Міжнародні природоохоронні екологічні організації

Організація Об'єднаних Націй (ООН) з питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО). Сфера діяльності: 1. Керівництво міжурядовими програмами;

2. Облік й організація охорони природних об'єктів, віднесених до Всесвітньої спадщини; 3. Надання допомоги в розвитку екологічного утворення.

Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів (МСОП). Сфера діяльності: 1. Збереження природних екосистем; 2. Збереження рідких і зникаючих видів рослин і тварин, пам'ятників природи; 3. Організація заповідників, резерватів, національних природних парків; 4. Екологічна освіта.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Сфера діяльності: 1. Охорона здоров'я людини в аспекті його взаємодії з навколишнім середовищем; 2. Організація санітарно-епідеміологічного моніторингу навколишнього середовища; 3. Проведення санітарно-гігієнічної експертизи й оцінка якості навколишнього середовища.

Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ).

Сфера діяльності: 1. Розробка правил будівництва й експлуатації АЕС; 2. Проведення експертизи проектованих і діючих АЕС; 3. Оцінка впливу радіоактивних матеріалів на навколишнє середовище; 4. Установка норм радіаційної безпеки.

Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Сфера діяльності: 1. Рішення екологічних проблем у сільському господарстві; 2. Охорона й використання земель, водних ресурсів, лісів, тваринного миру, біологічних ресурсів Світового океану.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО). Сфера діяльності: 1. Вивчення й узагальнення впливу людини на погоду й клімат планети в цілому й по окремих регіонах; 2. Глобальний моніторинг.

Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ). Сфера діяльності:

1. Підвищення рівня утворення керівників, фахівців і трудящих в області безпеки й охорони праці; 2. Створення умов для безпечної праці; 3. Попередження професійних захворювань; 4. Зменшення забруднення середовища й ліквідація інших u1092 факторів, що негативно позначаються на здоров'ї й благополуччі працюючих. Грінпіс (Зелений мир) - міжнародна неурядова організація, створена в 1971 році з метою збереження природного середовища Землі від руйнування. Основні цілі: залучення широкої громадськості до питань охорони навколишнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаджанян Н.А. и др. Екологія человека: словарь – справочник / 1997

2. Алексеев В.П. Очерки екології человека, 1993.

3. Алексеев С.В. Екологія: наука и область утворення/ Методичнийие рекомендації. – СПб. - 1994. – 55 с.

4. Афанасьев А.И. Проблеми електромагнитної безопасности и аттестації рабочих мест с компьютерної техникой /ГНПП «Циклон – Тест», Апрель, 2000.

5. Безопасность жизнедеятельности (учебное пособие) \ Под ред. Е.А. Арустамова. – Москва, 1999. – Часть 2. – 303 с.

6. Вдовиченко Л.М. Некоторие екологичнийие проблеми Россії и их связь с национальними особенностями россиян \\ Вестник Балтийской Академії. - 1998. - Вип. 20. - С.73-75.

7. Гігієничнийие требования к видеодисплейним терминалам, персональним електронно-вичислительним машинам и организация работи. СанПиН 2.2.2.542-96.

8. Дубров А.П. Екологія жилища и здоровье человека / Уфа: Издательство «Слово». – 1995. – 96 с.

9. Криксунов Е.А. Екологія / Москва, 1995. – 240 с.

10. Кузовникова Т.А. Екологія. Основи екології. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 67 с.

11. Кузовникова Т.А. Екологія. Екологія человека. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 92 с.

12. Марьясис В.В. Берегите себя от болезней / Москва, 1992. – 112 с.

13. Моисеев Н.Н. Екологія человечества глазами математика / М.: Молодая гвардия. – 1988

14. Новиков Ю.П. Екологія, окружающая среда и человек // М., 1998. – 411 с.

15. Основи валеології \ Билич Г.Л., Назарова Л.В. ОсМСМХСV111, Санкт-Петербург – 1998. – С. 16. Петленко В.П. Валеологія Человека: Здоровье – Красота / СПб. – 1998. – 5 томов.

17. Ревелль П., Реввель Ч. Среда нашего обитания / В 4-х книгах. Кн. 4. Здоровье и среда, в которой ми живем: Пер. с англ. - М.: Мир. – 1995. – 191 с.

18. Справочник по гігієне труда /Под ред. Карпова Б.Д., Ковшило В.Е. – Л. «Медицина». – 1976. – 536 с.

19. Старостенко В. Аварії с вибросом порадиоактивних веществ //Основи безопасности жизни. – 1997. - №4-5. - С. 71-92.

20. Суравегина И.Т., Сенкевич В.М. Как учить екології / М.: «Просвещение». – 1995. – 95 с.

21. Ушаков И.В., Солдатов С.К. Порадиация и здоровье //Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №3. – С. 35-38.

22. Чернова Н.М., Билова А.М. Екологія /М.,Просвещение. – 1988. – 272 с.

23. Чрезмерная експозиция ультрафиолетовой порадиації // Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №2. – С. 42-43.

Лекція 5.

ЗДОРОВ'Я Й СПОСІБ ЖИТТЯ

Спосіб життя: рівень життя, якість життя, стиль життя. Здоровий спосіб життя: мотивації, компоненти здорового способу життя. Рухова активність і здоров'я: еволюційні передумови рухової активності, гіподинамія, фізична культура, загальні ефекти й принципи фізичного тренування. Харчування й здоров'я: теорії харчування й роль харчування в здоров'я людини; хвороби, пов'язані з порушенням харчування; еволюційні передумови раціонального харчування; роль натурального харчування; вплив на організм технологічно обробленої їжі, сполучення харчових речовин; сучасні основи раціонального харчування.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Відповідно до висновку експертів ВООЗ, здоров'я індивіда на 50% залежить від його способу життя. Що ж розуміють під способом життя? У перекладі з латинського "modus vіvendі" - спосіб життя - це система взаємин людини із самим собою й факторами зовнішнього середовища. Спосіб життя людини включає три категорії: рівень життя, якість життя й стиль життя.

Рівень життя - кількісна сторона умов життя, розмір і структура матеріальних і духовних потреб населення, фонди споживання, доходи населення, забезпеченість житлом, медичною допомогою, рівень утворення, тривалість робочого й вільного часу й ін.

Під якістю життя розуміють ступінь комфорту в задоволенні людських потреб (переважно соціальна категорія). Якість життя - ступінь упевненості окремих людей або групи людей у тім, що їхні потреби задовольняються, а необхідні для досягнення щастя й самореалізації можливості надаються (визначення ВООЗ).

Стиль життя - особливості поводження конкретної людини або групи людей..

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Найбільше повно взаємозв'язок між способом життя й здоров'ям виражається в понятті здоровий спосіб життя (ЗОЖ). Здоровий спосіб життя людини - це спосіб життєдіяльності, що відповідає генетично обумовленим типологічним особливостям даної людини, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження й зміцнення здоров'я й на виконання людиною його соціально-біологічних функцій.

Які ж мотивації лежать в основі формування стилю здорового життя?

1. Самозбереження.

2. Підпорядкування етнокультурним вимогам.

3. Одержання задоволення від самовдосконалення.

4. Можливість для самовдосконалення.

5. Здатність до маневрів.

6. Сексуальна реалізація.

7. Досягнення максимально можливої комфортності.

Паспортний або хронологічний вік - це період, прожитий людиною від народження до моменту обстеження та маючий чіткі тимчасові межі (років, місяців, днів). Біологічний вік визначається особливостями морфофункціонального розвитку індивіда, швидкістю розгортання програми розвитку.