Міжособистісна залежність як прояв віктимної поведінки жінок 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міжособистісна залежність як прояв віктимної поведінки жінок



Н.Короленко виділив три види адикцій стосунків, які можна розглядати як прояв віктимної поведінки – любовні, сексуальні та стосунки уникнення.

Любовна адикція- це адикція стосунків з фіксацією на іншій людині. Можна виділити такі основні її ознаки:

Непропорційно багато часу й уваги приділяється людині, на яку направлена адикція (думки про коханого домінують у свідомості, стаючинадцінною ідеєю; процес несе у собі риси нав'язливості, поєднуючись примушуваністю, від яких надзвичайно важко звільнитися);

• адикт перебуває у владі переживання нереальних очікувань стосовно людини, яка перебуває в системі цих взаємин, без критики сі стану;

• любовний адикт забуває про себе, перестає піклуватися про себе й думати про свої потреби, за винятком адиктивних стосунків. Це поширюється і на ставлення до рідних і близьких. Адикт має серйозні емоційні проблеми, в центрі яких головне місце посідає страх, який прагне придушить. Страх, що присутній на рівні свідомості, - це бути покинутим. Своєю поведінкою адикт прагне уникнути відкидання. Але на підсвідомому рівні представлено страх інтимності. Через цей адикт не в змозі перенести «здорову» близькість. Це по'язано з тим, що в дитинстві адикт пережив психічну травму при прояві інтимності батьків, коли зазнав невдачі. Таким чином, при любовних адикцій подружжя реалізує в шлюбі очікування, сформовані у батьківській сім’ї [20; 30].

Слід зазначити, що залежні взаємини пов'язані з незрілими регуляторами емоційних стосунків (відчуття провини, сорому, страху, ревнощів). Більш зрілі емоційні стосунки складаються на новій основі,які прив'язаній до інфантильного досвіду. Таке уникнення інфантильн досвіду є особливістю зрілої емоційності. На думку Б. Хеллінгера розвиток людини в її батьківській сім'ї і в рамках її нинішніх стосунків прагне індивідуалізації. Інакше кажучи, індивідуум поступово звільняється від своїх зв'язків і взаємин. Але водночас таке звільнення веде його до інтеграції в набагато ширший контекст. Хоча ми вплетені в новий контекст, ми все ж таки залишаємося вільними. Дослідник зазначає, що звільнення від ближнього пов'язує людину з чимось великим але за це людині доводиться платити глибшою самотністю. При розриві інфантильних взаємин зв'язок стає багатішим, але близькість зменшується. Таким чином, зайва (для зрілих стосунків) близькість дає відчуття захищеності, але зменшує свободу і незалежність. О. Бондаренко зазначає, що недиференційована сімейна «его-маса» нестерпно надві зька і перемежовується з періодами відчуження. Надблизькість утворює серйозні проблеми для партнерів такої пари. Взаємини стають «токсичними».

Розглянемо основні форми залежних стосунків, які виступають проявами віктимної поведінки особистості.

Токсична любов описана П. Меллоді [41]. У дитинстві деякі люди одержали травматичний досвід відторгнення. Автор називає цей психічний біль, пов’язаний з відторгненням, «болем покинутої дитини». Це відторгнення має значний «токсичний» вплив на дитину, результати якого позначаються на всьому житті людини, у тому числі у період дорослості. Первинний досвід відторгнення пов'язаний з переживанням іакумуляцією страху, гніву, сорому, відчуття пустоти, недостатній любові до себе і схвалення себе. В дорослості людина з інфантильною травмою відкидання прагне створити такі зв'язки з партнером, в яких вона «позбавляється» від ініціального страху. Одним з найважливіших захисних механізмів для тих, хто пережив інфантильну травму відторгнення, є механізм фантазування. Це мрія про рятівника.Для жінок – це лицар, який прийде й полюбить, надасть життю значення.

Для нав’язливої (невротичної) любові характерно: прагнення до зближення з партнером; надання партнерові статусу щонайвищого авторитету, очікування безумовного ухвалення партнера.

Невротична любов виникає в разі наявності двох партнерів: залежного що прагне любові, та незалежного партнера, який уникає любові.

Взаємини між ними визначаються як залежність одного партнера від іншого.Залежний має три особливості: 1) присвячує непропорційно багато часу і турбування людині, від якої залежить; цінує її більшеніжсебе інав'язливо зосереджений на ній; 2) нереалістично очікує від партнерабезумовного позитивного ставлення до себе; 3) мало піклується про себе не відчуває власної цінності [16; 33].

Головне переконання залежного індивіда полягає в тому, що партнер позбавить його від усіх важких життєвих ситуацій і розв'яже його екзистенційну проблему «відторгнення» або знедоленості. Відчуваючи неможливість встановлення здорових стосунків із самим

собою партнер прагне зближення з іншою людиною, вірячи, що вона в змозі та повинна зменшити внутрішній біль за допомогою взаємної любові, постійного інтересу й опіки. При співзалежних взаєминах любові, які не можна назвати взаєминами невротичної залежності, незалежний партнер не обов'язково перетворюється на щонайвищий авторитет залежного партнера. Навпаки, залежний партнер живе перетворюючи себе на вищу цінність, вимагаючи беззаперечної впевненості. Очевидно, що залежного партнера чекає розчарування: він не може вирішити за допомогою партнера свою базову проблему. Виникають амбівалентні відчуття до партнера - любов (причому любов, як хвороба, як залежність) і ненависть, пов'язана з розчаруванням. Залежний партнер не може жити зі своїм партнером і, водночас, неможе жити без нього.

На підставі робіт М. Бубера, Е. Фромма, К. Хорні, А. Маслоу і І. Ялома можна виділити такі характеристики невротичної зрілої любові (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 552; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.75.165 (0.007 с.)