран. Робити цього не треба, тому що від екрана телевізора випромінювання в 90 разів вище, ніж від екрана монітора.

7. Включений монітор утворить електромагнітне поле. Перевірити його інтенсивність нескладно: проведіть тильною стороною долоні на відстані декількох міліметрів від включеного монітора. Якщо чітко чутні потріскування - значить електромагнітне поле присутнє. Для захисту від електромагнітного поля варто користуватися начіпними екранами.

8. Монітор повинен працювати із частотою не менш 75 Гц. Слабко мерехтливий монітор значно знижує навантаження на зір. Нові 17-ти дюймові монітори дають велике й виразне зображення. При постійній роботі на такому моніторі ока утомлюються значно менше.

9. Шрифт на екрані повинен бути темним, а тло світлим. Дрібний шрифт шкідливий для очей.

10. Монітор повинен перебувати на відстані 60-70 див від

очей і на 20 градусів нижче рівня око.

11.Через кожні 30 - 45 хвилин роботи за комп'ютером варто робити перерва, під час якого не рекомендується читати або дивитися телевізор.

Загальна тривалість роботи за комп'ютером не повинна перевищувати 4-х годин у добу. Тривалість роботи, що рекомендує, з комп'ютером для дітей шкільного віку: 5 клас - 15 хвилин 1 заняття в день; 6-7 клас - 20 хвилин 1 заняття в день; 8-9 клас - 25 хвилин 2 заняття в день; 10-11 клас - 25 хвилин 2 заняття в день, при здвоєних уроках - 30 й 15 хвилин. Комплекси оздоровчих і профілактичних вправ, виконуваних при роботі з ЕОМ, можуть зменшити як загальне стомлення, так і стомлення пальців рук й око. Наслідку такої роботи позначаються не відразу. Але зате потім м'язові болі й болю в суглобах швидко стають хронічними. От кілька рад і вправ, які допоможуть уникнути шкідливого впливу:

· закривайте час від часу ока й прикривайте їхніми долонями;

· частіше міняйте позу, робіть паузи в роботі;



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 600; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.172.94 (0.242 с.)