Договір фінансового лізингу.

Згідно з ЦК України (ст. 806) договір лізингу — це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується пере­дати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (поста­чальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специ­фікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановле­ну плату (лізингові платежі).

Фінансовим є договір лізингу, внаслідок укладення якого лізинго-одержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансо­вого лізингу повинна містити не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Фінансовий лізинг — господарська операція фізичної або юри­дичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визна­чення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодав­цем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом корис­тування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить одну з таких умов:

— об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого аморти­зується не менше 75 % його первісної вартості за нормами аморти­зації, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закін­чення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

— сума лізингових платежів від початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

— якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основ­них фондів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має

— дорівнювати або бути більшою за 90 % від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що є на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму відсотків, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

— майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача та після закінчення дії лізинго­вого договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, виходячи з його технологічних та якісних ха­рактеристик.

— Під терміном строк фінансового лізингу розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового пла­тежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

— Незалежно від того, чи належить лізингова операція до фінансо­вого лізингу чи ні, сторони договору можуть визначити під час укла­дення договору таку операцію, як оперативний лізинг без права по­дальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Договір найму житла.

Згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) жит­ла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобо­в'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для прожи­вання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі. Оскільки обов'язок передати майно (надати житло) і вносити плату виникає з моменту досягнення сторонами згоди, а фактичні дії відбуваються лише після того, як договір здійснився, договір найму житла визна­ється нонсенсуальним. Він також є відплатним, тому що, з одного боку, наймач, сплачуючи визначену винагороду наймодавцю, одер­жує в користування його майно; з іншого боку, наймодавець, нада­ючи право користування житлом, отримує право на оплату за найм. Водночас договір носить взаємний характер, тому що правам та обов'язкам наймодавця відповідають права й обов'язки наймача.