Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Наукова робота учнів та її організаційно-педагогічне
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Й ПІДТРИМКА Почнемо з обговорення самого визначення поняття «наукова робота учнів». Протягом останніх років у пресі, на конференціях і семінарах лунало чимало дорікань, що, мовляв, вживання слова «наука» стосовно школи дискредитує саме поняття про науку, адже школа за своєю суттю до наукової роботи не причетна. Але, якщо звернутися хоча б до тлумачного словника, стає очевидним, що поняття «наука» та «фундаментальна наука», яка дійсно за змістом та функціями відрізняється від загальної середньої освіти, ні в якому разі не слід ототожнювати. Взагалі, наука як система знань про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення й є саме те, що дає учневі школа, адже шкільні предмети — це й є науки, які вивчає школяр. Можливо, більш містким, та доречним терміном у нашому випадку був би термін «навчально-дослідницька робота», який можна зустріти в деяких з джерел, присвячених нашій темі. Але, оскільки словосполучення «науково-дослідницька робота учнів» вже затвердилося в масовій практиці, надалі ми будемо дотримуватися саме цього терміна, скорочуючи його до «наукової роботи» (НР). Таким чином, зупинимося на такому, певною мірою умовному, означенні: наукова робота учнів — це системна навчальна та позанавчальна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень. Зрозуміло, що таке означення (як, мабуть, і будь-яке інше) не дозволяє встановити чіткої межі для шкільного адміністратора між педагогічною підтримкою НР учнів та навчально-виховною роботою, і це цілком природно внаслідок щільного взаємозв'язку цих форм роботи. Взагалі, чимало спеціалістів-теоретиків, особливо російських, вважають навчально-дослідницьку діяльність лише однією з перспективних педагогічних технологій. Виходячи з сказаного вище, виділяють дві основні форми НР і методи їх реалізації (див. схему 1).
Зрозуміло, що комплексна реалізація цих форм і методів передбачає створення системи організаційно-педагогічного забезпечення та підтримки НР учнів (ОПЗП НР), яка може мати наступну структуру (див. схему 2).
Зазначимо також, що, на відміну від схеми 1, яка визначає напрямки діяльності учнів, схема 2 презентує діяльність педагогів, і коментарі щодо відповідності окремих фрагментів цих схем буде подано в роботі. ДОДАТКОВА ОСВІТА УЧНІВ Організація системи додаткової освіти (ДО) є одним з найважливіших і, що приємно, найбільш повно висвітлених у відповідних джерелах та нормативних документах сегментів ОПЗП НР. Створення спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, НВК і певна конкуренція, яка виникла між ними, принаймні у великих містах, дало необхідний поштовх до прискореного розвитку і неперервного вдосконалення системи ДО. Дійсно, батьки, які обирають школу для своєї дитини, перш за все цікавляться тим, які переваги має той чи інший навчальний заклад саме в плані організації навчання, додаткових навчальних послуг, як на практиці забезпечується той високий рівень знань дитини, до якого вони прагнуть. Не дивно, що ДО сьогодні можна без перебільшення назвати «обличчям» навчального закладу, принаймні спеціалізованого.
Зробимо одне необхідне зауваження. Як відомо, в спеціалізованих багатопрофільних навчальних закладах ДО реалізується, починаючи з певного моменту, через профільне навчання або спеціалізовані класи. Але досвід профільної освіти разом з безперечними своїми перевагами на практиці виявив і суттєві вади, уникнення яких є на сьогоднішній день однією з нагальних проблем профільної диференціації навчання. Маються на увазі, по-перше, «перегини» профілізації, що призводять до повного поглинання одних предметів іншими, а, по-друге, те, що часто-густо через певні обставини профільна диференціація стає лише прихованою формою диференціації рівневої (звідси загальновідома проблема «гуманітарних» класів, які інколи формуються за залишковим принципом). Тому, розглядаючи ДО як напрямок ОПЗП НР, ми будемо свідомо уникати терміна «профільність», оскільки, на нашу думку, запропоновані форми організації ДО є цілком прийнятними для неспеціалізованих шкіл, а крім того, дозволяють певною мірою позбутися недоліків профільного навчання. 2.1. ФАКУЛЬТАТИВНЕ НАВЧАННЯ Організація факультативних занять з окремих базових дисциплін, а також факультативних курсів або курсів за вибором у певній кількості передбачена навчальними планами багатьох загальноосвітніх навчальних закладів. На превеликий жаль, існує чимало прикладів того, як ці години використовуються виключно на покриття дефіциту навчального часу з метою вивчення тих чи інших шкільних предметів. При такому підході знецінюється власне ідея факультативу через перетворення його на додатковий урок, часто обов'язковий для всіх учнів. Безумовно, факультативні уроки можуть частково використовуватися для організації поглибленого навчання (про це йтиметься нижче у відповідному розділі), але за самою етимологією слово «факультативний» (від латинського — можливість) — можливий, необов'язковий, наданий за вибором принцип добровільності відвідання таких занять - важливий показник, деавторитаризації навчального процесу. Далі ми розглядатимемо саме факультативні курси, які не збігаються за змістом з предметами базового циклу, а доповнюють та розширюють світогляд учнів. Знов-таки із сумом доводиться констатувати, що перелік таких курсів у деяких навчальних закладах визначається лише наявністю спеціалістів-викладачів у відповідних галузях. Мало хто з керівників закладів освіти орієнтується у формуванні системи факультативних курсів не тільки на зміст, але й на мету викладання того чи іншого курсу. Зосередимося детальніше на класифікації факультативних курсів саме за метою їх викладання. Курси випереджаючого навчання, згідно з двома заявленими цілями, можна умовно поділити на дві групи. До першої віднесемо курси для школярів молодшого та середнього віку, які в цікавій формі знайомлять слухачів з основами наук, що їм доведеться вивчати далі, готуючи тим самим школярів до свідомого сприйняття фундаментальних наук. Назви таких курсів, як правило, складаються з назв цих наук із додаванням слова «цікавий» — «Цікаве мовознавство» (5—6 клас). За наявності досвідчених викладачів, здатних адаптувати ці науки до відповідного віку дітей, побудувати систему експериментів і дослідів, які роблять заняття дійсно цікавими, такі курси користуються великою популярністю серед школярів.
До другої групи віднесемо курси, які передбачають засвоєння окремих розділів шкільних предметів у більш ранньому віці, ніж це передбачено шкільною програмою. Але зробимо два дуже суттєвих зауваження, По-перше, світовий педагогічний досвід переконливо свідчить, що випереджаюче навчання не завжди є корисним, і неврахування особливостей психічного, фізіологічного та емоційного розвитку дитини може призвести до дуже несприятливих наслідків. Тому шкільним адміністраторам, яким пропонують запровадити випереджаючі курси, радимо приймати такі пропозиції тільки в разі, якщо існує позитивний досвід викладання такого курсу для дітей відповідного віку. В іншому випадку запровадження випереджаючого курсу має ретельно відстежуватися і контролюватися як педагогічний експеримент, і до такого контролю бажано залучити і психолога, і керівника, і навіть батьків учнів. Дуже важливо, перш за все для самих викладачів, встановити «вікову планку», нижче від якої викладання даного курсу неможливе. По-друге, впроваджуючи в школі випереджаючі курси, дуже важливо встановити спадкоємність на етапі подальшого навчання, забезпечити його диференціацію, аби не виникало ситуації, коли діти, які протягом трьох років вивчали «Цікаве мовознавство», змушені у 8 класі розпочинати все з початку, або, навпаки, учні, які не відвідували факультативні заняття, мають самостійно опанувати майже піврічну програму з мовознавчих тем, на початку 8 класу. Такі невдалі експерименти, як переконує досвід, можуть взагалі назавжди відбити у дитини бажання навчатися додатково. Спеціалізовані поглиблені курси, найбільш притаманні профільному навчанню та спеціалізованим класам, як правило, потрапляють до школи з ВНЗів у мало зміненому вигляді, тому дуже важливим є забезпечення відповідної адаптації навчального матеріалу для школярів, узгодження змісту курсу із змістом поточного навчального матеріалу з того шкільного предмета, до якого він «прив'язаний». Досвід випускників шкіл, які обрали профіль подальшого навчання саме завдяки таким курсам, переконливо свідчить на користь їх запровадження. Розширення завдяки таким курсам поля навчальної та позанавчальної діяльності учнів, прямий вихід на науково-дослідницьку роботу (екологічні експедиції, археологічні розкопки тощо) подвоює їх навчальну цінність. Вибір таких курсів має здійснюватися відповідно до спеціалізації навчального закладу.
До поглиблених курсів слід віднести також численні курси з виконання нестандартних (олімпіадних) завдань, особливо з тих, де специфіка завдань відповідних олімпіад потребує від учня не тільки нестандартного мислення, але й додаткових знань. Безумовно, такі курси, як і всі інші, мають започатковуватися на основі ретельно розроблених і відповідним чином затверджених навчальних програм, але ці програми повинні бути гнучкими і передбачати навчальний час на розгляд завдань поточних олімпіад, конкурсів, турнірів, у яких школярі щойно взяли участь,— в іншому випадку такі курси не будуть здаватися учням корисними. Особливо відзначимо, що, на відміну від інших поглиблених курсів, які викладаються переважно науковцями, до викладання курсів виконання олімпіадних завдань доцільно залучати кваліфікованих вчителів. Дуже добре, коли в одному класі базову дисципліну викладає один учитель, а курс виконання олімпіадних завдань — інший. Це сприяє формуванню у школярів всебічної, цілісної картини наукових знань, але лише за умови, що вчителі постійно взаємодіють, доповнюють роботу одне одного, консультуються між собою і заохочують учнів відвідувати уроки колеги., Розвиваючі курси, окрім профільної спрямованості, яка деяким з них, безумовно, значною мірою властива, несуть й інше навантаження, сприяючи загальному розвитку учнівської ерудиції. Наголосимо на умовності назви «розвиваючі»: нерозвиваючих курсів не існує взагалі, адже їм бракує навчального часу для всіх курсів, які вони можуть запропонувати. Можливих виходів два: по-перше, залучення позабюджетних коштів; по-друге, оптимізація розкладу занять. Мається на увазі, що деякі факультативні курси (особливо, якщо їх вибір є достатньо великим) можна запропонувати по одній годині на два класи, на паралель або навіть на класи різних паралелей з однаковою спеціалізацією, якщо кількість слухачів курсу в кожному з класів досить незначна. Таким чином, кількість факультативних курсів, зокрема на етапі допрофільного навчання, можна подвоїти або навіть потроїти.
2.2. ПОГЛИБЛЕНЕ НАВЧАННЯ Якщо під час аналізу факультативного навчання ми вимушені були торкатися як змістовного, так і організаційного аспекту освіти, то у випадку поглибленого навчання ми зосередимося лише на його організації. Тема змісту поглибленого навчання досить повно висвітлена як у відповідних навчальних програмах, так і в методичній літератури. Крім того, рівень поглибленого викладання того чи іншого шкільного предмета значною мірою визначається як кваліфікацією і власним досвідом викладача, так і рівнем підготовки та пізнавальної активності учнів.
Почнемо з банальної істини — поглиблене викладання будь-якого предмета потребує, в першу чергу, додаткового навчального часу. Але далеко не завжди можливості навчальних планів можуть задовольнити попит викладачів та учнів. Тому питання про оптимізацію розподілу навчального часу для організації поглибленого навчання набуває вирішального значення. Далі буде описано декілька форм організації поглибленого навчання (як загальновідомих, так і відносно нових), проаналізовано переваги та недоліки кожної з них, в тому числі й тих, що передбачають організацію занять у малих групах. Термін «малі групи» набув останнім часом популярності в контексті пошуку нових форм диференціації та індивідуалізації навчання. Але цей вид організації навчального процесу теж швидко виявився враженим однією з небезпечних педагогічних «хвороб» - нерозумінням шкільними адміністраторами відмінності форми від змісту та особливостей їх взаємозв'язку. Чого варте, приміром, таке означення, дане керівником закладу освіти: «Малі групи — це коли учень хоче, а вчитель може». Між тим, навчання в малих групах, якщо його методично грамотно адаптувати в системі поглибленого навчання, дає дійсно значний ефект. Але як його досягти? На це питання ми й спробуємо відповісти.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 170; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.0.123 (0.012 с.) |