Наукові практики, дослідницькі та пошукові експедиції

Більшість методик, які реалізуються в процесі науково-дослідницькоі роботи учнів, потребують наявності власного експериментального матеріа­лу, досвіду практичного застосування наукової теорії і власних практичним результатів. І досить часто)безпосередньо в процесі навчання задовольни­ти цю потребу неможливо. З цієї точки зору найбільш перспективним на­прямком діяльності є організація наукових практик. На сьогоднішній день найбільш поширеною традиційною формою організації літнього відпочин­ку школярів залишаються трудові або туристичні табори. Але в межах кон­цепції науково-дослідницької діяльності учнів саме цій формі слід надати визначальну роль головної структурної ланки річного циклу навчально-виховної роботи або однієї зі складових процесу евристичного навчання. Зрозуміло, для цього необхідно створити певні організаційні засади.

Перш за все зазначимо, що наукові практики, дослідницькі та пошу­кові експедиції за своєю тематикою можуть охоплювати досить широке коло наукових галузей — природничі науки (біологія, екологія, біогеохімія.

Процес ОПЗП наукових практик умовно можна поділити на чотири ета­пи — попередній, підготовчий, основний та заключний. Кожен з цих ета­пів органічно переплітається з іншими напрямками ОПЗП НЕ Реалізація організаційних заходів, які буде описано нижче, покладається безпосеред­ньо на керівників наукових практик^ Перейдемо до детального аналізу.

Попередній етап

Цей етап пов'язаний із безпосереднім обранням теми і місця дослі­джень. Як правило, науково-практична робота учнів розбудовується на базі спеціалізованого навчального підрозділу (гуртка, факультативу, на­укового товариства), тому активними учасниками планування майбут­ньої наукової практики мають бути самі учні. Дуже важливо протягом на­вчального року спрямовувати діяльність викладачів на всебічну обробку певного тематичного прошарку, створення свідомої мотивації на­уково-практичної діяльності учнів. Допоміжну роль у цьому процесі ві­діграють спеціальні додаткові заняття з метою ознайомлення учнів з ме­тодиками наукових досліджень, якими вони будуть користуватися. Дуже важливою є роль класних керівників, батьків учнів щодо підтримки ви­ховного аспекту мотивації.

Після того, як тему досліджень обрано, визначається місце досліджень.
Основні вимоги, які бажано врахувати при виборі, такі:

▪ наявність об'єкта досліджень (або об'єктів з усіх спеціалізацій, якщо
експедиція є комплексною); об'єкт має являти науковий інтерес, зокрема, з точки зору новизни досліджень;

▪ «географічна» придатність місця: необхідно врахувати зручність під'їз­ду, вартість транспорту, можливість поповнення запасів їжі й питної
води, можливості зв'язку;

▪ допустимий «рівень небезпеки»: враховується екологічна забрудне­ність місця, наявність об'єктивних небезпек (кліматичні умови, не­
безпечні ділянки рельєфу, водойми, тварини або комахи, які являють
небезпеку) і криміногенна ситуація;

▪ естетична та виховна цінність: оцінюється наявність супутніх об'єктів природи або культури (мальовничих краєвидів, історичних та ар­хітектурних пам'яток), придатність місця для організації відпочинку. Дуже бажано, щоб на попередньому етапі керівники майбутньої прак-¹ тики самі виїздили до місця і безпосередньо оцінювали його з усіх згада­них позицій.

Підготовчий етап

Після того, як тему й місце досліджень обрано, розпочинається орга­нізаційна робота з підготовки наукової практики. Вона складається з від­бору керівників та учасників, матеріально-технічного та організаційно-педагогічного забезпечення.

Необхідно врахувати, що серед дорослих учасників практики обов'яз­ково мають бути спеціалісти з усіх галузей, які охоплює практика, лікар" (звичайно ці функції бере на себе хтось з батьків або медпрацівник школи); якщо експедиція проходить у польових умовах, обов'язковою є наявність людей із досвідом організації побуту (туристів). Дуже добре, якщо такий досвід мають і самі учні. Це зумовлює доцільність формування учнівського складу зі школярів різного віку, що не тільки сприятиме розв'язанню суто побутових проблем, але й забезпечить спадкоємність наукової роботи. Ба­жано організувати навчання учасників експедиції основ організації побуту в польових умовах і прийомів надання першої медичної допомоги.

Відбираючи учнів, необхідно пересвідчитися, що вони за станом здо­ров'я відповідають вимогам до учасників експедиції. Для цього проводиться медичне обстеження дітей, співбесіди з батьками, лікарями-педіатрами.

Матеріально-технічне забезпечення наукової практики передбачає підготовку необхідного обладнання, вирішен­ня проблем транспорту та харчування. Детально цей аспект організацій­ної роботи висвітлено у відповідній літературі.

Організаційно-педагогічне забезпечення наукової практики торкаєть­ся двох основних моментів. По-перше, якщо наукова практика проходи­тиме поблизу населеного пункту, керівникам необхідно ще до її початку узгодити з місцевим населенням та представниками місцевої влади питан­ня про сприяння з їхнього боку науковій роботі та організації відпочинку учнів. Необхідно укласти відповідні письмові угоди, отримати необхідні дозволи, втому числі від представників СЕС, ЛАІ, служб протипожежної безпеки, а також лісництв або аграрних господарств, на території яких від­буватиметься практика.

По-друге, до початку практики необхідно провести батьківські збо­ри, на яких слід ознайомити батьків, з метою, формою і програмою про­ведення практики, умовами побуту та відпочинку дітей, узгодити можли­вість дострокового її припинення, терміни проведення практики, виріши­ти поточні організаційні та матеріальні питання. Основою для прийняття рішення про включення учня до складу експедиційної групи є письмова заява його батьків або осіб, які їх замінюють.

Основний етап

Робота протягом безпосереднього проведення наукової практики має розбудовуватися з урахуванням гармонійного поєднання наукових і вихов­них задач. Перші 1—2 дні після прибуття на місце звичайно виділяються, на облаштування табору й акліматизацію. На цьому етапі дуже важливо відпрацювати дотримання внутрішнього розпорядку, забезпечити функ­ціонування господарського механізму, вирішити побутові проблеми. Зміс­товну частину на цьому етапі складають екскурсії по місцевості, до міс­ця проведення досліджень, вступні лекції, інструктажі з техніки безпеки При проведенні досліджень.

На наступному етапі відбувається перехід до основного збору науко­вого матеріалу відповідно до спеціалізації практики, про­ведення досліджень, попередній перегляд результатів роботи (його бажа­но проводити наприкінці кожного дня — це дає можливість учасникам відчути дієвість та ефективність досліджень). Наукові заходи проводять­ся переважна в першій половині дня; друга половина виділяється для об­робки результатів, відпочинку, виховних заходів. Залежно від конкретних умов, зокрема погодних, розпорядок може коригуватися. Дуже важливо, щоб не рідше, ніж через кожні 5—6 днів, учні мали можливість отримати вихідний, присвятивши його спортивним змаганням, спілкуванню з бать­ками, господарській роботі.

На заключному етапі експедиції має бути проведено загальний підсум­ковий захід. Це може бути підсумкова наукова конференція (але такий за­хід, на думку автора, буде більш ефективним вже після прибуття з місця, в школі на початку занять) або свято, пов'язане тематично зі змістом експе­диції («Посвята в археологи (геологи, фольклористи тощо)», «День науки»). Корисно організовувати загальні збори учасників біля багаття для обго­ворення «по гарячих слідах» організаційних та виховних аспектів роботи, висловлення побажань на майбутнє. Далі призначається день відпочин­ку, збори, від'їзд. Дуже важливо на цьому етапі наголосити на дбайливому ставленні до навколишнього середовища (територію табору учні повинні залишити в чистоті), до зібраних експедиційних матеріалів.

4. Заключний етап

Цей етап організується після повернення учасників наукової прак­тики до школи і пов'язаний з підбиттям підсумків та узагальненням наукових результатів практики. Звичайно він проводиться у формі конференції із запрошенням науковців, керівників практики, бать­ків. Керівники практики узагальнюють її результати у формі звіту. Дуже добре, якщо, під час Практики створювався її щоденник — він допомагає в організації конференції і викликає зацікавленість учнів, які не брали участі в практиці. На конференцію учасники відповідно до спеціалізацій готують доповіді про результати проведеної робо­ти, демонструють зібрані матеріали. Важливими моментами конфе­ренції є зіставлення наукових методик, що їх використовували учні підчас досліджень, формування вміння доступно подавати вузькоспеціалізовану інформацію. Керівники закладу освіти обов'язково ма­ють бути присутніми на цій конференції, щоб відзначити роботу ке­рівників практики, найкращих учнів. Вдалою формою заохочення є грамоти — рекомендації для найкраишх юних науковців до участі в наукових конференціях більш високого рівня.

У підсумку зазначимо беззаперечну виховну цінність наукових прак­тик, що вказує на необхідність участі в її організації заступників директо­ра з виховної роботи, педагогів-організаторів, шкільних психологів.

Виїзні наукові школи

Існує цілий ряд навчальних дисциплін (математика, теоретична фі­зика Й хімія, правознавство, іноземні мови), вивчення яких досить важко підкріпити відповідною експериментальною діяльністю. Для додатково­го навчання з цих предметів під час канікул ефективною формою роботи є виїзна наукова школа (ВНШ), яка за деякими ознаками близька до на­укової практики, але не передбачає проведення практичних та експери­ментальних досліджень.

Останнім часом досить великої популярності набули лінгвістичні наукові школи з вивчення іноземних мов у країнах їх розповсюдження. Але,
зрозуміло, не всі батьки можуть фінансувати закордонну поїздку своєї дитини. Крім того, іноземні мови — далеко не єдине підґрунтя для органі­зації виїзної школи, тому зупинимось на аналізі більш «демократичних» форм виїзних шкіл.

На відміну від наукових експедицій і практик, які здебільшого прово­дяться в польових умовах, ВНШ потребує наявності сприятливих умов для організації навчальних занять, зокрема, приміщень. Тому оптимальним місцем проведення ВНШ є туристичні бази, пансіонати, будинки відпо­чинку, де є приміщення, обладнані на кшталт шкільного класу.

Підготовчий етап для організації роботи ВНШ у зв'язку з цим значно спрощується. Керівникам майбутньої школи (найчастіше ними є учителі або науковці, які працюють у школі) необхідно відібрати (бажано на кон­курсній основі) групу учнів <можна різновікову), скласти й затвердити про­граму роботи школи, дібрати науковий матеріал для проведення різнома­нітних за формою занять (лекцій, семінарів, наукових вікторин і турнірів). Для участі в роботі лінгвістичної наукової школи доцільно залучити яко­мога більше «носіїв» іноземної мови — батьків, викладачів, громадян іноземних держав. На батьківських зборах, які передують проведенню ВНШ, обговорюються регламент її роботи та організаційні питання. На відмі­ну від наукових практик, які можуть поєднувати досить далекі за змістом спеціалізації, ВНШ є здебільшого моноспеціалізованими або мають спе­ціалізації, близькі за змістом (лінгвістичну з двох іноземних мов).

Складаючи програму ВНШ, необхідно зробити акцент не стільки на розгляді додаткових теоретичних розділів, скільки на застосуванні на прак­тиці в завданнях творчого рівня (дослідницьких задачах, рольових лінг­вістичних або інших іграх) знань, що їх здобули учні протягом навчаль­ного року. Саме ця особливість і дозволяє віднести виїзні наукові школи до різновидів науково-практичної роботи.

Під час проведення ВНШ дуже важливо не перетворити її на «п'яту
навчальну чверть». Тому необхідно, по-перше, максимально урізноманіт­
нити форми роботи; по-друге, не перевантажувати учнів заняттями (вони
мають проводитися не більше 3—5 годин на день, залежно від віку учнів,
бажано з перервою на обід) і, по-третє, послабити вимоги до контролю
навчальних досягнень, широко застосовуючи конкурентні форми роботи
(міні-олімпіади), тим більше, що мова йде про виключно творчий рівень
опанування навчального матеріалу. Якщо ВНШ має лінгвістичний напря­
мок, учні і керівники зрозуміло, мають спілкуватися протягом дня пере­
важно іноземною мовою.»

Дуже важливо доповнювати програму кожного дня спортивними та культурними заходами, неспеціалізованими інтелектуальними змаган­нями (брейн-рингами, вікторинами). Оптимальною підсумковою фор­мою ВНШ є семінар, на якому повторюється й узагальнюється навчаль­ний матеріал, який розглядався й застосовувався під час проведення за­нять. У рамках роботи ВНШ можна також пропонувати учням теми для власних міні-досліджень, які потім можуть стати основою науково-дослід­ницьких робіт. У такому разі на підсумковому семінарі учні виступають з доповідями про результати своїх дослідів.

Завершуючи розгляд блоку науково-практичної роботи, ще раз зазна­чимо ілюзорність думки щодо того, що НПР можна розглядати І проводи­ти відокремлено від інших напрямків наукової роботи. Без практичного застосування поглиблених знань учнів неможливо організувати повноцін­ну дослідницьку діяльність, завершити цикл творчої навчальної роботи. Тому системний підхід до організації НПР, яка здійснюється на практиці, безумовно, не за 1—2 роки,— один зважливих початкових етапів форму­вання системи ОПЗП НР.

 

Підсумок

Підбиваючи підсумки лекції, ще раз зазначимо, що пере­важна більшість організаційно-педагогічних заходів, описаних вище, пе­ребуває на межі службових компетенцій заступників директора з наукової роботи з учнями, з науково-методичної роботи (якщо такі є), з навчаль­ної та виховної роботи. Тому дуже важливим є чіткий розподіл функцій між цими посадовцями, який визначається залежно від конкретних умов і традицій навчального закладу та затверджується керівником закладу до початку навчального року.

Організаційні блоки «Науково-дослідницька робота» та «Науково-практична робота», якщо «спроектувати» їх на схему 1, визначають на­прямки ОПЗП дослідницької діяльності учнів (як певною мірою і ряд на­прямків інших блоків), тому розподіл «науково-дослідницький» — «нау­ково-практичний» відбиває лише відтінки дослідницької діяльності: НДР ми пов'язуємо з напрямками «Створення творчих та наукових робіт» та «Оволодіння методиками наукових досліджень» (теоретична частина), в той час, як «Науково-практична робота» відповідатиме експеримен­тальній та пошуковій роботі учнів та оволодінню методиками наукових досліджень на практиці. Безумовно, нерозривність теорії і практики позна­чається і на взаємозв'язку НДР та НПР, тож наш умовний розподіл здій­снено лише з метою зручності подальшого опису змісту роботи.