Революційна боротьба робітників і селян в Україні у 1906—1907 pp.

Грудневе збройне повстання 1905 р. було найвищим пунктом в революції. Після його поразки настав другий період революції—період її відступу. Але робітники й селяни відступали поступово, з боями.

Значного розмаху набув у 1906 р. селянський рух. Навесні він поширився майже на половину повітів Європейської Росії (249), восени — на їх частину. У 1906—1907 pp. відбувалися революційні виступи в армії і на флоті.

Наступ царизму проти революції. I і II Державні дум.

Царський уряд вів боротьбу проти революції, вдаючись до терору й репресій. Багато місцевостей, в тому числі й України, було оголошено на воєнному стані, стані надзвичайної або посиленої охорони. Як і в інших районах країни, в Україні лютували каральні експедиції. З 19 серпня 1906 р. почали діяти військово-польові суди. Поліція і каральні загони громили робітничі й селянські організації, арештовували й без суду розстрілювали активних учасників революції. Урядові допомагали чорносотенні банди, які тероризували робітників і селян. Капіталісти теж вели наступ на робітників шляхом локаутів, складання «чорних списків» тощо.

Разом з тим, щоб залучити на свій бік ліберальні сили і послабити революційну боротьбу, розколоти й відвернути від революції недостатньо свідому частину народних мас, посіяти серед них конституційні ілюзії, уряд вирішив скликати Державну думу. Вибори, які відбувалися в лютому — квітні 1906 р. на основі закону від 11 грудня 1905 p., були не загальними, не рівними, не прямими й не таємними. Великі переваги мали поміщики и буржуазія, виборчі ж права робітників і селян були сильно урізані.

Щоб не сіяти серед трудящих сподівань на Думу, ліві партії — соціал-демократи, есери, УСДРП та ін. відмовилися від участі у виборах і закликали маси до активного бойкоту їх.

Перша Дума почала свою роботу 27 квітня 1906 р. в Петербурзі, в Таврійському палаці. Частина депутатів українців створила в Думі українську фракцію — Українську думську громаду.

Як і селянські депутати від інших районів Росії, депутати від селян України виступали проти аграрного проекту кадетів, який передбачав відчуження частини поміщицьких земель і передачу її селянам за викуп. Вони підтримували проект трудовиків («проект 104-х»), який вимагав конфіскації всієї поміщицької землі та націоналізації всіх земель і наділення селян по трудовій нормі.

Обговорення аграрного питання в Думі, виступи селянських депутатів загострювали обстановку в країні. Хвиля селянських рухів пішла вгору.

Вибори в II Думу відбувалися в січні-лютому 1907 p., в умовах спаду революції. Через це ліві партії, щоб використати Думу як трибуну для викриття політики царизму, вирішили взяти участь у виборах.

Дума засідала з 20 лютого до 3 червня 1907 р.

Селянські депутати II Думи ще активніше, ніж у І Думі, вимагали конфіскації поміщицьких земель і націоналізації всієї землі, передачі землі селянам. Гарячі дебати з аграрного питання показали царизмові, що при існуючому виборчому законі повністю слухняної Думи він дістати не зможе. Продовжуючи наступ проти революції і посилюючи реакцію, уряд 3 червня 1907 р. розігнав II Думу і видав новий виборчий закон, здійснивши так званий третьочервневий державний переворот.

Революція 1905—1907 pp., у якій активну участь взяли й трудящі України, незважаючи на поразку, стала важливою віхою в історії наш0Ї країни. Вона завдала серйозного удару царському самодержавству. Вона передусім показала силу й міць робітничого класу, активність у революційних виступах селянства й демократичної інтелігенції, характер і роль у суспільному житті різних політичних партій.

Перебіг революції яскраво продемонстрував, що найбільш революційні, радикальні, часом екстремістські позиції займали більшовики та есери. У революції брали участь меншовики, бундівці та інші соціалістичні й демократичні партії.