Розбіжності між функціональною (невіктимною) та дисфункційною (віктимною) комунікацією

Ознаки функціональної комунікації	Ознаки дисфункціональної комунікації
Ясне вираження своїх думок, почуттів і бажань, увага до сигналів власного «Я»	Повідомлення про свої думки, почуття та бажання посилають на різних комунікативних рівнях з використанням різних сигналів, що призводить до суперечностей, у самосприйнятті та сприйнятті іншими людьми
Повідомлення передається завершеним, у повному вигляді	Повідомлення часткове и найчастіше незавершене, багатозначне
Здатність реалістично сприймати те, що відбувається	Нездатність здійснювати «тестування» реальності, тобто звіряти власне «сприйняття з реально існуючою ситуацією й з дум­кою з цього приводу партнера по спілкуванню
Побудова комунікації «тут і зараз»	Сприйняття сьогодення так, як воно погоджено з минулим досвідом або з очікуваннями від майбутнього
Ставлення до індивідуальних розходжень як до можливості одержання нової інформації й дослідження	Сприйнятгя розходжень як загрози або причини конфлікту

Розглянемо поведінкові методи для психокорекції посттравматичних стресових розладів осіб з віктимною поведінкою [4;30].

Занурення (в ситуацію занурення). У межах даної методики людина насамперед навчається релаксації (стабілізації емоційного стану, зменшенню фізичного напруження, зниженню внутрішньої агресії). Швидке занурення в образи може використовуватися для зменшення занепокоєння, викликаного кошмарами. Терапія занурення спирається на лікувальний вплив зіткнення в особливих, захищених умовах постраждалих з тими специфічними ситуаціями, людьми, об’єктами почуттями, які асоціативно пов’язані зі стресором і викликають нереалістично інтенсивний страх. Цього можна досягти двома способами:

- занурення в уяві, що створює емоційно насичене повторення травматичних спогадів доти, доки вони перестануть викликати високий ступінь дискомфорту;

- зануренням наяву, що передбачає створення ситуацій, які в даній момент для людини безпечні, проте вона їх уникає, оскільки ситуації асоціюються з травматичним досвідом і викликають сильний страх.

Ця методика може допомогти жертві переробити приступи тривожності, допомогти їй справитися з порушенням сну, знизити ймовірність прояву спалахів плаксивості й головного болю.

Систематична десенситизація. Систематичну десенситизацію можна застосовувати для психокорекції пацієнтів з підвищеною тривожністю й страхами. Десенситизацію можна проводити разом з когнітивної поведінковою терапією. При цьому, по-перше, жертву навчають прогресивній м'язовій релаксації. Що стосується жертв зґвалтування, інструкція не повинна давати змогу їхнім думкам обертатися навколо сцен сексуального нападу. Краще, коли жертви проінструктовані, що вони мають сфокусувати думки на приємній, щасливій сцені з їхнього життя. Потім, основна скарга потерпілих розбивається на кілька сцен, що упорядковуються ієрархічно за ступенем їх загрози для постраждалої людини. Людина застосовує метод релаксації і яскраво уявляє сцени, які травмують, переходячи від найменш небезпечної (загрозливої) до найбільш загрозливої з них.

Когнітивний підхід до корекції гострого стресового розладу внаслідок зґвалтування. Когнітивна терапія дає змогу змінити ірраціональні чи помилкові переконання, очікування, оцінки и атрибуції. Жертва зґвалтування може отримати значну користь з когнітивної терапії, основним завданням якої є формування конструктивних змін у самосприйманні людини в напрямку збільшення об'єктивності та реалістичності її світосприймання в цілому. При цьому адекватність системи когніцій та когнітивне опрацювання життєвого досвіду особистості може бути факторами подолання психотравмуючих переживань, сприяти редукції психопатологічної симптоматики (самозвинувачення, приступи тривоги, порушення сну, емоційна нестійкість, невпевненість, відчуття безпорадності).

Когнітивно-поведінкова терапія являє сбою комбінацію методів і принципів як когнітивної, так і поведінкової терапії. Когнітивне переструктурування дає змогу особам, які стали жертвами зґвалтування, навчитися відслідковувати власно дисфункціональні когнітивні процеси, більш реалістично зважувати факти «за» та «проти», виробляти погляди, поєднано з більш соціально адаптивними емоційними переживаннями.

Набуття навичок позитивного мислення та внутрішнього діалогу при передбаченні стресогенних ситуацій або при зіткненні з ними дають змогу жертвам змінювати негативно думки на більш реалістичні та демонструвати більш адаптивні форми поведінки. Жінки із травматичним досвідом навчаються прийомам саморегуляції та подолання стресу за допомогою методів керування тривогою (стрес-прищеплювальних тренінг). Такі методи включають: тренінг релаксації - навчає контролювати страх і тривогу внаслідок систематичного розслаблення основних груп м'язів та повільного неглибокого дихання; тренінг упевненості — формує у жінок навички адекватного вираження бажань, думок і почуттів без відчуження від інших людей; тренінг зупинки думок – навчає постраждалих умінню обривати думки неприємного змісту.

Загалом, тренінг асертивності є дуже корисним у робото з реакціями гніву та нападами тривоги. Його можна включити в навчальну частину групової терапії для жертв зґвалтування, в ходо якої пацієнт довідається про розвиток тривоги та страху у випадку зґвалтування. Існують пояснення, як асертивні відповідні реакції використовувалися для протистояння страху ізменшення поведінки уникання. Причина в тому, що асертивні відповідні реакції несумісні зі страхом.

Раціонально-емотивна терапія. Може бути використана жертвою для подолання почуттів про те, що вона ніколи не переживе свою трав­му і відчуття того, що кожен з довколишніх може напасти на неї. Принципи цієї методики можуть бути також застосована у тренінгу асертивності.

Групова терапія. Вплив групової терапії дуже корисний для жертв зґвалтування. Багато кризових центрів зґвалтування засновано на кризовій теорії і психотерапевтичних групах підтримки. Опорою для даного виходу є поширення інформації, активне слухання й емоційна підтримка. Група, поділяючи досвід, може впливати на нечутливість пацієнтів, ізольованість і страх зґвалтування. При цьому більшість членів групи стають помітно компетентніші у критеріях (вимірі) тривожності і стра­ху. Підтримуюча психотерапія може мостити в собі не тільки обмін почуттями, досвідом, сприйняттям і підтримкою, а й навчальну фазу. Жертвам може бути надана інформація щодо страху і тривожності. Члени груп підтримки самі обирають теми для обговорення. Часто вони включають теми страху, тривожності, реакції родини і друзів, їхню власну реакцію стосовно зґвалтування і стимулів, що нагадують для них. Також групова терапія може бути комбінована з арт-терапією. Жертви сексуального нападу зможуть перебороти свої ушкоджені, почуття за допомогою малювання обличчя, розповіді історій, виготовлення ляльок і прослуховування музики.

Екзистенціальна терапія. У психокорекції можуть застосовуватися екзистенціальної психології для того, щоб допомогти жертві в подоланні її безпорадності, почуттів утрати контролю і для знаходження сенсу життя, навіть з таким травматичним досвідом. Нечутливість пацієнта може бути зменшена через прийняття відповідальності.

 

Питання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст психологічної допомоги особистості, схильної додевіантної поведінки.

2.Які функції та етапи профілактики і корекції девіантної поведінки особистості ви знаєте? Дайте їх характеристику.

3. Укажіть основні підходи до надання психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою.

4. Проаналізуйте особливості профілактики девіантної поведінкиособистості дитини.

5. Які форми і методи психологічної допомоги є оптимальними щодо профілактики і корекції різних проявів девіантної поведінкиособистості? Наведіть приклади.

7. Визначте особливості взаємодії психолога з батьками щодо профілактики і корекції девіантної поведінки дитини.

8. Розкрийте роль самовиховання у профілактиці та корекції девіантної поведінки важковиховуваних дітей.

9. Укажіть основні підходи з надання психологічної допомоги особистості у профілактиці та корекції віктимної поведінки.

10. Проаналізуйте основні напрями профілактики віктимної поведінки особистості.

11. У чому полягає зміст психологічної корекції віктимної поведінки особистості?

12. Проаналізуйте напрями психокорекційних програм роботи із жінками, які зазнають насильства в сім’ї.

13. Дайте аналіз особливості індивідуального консультування осіб з віктимною поведінкою.

14.Розкрийте суть та основні завдання групової роботи в корекції віктимної поведінки особистості.

15. Проаналізуйте методи психологічної корекції посттравматичних стресових розладів осіб з віктимною поведінкою.

16. Визначте можливі фактори, які сприяли проявам девіантної поведінки в даних ситуаціях. Складіть орієнтовний план психологічної

допомоги.

Микола, учень 9-го класу. Мати авторитарна, посідає високу поса ду. Батько працює звичайним службовцем, отримуючи малу зарплату. Сергійв дитинстві займався музикою, любив малювати, досить непогано вчився. Не здобувши визнання на конкурі малюнків, покинув малювати,а потім і навчатися музиці. Зараз у школі навчається не дуже добре, часто пропускає уроки, був помічений у нетверезому стані.

Дмитро, 19 років. Звернувся по консультацію до психолога із скаргою на те, що він не знає, як йому жити, все йому нецікаво. Ніде не працює, гуляє цілими днями з такими самими приятелями. Все пояснює поганим здоров'ям, через що його не взяли в армію. Палить, зловживає алкоголем, пробував вживати наркотики. У школі погано вчився, часто пропускав уроки, порушував дисципліну. 3 батьками не знаходить спільної мови. Стверджує, що вони працюють з ранку до вечора, їх цікавлять лише гроші.

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Схема спостереження за проявами девіантної поведінки особистості (карта Д. Стотта)

І. НД — недовіра до нових людей, речей, ситуацій. Це призводить до того, що будь-який успіх коштує дитині величезних зусиль. Від 1 до 11 — менш явні симптоми, від 12 до 17 — симптоми явного порушення.

1. Розмовляє з вчителем лише тоді, коли перебуває з ним наодинці.

2. Плаче, коли їй роблять зауваження.

3. Ніколи не пропонує нікому жодної допомоги, але охоче надає її, коли її прохають про це.

4. Дитина “підлегла” (погоджується на “невиграшні ролі”, наприклад, під час гри бігає за м’ячем, коли останні спокійно на це дивляться).

5. Надто тривожна, щоби бути неслухняною.

6. Говорить неправду через боязнь.

7. Любить, коли до неї виявляють симпатію, але не просить про це.

8. Ніколи не приносить учителю квітів або інших подарунків, хоч її товариші часто це роблять.

9. Ніколи не приносить і не показує вчителю знайдених нею речей або яких-небудь дрібниць, хоч її товариші часто це роблять.

10. Має тільки одного хорошого товариша і, як правило, ігнорує інших хлопчиків і дівчаток у класі.

11. Вітається з учителем лише тоді, коли той зверне на неї увагу. Бажає бути поміченою.

12. Не підходить до вчителя за власною ініціативою.

13. Надто сором’язлива, щоб просити про що-небудь (наприклад,про допомогу).

14. Легко стає “нервовою”, плаче, червоніє, якщо їй задають запитання.

15. Легко усувається від активної участі у грі.

16. Говорить невиразно, бурмоче, особливо, коли з нею вітаються.

ІІ. Д — Депресія. У легшій формі (симптоми 1–6) час від часу спостерігаються різного роду перепади активності, зміна настрою. Наявність симптомів 7 і 8 свідчить про схильність до роздратування і фізіологічне виснаження. Симптоми 9 — 20 відображають гостріші форми депресії. Пунктам синдрому Д зазвичай супутні виражені синдроми ВВ і ТВ, особливо у крайніх формах депресії, що може свідчити про депресивне виснаження.

1. Під час відповіді на уроці дитина іноді старанна, іноді ні про що не турбується.

2. Залежно від самопочуття або просить про допомогу у виконанні завдань, або ні.

3. Поводиться по-різному. Ступінь старанності у навчальній роботі змінюється майже щодня.

4. В іграх іноді активна, іноді апатична.

5. У вільний час іноді виявляє повну відсутність інтересу до будьчого.

6. Виконуючи ручну роботу, іноді старанна, іноді ні.

7. Нетерпляча, втрачає інтерес до роботи по мірі її виконання.

8. Розлючена, іноді до нестями.

9. Може працювати сам-на-сам, але швидко втомлюється.

10. Для ручної роботи не вистачає фізичних сил.

11. Млява, не виявляє ініціативи (у класі).

12. Апатична, пасивна, неуважна.

13. Часто спостерігаються раптові и різкі спади настрою.

14. Рухи уповільнені.

15. Занадто апатична, щоби через що-небудь переживати (і, відповідно, ні до кого не звертається з проханням допомогти).

16. Погляд “тупий” і байдужий.

17. Завжди лінива і апатична в іграх.

18. Часто мріє наяву.

19. Говорить невиразно, бурмоче.

20. Викликає жалість (пригнічена, нещасна), рідко сміється.

ІІІ. Занурення “в себе”. Уникання контактів з людьми, самоусунення. Захисне настановлення щодо будь-яких контактів з людьми,неприйняття проявів любові до дитини.

1. Абсолютно ніколи ні з ким не вітається.

2. Не реагує на привітання.

3. Не виявляє доброзичливості до інших людей.

4. Уникає розмов, замкнена.

5. Мріє і займається чимось замість шкільних занять (живе в іншому світі).6. Зовсім не виявляє інтересу до ручної роботи.

7. Не виявляє інтересу до колективних ігор.

8. Уникає інших людей.

9. Тримається осторонь від дорослих.

10. Зовсім ізолюється від інших дітей, до неї неможливо наблизитися.

11. Здається, немовби зовсім не помічає інших людей.

12. У розмові неспокійна, збивається з теми розмови.

13. Поводить себе подібно до “настороженої тварини”.

ІV. ТВ — тривожність по відношенню до дорослих. Неспокій і невпевненість у тому, чи цікавляться дитиною дорослі, чи люблять її.

Симптоми 1–6 — дитина намагається впевнитися, чи “приймають”,чи люблять її дорослі. Симптоми 7–10 — привертає до себе увагу і перебільшено домагається любові дорослих. Симптоми 11–16 — виявляє великий неспокій щодо того, чи “приймають” її дорослі.

1. Дуже охоче виконує свої обов’язки.

2. Виявляє надмірне бажання вітатися з учителем.

3. Занадто балакуча (докучає своєю балаканиною).

4. Дуже охоче приносить квіти та інші подарунки вчителю.

5. Дуже часто приносить і показує вчителю знайдені нею предмети,квіти, малюнки тощо.

6. Занадто доброзичлива по відношенню до вчителя.

7. Перебільшено багато розповідає вчителю про свої заняття у сім’ї.

8. “Підлизується”, прагне сподобатися вчителю.

9. Завжди знаходить привід зайняти вчителя своєю особою.

10. Постійно потребує допомоги і контролю з боку вчителя.

11. Домагається симпатії вчителя. Приходить до нього з різними дрібними справами, скаргами на товаришів.

12. Намагається “монополізувати” вчителя (“займати” його виключно власною персоною).

13. Розповідає фантастичні, вигадані історії.

14. Намагається зацікавити дорослих собою і здобути їх симпатію.

15. Надмірно стурбована тим, щоби зацікавити собою дорослих і здобути їх симпатію.

16. Повністю “усувається”, якщо її зусилля не досягають успіху.

V. ВВ — ворожість по відношенню до дорослих. Симптоми 1–4 —дитина виявляє різні форми неприйняття дорослих, що можуть бути початком ворожості або депресії. Симптоми 5–9 — ставиться до дорослих то вороже, то прагне домогтися їх хорошого ставлення.Симптоми 10–17 — відкрита ворожість, що виявляється в асоці-альній поведінці. Симптоми 18–24 — повна некерованість, звична ворожість.

1. Мінлива у настрої.

2. Виключно нетерпляча, окрім тих випадків, коли перебуває в гарному настрої.

3. Виявляє наполегливість у ручній роботі.

4. Часто перебуває в поганому настрої.

5. За відповідного настрою виявляє свою допомогу або послуги.

6. Коли про щось просить учителя, то буває іноді дуже щирою, іноді— байдужою.

7. Іноді прагне, а іноді уникає вітатися з учителем.

8. У відповідь на привітання може виражати злість або підозрілість.

9. Часом доброзичлива, часом — у поганому настрої.

10. Дуже мінлива в поведінці. Іноді здається, що вона навмисно погано виконує роботу.

11. Псує суспільну і свою власність.

12. Вульгарна мова, розповіді, вірші, малюнки.

13. Неприємна, особливо коли захищається від звинувачень по відношенню до неї.

14. “Бурмоче під ніс”, якщо чимось незадоволена.

15. Негативно ставиться до зауважень.

16. Часом і без утруднень говорить неправду без будь-якого приводу.

17. Раз чи два була помічена в крадіжці грошей, солодощів, цінних предметів.

18. Завжди на щось претендує і вважає, що несправедливо покарана.

19. “Дикий” погляд. Дивиться “спідлоба”.

20. Дуже неслухняна, не дотримується дисципліни.

21. Агресивна (кричить, погрожує, застосовує силу).

22. Охоче товаришує з так званими “підозрілими типами”.

23. Часто краде гроші, солодощі, цінні предмети.

24. Поводиться непристойно.

VI. ТД — тривога по відношенню до дітей. Тривога дитини щодо сприйняття себе іншими дітьми. Часом вона набуває форми відкритої ворожості. Всі симптоми однаково важливі.

1. “Грає героя”, особливо коли їй роблять зауваження.

2. Не може втриматися, щоби не “грати” перед оточуючими.

3. Схильна “удавати із себе дурника”.4. Занадто смілива (ризикує без потреби).

5. Турбується про те, щоби завжди перебувати у злагоді з більшістю. Нав’язується іншим, нею легко керувати.

6. Любить перебувати у центрі уваги.

7. Грається виключно (або майже виключно) з дітьми, старшими за себе.

8. Домагається зайняти відповідальний пост, але побоюється, що не впорається з ним.

9. Вихваляється перед іншими дітьми.

10. Блазнює (корчить із себе блазня).

11. Шумно поводиться, коли вчителя немає в класі.

12. Одягається з викликом.

13. Із захватом псує суспільну власність.

14. Дурні вибрики в групі однолітків.

15. Наслідує хуліганським витівкам інших.

VІІ. А — нестача соціальної нормативності (асоціальність). Невпевненість у схваленні дорослих, що виявляється в різних формах негативізму. Симптоми 1–5 — відсутність намагань сподобатися дорослим. Байдужість і відсутність зацікавленості у гарних стосунках з ними. Симптоми 5–9 у старших дітей можуть вказувати на певний ступінь незалежності. Симптоми 10–16 — відсутність моральної акуратності в дрібницях. Симптом 16 — дитина вважає, що дорослі недоброзичливі, втручаються у її життя, не маючи на це права.

1. Не зацікавлена в навчанні.

2. Працює в школі лише тоді, коли над нею “стоять” або коли її примушують працювати.

3. Працює поза школою лише тоді, коли її контролюють або примушують працювати.

4. Не сором’язлива, але виявляє байдужість при відповіді на запитання вчителя.

5. Не сором’язлива. Але ніколи не просить про допомогу.

6. Ніколи добровільно не береться за жодну роботу.

7. Не зацікавлена у схваленні чи несхваленні дорослих.

8. Зводить до мінімуму контакти з учителем, але нормально спілкується з іншими людьми.

9. Уникає вчителя, але розмовляє з іншими людьми.

10. Списує домашні завдання.

11. Бере чужі книги без дозволу.12. Егоїстична, любить інтриги, навмисно заважає гратися іншим дітям.

13. В іграх з іншими дітьми виявляє хитрість і непорядність.

14. “Нечесний гравець” (грає тільки для власної користі, обманює в іграх).

15. Не може дивитися прямо в очі іншому.

16. Потайлива і недовірлива.

VІІІ. ВД — ворожість до дітей. (Від ревнивого суперництва до відкритої ворожості).

1. Заважає іншим дітям в іграх, підсміюється над ними, із задоволенням їх лякає.

2. Часом дуже недоброзичлива по відношенню до тих дітей, які неналежать до тісного кола її спілкування.

3. Набридає іншим дітям, чіпляється до них.

4. Свариться, ображає інших дітей.

5. Намагається своїми зауваженнями створити певні труднощі в інших дітей.

6. Ховає або знищує предмети, що належать іншим дітям.

7. Здебільшого перебуває у поганих стосунках з іншими дітьми.

8. Чіпляється до слабкіших дітей.

9. Інші діти не люблять її або навіть не терплять.

10. Б’ється з дітьми (кусається, дряпається і т.п.).

ІХ. Н — невгамовність. Невгамовність, нетерплячість, нездатність до роботи, що потребує посидючості, концентрації уваги і міркувань. Схильність до короткочасних і легких зусиль. Уникнення довготривалих зусиль.

1. Дуже неохайна.

2. Відмовляється від контактів з іншими дітьми таким чином, що для них це дуже неприємно.

3. Легко мириться з невдачами у ручній праці.

4. В іграх зовсім не володіє собою.

5. Непунктуальна, нестаранна. Часто забуває чи губить олівці, книги, інші предмети.

6. Непослідовна, безвідповідальна у ручній праці.

7. Нестаранна у шкільних заняттях.

8. Занадто неспокійна, щоби працювати самостійно.

9. У класі не може бути уважною або тривало на чомусь зосередитися.10. Не знає, що із собою робити. Ні на чому не може зупинитися хоча б на відносно нетривалий термін.

11. Занадто неспокійна, щоби запам’ятовувати зауваження або вказівки дорослих.

Х. ЕН — емоційна напруга. Симптоми 1–5 свідчать про емоційну незрілість дитини, 6–7 — про серйозні страхи, 8–10 — про прогули і непунктуальність.

1. Грає іграшками, занадто дитячими для її віку.

2. Любить ігри, але швидко втрачає інтерес до них.

3. Занадто інфантильна у мові.

4. Занадто незріла, щоби прислуховуватися і слідувати вказівкам.

5. Грає виключно (переважно) з молодшими дітьми.

6. Занадто тривожна, щоби зважитися на що-небудь.

7. Інші діти чіпляються до неї (вона є “козлом відпущення”).

8. Часто підозрюється у тому, що прогулює уроки, хоч насправдінамагалася це зробити лише раз чи два.

9. Часто запізнюється.

10. Залишає окремі уроки.

11. Неорганізована, незібрана.

12. Поводиться у групі (класі) як стороння, знедолена.

ХІ. НС — Невротичні симптоми. Гострота їх може залежати від віку дитини, вони також можуть бути наслідком порушення, що вже існувало до того.

1. Заїкається, запинається. “Важко витягнути з неї слово”.

2. Говорить безладно.

3. Часто моргає.

4. Безцільно рухає руками. Різноманітні “тики”.

5. Гризе нігті.

6. Ходить, підстрибуючи.

7. Смокче палець (старше 10 років).

ХІІ. С — несприятливі умови довкілля.

1. Часто відсутня у школі.

2. Не буває у школі по декілька днів поспіль.

3. Батьки свідомо обманюють, виправдовуючи відсутність дитини у школі.

4. Вимушена залишатися вдома, щоби допомагати батькам.

5. Неохайна, “замазура”.6. Виглядає так, немовби дуже погано харчується.

7. Значно поступається привабливістю іншим дітям.

ХІІІ. СР — сексуальний розвиток.

1. Дуже ранній розвиток, чутливість до протилежної статі.

2. Затримки статевого розвитку.

3. Виявляє збочені схильності.

ХІV. РВ — розумова відсталість.

1. Сильно відстає в навчанні.

2. Занадто “тупа” для свого віку.

3. Зовсім не вміє читати.

4. Величезні недоліки у знанні елементарної математики.

5. Зовсім не розуміє математики.

6. Інші діти ставляться до неї, як до дурника.

7. Просто нерозумна.

ХV. Б — хвороби і органічні порушення.

1. Неправильне дихання.

2. Часті застуди.

3. Часті кровотечі з носу.

4. Дихає через рот.

5. Схильність до захворювань вух.

6. Схильність до шкірних захворювань.

7. Скаржиться на часті болі у шлунку і нудоту.

8. Часті головні болі.

9. Схильність до надмірного збліднення або почервоніння.

10. Хворобливі, почервонілі віки.

11. Дуже холодні руки.

12. Косоокість.

13. Погана координація рухів.

14. Неприродні пози тіла.

ХVІ. Ф — фізичні дефекти.

1. Поганий зір.

2. Слабкий слух.

3. Занадто маленькій зріст.

4. Надмірна повнота.

5. Інші ненормальні особливості будови тіла.

Карта спостереження

Ім’я, прізвище_________________________ Вік _________________

Дата________________________________ Клас_________________

 

Порушення	Непристосованість
НД	1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11	12,13,14,15,16
Д	1,2,3,4,5,6,7,9,10	8,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20
У	1,2,3,4,5,6,7	8,9,10,11,12,13
ТВ	1,2,3,4,5,6,7,9,11,13, 15	8,10,12,14,16
ВВ	1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11	12,13,14,15,16,17,18,19,20
ТД	2,3,4,5,6,7,8,9,10	11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24
А	1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11	7,12,13,14,15,16
ВД	1,2,3,4,5	6,7,8,9,10
Н	1,3,4,5,6,7,8,9,10,11
ЕН	1,2,3,4,5,9,10	6,7,8,11,12
НС	2,3,4	1,5,6,7
С	1,2,3,4,5,6,7
СР	1,2
РВ	1,2,3,4,5	6,7
Х	1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12	13,14
Ф	1,2,4,5

Додаток 2

Опитувальник діагностики агресивних та ворожих реакцій людини Басса—Дарки

Інструкція. Уважно прочитайте кожне висловлювання. Якщо воно підходить вам, поставте поруч знак “+”, якщо не підходить, то “-”.

1. Часом я не здатен перебороти бажання заподіяти іншим шкоду.

2. Іноді пліткую про людей, яких не люблю.

3. Я легко дратуюсь, але швидко заспокоююсь.

4. Якщо мене ласкаво не попросять, я не виконаю прохання.

5. Я не завжди отримую те, що мені призначено.

6. Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.

8. Коли мені доводилося обдурювати кого-небудь, я відчував нестерпні докори сумління.

9. Мені здається, що я не здатен вдарити людину.

10. Я ніколи не дратуюся настільки, щоби розкидатися речами.

11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, у мене виникає бажання порушити його.

13. Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.

14. Я тримаюся насторожі з людьми, які ставляться до мене дещо ліпше, ніж я очікував.

15. Я часто не погоджуюся з людьми.

16. Іноді мене обтяжують думки, яких я соромлюсь.

17. Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

18. Коли я дратуюся, грюкаю дверима.

19. Я куди дратівливіший, ніж здається оточуючим.

20. Якщо хтось вдає із себе начальника, я завжди роблю йому наперекір.

21. Мене трохи засмучує моя доля.

22. Я гадаю, що багато людей мене не люблять.

23. Я не зможу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зімною.

24. Люди, що ухиляються від роботи, мусять почувати провину.

25. Той, хто ображає мене і мою сім’ю, напрошується на бійку.

26. Я не здатний на брутальні жарти.27. Розлютовуюся, коли з мене насміхаються.

28. Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоби вони не зазнавалися.

29. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не до вподоби.

30. Досить багато людей заздрять мені.

31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене.

32. Мене пригнічує те, що мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно знущаються з нас, варті того, щоб їх поставили на місце.

34. Я ніколи не буваю похмурим від злості.

35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь.

36. Якщо хтось дратує мене, я не звертаю уваги.

37. Хоч я ніколи не показую цього, але мене іноді гризе заздрість.

38. Іноді мені здається, що з мене насміхаються.

39. Навіть якщо я гніваюся, то не вдаюся до лайки.

40. Мені хочеться, щоб мої гріхи пробачили.

41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось і вдарить мене.

42. Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюсь.

43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: “Ніколи не довіряти чужакам”.

46. Якщо хтось дратує мене, я готовий висловити все, що про нього думаю.

47. Я роблю багато такого, про що потім шкодую.

48. Якщо я роздратуюсь, я можу вдарити когось.

49. Із дитинства я ніколи не виявляв спалахів гніву.

50. Часто почуваю себе, мов діжка з порохом, що ось-ось вибухне.

51. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.

52. Я завжди розмірковую про те, які потаємні причини змушують людей робити приємне мені.

53. Коли на мене кричать, відповідаю тим самим.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Я відчуваю страх не рідше й не частіше за інших.

56. Я можу пригадати випадки, коли я був настільки злий, що хапав першу-ліпшу річ.

57. Іноді я відчуваю, що готовий першим кинутись у бійку.

58. Іноді я відчуваю, що життя поводиться зі мною несправедливо.59. Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але зараз я не вірю в це.

60. Я лаюся тільки через злість.

61. Коли я роблю щось неправильно, то відчуваю докори сумління.

62. Якщо для захисту своїх прав мені слід використати фізичну силу,я вдаюся до неї.

63. Іноді я виражаю свій гнів тим, що грюкаю кулаком по столу.

64. Я буваю грубий з людьми, які мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, що хотіли б мені нашкодити.

66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на це заслуговує.

67. Я часто думаю, що жив неправильно.

68. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Я не засмучуюсь через дрібниці.

70. Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити чи скривдити мене.

71. Я часто тільки вдаюся до погроз, а не збираюся їх реалізовувати.

72. Останнім часом я став занудою.

73. Під час суперечки я часто підвищую голос.

74. Здебільшого я намагаюся приховувати своє негативне ставлення до людей.

75. Я ліпше поступлюся своїми принципами, ніж сперечатимусь.

Ключ до опитувальника

Фізична агресія: “Так”: 1, 25, 33, 48, 55, 62, 68. “Ні”: 9, 17, 41.

Непряма агресія: “Так”: 2, 18, 34, 42, 56, 63. “Ні”: 10, 26, 49.

Роздратування: “Так”: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72. “Ні”: 11, 35, 69.

Негативізм: “Так”: 4, 12, 20, 23. “Ні”: 36.

Образа: “Так”: 5, 13, 21, 29, 37, 51, 58. “Ні”: 44.

Підозрілість: “Так”: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59. “Ні”: 65, 70.

Вербальна агресія: “Так”: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73. “Ні”: 39, 66,74, 75.

Почуття провини.: “Так”: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості: сума балів за шкалами “образа” і “підозрілість”.Індекс агресивності: сума балів за шкалами “фізична агресія”, “роздратування” і “вербальна агресія”.

Додаток 3

Самооцінка типового сімейного стану

Інструкція. Прочитайте опитувальник. Якщо ви загалом з ним згодні, обведіть на бланку кружком номер твердження, якщо незгодні — закресліть номер. Якщо ваш вибір ускладнений, поставте знак запитання. Намагайтеся відповідати щиро.

1. Знаю, що члени моєї сім’ї часто бувають незадоволені мною.

2. Відчуваю, що як би я не вчинив (ла), все рівно буде не так.

3. Я багато що не встигаю зробити.

4. Так виходить, що саме я виявляюся винуватцем того, що відбувається у моїй сім’ї.

5. Часто я почуваюся безпорадним (безпорадною).

6. Дома мені часто доводиться нервуватися.

7. Коли я потрапляю додому, почуваюся незграбним (незграбною).

8. Деякі члени моєї сім’ї вважають мене безглуздим (безглуздою).

9. Коли я вдома, весь час через щось переживаю.

10. Часто я відчуваю на собі критичні погляди членів моєї сім’ї.

11. Йдучи додому, з тривогою думаю, що що-небудь сталося за мою відсутність.

12. Вдома постійно відчуваю, що багато чого слід ще зробити.

13. Нерідко почуваюся зайвим (зайвою).

14. Дома в мене таке становище, що просто опускаються руки.

15. Вдома мені постійно доводиться стримуватися.

16. Мені здається, що якби я зненацька щез (щезла), цього ніхто б не помітив.

17. Йдучи додому, думаю, що буду робити щось одне, а доводиться робити щось зовсім інше.

18. Як подумаю про сімейні справи, одразу починаю хвилюватися.

19. Деяким членам моєї сім’ї буває незручно через мене перед друзями і знайомими.

20. Часто буває: хочу зробити добре, а виявляється, що вийшло погано.

21. Багато що в нашій сім’ї мені не подобається. Але я намагаюся цього не показувати.

Бланк для відповідей

Номери запитань	Сума балів	Шкала	Діагностичне значення
1,4,7,10,13,16,19		Почуття провини
2,5,8,11,14,17,20		Тривога
3,6,9,12,15,18,21		Нервово-психічна напруга
Разом		Сімейна тривога (загальний показник)

 

Відповідь, обведена кружком, дорівнює 1 балу. Діагностичне значення являє собою показник, за якого діагностується стан.

Додаток 4

Самооцінка депресії

Інструкція. Відповідаючи на запитання, закресліть цифру праворуч залежно від відповідності суджень вашому звичайному стану. 1 —“майже ніколи”, 2 — “інколи”, 3 — “часто”, 4 — “майже завжди”.

1. Я схильний вірити у своє краще майбутнє 1 2 3 4

2. Останнім часом мене багато що дратує 1 2 3 4

3. Навіть незначні зусилля викликають у мене втому 1 2 3 4

4. Я впевнений у своїй необхідності для моїх близьких 1 2 3 4

5. Через неспокій, який не можна пояснити, мені іноді

важко всидіти на місці 1 2 3 4

6. Якщо мені доведеться померти, це принесе тільки

полегшення оточуючим мене людям 1 2 3 4

7. Я легко знаходжу розв’язання чергових проблем 1 2 3 4

8. Моя кмітливість мене не зраджує 1 2 3 4

9. Минулі радощі так само приваблюють мене 1 2 3 4

10. Іноді мені так легко плачеться 1 2 3 4

11. Мене хвилюють болі в шлунку 1 2 3 4

12. Моя доля мене цілком задовольняє 1 2 3 4

13. На відсутність апетиту не скаржуся 1 2 3 4

14. Мені часто буває досить тужливо 1 2 3 4

15. Тільки вранці (ввечері) почуваюся краще 1 2 3 4

16. Я часто відчуваю безсоння 1 2 3 4

17. Останнім часом я худну 1 2 3 4

18. У мене виходить легко все, що я роблю 1 2 3 4

19. Мені подобається розглядати фотокартки симпатичних незнайомок (незнайомців) 1 2 3 4

20. Іноді моє серце починає битися швидше без особливих на те причин 1 2 3 4

Обробка результатів

Підраховується коефіцієнт депресії Д як сума балів, указаних досліджуваним для відповідних тверджень, за формулою:Д = (2,3,5,6,10,11,14,16,17,20) – (1,4,7,8,9,12,13,15,18,19) + 50.

 

Результати оцінюються за такими показниками:

• до 30 балів — відсутність депресії, низька тривожність;

• 31–45 балів — середня тривожність;

• 46–60 — висока тривожність;

• 61–70 балів — депресивна акцентуація характеру;

• 71 і більше балів — власне депресія.

Додаток 5

Проективна методика К. Маховер

“Намалюй людину” (за Л. Міщик)

Досліджуваному пропонується намалювати людину, як він побажає. Усі запитання, репліки, витирання та доповнення до малюнка, а також час малювання фіксуються у протоколі.

Інтерпретація результатів ґрунтується на аналізі такої інформації:

• хто зображений;

• що він робить у цей момент, за словами автора;

• пропорційність фігури та особливості зображення окремих частин, розташування на папері;

• особливості фарбування та декорування;

• наявність додаткових аксесуарів;

• якість ліній;

• репліки під час малювання тощо.

При цьому слід урахувати таке символічне значення частин фігури.

Голова — символ інтелектуальної сфери, особливо лоб, відсутність якого може свідчити про свідоме ігнорування розумової сфери.

Зображення на голові чого-небудь (наприклад, капелюха) являє со-бою символ захисної позиції по відношенню до зовнішнього світу.