Основні напрями, види та принципи профілактики віктимної поведінки особистості.

Розглянемо основні напрями профілактики віктимної поведінки особистості [3; 10].

• Соціально-правовий напрям - допомога жертвам, що належить до завдань кримінальної віктимології, в межах якої велика увага приділяється профілактиці всіх елементів структури кримінальної системи (злочинець - жертва - ситуація). В таких випадках важливого значення набуває надання юридичної допомоги потерпілим, яку вони можуть отримати як у правоохоронних органах, так і в центрах для осіб, які постраждали від жорстокості й насильства, де надається психологічна допомога.

Соціально-педагогічний напрям - включає широке коло заходів, спрямованих на забезпечення нормального й гармонійного розвитку особистості: створення безпечного і сприятливого мікросоціального середовища (психопрофілактика деструктивних родин, профілактика загострень у психічно хворих, залежних від алкоголізму і наркоманії, осіб, з найближчого оточення неповнолітніх для виключення можливості здійснення ними протиправних дій щодо дітей і підлітків, жорстокого поводження з ними); правильне і своєчасне напіврольове виховання дітей (формування у них знань в галузі статевих стосунків і моральних принципів, про суспільно прийнятні форми й безпечні стереотипи поведінки в різних ситуаціях); просвітницька робота серед населення (популяризація інформації про найбільш поширені злочини, що пов'язані й зазіханням на життя та достоїнство громадян, про обставини виникнення такого роду кримінальних ситуацій, ефективні способи виходу з них, особливості поведінки злочинців); проведення роз'яснювальних бесід і психоло гічних тренінгів з дітьми та підлітками в дитячих установах і школах (навчання для попередження протиправних дій (наприклад, не відкривати двері стороннім, не входити з ними в під'їзд і ліфт, не піддаватися домовленостям) і вироблення стратегій поведінки в сексуальних і загрозливих для життя ситуаціях). До заходів профілактики сексуальних злочинів варто віднести заходи, які впливають на зміну аморального чи асоціального способу життя деяких молодіжних і підліткових груп, аж до застосування адміністративної і кримінальної відповідальності їхніх лідерів, а також заходи залучення неповнолітніх в антигромадську діяльність, проституцію і т. ін. Слід приділяти більше уваги організації підліткових клубів для проведення безпечного дозвілля, розвитку інтересів і комунікативних здібностей молоді з метою профілактики протиправної поведінки.

Психолого-педагогічний напрям профілактичних дій в рамках психологічного дослідження спрямований, в першу чергу на особливості поведінки самої потенційної жертви, її особистість і способи соціальної адаптації. Профілактика полягає в комплексному впливі на всі фактори віктимності та віктимної поведінки потерпілих, що виявляються під час взаємодії з агресором і сприяють здійсненню злочинів (віковий, особистісний, дизонтогенетичний, психопатологічний і ситуативний) з метою зниження їхньої значущості у структурі функціонування кримінальної системи.

Медико-психологічний напрям передбачає попередження, своєчасне виявлення та лікування психічних розладів як у дорослих, так і в дітей і Мій псів (профілактика перинатальної патології, рання діагностика й корекція психологічних девіацій, порушень психічного і психосексуального розвитку, девіантної поведінки, яка може мати віктимне значен­ня). Профілактика полягає в наданні психологічної допомоги жертвам насильства з метою корекції наявних у них психічних розладів, які виникли в наслідок злочинів, попередження суїцидальних тенденцій і вторинної віктимизації, що особливо часто спостерігається в осіб підліткового віку, в яких існує міф про «доступність» жертв зґвалтувань і вони нерідко їх повторюють.

Розглядають такі види загальної віктимологічної профілактики [26]: первинна профілактика (комплексна дія на всі чинники віктимності та віктимної поведінки); вторинна (заходи, спрямовані на попередження несприятливої динаміки характерологічних особливостей віктимизації особистості, яка вже виникла); третинна профілактика (попередження несприятливих, а часто і кримінальних наслідків віктимизації особистості).

При цьому міжнародний досвід засвідчує, що реалізація превентивних заходів і програм має значні загальні тенденції та принципи [4]:

• професіоналізація і психологізація виховно-профілактичної й охоронно-захисної діяльності, підготовка спеціальних кадрів соціальних працівників, соціальних педагогів, практичних психологів, які спеціалізуються на практичній роботі щодо корекції віктимної поведінки особистості;

• створення мережі спеціальних превентивних служб і структур, призначених здійснювати соціальну та соціально-психологічну допомогу сім'ї, дітям, підліткам (психологічні служби, консультації, центри довіри, реабілітаційні центри, соціальні заклади для дітей і підлітків, які потрапляють у критичну ситуацію);

• визнання сім'ї як провідного інституту соціалізації дітей і підлітків, здійснення спеціальних заходів соціально-правової, соціально-педагогічної і медико-психологічної допомоги сім'ї і передусім сім'ям, що не справляються самостійно із завданнями виховання.