Революційний рух в Україні весною і влітку 1905 р.

Страйковий рух весною і влітку 1905 р. продовжував наростати, характерною рисою його було поєднання політичних і економічних страйків, що надавало йому небаченої сили. Під час страйку в Іваново-Вознесенську виникла Рада уповноважених, що стала першою Радою робітничих депутатів.

Перше травня робітники України, спільно з пролетарями всієї Росії, відзначили могутніми політичними демонстраціями, страйками й мітингами, які в деяких місцях, зокрема в Харкові, Катеринославі і Миколаєві, закінчилися сутичками з поліцією і військами.

У Харкові 1 травня відбулися масові збори й мітинги, а 2 травня розпочався політичний страйк, у якому взяли участь робітники більшості харківських підприємств. На подвір'ї ХПЗ відбувся великий мітинг, після чого робітники заводського району вийшли на вулицю на демонстрацію.

Страйкова боротьба робітників сприяла активізації селянського руху. Серед селян вели роз'яснювальну й агітаційну роботу більшовики, есери, РУП, «Спілка». Україна стала одним з районів, де селяни виступали особливо гостро і широко.

Як і раніше, селянські виступи мали антипоміщицьке спрямування. Селяни вели боротьбу насамперед за відібрання в поміщиків землі і ліквідацію всіх кріпосницьких залишків. Вони захоплювали й ділили поміщицькі землі, чинили потрави поміщицьких посівів і сінокосів, забирали в економіях майно, хліб, картоплю, сіно, та ін., рубали поміщицькі ліси, вимагали збільшення орендного земельного фонду і зниження орендної плати, відмовлялися сплачувати податки й викупні платежі, громили й підпалювали маєтки, убивали поміщиків та управителів економій і т. д.

Разом з тим під впливом робітничого руху з весни 1905 р. селяни дедалі більше стали застосовувати суто робітничу форму боротьби — страйки.

Багато страйків селян і батраків відбувалося на Правобережжі, під час яких вони вимагали поліпшення умов праці, скорочення робочого дня, підвищення розцінок тощо.

У багатьох селах селяни збиралися на мітинги і сходи, де приймали петиції, постанови, в яких висували економічні і політичні вимоги.

Масовий робітничий і селянський рух, а також поразки царизму в російсько-японській війні вплинули на настрої солдатів і матросів. Найбільш видатною подією було повстання на броненосці Чорноморського флоту «Потьомкін», яке вибухнуло 14 червня 1905 р.

Керівним центром підпільної роботи серед моряків Чорноморського флоту був Центральний матроський комітет РСДРП, відомий під назвою «Севастопольської матроської централки». «Севастопольська матроська централка» готувала збройне повстання матросів Чорноморського флоту. 12 червня «Потьомкін» вийшов у море і рано-вранці 13 червня прибув у Тендрівську затоку (поблизу Одеси). Цією іскрою стало те, що матросам 14 червня на обід подали борщ з червивим м'ясом. Жоден матрос не торкнувся цього борщу. Чаша терпіння матросів переповнилася.

Матроси розправилися з найбільш ненависними офіцерами, а інших заарештували.

Оволодівши кораблем, матроси обрали революційний комітет. Над «Потьомкіним» вперше в історії російського флоту замайорів червоний прапор.

У ніч на 15 червня «Потьомкін» прибув до Одеси. Вранці 15 червня в порту зібралися величезні маси народу. Царський уряд послав проти повсталих майже всю ескадру (12 кораблів). «Потьомкін» сміливо пішов їй назустріч. Але коли до нього приєдналася команда броненосця «Георгій Побідоносець», командування змушене було якнайшвидше відвести ескадру до Севастополя. Однак з допомогою зрадницької групи офіцерів і кондукторів (помічників офіцерів) командирові броненосця «Георгій Побідоносець» вдалося посадити корабель на мілину.

Оскільки на «Потьомкіні» закінчилися запаси вугілля, харчових припасів і прісної води, а поповнити їх не вдалося, команда повела корабель до румунського порту Констанци, де 25 червня здалася румунським властям.

З невимовним болем у серці після одинадцятиденної боротьби залишали повсталі потьомкінці свій корабель.

Хоч повстання на броненосці «Потьомкін» закінчилося поразкою, воно мало величезне значення, бо вперше велика частина військової сили царизму,— цілий броненосець,— перейшла відкрито на сторону революції.