Теоретична база виконання практичного завдання

 

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

Платоспроможність - здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Кредитоспроможність - наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

В Україні системи проведення оцінки кредитоспроможності позичальників розробляються кожним комерційним банком самостійно незалежно від форми власності суб'єкта господарювання (контрагента банку), сезонності характеру виробництва (сільськогосподарських товаровиробників), з врахуванням мінімального переліку вимог Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000р. № 279 [6]. Вибір цих показників залежить від особливостей виробничої діяльності позичальника, тривалості виробничого процесу, структури оборотних активів, умов постачання та реалізації продукції, галузевої специфіки та інших факторів.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, які можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідність балансу, становища на ринку тощо.

Для оцінки кредитоспроможності позичальника банк, крім інформації, отриманої безпосередньо від позичальника (відомості, що містяться у кредитній заявці та пакеті необхідних документів, що додається до неї), використовує інші джерела (рис 1).

 

Рис. 1. Види інформації для оцінки кредитоспроможності позичальника

 

Оцінку фінансового стану позичальника банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банки здійснюють кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:

банків - не рідше ніж один раз на місяць;

інших юридичних осіб - не рідше ніж один раз на три місяці;

фізичних осіб - періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року).

Для аналізу фінансового стану позичальника – юридичної особи комерційний банк використовує фінансову звітність позичальника у складі:

1) баланс підприємства (Форма №1);

2) звіт про фінансові результати (Форма №2);

3) звіт про рух грошових коштів (Форма №3);

4) звіт про власний капітал (Форма №4).

Для більш детальної оцінки фінансового стану банк може вимагати додаткові документи, що характеризують стан дебіторської та кредиторської заборгованості, відомості про рух коштів за поточними рахунками та в касі, відомості про обсяг щомісячних або щоквартальних умовно-постійних зобов'язань (адміністративно-господарських та інших витрат тощо), щомісячних податкових та інших зобов'язань перед кредиторами, які мають бути сплачені з поточного рахунку, за виключенням сум зобов'язань, строки погашення яких перевищують строк дії кредитної угоди.

Оцінка фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:

обсяг реалізації,

прибутки і збитки,

рентабельність,

платоспроможність,

фінансова стійкість,

грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника),

склад та динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості та

ін.

При оцінці враховуються також фактори суб'єктивного характеру:

ефективність управління позичальника,

залежність позичальника від циклічних та структурних змін в економіці та в галузі, його ринкова позиція,

сезонність характеру виробництва продукції, її зберігання або реалізації,

професіоналізм керівництва,

склад засновників,

кредитна історія тощо.

Наведена нижче методика оцінки кредитоспроможності встановлює показники, що характеризують, фінансовий стан позичальника, їх нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників.

Клас позичальника за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі аналізу основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Після отримання результатів оцінки кредитоспроможності позичальника у випадку відповідності рівня ризику кредитної операції принципам кредитної політики працівник кредитного відділу банку приймає рішення про доцільність подальшої роботи з клієнтом.