Поняття договору в цивільному праві. Види цивільно-правових договорів

Попередній договір. Публічний договір та договір приєднання.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умо­вах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (тер­міну), в який має бути укладений основний договір на підставі по­переднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений акта­ми цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основ­ного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.

Сторона, що необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (терміну), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію щодо його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

 

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом за­гального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банків­ське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному спожи­вачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення пуб­лічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Умови публічного договору, що суперечать ч. 2 ст. 633 ЦК України та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і ви­конанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише приєднанням другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимо­гу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які, звичайно, мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відпо­відальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторо­на, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх ін­тересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена сто­роною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею під­приємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднан­ня, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сто­рона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Порядок укладення договору.

Укладення договору як спільного юридичного акта його учасни­ків, погодження між ними умов договору відбувається у два етапи:

1) внесення пропозиції однією стороною укласти договір (оферти);

2) прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Офертою визнається лише така пропозиція про укладення догово­ру, яка, по-перше, містить істотні умови договору; по-друге, підтвер­джує намір оферента вважати себе зобов'язаним за договором у разі її прийняття, і, по-третє, адресована певній особі чи особам. Наприк­лад, реклама як пропозиція, що не містить конкретного адресата, не може вважатись офертою. Не розглядаються як оферти і різного роду комерційні пропозиції, навіть направлені конкретному адресату, оскільки вони не містять істотних умов договору. Оферта може бути направлена із зазначенням терміну акцепту або без такого застере­ження. За загальним звичаєм ініціатором оферти виступає активна сторона договору, яка має здійснити виконання за договором, однак це не означає, що з офертою не може виступити замовник.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не зазначено у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) має бути повною і безумовною. Акцепт має одно­значно висловити свою згоду із запропонованими умовами договору.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропози­ції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено зако­ном. Вчинення таких конклюдентних дій є одночасно і прийняттям пропозицій про укладення договору, і його виконанням.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відпо­відь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила про­позицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір зазначено строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказа­ний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом стро­ку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, — протягом нормально необхідного для цьо­го часу. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільня­ється від відповідних зобов'язань.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зро­била пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зо­бов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направ­лено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважа­тись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із за­пізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропо­новано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас но­вою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Саме цьому форма протоколу розбіжностей, яка існувала раніше як одна із стадій укладення договору і погодження його умов, на наш по­гляд, зараз втратила своє практичне значення, оскільки учасники цивільного обороту не пов'язані нині зобов'язанням укласти договір саме з тим контрагентом і на тих умовах, які вказувалися раніше в актах планування.

Відповідно до ст. 649 ЦК України судовому розгляду підлягають лише розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу вла­ди Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом. Розбіжності, що вини­кли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені су­дом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) дого­вору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Певні особливості має процедура укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо, яка визначається відповідними актами цивільного законодавства, локальними нормативними актами кон­кретної біржі, правилами торгів тощо. Основною особливістю біржо­вих угод слід вважати те, що договори на біржі, як правило, мають право укладати лише члени біржі, які за дорученням інших осіб та­кож можуть укладати угоди. Проведення відкритих торгів, аукціонів також регламентується положеннями чи правилами про проведення окремих видів торгів, аукціонів, конкурсів тощо. Окрема процедура, що передбачає попереднє проведення тендеру, встановлена і для укла­дення договорів, замовниками за якими виступають органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм устано­ви та організації, а також установи і підприємства, уповноважені Ка­бінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, і спрямованих на задоволення державних потреб відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Важливим питанням укладення договору є момент, з якого дого­вір вважається укладеним. Відповідно до ст. 640 ЦК України дого­вір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка напра­вила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї про­позиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладен­ня договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній ре­єстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації. Моментом укла­дення угод на відкритих торгах вважається удар молотка ліцитатора.

Важливе правове значення має і місце укладення договору, оскіль­ки за ним може визначатись і місце належного виконання, інші пра­вові факти. Договір вважається укладеним у місці проживання фізич­ної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги щодо форми договору відповідають загальним правилам щодо вчинення правочинів. Договір може укладатись в усній, пись­мовій формі чи завдяки вчиненню конклюдентних дій. Договір мо­же бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми до­говору не встановлені законом.

Кількість товару

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид май­на, а й інші характеристики, такі як кількість, асортимент, якість тощо.

Перш за все у договорі купівлі-продажу визначається кількість товару. Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що про­дається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, а умова щодо кількості товару може бути погоджена встановленням у договорі купівлі-про­дажу порядку визначення цієї кількості.

Кількість товару може визначатися у кілограмах, метрах та ін­ших мірах виміру. Умова визначення кількості товару у договорі купівлі-продажу є суттєвою.

Якість товару

Продавець повинен передати покупцеві не лише визначений до­говором вид товару, але якість останнього має відповідати умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якос­ті товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, при­датний для мети, з якою товар такого роду звичайно використову­ється.

Асортимент товару

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Тара або упаковка

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна — певна гро­шова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що ви­значається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного зако­нодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійс­нення платежу. Платіж може бути проведений готівкою або у безго­тівковому порядку через банк.

Договір поставки.

Договір поставки — це договір, за яким продавець (постачаль­ник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується пе­редати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти то­вар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони договору — продавець (постачальник) і покупець. Сто­ронами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання — господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно ГК України, а також інші юридичні особи, які здійсню­ють господарську діяльність та зареєстровані в установленому зако-

ном порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без гро­мадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстро­вані відповідно до закону як підприємці (ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. З ст. 265 ЦК України, пункти 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК України).

Правова характеристика договору — договір поставки є двос­тороннім, консенсуальним, відплатним.

Правове регулювання договору поставки здійснюється § 1 гла­ви 54 (загальні положення договору купівлі-продажу), ст. 712 ЦК України, статтями 265-271 ГК України, законами України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних по­треб», «Про державне оборонне замовлення», постановою Кабінету Міністрів «Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель» від 27 вересня 2000 р. № 1469, Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставку про­дукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1650). Стаття 271 ГК України встановлює, що Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. Наразі зазначені акти ще не прийняті.

Істотними умовами договору поставки є предмет, ціна, строк поставки та умови, визначені Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів («Інкотермс»). Зазначені Пра­вила врегульовують відносини, що виникають з договору постав­ки, зокрема стандартизують момент переходу ризиків, розмежову­ють між сторонами витрати, пов'язані із перевезенням товару, страхуванням та оплатою митних та інших експортно-імпортних зборів.

Істотною умовою договору про закупівлю товарів за державні ко­шти є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реаль­ного фінансування видатків (ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»).

Строк виконання договору поставки є істотною умовою цього до­говору. Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бу­ти укладений на один рік, на строк більше ніж один рік (довгостро* ковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік, а якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі має бути перед­бачений порядок погодження сторонами строків поставки на на­ступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі, якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-техніч­ного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного спо­живання — місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Предметом договору поставки можуть бути лише товари, які ви­користовуються у підприємницький діяльності або іншій діяль­ності, не пов'язаній з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням (ч. 1 ст. 712 ЦК України). Це можуть бути речі, визначені родовими ознаками: продукція, вироби з наймену­ванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках, а також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визна­чаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГК України).

Якість товарів, що поставляються, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації (номери та індек­си зазначаються у договорі), яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш ви­сокі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов що­до якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року від дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів на­родного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, — від дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стан­дартами, технічними умовами або договором, а гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлен­ня товару (ст. 268 ГК України).

Комплектність товару має відповідати вимогам стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбаче­но поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять ДО комплекту (ст. 270 ГК України).

Форма та порядок укладення договору. Договір поставки ук­ладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлен­ня. Частина 3 ст. 712 ЦК України установлює, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для дер­жавних потреб. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і по­слуг за державні кошти» регулює закупівлю товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує ЗО тис. грн. Дія цього Закону по­ширюється на закупівлю за кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, дер­жавні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку Ук­раїни, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням, гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти державних, казенних, кому­нальних підприємств та господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50 %, які спрямовуються на придбання то­варів, робіт і послуг.

Відповідно до ст. 2² цього Закону основними стадіями державних закупівель є: затвердження кошторису (програми, плану викорис­тання державних коштів); затвердження річного плану державних закупівель; обрання і проведення процедур закупівель на підставі затвердженого кошторису (програми, плану використання держав­них коштів) та річного плану державних закупівель; визначення пе­реможця процедури закупівлі; укладення договорів про закупівлю; складання звіту про результати здійснення процедури закупівлі; виконання договорів про закупівлю; контроль за виконанням дого­ворів про закупівлю.

Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур:

— відкритих торгів (тендерні пропозиції мають право надавати всі заінтересовані учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення);

— торгів з обмеженою участю (пропозиції мають право надавати лише ті учасники, які запрошені замовником взяти участь у про­цедурі закупівлі);

— двоступеневих торгів, коли на першому етапі всім учасникам пропонується подавати попередні тендерні пропозиції, без зазначен­ня ціни, але із зазначенням пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, підтвер­дження професійної та технічної компетентності учасників та їх відповідності кваліфікаційним вимогам, а на другому етапі замов­ник пропонує учасникам попередніх тендерних пропозицій, які не були відхилені на першому етапі, надати остаточні тендерні пропо­зиції із зазначенням ціни;

— запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо товарів і послуг, для яких постійно діє ринок, та за умови, що вартість їх закупівлі не перевищує 100 тис. грн. У такому разі замовник надсилає запит щодо цінових пропозицій (котирувань) не менше ніж трьом учасникам та розміщує його в інформаційних системах у мережі інтернет;

— закупівлі в одного учасника — це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів;

— торгів зі зменшенням ціни (редукціон), які провадяться в два етапи: на першому — всім учасникам пропонується подавати попе­редні тендерні пропозиції, без зазначення ціни, а на другому — за­мовник пропонує учасникам, попередні тендерні пропозиції яких не були відхилені на першому етапі, надати остаточні тендерні пропо­зиції із зазначенням ціни. Початковою ціною для редукціону вва­жається мінімальна ціна тендерної пропозиції.

Договір прокату.

Договір прокату — це договір, за яким наймодавець, який здійс­нює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Правове регулювання договору прокату здійснюється відпо­відно до ст. 787-791 ЦК України (§ 2 глави 58 ЦК України), загаль­них положень про договір найму (оренди) ЦК України, оскільки прокат є одним із видів договору найму, Закону України «Про за­хист прав споживачів».

Правова характеристика договору — двосторонній, оплат- ний, може бути як реальний так і консенсуальний, приєднання (ос­кільки наймодавець встановлює типові умови договору прокату), публічний.

Сторони договору — наймодавцем за договором прокату може бу­ти особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з передання речей.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про театри і театральну справу» театри мають право здійснювати діяльність з прокату кос­тюмів, взуття, обладнання, реквізиту, бутафорії, гримувальних, па- стижерних та інших товарів і предметів.

Істотні умови договору — предмет договору, плата за користу­вання (тарифи, які встановлює наймодавець), строк. Умови догово­ру прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними.

Предметом договору прокату може бути тільки рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Використання предмета прокату для виробничих потреб може бути лише у випадку, коли це передбачено договором. 80

Законодавством встановлені обмеження щодо здання в прокат певних предметів. Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється видавати напрокат лише за умови, якщо вони про­йшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Стаття 3 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних про­грам, баз даних» встановлює, що прокат на території України при­мірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютер­них програм та баз даних дозволяється лише за умови їх маркуван­ня контрольними марками.

Враховуючи особливий характер договору прокату, ЦК України надає наймачу право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. У зв'язку з цим плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю, але вод­ночас наймач позбавлений права на укладення договору піднайму і переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (статті 790, 791 ЦК України).

Договір найму житла.

Згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) жит­ла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобо­в'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для прожи­вання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі. Оскільки обов'язок передати майно (надати житло) і вносити плату виникає з моменту досягнення сторонами згоди, а фактичні дії відбуваються лише після того, як договір здійснився, договір найму житла визна­ється нонсенсуальним. Він також є відплатним, тому що, з одного боку, наймач, сплачуючи визначену винагороду наймодавцю, одер­жує в користування його майно; з іншого боку, наймодавець, нада­ючи право користування житлом, отримує право на оплату за найм. Водночас договір носить взаємний характер, тому що правам та обов'язкам наймодавця відповідають права й обов'язки наймача.

Договір позички.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Предметом договору позички можуть бути речі, які визначені індивідуальними ознаками, тобто тільки їм властивими ознаками, що відрізняють їх з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізу­ючи їх, є незамінними (ст. 184 ЦК України), та неспоживними (ст. 185 ЦК України). Предметом договору позички можуть бути речі рухомі та нерухомі (ст. 181 ЦК України). Оскільки, предметом договору позички не можуть бути майнові права, предметом догово­ру позички не може бути як нерухомість підприємства як єдиний майновий комплекс (ст. 191 ЦК України).

Характерною ознакою до­говору позички є його безвідплатність, оскільки за законом корис­тування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домо­вилися про це у договорі позички або якщо це, хоча б і не зазначено у договорі, але випливає із суті відносин між ними.

Форма договору позички. Форма договору позички залежать від суб'єктного складу сторін договору та його предмета. Якщо предме­том позички є речі побутового призначення, а його сторонами — фізичні особи, договір позички може укладатися сторонами в усній формі, а за вимогою будь-якої з сторін договору і у письмовій формі. На відміну від цього, договір позички між фізичними особами щодо речей, які не використовуються для задоволення побутових потреб, укладається сторонами у простій письмовій формі, а за домов­леністю сторін — у письмовій нотаріальній формі. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі, а за вимогою будь-якої зі сторін договору може бути нотаріально посвідчений. У випадку, як­що предметом договору позички є будівля або інша капітальна спо- РУда (їх окремі частини), договір позички укладається у формі виз­наченої ст. 793 ЦК України, тобто у письмовій формі, а якщо він ук­ладається строком на один рік і більше — у письмовій нотаріальній формі. Відповідно до ст. 794 ЦК України договір позички будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менш ніж один рік, підлягає державній реєстрації, а передача та повернення вказаних речей потребує оформлення відповідного до­кумента (акта) від моменту підписання яких починяється обчислен­ня строку договору позички та настає момент його припинення (ст. 795 ЦК України). Якщо предметом договору позички є транс­портний засіб, а хоча б однією зі сторін договору є фізична особа, до­говір позички має бути укладений сторонами у письмовій но­таріальній формі.

Зміст договору позички. До істотних умов договору позички слід зарахувати предмет договору, оскільки у разі, якщо ідентифі­кувати майно, що є предметом позички, не можливо, умова щодо предмета договору позички буде вважатися неузгодженою, а договір позички таким, що не укладений. Строк у договорі позички не є істотною умовою і тому, що у випадку, коли його сторонами догово­ру не визначено, він визначається відповідно до мети користування річчю (ст. 831 ЦК України). Зміст прав та обов'язків позичкодавця у договорі позички залежить від правової конструкції договору (консенсуальної або реальної), однак останній в обох випадках має право на відчуження речі, що передана у позичку, внаслідок чого до її набувача переходять права та обов'язки за договором позички.

Відповідальність за шкоду, заподіяну у зв'язку з користуван­ням річчю, переданою у позичку. Шкода, заподіяна у зв'язку з ко­ристуванням річчю, що передана у позичку, відшкодовується кори­стувачем на загальних підставах. Однак відповідальність за шкоду, заподіяну у зв'язку з користуванням предметом позички, може бу­ти покладена і на позичкодавця за умови, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей речі або недоліків речі, про наявність яких користувач не був попереджений позичко- давцем і про які він не знав і не міг знати. При цьому будь-які умо­ви договори щодо звільнення позичкодавця від зазначеної відпові­дальності є нікчемними (ст. 780 ЦК України).

Розірвання договору позички. Договір позички, укладений за консенсуальною конструкцією, може бути розірваний за вимогою користувача у випадку, коли позичкодавець не виконає обов'язку передати річ у користування, в цьому разі користувач також має право на відшкодування збитків (ст. 830 ЦК України). Попри конст­рукцію договору позички, він може бути у будь-який час до спливу строку договору розірваний користувачем шляхом повернення речі. Однак, якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, кори­стувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від дого­вору позички не пізніше ніж як за 7 днів до повернення речі (ст. 834 ЦК України).

У свою чергу, позичкодавець має право вимагати розірвання до­говору позички і повернення йому речі:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потріба йо­му самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам

договору позички; _

3) річ самочинно передана користувачем у користування іншій особі;

4) у результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Особа, яка стала новим власником речі, переданої у позичку, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички (ч. З ст. 834 ЦК Ук­раїни).

Законом та договором позички можуть бути встановлені й інші підстави для розірвання договору позички, скажімо, розірвання до­говору за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК України), розірвання договору внаслідок передачі користувачеві речі, яка не відповідає умовам договору та призначенню речі (ст. 784 ЦК України), не­повідомлення користувача позичкодавцем про права третіх осіб на предмет позички (ч. 2 ст. 769 ЦК) тощо.

Припинення договору позички. Крім загальних підстав припи­нення договорів, закон визначає як підстави припинення договору позички смерть фізичної особи (позичкодавдя або користувача) або ліквідації юридичної особи, якій майно було передано в користуван­ня, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК України). За­значена норма ЦК України конкретизує загальні норми зо­бов'язального права (статті 608, 609 ЦК України) установлюючи, що інше може бути визначено договором позички. Якщо юридична особа — користувач припиняється у результаті передання свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступ­никам (ст. 104 ЦК України), права та обов'язки за договором позич­ки переходять до його правонаступників, інше може бути встановле­но договором.

 

Договір побутового підряду.

Договір побутового підряду є різновидом договору підряду, в якому діють в цілому норми, що регулюють договір підряду з пев­ними особливостями, основними з яких є суб'єктний склад сторін договору, специфічний предмет та визнання договору побутового підряду публічним.

Публічний характер договору побутового підряду відповідно до ст. 633 ЦК України означає, що організація або підприємець, який за родом своєї діяльності надає певні побутові послуги, звертається з пропозицією про укладення договору до невизначеного кола осіб. Такий характер договору визначає, що, по-перше, підприємець при укладенні договору не має права надавати переваги одній особі пе­ред